Рішення

від 02.05.2019 по справі 520/748/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/748/19

Провадження № 2/520/2319/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Маломуж А.І.

за участю секретаря судового засідання - Луцюка Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-4 (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 6) до ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

14.01.2019 року ЖБК Будівельник-4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, посилаючись на те, що відповідач, як власник квартири за адресою: АДРЕСА_2 , не в повному обсязі та несвоєчасно здійснює плату за надані житлово-комунальні послуги, що завдає позивачу, як утримувачу будинку, збитків.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І. від 17.01.2019 року позовну заяву було залишено без руху.

13.02.2019 року від позивача до канцелярії суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 17.01.2019 року у вказаній справі було відкрито провадження. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідь на відзив не надав.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, повідомлена належним чином, надала до суду відзив у якому просила відмовити у задоволені позовної заяви посилаючись на те, що позивач не є власником будинку, також вона не проживає у вказаній квартирі та не споживає комунальні послуги. Разом з тим стороною відповідача заявлено про застосування до спору наслідків пропуску строків позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що утримання та обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_2 , як це вбачається з матеріалів справи, здійснює ЖБК Будівельник-4 .

Статтею 332 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Згідно з ч.4 ст.319 ЦК України, власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання та елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Згідно з ст. 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Статтями 20 та 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком виконавця є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Також п.1 ч.1 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.3 Закону України Про житлово-комунальні послуги , житлово-комунальні послуги включають в себе і послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Також п.7 Правил користування приміщеннями жилих будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 24 січня 2006 року № 45, встановлено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, Законом України Про житлово-комунальні послуги , визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, яка прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Як вбачається із розрахунку суми заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, наданого ЖБК Будівельник-4 за період з січня 2016 року по листопад 2018 р. складає 13932,10 грн.

Наведене дає суду прийти до висновку, що відповідач є споживачем послуг, що надавалась позивачем, а відповідно між позивачем і відповідачем існують відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, які регулюються чинним законодавством України, зокрема Цивільним кодексом України, Законом України Про житлово-комунальні послуги , Законом України Про захист прав споживачів , та іншими законами і підзаконними актами.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє відповідача від вказаного обов`язку.

Стаття 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , надає споживачу достатній перелік прав щодо отримання житлово-комунальних послуг належної якості та належного об`єму і можливість отримувати від виконавця послуг зниження (звільнення) від оплати за ненадані або неякісно надані послуги, отримання компенсації за спричинення шкоди власному майну або за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт.

Проте наділяючи споживача таким правами, законодавець одночасно вимагає від споживача належного документування фактів порушення виконавцем послуг своїх обов`язків, що покладені на нього договором або законом та звернення із заявою про здійснення перерахунку платежів за ненадані або неякісно надані послуги і доданням акту претензії, складеного відповідно до вимог ст. 18 Закону або заявою про відшкодування шкоди, завданої майну споживача невиконанням (неналежним виконанням) споживачем своїх послуг.

Таких дій відповідачем здійснено не було, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень щодо заявлених вимог до суду не надано. Основна незгода відповідача зводиться до того, що відповідачка не проживає в даній квартирі, та не споживає наданих послуг. Проте це не спростовує того факту, що в ній можуть проживати інші особи, та користуватись наданими послугами.

За таких обставин, суд знаходить права позивача порушеними, і такими що підлягають захисту на підставі ст.ст. 332, 526, 625, 627, 630 ЦК України, ст.ст. 64, 67 ЖК України, ст.ст. 20, 21 ЗаконуУкраїни Про житлово-комунальні послуги .

Проте задовольнити позов в розмірі фактичної заборгованості суд не може, через пропуск позивачем строків позовної давності.

Так, до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність в три роки (ст. 257 ЦК України).

До заявленої суми стягнень позивачем включено також заборгованість позивача в сумі 8828 грн. 00 коп., що облікована станом на січень 2016 року.

Дійсний позов заявлено у січня 2019 року, а тому слід прийти до висновку, що вимоги в сумі 8828 грн. 00 коп. заявлені позивачем з пропуском строків позовної давності.

Заяви про поновлення строків позовної давності позивачем не подано.

Інших доказів, що вказували б на переривання строків позовної давності справа не містить.

Згідно зі ст. 267 ч. 4 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тому, суд знаходить за можливе задовольнити позов частково в сумі 5111 грн. 00 коп., а в іншій частині відмовити за необгрунтованістю, та у зв`язку із застосуванням до спору наслідків пропуску строків позовної давності.

За такого рішення, судові витрати у справі мають бути розподілені між сторонами пропорційно задоволеної частки позовних вимог, відповідно і на підставі ст. 141 ЦПК України.

Стаття 133 ЦПК України вказує, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження здійснення витрат на правову допомогу представник позивача надав суду розрахунок судових витрат, акт прийому-передачі наданих послуг № б/н., договір № 12/11 про надання правової допомоги від 12.11.2018 р., копія електронного платежу № 54 на суму 2800 грн.

На підтвердження здійснення витрат на правову допомогу відповідачка надала до суду розрахунок судових витрат, договір № б/н про надання правової допомоги від 22.03.2019 р., детальний опис робіт, квитанцію з прибуткового касового ордера за № б/н від 08.04.2019 року на суму 4000 грн.

Тому, відповідно до пропорційно задоволений вимог з відповідачки необхідно стягнути судовий збір у розмірі 646 грн. 65 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 1027 грн., а з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 2532 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 259, 264, 265, 279 ЦПК України, ст.ст. 20, 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-4 (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 6) до ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-4 (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 6, ідентифікаційний код 20995829) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 5111 (п`ять тисяч сто одинадцять) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-4 (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 6, ідентифікаційний код 20995829) судовий збір у розмірі 646 (шістсот сорок шість) грн. 65 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1027 (одна тисяча двадцять сім) грн. 00 коп.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-4 (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 6, ідентифікаційний код 20995829) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 2532 (дві тисячі п`ятсот тридцять дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання Одеському апеляційному суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 02.05.2019 року.

Суддя Маломуж А. І.