Постанова

від 02.05.2019 по справі 616/877/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

02 травня 2019 року

м. Харків

справа № 616/877/17

провадження № 22-ц/818/2107/19

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Кругової С.С., Бурлака І.В.,

за участю секретаря - Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивач : ОСОБА_1 ,

відповіда: Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Шевченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації, з апеляційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року, ухвалене суддею Риковим М.І.

встановив :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПСП ім. Шевченка Великобурлуцького району Харківської області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, витребування з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги з урахуванням уточнень зазначав, що він має у власності дві земельні ділянки, які належать йому на праві приватної власності на підставі Державного акту серії НОМЕР_1 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 , площею 6,2155 га, що знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області та на підставі Державного акту серії НОМЕР_3 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 , площею 6,2155 га, що знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області. У 2007 році позивач отримав пропозицію від представника ПСП ім. Шевченка орендувати вказані земельні ділянки. Оскільки оформлення документів для укладення договорів оренди земельних ділянок займає довгий час, а ПСП ім. Шевченка мало намір негайно приступити до обробки належних позивачу земельних ділянок, було прийнято спільне рішення про передачу земельних ділянок негайно, визначено розмір орендної плати, договір було укладено в усній формі. У визначений строк позивач регулярно отримував плату за користування належних йому земельних ділянок у натуральній та грошовій формі, хоча договори оренди земельних ділянок підписано не було. Позивач в усній формі звертався до відповідача з питанням укладення договорів оренди до керівництва ПСП ім. Шевченка, однак отримував відповідь, що документи, які необхідні для підписання договорів оренди земельних ділянок ще не готові, без уточнення з яких причин.

У вересні 2017 року позивач звернувся до директора ПСП ім. Шевченка з вимогою повернути належні йому земельні ділянки у фактичне користування після закінчення збору врожаю, але отримав відмову, на підставі наявності між сторонами укладених та підписаних договорів оренди земельних ділянок. В 2017 році представником ПСП ім. Шевченка було видано позивачу два договори оренди землі від 01 листопада 2007 року та два акти приймання-передачі земельної ділянки від 01.11.2007 року на земельні ділянки площею 6,2155 га за підписом ОСОБА_1 , однак останній зазначає, що не підписував жодних документів. За таких обставин позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними договір оренди землі б/н від 01 листопада 2007 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 та Приватним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 05270649, об`єктом оренди, за яким є земельна ділянка, загальною площею 6,2155 га, нормативно-грошовою оцінкою 57 908 грн 10 к., розташованої на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, зареєстрований 30 березня 2009 року у Великобурлуцькому районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.03.2009 р. за № 040968900200. Визнано недійсними договір оренди землі б/н від 01 листопада 2007 року між ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 та Приватним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 05270649, об`єктом оренди за яким є земельна ділянка, загальною площею 6,2155 га, нормативно-грошовою оцінкою 70 646 грн 56 к., розташованої на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, зареєстрований 09 грудня 2011 року у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.12.2011 р. за № 632148104000564. Скасувано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2007 р., укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 та Приватним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 05270649, вчиненого Великобурлуцьким районним відділом Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.03.2009 р. за № 040968900200. Скасувано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2007 р., укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 та Приватним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 05270649, вчиненого відділом Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.12.2011 р. за № 632148104000564.

Витребувано із чужого незаконного володіння та користування Приватного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 05270649, юридична адреса: вул. Центральна, буд.31, с.Гнилиця, Великобурлуцький район Харківська область дві земельні ділянки, розміром 6,2155 га кожна, що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі: - державного акта, серія НОМЕР_1 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 , площа 6,2155 га, що знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області; - державного акта, серія НОМЕР_3 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 , площа 6,2155 га, що знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області. Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка на користь ОСОБА_1 . 11 787 грн. у рахунок відшкодування понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі ПСП ім. Шевченка просить рішення суду першої інстанції скасувати і закрити провадження у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ПСП ім. Шевченка вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Вказує на те, що сукупність встановлених судом і визнаних сторонами доказів свідчить про те, що на протязі майже десяти років, тобто з 01 листопада 2007 року ОСОБА_1 достовірно знав, що вищевказані договори укладені. З 02.07.2007 року у відповідності з ст. 261 ЦК України у ОСОБА_1 починається перебіг позовної давності оскарження вищевказаних договорів, як таких що ним не укладені і підписані не установленою особою. Твердження ОСОБА_1 , що він дізнався про порушення своїх прав, лише у вересні 2017 року, коли отримав від представника відповідача договори оренди землі вчинених 01 листопада 2007 року, ніким і нічим крім слів позивача не підтверджене, і в судовому розгляді підтвердження не знайшло. Так з дня надання ОСОБА_1 доручення працівнику ПСП ім. Шевченка на виконання від його імені комплексу робіт з державної реєстрації вищевказаних договорів оренди, а саме з 02 листопада 2007 року по час подання позивачем позовної заяви пройшло одинадцять років, тому вважає, що є підстави для застосування строку позовної давності.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,2155 га, розташованої на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_2 , на підставі Державного акта серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Також, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,2155 га, розташованої на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 , на підставі Державного акта серії НОМЕР_3 (а.с.11).

Згідно договору оренди землі б/н від 01 листопада 2007 року позивач передав відповідачу у користування земельну ділянку, загальною площею 6,2155 га, нормативно-грошовою оцінкою 57 908,10 грн., розташовану на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області. Договір оренди землі б/н від 01 листопада 2007 року зареєстрований 30 березня 2009 року у Великобурлуцькому районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.03.2009 р. за № 040968900200 (а.с.39-40).

Згідно договору оренди землі б/н від 01 листопада 2007 року позивач передав відповідачу у користування земельну ділянку, загальною площею 6,2155 га, нормативно-грошовою оцінкою 70 646 грн 56 к., розташовану на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області. Договір оренди землі б/н від 01 листопада 2007 року зареєстрований 09 грудня 2011 року у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.12.2011 р. за № 632148104000564 (а.с.41-42).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач отримував орендну плату за користування належними йому земельними ділянками у натуральній та грошовій формі.

Сам ОСОБА_1 стверджував, що спірні договори оренди землі ним не підписувались, а були підписані іншою особою, також вважав, що передача земельних ділянок була здійснена на підставі усної домовленості, а тому позивач отримував плату за фактичне користування землею.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 3457/12525 від 23.05.2018 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у першому примірнику договору оренди землі від 01.11.2007 року (а.с. 39-40), другому примірнику договору оренди землі від 01.11.2017 року (а.с. 41-42) виконані не ОСОБА_1 .

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьої, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України , тобто однією з підстав недійсності правочину є те, що правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним ( статті 215 та 227 ЦК України ).

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 -3, 5, 6 статті 203 ЦК України , за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджено, що ОСОБА_1 договори оренди землі б/н від 01 листопада 2007 року не підписував, отже підписання оспорюваних договорів оренди землі на викладених умовах не відповідало волевиявленню позивача та було здійснено всупереч його бажанню, оспорювані договори правильно визнані недійсними.

ПСП ім. Шевченка наголошує на наявність підстав для застосування строку позовної давності та вказує на те, що позивачу було відомо про наявність оспорюваних договорів, на підтвердження чого посилається на довіреність, яка 02.11.2007 видана ОСОБА_1 та посвідчена секретарем виконкому Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області Лоншаковою Т.В.(а.с. 87). Також зазначив, що відповідач користувався земельними ділянками з 2007 року та сплачував позивачу орендну плату.

Колегія суддів такі доводи вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Так, із змісту довіреності від 02.11.2007 року, посвідченою секретарем виконкому Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області Лоншаковою Т.В. вбачається, що вона надана ОСОБА_1 для виконання комплексу робіт з державної реєстрації договорів оренди, проведення оплати у Відділі земельних ресурсів у Великобурлуцькому районі Харківської області за висновок відділу та нормативно-грошову оцінку належної ОСОБА_1 земельної ділянки.

Сторони не заперечують, що у 2007 році позивач отримав пропозицію ПСП ім.. Шевченка орендувати земельні ділянки, які належать позивачу та сторонами було прийнято спільне рішення про передачу земельних ділянок у користування ПСП ім.. Шевченка.

Між тим, матеріали справи не містять доказів того, що домовленість між сторонами була досягнута на умовах, викладених в оспорюваних правочинах. Факт отримання плати за користування земельними ділянками та факт підписання ОСОБА_1 довіреності від 02.11.2007 року, посвідченою секретарем виконкому Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області Лоншаковою Т.В. не свідчить про те, що він погодився на укладення вказаних договорів, на визначених в них умовах та строк, оскільки вказана довіреність видана для виконання комплексу робіт з державної реєстрації договорів оренди, проведення оплати у Відділі земельних ресурсів у Великобурлуцькому районі Харківської області за висновок відділу та нормативно-грошову оцінку належної ОСОБА_1 земельної ділянки, тому правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними договорів оренди землі.

Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року , частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Визначаючи вид вимоги, особа може зіткнутися з проблемою, коли одні й ті ж самі протиправні дії породжують виникнення різних цивільно-правових вимог до одного й того ж суб`єкта. Задоволення хоча б однієї з них позбавляє можливості пред`явлення іншої.

Отже, з`являється декілька шляхів досягнення кінцевої мети - відновлення порушеного права або захисту інтересу. Таке явище називається сompetition of claims (конкуренція позовів).

Конкуренція позовів, якщо її трактувати буквально, є конкуренцією суб`єктивних цивільних прав (прав вимоги до порушника), що існують в рамках захисних цивільних правовідносин (складають зміст захисних зобов`язань) і реалізуються в судовому порядку, в результаті чого відбувається застосування відповідного способу захисту права чи інтересу.

Сенс такої конкуренції полягає у тому, що позивач має можливість обирати більш вигідний позов і долати обмеження, встановлені щодо іншої вимоги, яка ґрунтується на тих же самих фактах. У випадку конкуренції складається нетипова для цивільного права ситуація, коли в результаті однієї й тієї ж самої протиправної поведінки виникають і паралельно існують декілька суб`єктивних прав, які мають одне і те ж саме призначення. Реалізація одного з таких прав призводить до припинення іншого, оскільки інтерес, що ним опосередковується, задовольняється в повному обсязі при здійсненні іншого конкуруючого права.

Конкуренція позовів існує там, де декілька позовів об`єднуються спільним для них всіх юридичним інтересом (de eadem re), який задовольняється здійсненням вже одного з цих позовів, що усуває ео ipso (внаслідок цього) усі інші як безцільні.

Вектори конкуруючих прав є однонаправленими і паралельними - права належать одній особі і спрямовані на задоволення одного й того ж самого інтересу. Задоволенням однієї з цих конкуруючих вимог знищувалася інша вимога, так як уявлялося неприпустимим двічі задовольняти один і той же інтерес.

Для захисту своїх майнових інтересів власник або суб`єкт іншого речового права може використовувати вимоги про визнання недійсною угоди. Наслідком вчинення недійсної угоди стане реституція, яка полягає, зокрема у поверненні конкретної речі (предмета угоди) первинному власнику.

У справі, рішення якої є предметом перегляду, відбувається поєднання різних способів захисту прав власника.

Застосування у правовідносинах речово-правового механізму повернення свого майна (віндикації) забезпечує захист прав та інтересів не тільки власника майна, а й добросовісних набувачів, які є учасниками цивільного обороту.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

Оскільки оспорюється правочин між власником і володільцем майна, суд дійшов вірного висновку про наявність підстав вважати такий договір недійсним, тому ефективним способом захисту позивача буде застосування реституції у відповідності до ст.. 216 ЦК України, а не віндикаційного способу захисту.

Спірне майно необхідно повернути у власність ОСОБА_1 , що можливо згідно роз`яснень п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року , за якими за змістом ст. 216 ЦК (435-15) та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Отже,рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння підлягає скасуванню.

На ПСП ім. Шевченко необхідно покласти обов`язком повернути ОСОБА_1 спірні земельні ділянки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка - задовольнити частково.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року в частині витребування із чужого незаконного володіння та користування земельних ділянок - скасувати, у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

Зобов`язати Приватне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 05270649, юридична адреса: вул. Центральна, буд.31, с.Гнилиця, Великобурлуцький район Харківська область повернути у власність ОСОБА_1 дві земельні ділянки, розміром 6,2155 га кожна, що належать йому на праві приватної власності на підставі: - державного акта, серія НОМЕР_1 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 , площа 6,2155 га, що знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області; - державного акта, серія НОМЕР_3 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 , площа 6,2155 га, що знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

І.В. Бурлака