Постанова

від 15.06.2020 по справі 520/748/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1281/20

Номер справи місцевого суду: 520/748/19

Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 травня 2019 року по цивільній справі за позовом житлово-будівельного кооперативу Будівельник-4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року ЖБК Будівельник-4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, просив стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилась за період з січня 2016 року по листопад 2018 року та складає 13932,10 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, власник квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не в повному обсязі та несвоєчасно здійснює плату за надані житлово-комунальні послуги, що завдає позивачу, як утримувачу будинку, збитків.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 травня 2019 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ЖБК Будівельник-4 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 5111 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ЖБК Будівельник-4 судовий збір у розмірі 646 грн. 65 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1027 грн. 00 коп. Стягнуто з ЖБК Будівельник-4 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2532 грн. 00 коп.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанціїврахував пропуск позивачем строків позовної давності та дійшов висновку, що заборгованість позивача в сумі 8828 грн. 00 коп. облікована станом на січень 2016 року, позов було подано у січні 2019 року, тому заявлені позивачем з пропуском строків позовної давності.

Заяви про поновлення строків позовної давності позивачем подано не було.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_1 .

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення, ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Основними доводами апеляційної скарги є незгода з висновками суду першої інстанції, оскільки в належній їй квартирі не проживає та не споживає послуги. Крім того, зауважує, що ОСОБА_1 є власником, а не наймачем квартири, а позивач не є власником квартири, тому, на думку апелянта, не підлягають застосуванню норми ст. 68 ЖК України.

Вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що ЖБК Будівельник-4 постачає комунальні послуги на законних підставах.Жодного договору про управління будинком ОСОБА_1 з ЖБК Будівельник-4 не укладала. Апелянт не погоджується з розрахунком заборгованості, вважає його необґрунтованим та безпідставним, посилаючись на його односторонність. Також ОСОБА_1 не погоджується зі стягнутої з неї суми судових витрат позивача як не підтвердженої належними доказами.

На апеляційну скаргу ЖБК Будівельник-4 подано відзив, яким заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає судове рішення законним та обґрунтованим.

Інші сторони судове рішення не оскаржували.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 15 червня 2020 року.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю- доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Статтею 332 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання та елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Утримання та обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_3 здійснює ЖБК Будівельник-4 .

Згідно зі ст. 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Статтями 20 та 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком виконавця є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про житлово-комунальні послуги , житлово-комунальні послуги включають в себе і послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Також п.7 Правил користування приміщеннями жилих будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 24 січня 2006 року № 45, встановлено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Законом України Про житлово-комунальні послуги визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, яка прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Як вбачається із розрахунку суми заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, наданого ЖБК Будівельник-4 за період з січня 2016 року по листопад 2018 року складає 13932,10 грн.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє відповідача від вказаного обов`язку.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірні висновки щодо обґрунтованості позовних вимог.

Одночасно судова колегія погоджується з тим, що сума заборгованості 8828 грн. 00 коп. облікована станом на січень 2016 року. Оскільки з позовомЖБК Будівельник-4 звернувся у січні 2019 року, а тому слід прийти до висновку, що вимоги в сумі 8828 грн. 00 коп. заявлені позивачем з пропуском строків позовної давності. Заяви про поновлення строків позовної давності матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 267 ч. 4 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тому, суд першої інстанції вірно задовольнив позов частково в сумі 5111 грн. 00 коп., а в іншій частині відмовив у зв`язку із застосуванням до спору наслідків пропуску строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України , договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму грошей або ін.), що засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Тобто, надання житлово-комунальних послуг, отримання житлово-комунальних послуг, надання рахунків на його оплату та їх оплата у встановленому порядку підтверджують правовідносини між споживачем і виконавцем.

Статтею 162 ЖК України визначено, що плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі - Правила), плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 18 Правил). Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати спожиті житлово-комунальні послуги і не може бути звільнений від виплати заборгованості, яка у нього виникла.

Відповідно до ст. 625 ЦК України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач свої обов`язки виконує в повному обсязі, при цьому відповідач, порушуючи свої обов`язки, несвоєчасно вносить плату за надані житлово-комунальні послуги, що суперечить ст. 526 ЦК України , крім того, згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України).

За таких обставин суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ЖБК Будівельник-4 .

Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Посилання апеляційної скарги на відсутність укладеного договору між нею та виконавцем послуг не звільняє відповідача від необхідності сплачувати спожиті комунальні послуги.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди з тарифами, зазначеними в розрахунку заборгованості, є безпідставними, оскільки, як вбачається з розрахунку, його складено на підставі рішень загальних зборів, які були чинними та діяли в період, за який проводиться стягнення, і апелянтом не надано жодного доказу на його спростування.

Посилання апеляційної скарги на те, що ЖБК Будівельник-4 не надано доказів судових витрат позивача, спростовуються наявними в матеріалах справи договором №12/11 від 12.11.2018 року про надання правової допомоги позивачу адвокатом Черемновим Д.В., розрахунком, квитанцією та актом приймання-передачі юридичних послуг (а.с.17-21).

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Судове рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 15 червня 2020 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дрішлюк