Ухвала

від 06.05.2019 по справі 158/1360/18

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/1360/18

Провадження № 2-др/158/3/19

УХВАЛА

06 травня 2019 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Корецької В.В.

за участю секретаря - Процик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку майна в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.03.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку майна в порядку спадкування задоволено повністю.

11.04.2019 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача понесених витрат за надання правничої допомоги.

На обґрунтування заявлених вимог зазначили, що у зв`язку з розглядом вищевказаної справи, нею були понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 12000 грн., а тому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на їх користь витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, будь-яких заяв чи клопотань від неї на адресу суду не надходило.

Частиною ч. 4 ст. 270 ЦПК України визначено, що в разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, суд вважає за можливе проводити розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без їх участі.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення або/чи не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У своїй заяві про ухвалення додаткового рішення позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом даної справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що склад та розмір витрат на правничу допомогу входить до предмету доказування у справі.

Так, у абз. 3, 4 п. 48 Пленуму ВССУ постанови від 17.10.2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , - судам роз`яснено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих конвенцією.

З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства слід зробити висновок, що основною умовою, яка дає підстави для можливості судом ухвалити судове рішення про відшкодування витрат на правову допомогу, є документально підтверджений факт понесення таких витрат.

До заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 додано акт прийому наданих послуг з професійної правової допомоги у цивільній справі від 09.04.2019 року. Крім того в матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордера від 15.05.2018 року на суму 5000 грн., договір про надання правової допомоги адвокатом від 15.05.2019 року та додатковий договір до Договору про надання правової допомоги адвокатом від 15.05.2019 року.

Як вбачається із вищевказаного акту прийому наданих послуг з професійної правової допомоги у цивільній справі від 09.04.2019 року - вартість послуг адвоката за 1 год. часу витраченого га виконання договору про надання правової допомоги становить 1200 грн.

Однак, з даним розрахунком суд не може погодитись посилаючись на наступне.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Зокрема, ст. 1 Закону № 4191-VI визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що зазначений закон визначає не види правової допомоги, а виключно граничний розмір їх компенсації.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/1216/16 від 27.06.2018 року.

З врахуванням наведеного та беручи до уваги те, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, суд приходить до висновку що заявлену вимогу слід задовольнити частково, визнавши вартість послу на правничу допомогу за 1 годину (на час проведення правничих дій) в сумі - 704,80 грн.

У судовому засіданні також встановлено, що підтверджено актом доданим до заяви про ухвалення додаткового рішення, загальна кількість годин для проведення та надання правничої допомоги (аналіз законодавства, попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, вивчення та правовий аналіз справи, складання позовної заяви, складання та подання різного роду заяв та клопотань, участь у судовому засіданні) витрачена адвокатом Сорокопудом М.О. становить - 10 годин, тобто сума яка підлягає компенсації не може перевищувати 7048 грн.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується факт понесення витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7048 грн.

Керуючись ст. 81, ст.ст. 270, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку майна в порядку спадкування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7048 (сім тисяч сорок вісім) гривень.

В іншій частині - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька