Ухвала

від 10.07.2007 по справі 5/380-13/63а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/380-13/63А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

10.07.07                                                                                           Справа  № 5/380-13/63А

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, м.Львів

на постанову Господарського суду Львівської області від 05.03.2007р.

у справі № 5/380-13/63А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Галицький нафтовий холдинг”, м.Львів

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, м.Львів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2006р. № 0004072321/0/24823, № 0004082321/0/24822

За участю представників сторін:

від позивача: Шатула О.Г. - представник

від відповідача: Навроцький А.І. –головний державний податковий інспектор, Демідюк В. –старший державний податковий інспектор.

Особам, які беруть участь у справі, права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства, роз'яснено. Заява про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 05.03.2007р. у справі № 5/380-13/63А задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Галицький нафтовий холдинг”, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 17.11.2006р. № 0004082321/0/24822 та № 0004072321/0/24823.

Постанова місцевого господарського суду мотивована нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач, не погоджуючись з постановою місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, у позові відмовити, з мотивів порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши доводи сторін та подані ними докази, оцінивши правильність застосування господарським судом Львівської області норм матеріального та процесуального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

ДПІ у Галицькому районі м.Львова з 01.11.2006р. по 07.11.2006р. була проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2006р. ТзОВ «Галицький нафтовий холдинг».

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 1545/23-024/31215314 від 10.11.2006р., на підставі якого відповідачем 17.11.2006р. прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

-          № 0004072321/0/24823 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів у розмірі 2708273,00 грн.;

-          № 0004082321/0/24822 про визначення суми податкового з податку на додану вартість та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 738586,00 грн.

Згідно з поданою ТОВ "Галицький нафтовий холдинг" до ДПІ у Галицькому районі м.Львова податковою декларацією з ПДВ за вересень 2006р. (вх. від 20.10.2006р. № 28379) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів складає 2708273,00 грн.

Така сума від'ємного значення з податку на додану вартість виникла у позивача у зв'язку із тим, що ТзОВ „Галицький нафтовий холдинг" укладено договір з ТзОВ Науково-виробниче підприємство „Центр передових технологій" № 81 від 02.08.2006р. про купівлю-продаж товарів (мастила СЛАУОЛ) на умовах товарного кредиту, відповідно до якого Продавець (ТзОВ НВП „Центр передових технологій") зобов'язується передати покупцю (ТзОВ „Галицький нафтовий холдинг") у власність товар, на умовах розстрочення остаточної оплати на певний термін і під відсоток, а Покупець зобов'язується прийняти, сплатити вартість товару і відсотки. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

На виконання умов договору сторонами складено акт приймання-передачі товару у власність ТзОВ Галицький нафтовий холдинг" від 02.08.2006р. та податкову накладну № 0-08/06-11 від 02.08.2006р. на загальну суму 28800000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4800000,00 грн.

Пунктом 4 вказаного договору «умови платежу»передбачено, що розстрочення остаточного розрахунку за вищенаведений товар надається не більше 24-х днів з моменту передачі товару. За надання розстрочення Покупець сплачує Продавцю платіж: в сумі 2,0% від загальної вартості товару за кожний день розстрочення. Так, позивачем отримано від ТзОВ НВП «Центр передових технологій»податкову накладну на нараховану суму відсотків № 23-08/06-12 від 23.08.2006р. на загальну суму 12096000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2016000,00 грн.

До податкового кредиту позивача включено суму ПДВ по реалізованому товару - мастило СЛАУОЛ в розмірі 4800000,00 грн. та суму ПДВ з відсотків за товарний кредит в розмірі 2016000,00 грн.

В наступному, позивач реалізує даний товар - мастило СЛАУОЛ (відповідно до договору купівлі—продажу від 23.08.2006р.) ТзОВ «Комерційні ініціативи»та видає податкову накладну № 1571 від 23.08.2006р. на загальну суму 28814400,00 грн., в т.ч. ПДВ 4802400,0 грн.

До податкових зобов'язань ТзОВ „Галицький нафтовий холдинг” включено суму ПДВ по реалізованому товару - мастило СЛАУОЛ в розмірі 4802400,00 грн.

Перевіркою правильності визначення податкового кредиту за вересень 2006р., відповідачем у Акті перевірки встановлені аналогічні порушення, а саме:

- внаслідок віднесення ТзОВ „Галицький нафтовий холдинг" до складу податкового кредиту суми ПДВ - 1982400,00 грн. відповідно до податкової накладної № 26-09-08 від 26.09.2006р. на загальну суму 11894400,00 грн., в т.ч. ПДВ 1982400,00 грн., виданої ТзОВ НВП «Центр передових технологій»на нараховану суму відсотків за користування товарним кредитом згідно з договором купівлі-продажу на умовах товарного кредиту № 92 від 05.09.2006р. (акт приймання-передачі товару у власність ТзОВ Галицький нафтовий холдинг" від 05.09.2006р.) підприємством завищено суму податкового кредиту за вересень 2006р. на суму 1982400,00 грн.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо спростованості доводів скаржника про що, оскільки, позивач не відніс суму нарахованих відсотків за товарним кредитом до складу собівартості реалізованої продукції, то він вважається таким, що не використав цю суму у власній господарській діяльності, а отже, згідно з пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не мав права на віднесення такої суми до складу валових витрат, що, в свою чергу, згідно з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є підставою для не включення таких сум до складу податкового кредиту, що підтверджується наступним.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 названого Закону, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Вищевказаний Закон встановлює дві головні умови, за яких витрати платника податку можуть включатись до його валових витрат і відповідно зменшувати прибуток, як об'єкт оподаткування:

- ці витрати мають носити характер компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником для їх подальшого використання у господарській діяльності;

- повинні підтверджуватись відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Обов'язковий зв'язок валових витрат з господарською діяльністю викликає необхідність визначення самого поняття такої діяльності.

У відповідності до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Статтею 3 Господарського кодексу України, визначено господарську діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як встановлено п.1.21 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доход - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань (ст.142 Господарського кодексу України).

З аналізу даних норм випливає, що законодавець не виключає можливості від'ємного показника результатів господарської діяльності (прибутку).

На підставі наведеного, поняття термінів "прибуток" та "дохід" не є тотожними.

Щодо необхідності, на думку скаржника, включення нарахованих відсотків за товарним кредитом до ціни товарів, то такі висновки спростовуються нормами ч.3 ст.180, ст.189 ГК України, ст.13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», які встановлюють вільний характер формування ціни у даному правовідношенні. При цьому, відповідачем в Акті перевірки не наведено, і судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, при дослідженні обставин справи не встановлено жодних порушень позивачем норм вищевказаного законодавства та Законів України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств»стосовно застосування звичайних цін при здійсненні господарських операцій, що є предметом спору.

Що стосується собівартості продукції, то це є категорія загальноекономічна і безпосередньо пов'язана із бухгалтерським обліком підприємства і на податковий облік безпосередньо не впливає.

У п.1.11 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дано наступне визначення: "Кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит../. У відповідності з пп.1.11.2 п.1.11 ст.1 даного Закону вказано, що "товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент".

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються будь-які витрати платника податків, при одній умові "використання придбаного товару у господарській діяльності останнього".

Таким чином, придбане на умовах товарного кредиту мастило СЛАУОЛ у ТзОВ „НВП „Центр передових технологій" було у подальшому продано, тобто використано у власній господарській діяльності ТзОВ „Галицький нафтовий холдинг", тому включення вартості витрат, понесених по послугах товарного кредиту, в повній мірі відповідає вимогам п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, згідно з Генеральним договором поставки нафтопродуктів № 114/06 від 03.08.2006р. та Додатком № 1 до нього ТзОВ «Галичина-Рембуд»поставлено позивачу: в серпні 2006р. –паливо дизельне на суму 2581456,36 грн. у т.ч. ПДВ – 430242,73 грн. та в вересні 2006р. на суму 307278,00 грн. у т.ч. ПДВ - 61455,6 грн. Згідно з Актом перевірки встановлено, що до податкового кредиту серпня 2006р. ТзОВ „Галицький нафтовий холдинг” віднесено витрати по придбанню палива дизельного в основного постачальника ТзОВ "Галичина Рембуд" № 14 від 04.08.2006р. на суму ПДВ 430242,73 грн. та до податкового кредиту вересня 2006р. позивачем віднесено витрати по придбанню палива, податкова накладна № 22 від 04.09.2006р. на суму ПДВ 61455,6 грн.

У відповідь на надісланий відповідачем запит, ДПІ у Дрогобицькому районі повідомлено, що ТзОВ „Галичина-Рембуд” (код ЄДРПОУ 32117661) подано заяву на зняття з податкового обліку, підприємством за серпень 2006р. подано звітність (декларація з ПДВ) з нульовими показниками.

У зв'язку із цим, на думку відповідача, оскільки у відповідному податковому періоді суми податку на додану вартість підприємством-постачальником ТзОВ „Галичина-Рембуд” в податковій декларації з податку на додану вартість не відображені, а відповідно, податкове зобов'язання з податку до Державного бюджету України не сплачено, то позивач не має права на бюджетне відшкодування, з посиланням на п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Твердження відповідача, що суми ПДВ по вказаних операціях не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту відповідних періодів не відповідають дійсності та спростовуються наступним.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, жодним нормативно-правовим актом не передбачено поставлення вирішення питання щодо включення сум ПДВ до складу податкового кредиту у звітному періоді у залежність від декларування чи фактичної сплати такої суми контрагентом за договором у складі податкових зобов'язань.

Представлений скаржником у судовому засіданні лист ТзОВ «Галичина-Рембуд»щодо відсутності жодних господарських відносин з позивачем у справі судом до уваги не приймається, оскільки на листі відсутні підпис керівника підприємства та його печатка, а отже, він є недопустимим доказом у адміністративній справі.

Відтак, враховуючи вимоги ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, з огляду на недоведеність при розгляді даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій, податковим органом належними доказами правомірності здійсненого зменшення позивачу задекларованих сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та донарахування ПДВ і застосування штрафних санкцій, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Львівської області - без змін, як така, що постановлена на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Львівської області від 05.03.2007р. у справі № 5/380-13/63А залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                                Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                    Процик Т.С.

Суддя                                                                                                    Галушко Н.А.