Постанова

від 06.05.2019 по справі 481/269/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

06.05.19

22-ц/812/678/19

Провадження №22-ц/812/678/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 травня 2019 року м. Миколаїв

Справа № 481/269/19

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

приватного підприємця ОСОБА_2

про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області, постановлену суддею Вжещ С.І. 27 лютого 2019 року в приміщенні цього ж суду, повний текст ухвали складено 1 березня 2019 року

у с т а н о в и в:

22 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Разом з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити відповідачу вчиняти та реєструвати дії спрямовані на зміну в будь-який спосіб (відчуження, передача в заставу, оренду, суборенду, встановлення обтяження чи інший спосіб) правового статусу земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва в межах Новобузького району Миколаївської області загальною площею 6.79 га, кадастровий номер НОМЕР_1, до вирішення спору по суті та набуття рішенням законної сили; заборонити відповідачу здійснювати дії щодо збору врожаю позивача та інші дії з наміром захвату земель власником яких є ОСОБА_1 до вирішення спору по суті та набуття рішенням законної сили.

В обґрунтування заяви зазначав, що відповідач, не виконуючи умови договору щодо сплати орендної плати, наносить йому матеріальну шкоду, а тому є реальна загроза неправомірного та незаконного захвату земель та збору його врожаю, вчинення відносно нього будь-яких правочинів, що свідчитиме про неможливість або утруднення виконання рішення суду, яке може бути ухвалене у даній справі на користь позивача.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2019 року заяву про забезпечення позову частково задоволено. Заборонено Приватному підприємцю ОСОБА_2 вчиняти дії спрямовані на передачу в суборенду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6.79 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована в межах Новохристофорівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, хибність висновку суду щодо відсутності доказів, підтверджуючих його право власності на врожай, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог щодо заборони у будь-який спосіб здійснювати дії щодо збору його врожаю та інші дії з наміром захвату його земель та постановити нову ухвалу, якою задовольнити дану вимогу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - ОСОБА_3 посилаючись на те, що застосування такого заходу забезпечення позову, як заборони у будь-якій спосіб здійснювати дії щодо збору врожаю з наміром захвату землі не є співмірними з заявленими позовними вимогами, до того ж такий захід перешкоджатиме господарській діяльності відповідача та порушить право користування земельною ділянкою, просила залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Одним з видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії (пункти 2,4 частини 1 статті 150 ЦПК України).

Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 заявлено позов про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у зв'язку несплатою ПП ОСОБА_2 орендної плати.

Отже, предметом позову є правовідносини, пов'язані з користуванням відповідачем земельною ділянкою, що стала власністю позивача, та повернення її у власність позивача.

Суд першої інстанції вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову та матеріали позовної заяви дійшов вірного висновку про можливість та доцільність забезпечення позову ОСОБА_1, шляхом заборони ПП ОСОБА_2 вчиняти дії спрямовані на передачу в суборенду належної йому земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також суд вірно виходив з того, що відсутні підстави для застосування такого способу забезпечення позову, як заборона відповідачу здійснювати збір врожаю позивача та інші дії з наміром захвату земель, користувачем та власником яких є ОСОБА_4

Так, ні позовна заява, ні заява про забезпечення позову не містять даних про те, що спірна земельна ділянка засіяна саме позивачем, та останній очікує зібрати врожай на цій земельній ділянці. Навпаки з матеріалів справи вбачається, що спірною земельною ділянкою користується відповідач ПП ОСОБА_2 на підставі договору оренди, строк дії якого не закінчено, а питання про розірвання договору оренди вирішується судом.

Крім того, врожай, який вирощується на спірній земельній ділянці не є предметом даного спору.

Отже, відсутній зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

До того ж, такий захід забезпечення позову, як заборона відповідачу здійснювати збір врожаю неспроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Щодо доводів позивача про те, що посів та врожай на зазначеній землі належить йому та лише йому належить право розпоряджатися цим майном, то в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що позивачем виконані посівні роботи на спірний земельній ділянці.

Як пояснила представник відповідача в засіданні апеляційного суду, відповідач, діючи відповідно до умов договору оренди, засіяв спірну земельну ділянку соняшником та очікує на збір врожаю з цієї земельної ділянки.

Щодо заборони проводити будь-які дії з земельною ділянкою, то вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову може перешкоджати господарській діяльності відповідача. Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися майном за його цільовим призначенням може завдати значних збитків його діяльності та призвести до негативних наслідків, а тому такий захід забезпечення позову не може бути застосовано.

Отже, зазначені доводи позивача є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.Б. Кушнірова

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 7 травня 2019 року.