Рішення

від 24.04.2019 по справі 816/1774/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 816/1774/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

секретаря судового засідання - Фрідманн Н.А.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Сулими А.О., Заїчко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за правилами загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги, рішення.

В С Т А Н О В И В:

10.10.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1., позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання незаконними та скасування (з урахуванням уточнень позовних вимог від 05.10.2017 /т. 2 а.с. 207-216/):

- податкового повідомлення - рішення від 19.07.2017 № 0008691311, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на 160146,00 грн;

- податкового повідомлення - рішення від 19.07.2017 № 0008701311, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 603285,00 грн;

- податкового повідомлення - рішення від 19.07.2017 № 0008681311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 52767,65 грн;

- податкового повідомлення - рішення від 19.07.2017 № 0008671311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на 634020,14 грн;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.07.2017 № 0008651311, якою позивачу нараховано недоїмку по внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 166328,30 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.07.2017 № 0008661311, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 24668,61 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог ФОП ОСОБА_1 посилався на незгоду із висновками акту документальної планової перевірки ГУ ДФС у Полтавській області від 26.06.2017 № 831/16-31-13-11-16/НОМЕР_1, згідно яких встановлено порушення податкового законодавства в діяльності позивача через включення до податкової звітності результатів фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентами ТОВ "Діойл-ЛТД", ТОВ "ТД Главпостачання", ТОВ "Промостар ЛТД", ТОВ "Мінард" та ТОВ "Джардан", які, за висновком відповідача, не здійснювали реальних господарських операцій, а їх діяльність була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Пояснював, що всі господарські операції із вищевказаними контрагентами мали реальний характер та в повному обсязі відображені у фінансовому та податковому обліку позивача.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами статей 105, 106, 107, 121 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що діяла до 15.12.2017.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 зупинено провадження у справі до 12.12.2017 за правилами статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що діяла до 15.12.2017.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 поновлено провадження у справі.

12.12.2017 відкладено розгляд справи за клопотанням позивача на 10.01.2017.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-У111, яким затверджено нові редакції процесуальних кодексів, зокрема Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 10 частини першої Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2018, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018, дана позовна заява була задоволена в повному обсязі, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення були визнані протиправними та скасовані.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що в ході розгляду справи встановлено реальність господарських операцій, правомірність зазначення у податкових деклараціях позивачем суми доходу отриманого від господарської діяльності, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх рішень.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.11.2018 касаційна скарга ГУДФС у Полтавській області задоволена частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі № 816/1774/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, за висновком касаційної інстанції, судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення (т.7 а.с. 93-105).

У даній постанові Верховний Суд зазначив, що фактично судами не було досліджено реальність господарський операцій між позивачем та контрагентами зокрема, не було перевірено фактичне вчинення господарських операцій з придбання товару (лісоматеріалу), що пов'язані з рухом активів та зміною зобов'язань чи власного капіталу, не було встановлено за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентом, не досліджено матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні та технологічні можливості щодо виконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань, як фактично не було оцінено і надані позивачем у підтвердження реальності здійснення господарських операцій первинні документи, сертифікати якості товару. Не надано належної оцінки тому, що відповідно до умов передбачених договором укладеним позивачем з ТОВ "Діойл-ЛТД, поставлений товар (лісопродукція) повинен мати маркування лісового господарства, з наданням специфікації вантажовідправника форми ЛГ-22. Крім того, за умовами договору, доставка всіх товарів повинна супроводжуватись карантинним сертифікатом МАПУ. Поза увагою судів також залишилось дослідження руху товару від продавця до покупця, зокрема дослідження факту прийняття, оприбуткування, зберігання та відвантаження товару, а також його транспортування, зважаючи на посилання контролюючого органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних за певний період. Не надано оцінки наявним судовим рішенням у кримінальних справах щодо контрагентів позивача на які посилається відповідач відносно ланцюга постачання товару.

Оскільки за висновком Верховного Суду вказані вище обставини справи досліджені не в повному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду першої інстанції в ході нового розгляду даної справи необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 справу № 816/1774/17 прийнято до провадження (суддя Єресько Л.О.), постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, повторно призначивши підготовче засідання у справі.

23.01.2019 через канцелярію суду надійшов письмовий відзив ГУ ДФС у Полтавській області на позовну заяву ФОП ОСОБА_1, де відповідач посилається на правомірність висновків акту документальної планової виїзної перевірки від 26.06.2017 № 831/16-31-13-11-16/НОМЕР_1, у зв'язку з чим вимоги позовної заяви не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Крім того, посилалися на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.02.2018 у справі № 537/379/198 (провадження № 1-кп/537/82/2018), яким визнано громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 винуватими, зокрема, за ч. 2 ст. 205 КК України та призначені узгоджені покарання у вигляді штрафів. Даним вироком встановлено, що "...вказаною вище злочинною групою, з метою прикриття незаконної діяльності зареєстровано та придбано на ім'я ОСОБА_9 та імена осіб, які мають низький соціальний статус та матеріальні проблеми, не мають постійного місця працевлаштування, які до того ж не були обізнані про порядок створення та реєстрації суб'єктів господарювання - юридичних осіб, їх господарської діяльності та оподаткування, створили та придбали фіктивні СПД (серед них ТОВ "Мінард") (т.7 а.с. 126-130).

11.02.2019 через канцелярію суду надійшла від представника позивача письмова відповідь на відзив (т.7 а.с. 153-159), де він акцентує увагу суду на тому, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від отримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Щодо посилань відповідача на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.02.2018 у справі № 537/379/198, представник позивача вказував, що детальний аналіз вироку свідчить про те, що ТОВ "Мінард" не завжди діяло фіктивно та періодично дійсно здійснювало поставку товарів (зокрема, ТОВ "Зерно-Трест" та ТОВ "Софор"), відтак говорити про те, що дане товариство дійсно мало на меті виключно фіктивну діяльність не можна. В зазначеному вироку відсутній аналіз діяльності ОСОБА_9 як керівника ТОВ "Мінард", не були досліджені відносини між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Мінард" взагалі, а отже, ніякого преюдиційного значення цей вирок для справи не має, що узгоджується із позицією ВС по справі № 817/1974/17 від 27.02.2018.

Ухвалою суду від 27.02.2019 підготовче провадження у справі № 816/1774/17 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 26.03.2019.

26.03.2019 в судовому засіданні оголошено перерву з метою отримання додаткових доказів до 11.04.2019.

11.04.2019 судове засідання не відбулося у зв'язку із перебування головуючого у нарадчій кімнаті по справі № 1640/2326/18, про що складено довідку (т. 8 а.с. 214), розгляд справи перенесено на 17.04.2019.

В судовому засіданні 17.04.2019 розгляд справи було завершено та після судових дебатів суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у даній справі.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з'ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд постановлює ухвалу про поновлення судового розгляду.

На підставі процитованої норми суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 17.04.2019, повернувся до судового розгляду (т.8 а.с. 243, зворот) для уточнення неналежного та необґрунтованого розрахунку ГУ ДФС у Полтавській області по донарахуванням з єдиного внеску, оголошено перерву в судовому засіданні до 24.04.2019.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позовної заяви підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники ГУ ДФС у Полтавській області проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши вступні слова позивача та його представника, представників відповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази, судом встановлено такі обставини.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований Онуфріївським районним управлінням юстиції Кіровоградської області як фізична особа-підприємець 14.09.2006.

ФОП ОСОБА_1 взятий на податковий облік в органах державної фіскальної служби 14.09.2006 за № 243800000000, на податковому обліку перебуває в Кременчуцькій ОДПІ з 19.06.2015.

Позивач перебуває на загальній системі оподаткування, є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом № 1516164500029 з Реєстру платників податку на додану вартість.

У період з 29.05.2017 по 19.06.2017 ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Перевіркою встановлено, що у період з 01.01.2015 по 31.12.2016 позивач здійснював такі види господарської діяльності за КВЕД: 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 26.06.2017 № 831/16-31-13-11-16/НОМЕР_1 (т.1 а.с. 15 - 85), яким встановлено порушення позивачем: пунктів 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено ПДВ на суму 482628,00 грн; пункту 44.1 статті 44, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 507216,11 грн; пункт 2 частини першої статті 7 та частини одинадцятої статті 8, статті 9 Закону України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 166328,30 грн; підпункти 1.1- 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання з військового збору в сумі 42214,12 грн; статтю 128 Господарського кодексу України, підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України щодо включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2015-2016 роки перекручених даних.

Суть зазначених порушень полягає у наступному.

1. Відсутність реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами : ТОВ "Діойл ЛТД" (код ЄДРПОУ 39411279), ТОВ "Мората" (код ЄДРПОУ 39834047), ТОВ "ТД Главпостачання" (ТОВ "ПРОММАКСТЕХ" ) (код ЄДРПОУ 39837268), ТОВ "Промостар ЛТД" (код ЄДРПОУ 40393363), ТОВ "Мінард" (код ЄДРПОУ 40727235), ТОВ "Джардан" (код ЄДРПОУ 40870319) , результати фінансово - господарських відносин із якими позивач відобразив у своїй податковій звітності протягом перевіряємого періоду .

Перевіркою не встановлено факту передачі від продавців до покупця, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) документів, які підтверджують відвантаження придбаної продукції (довіреностей на отримання лісоматеріалів, актів приймання - передачі товару, документів на підтвердження надання послуг по завантаженню та розвантаженню лісоматеріалів), сертифікатів якості (специфікація вантажовідправника форми ЛГ-22 про маркування лісового господарства), документів, у яких міститься інформація щодо стандартів якості, умов транспортування та зберігання товару, що постачався, карантинних сертифікатів, товарно - транспортних накладних та інших документів з підтвердження реальності відображених у первинних бухгалтерських та податкових документах поставок товарів та документів, передбачених договорами купівлі - продажу.

Так, 22.06.2015 між ТОВ "Діойл - ЛДТ" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 150622, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві узгодженими партіями продукцію - лісоматеріали, а покупець прийняти і сплатити товар, в асортименті, кількості і за ціною, вказаною в рахунках і накладних на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору (т. 2 а.с. 62).

До договору додані підписані сторонами специфікації №1 від 22.06.2015 (т. 2 а.с. 63) та № 2 від 27.07.2015 (т. 2 а.с. 63 зворотній бік).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані податкові накладні (т. 5 а.с. 79, 81, 83), видаткові накладні (т.2 а.с. 64, 65 з.б., 67 з.б., 70 з.б, 73 з.б.), рахунки на сплату (т. 2 а.с. 64, 65, 67, 70, 73).

Крім того, до суду позивачем надані товарно-транспортні накладні, за якими відвантажено придбаний товар (т. 2 а.с. 66, 68, 69, 71, 72).

При проведенні аналізу аналітичної системи ІС Податковий блок інформації по платнику ПДВ згідно додатку 5 декларації з ПДВ по податковим зобов'язанням та податкового кредиту перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 16785 грн. за червень 2015 року та суму ПДВ у розмірі 12896 грн. за липень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ "Діойл - ЛДТ" (код ЄДРПОУ 39411279).

В ході перевірки ревізорами від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області отримано результати опрацювання зібраної податкової інформації від 09.09.2015 № 2268/7/14-02-22-04-12 щодо ТОВ Діойл-ЛТД (код ЄДРПОУ 39411279) за період з 01.11.2014 по 31.08.2015 з питання проведення фінансово - господарських операцій.

За змістом акту перевірки від 26.06.2017 № 831/16-31-13-11-16/НОМЕР_1 (стор. 10 акту, том 1, а.с. 19, зі звороту) узагальнена податкова інформація складена з причини неможливості проведення документальної позапланової перевірки у зв'язку із відсутністю ТОВ Діойл-ЛТД (код ЄДРПОУ 39411279) за місцезнаходженням, що засвідчено актом від 08.09.2015 № 384/15-01/39411279 та довідкою ОУ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 09.09.2015 № 2216/7/14-03-07-04, до державного реєстратора надіслано повідомлення від 09.09.2015 № 4082/9/14-02-11-44 про відсутність ТОВ Діойл-ЛТД за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП.

При проведенні аналізу податкової звітності, поданої ТОВ Діойл-ЛТД до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області та бази даних Єдиний реєстр податкових накладних не встановлено, де підприємством ТОВ Діойл-ЛТД було придбано вищенаведений товар за період з 01.11.2014 по 31.08.2015. Згідно отриманих податкових накладних (при проведенні аналізу бази даних Єдиний реєстр податкових накладних ), відповідно до поданої звітності та згідно виписаних податкових накладних на користь покупців, ТОВ Діойл-ЛТД задекларовано податкові зобов'язання за рахунок реалізації запчастин невідомого походження.

Аналізом не встановлено документів, що посвідчують походження товарів, які реалізувалися, що має важливе значення при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, перевіркою не підтверджено фактичного відвантаження ТОВ Діойл-ЛТД товарів та реальне транспортування.

Таким чином, в ході проведення вищевказаного аналізу контролюючий орган дійшов висновку, що господарська діяльність ТОВ Діойл-ЛТД має наступні ознаки нереальності здійснення операцій:

- відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з продажу у відповідних розмірах;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 187, ст. 188 Податкового кодексу України.

- платник не знаходиться за місцезнаходженням при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень;

Тож за висновками перевіряючих ТОВ Діойл-ЛТД не здійснювало фактично операції з купівлі та продажу товарів (робіт, послуг) та відповідно не здійснювало її реалізації за період з 01.10.2014 по 31.03.2015, на підставі наведеного ревізори прийшли до висновку про не можливість підтвердження здійснення господарських операцій із платниками податків покупцями за вказаний період, їх вид, обсяг, якість та розрахунки та встановлено можливі порушення вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України.

09.02.2016 між ТОВ "Мората" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 020916, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах; номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна і вартість товару узгоджуються сторонами в специфікаціях, які після їх підписання є невід'ємною частиною до договору (т. 2 а.с. 50-51). До вказаного договору додані підписані сторонами специфікації № 1 від 09.02.2016 та № 2 від 11.02.2016 (т. 2 а.с. 51 зворот, 52).

На підтвердження виконання цього договору позивачем надані податкові накладні (т. 5 32, 33), видаткові накладні (т. 2 а.с. 54, 57), рахунки на сплату (т. 2 а.с. 54 зворот, 57 зворот); товарно-транспортні накладні (т. 2 а.с. 55, 56).

При проведенні аналізу аналітичної системи ІС Податковий блок інформації по платнику ПДВ згідно додатку 5 декларації з ПДВ по податковим зобов'язанням та податкового кредиту перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 23112 грн. за лютий 2016 року по взаємовідносинам з ТОВ Мората (код ЄДРПОУ 39834047).

Відповідно до акту перевірки від 26.06.2017 № 831/16-31-13-11-16/НОМЕР_1 (стор. 14 акту, том 1, а.с. 21 - 22) від Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області отримано зібрану інформацію від 16.09.2016 № 399/08-29-14-00 щодо ТОВ Мората за звітні періоди декларування ПДВ лютий, березень 2016 з питань проведення фінансово - господарських операцій з постачальниками та покупцями (стор. акту 14-15, том 1, а.с. 21, зі звороту, 22), за змістом якої нереальність придбання ідентифікованого товару, введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом повного пересортування, в зв'язку з тим, що підприємство придбаває одну групу товарів, а реалізує іншу групу товарів, чим маніпулює податковою звітністю.

Так, основний вид діяльності підприємства: оптова торгівля деревинною, будівельним матеріалом та санітарно - технічним обладнанням. Згідно звіту 1ДФ за 1 квартал 2016 року на підприємстві працювало 5 осіб, за цивільно-правовими договорами - О осіб.

Ліс хвойних порід, пиловик ТОВ Мората не придбавало, тому ланцюг обривається, походження товару не встановлено.

При цьому, згідно з податковою інформацією, яка є в наявності в органах ДФС України (в т.ч. ЄРПН щодо орендованих ОЗ) встановлено, що на балансі ТОВ Мората основні фонди, обладнання, устаткування, транспортні засоби не значаться. До ДПІ за місцем реєстрації додаток АМ до декларації з податку на прибуток за 2015 рік не надавався.

В акті перевірки на аркуші 15 (т.1 а.с. 22) зазначено, що згідно отриманої інформації з Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що в рамках кримінального провадження № 4201505050290000064 від 16.07.2015 за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 2015, ч. 3 ст. 209 КК України, вбачається, що за сприяння податківців Донецької області з використанням схемного банку , організував злочинну схему з конвертації грошових коштів і надає вищезазначені протиправні послуги підприємствам центру та сходу України. Також встановлено, що ризикові платники безпосередньо та через підконтрольні суб'єкти підприємницької діяльності є власником банку ПАТ КБ Аксіома (ЄДРПОУ 33972230), у якого на даний час відкликано банківську ліцензію і 30.01.2015 розпочато його ліквідацію. Крім того, встановлено, що на теперішній час використовують ряд підприємств з ознаками фіктивності, у т.ч. ТОВ Мората (ЄДРПОУ 39834047).

Враховуючи вищенаведене, ревізори дійшли висновку, що операції з купівлі ФОП ОСОБА_1 лісоматеріалів у ТОВ Мората на суму 138 672,00 грн., у т.ч. ПДВ 23112 грн. у лютому 2016 року не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки ТОВ Мората здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

20.10.2015 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "ТД Главпостачання" укладено договір купівлі-продажу № 151020, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцеві узгодженими партіями продукцію - лісоматеріали, а покупець прийняти і сплатити товар, в асортименті, кількості і за ціною, вказаною в рахунках і накладних на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору (т. 1 а.с. 240); до договору додано підписану сторонами специфікацію від 20.10.2015 №1, якою визначено умови поставки товару (т. 1 а.с. 241).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано податкову накладну (т. 4 а. с. 248), видаткову накладну (т. 1 а.с. 243), товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 242, 244).

Також з матеріалів справи вбачається, що 22.02.2016 між ТОВ "ТД Главпостачання" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 022216, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах; номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна і вартість товару узгоджуються сторонами в специфікаціях, які після їх підписання є невід'ємною частиною цього договору (т. 1 а.с. 248-249).

До указаного договору додані підписані сторонами специфікації № 1 від 22.02.2016, № 2 від 29.03.2016, № 3 від 31.03.2016, № 4 від 29.04.2016, № 5 від 11.05.2016, № 6 від 31.05.2016, № 7 від 09.06.2016, № 8 від 04.07.2016 (т. 1 а.с. 249 зворот, 250-253) та додаткова угода № 1 від 22.02.2016 (т. 1 а.с. 253 з.б.).

На підтвердження виконання договору купівлі-продажу № 022216 від 22.02.2016 позивачем надані податкові накладні (т. 4 а.с. 244, 246, 249, т. 5 а.с. 2, 7, 8, 11), видаткові накладні (т. 2 а.с. 2, 5, 8, 10, 12, 15, 16, 19), товарно-транспортні накладні (т. 2 а.с. 1, 3, 6, 7, 9, 11, 13, 14, 17, 18, 20).

При проведенні аналізу аналітичної системи ІС Податковий блок інформації по платнику ПДВ згідно додатку 5 декларації з ПДВ по податковим зобов'язанням та податковому кредиту встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 9475 грн. за жовтень 2015 року, у розмірі 134929,79 грн. за травень - липень 2016 року по взаємовідносинам з ТОВ "ТД Главпостачання" (ТОВ "ПРОММАКСТЕХ") (код ЄДРПОУ 39837268).

До перевірки не надано специфікації вантажовідправника ЛГ-22, хоча умовами договорів було визначено необхідність маркування лісового господарства, а також сертифікати якості, які б могли підтвердити якість продукції.

В наданих до перевірки документах відсутні товарно-транспортні накладні за наступні періоди:

- 31.03.2016 по видатковій накладній № 03022 на загальну суму 193140 грн. в наявності лише 2 ТТН, зазначені у таблиці на суму 146 016 грн. (стор. акту 20-21, т.1 а.с. 24 з.б. - 25);

- 12.05.2016 по видатковій накладній № 05011 на загальну суму 129870 грн. в наявності лише 2 ТТН, зазначені у таблиці на суму 124 106 грн. (стор. акту 20-21, т.1 а.с. 24 з.б. - 25);

- 07.06.2016 відсутні ТТН;

- 10.06.2016 по видатковій накладній № 06032 на загальну суму 125340 грн. в наявності лише 1 ТТН, зазначена у вищевказаній таблиці в акті на суму 32940 грн.

Також в акті зазначено, що відповідно до п. 4 Специфікацій умовами поставки для автомобільного транспорту є СРТ - склад ПАТ Євраз Суха Балка , ПАТ Криворізький залізорудний комбінат м. Кривий Ріг. У наданих ТТН у графі пункт розвантаження зазначено склад м. Олександрія, Кіровоградська обл. або склад с. Скелева Кіровоградська обл. .

В акті перевірки зазначено, що ТОВ ТД Главпостачання має чисельність працюючих 1 особа - керівник, вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля.

В ланцюгах постачання згідно Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено поставок лісоматеріалів та виробника даного договору.

03.10.2016 між ТОВ "Промостар ЛТД" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 100316, згідно з яким ТОВ "Промостар ЛТД" зобов'язується передати у власність, а покупець - ФОП ОСОБА_1 прийняти і оплатити лісоматеріали, умови поставки, асортимент, кількість, якість, ціна якого визначається в специфікаціях, що оформлені у вигляді додатків до договору (т. 1 а.с. 86). До указаного договору додані підписані сторонами специфікації № 1 від 03.10.2016, № 2 від 12.10.2016, № 3 від 14.10.2016, №4 від 21.10.2016, № 5 від 01.11.2016, № 6 від 04.11.2016, № 7 від 09.11.2016, № 8 від 11.11.2016, №9 від 14.11.2016, № 10 від 18.11.2016, № 11 від 21.11.2016, № 12 від 23.11.2016 (т. 1 а.с. 87-94).

На підтвердження виконання договору купівлі-продажу № 100316 від 03.10.2016 позивачем надані податкові накладні (т. 5 а.с. 49-60), видаткові накладні (т. 1 а.с. 96, 98, 100, 102, 105, 108, 110, 112, 115 зворот, 119), товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 97, 99, 101. 103, 106, 107, 109, 111, 113, 114, 116-118).

Згідно наданих на перевірку документів у 2016 році ФОП ОСОБА_1 відобразив придбання у ТОВ Промостар ЛТД бруса (шпала) з ліса хвойних порід, рудничної стійки сосни, лісу ВВ хвойних порід, обаполу з ліса хвойних порід на загальну суму 979 394,00 грн., в т.ч. ПДВ 163 232,35 грн.

В акті зазначено, що надані до перевірки ТТН оформлені з порушенням, а саме в ТТН № 10/1 в графі пункт розвантаження зазначено м. Чигирин, в ТТН № 12 від 23.11.2016 в графі пункт розвантаження зазначено м. Корсунь-Шевченківський.

Крім того, до перевірки не надано сертифікати якості, які б могли підтвердити якість продукції. У п. 2.2 договору купівлі-продажу зазначено, що якість товару повинна відповідати вимогам ГОСТ 616-83, ГОСТ 9463-88, ГОСТ 13-43-79.

У ТОВ Промостар наймані працівники відсутні. Вид діяльності - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

В ланцюгах постачання згідно Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено поставок лісоматеріалів та виробника даного товару.

08.11.2016 між ТОВ "Мінард" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки № 110816, пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця лісоматеріали круглі і пиломатеріали хвойних порід (сосна), а саме: рудстійка 10-13 см, L-344м і рудстійка 14-24 см, L-3-4м, обапол з ліса хвойних порід (сосна) D= 16-20 см, L=3 м, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його в асортименті, кількості та за ціною на умовах цього договору згідно з рахунком-фактурою (т.1 а.с. 203).

До вказаного договору додані підписані сторонами специфікації № 1 від 08.11.2016, № 2 від 21.11.2016, № 3 від 30.11.2016, № 4 від 06.12.2016 (т. 1 а.с. 204 зворот, 205-206).

На підтвердження виконання вказаного договору поставки позивачем надані податкові накладні (т. 4 а.с. 149, 154, 158, 165), видаткові накладні (т. 1 а.с. 208, 209, 214, 217), товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 207, 210, 211, 212, 213, 215, 216).

В наданих до перевірки документах відсутні товарно-транспортні накладні за 25.11.2016 по видатковій накладній № 10 на загальну суму 87 360 грн. в наявності лише 2 ТТН, зазначені у таблиці (стор. акту 30-31, т.1 а.с. 29 з.б. - 30) на суму 74880 грн.

Крім того, до перевірки не надано сертифікати якості, які б могли підтвердити якість продукції.

У ТОВ Мінард чисельність працюючих 1 особа, основний вид діяльності - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

В ланцюгах постачання згідно Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено поставок лісоматеріалів та виробника даного товару.

08.12.2016 між ТОВ "Джардан" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки № 120816, пунктом 1.1 якого визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця лісоматеріали круглі і пиломатеріали хвойних порід (сосна), а саме: рудстійка 10-13 см, L-344м і рудстійка 14-24 см, L-3-4м, обапол з ліса хвойних порід (сосна) D= 16-20 см, L=3 м, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його в асортименті, кількості та за ціною на умовах цього договору згідно з рахунком-фактурою (т.1 а.с. 168).

До вказаного договору додані підписані сторонами специфікації № 1 від 08.12.2016, № 2 від 12.21.2016, № 3 від 19.12.2016 (т. 1 а.с. 170-171).

На підтвердження виконання вказаного договору поставки позивачем надані податкові накладні (т. 5 а.с. 27-31), видаткові накладні (т. 1 а. с. 175, 180, 181 зворот), товарно-транспортні накладні (т. 1 а. с. 172, 173, 174, 176, 177, 178, 179, 182, 183, 184).

Згідно наданих на перевірку документів у грудні 2016 року ФОП ОСОБА_1 відображено придбання у ТОВ Джардан рудничної стійки, сосни, лісу ВВ хвойних порід на загальну суму 487837,44 грн., в т.ч. ПДВ 81306,24 грн.

До перевірки не надано сертифікати якості, які б могли підтвердити якість продукції.

В ланцюгах постачання згідно Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено поставок лісоматеріалів та виробника даного товару.

Тож у зв'язку із наведеним перевіряючі ревізори дійшли висновку, що операції з купівлі ФОП ОСОБА_1 лісоматеріалів у ТОВ "Діойл ЛТД" (код ЄДРПОУ 39411279), ТОВ "Мората" (код ЄДРПОУ 39834047), ТОВ "ТД Главпостачання" (ТОВ "ПРОММАКСТЕХ" ) (код ЄДРПОУ 39837268), ТОВ "Промостар ЛТД" (код ЄДРПОУ 40393363), ТОВ "Мінард" (код ЄДРПОУ 40727235), ТОВ "Джардан" (код ЄДРПОУ 40870319) не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки зазначені підприємства здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди для третіх осіб. Зокрема, за висновками перевірки нереальність придбання ідентифікованого товару, введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом повного пересортування, у зв'язку з тим, що дані підприємства придбають одну групу товарів, а реалізують іншу групу товарів, чим маніпулюють податковою звітністю.

У підсумку перевіркою повноти нарахування ПДВ за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 встановлено порушення п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 482628,00 грн. та завищення суми від'ємного, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по ряд. 24 декларацій з ПДВ за відповідні періоди на загальну суму 160146,00 грн.

Детальні обґрунтовані розрахунки ГУ ДФС у Полтавській області в розрізі контрагентів та періодів - т. 5 а.с. 166-171, т. 8 а.с. 46-48.

На підставі вищевикладених висновків перевірки ГУ ДФС прийняті:

- податкове повідомлення - рішення від 19.07.2017 № 0008691311, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на 160146,00 грн.

- податкового повідомлення - рішення від 19.07.2017 № 0008701311, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 603285,00 грн., з них за основним платежем - 482628,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 120657,00 грн.

2. Заниження задекларованої суми чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 в розмірі 2814274,50 грн., у тому числі за 2015 рік у розмірі 328301,52 грн. та за 2016 рік у сумі 2485972,98 грн., чим порушено пп. 164.1.3 п.164.1 ст. 164, п. 177.2, п. 177.4 ст. 174 Податкового кодексу України.

Дане порушення було встановлено таким чином.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності, відображеного в додатку Ф4 та додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2015 та 2016 роки встановлено його завищення на загальну суму 133 227,45 грн.

В свою чергу перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкових декларацій за перевіряємий період встановлено їх завищення на загальну суму 2947501,95 грн.

У підсумку перевіркою встановлено заниження задекларованої суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2814274,50 грн. (2947501,95 грн. - 133 227,45 грн.).

Детальний обґрунтований розрахунок ГУ ДФС у Полтавській області - т.5 а.с. 172 - 173.

Суть заниженого оподатковуваного доходу полягає в наступному.

У ході проведення кількісного аналізу перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищено собівартість реалізованого товару за рахунок 1) включення до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, вартості лісоматеріалів, які перебувають на залишках та не реалізовані у відповідних звітних періодах на загальну суму 960 688,65 грн. (в т.ч. за 2015 рік - 191 634,72 грн., за 2016 рік - 769 053,93 грн.) та 2) включення до їх складу витрат по операціях із вищевказаними контрагентами - постачальниками, здійснення яких не підтверджено перевіркою на загальну суму 1853585,85 грн. (в т.ч. за 2015 рік - 136666,80 грн., 2016 рік - 1716919,05 грн.) (порушення щодо нереальності господарських операцій детально описано в п.1.17.5 акту перевірки) .

Детальний обґрунтований розрахунок ГУ ДФС у Полтавській області в розрізі контрагентів та періодів - т.5 а.с. 172 - 173, т.8 а.с. 31-48.

Детальний опис порушення в акті перевірки п. 2.1.2 - на аркушах акту 45-125 (т.1 а.с. 37-77).

На підставі вищевикладених висновків перевірки ГУ ДФС прийняті:

- податкове повідомлення - рішення від 19.07.2017 № 0008671311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на 634020,14 грн., з них за основним платежем - 507216,11 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 126804,03 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 19.07.2017 № 0008681311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 52767,65 грн., з них за основним платежем - 42214,12 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 10553,53 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.07.2017 № 0008651311, якою позивачу нараховано недоїмку по внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 166328,30 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.07.2017 № 0008661311, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 24668,61 грн.

Із усіма вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, вимогою та рішенням позивач не погодився у зв'язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Полтавській області суд виходить із такого.

Стосовно спірних донарахувань грошових зобов'язань з ПДВ, зменшення суми від'ємного значення ПДВ та застосування штрафних санкцій до позивача контролюючим органом здійснено на підставі висновків щодо відсутності реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ "Діойл-ЛТД", ТОВ "Мората", ТОВ "ТД Главпостачання" (ТОВ "ПРОММАКСТЕХ"), ТОВ "Промостар ЛТД", ТОВ "Мінард", ТОВ "Джардан" .

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість врегульовані розділом V Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Так, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Положеннями пункту 198.1 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 цього ж Кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Також відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Суд зазначає, що контролюючим органом здійснено перевірку за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII (набрав чинності - 01.01.2016) внесені зміни до ПК України, зокрема наступні:

1) у пункті 198.5: "абзац другий доповнити словами "та місце постачання яких розташоване за межами митної території України"; абзац третій після слів та цифр "підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу" доповнити словами та цифрами "та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу"; доповнити абзацом десятим такого змісту: "У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку";

2) у пункті 198.6: "в абзаці першому слова "податковими накладними" замінити словами "податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних"; в абзаці п'ятому слова "зазначені в податкових накладних" замінити словами "зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних", а слова "податкову накладну" замінити словами "податкові накладні / розрахунки коригування"; в абзаці шостому слова "податкової накладної" замінити словами "податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних"; абзац восьмий виключити".

Також суд зазначає, що відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 ПК України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг ).

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Також відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положеннями п. 201.1 ст. 201 ПК України (у редакції з 01.01.2016) визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (надалі - Закон № 996-ХІV) (в редакції чинній на момент здійснення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Про реальність здійснення господарських операцій свідчать, окрім іншого, наявність руху активів, ділової мети та змін у структурі активів платника податку.

При дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Доводи відповідача стосовно спірних контрагентів ґрунтуються головним чином на сумнівах щодо можливості здійснити спірні господарські операції.

В той же час суд зазначає, що фактична наявність лісоматеріалів у задекларованому від придбання у спірних контрагентів обсязі відповідачем не спростовується, оскільки не ставляться під сумнів господарські операції поставки позивачем цих же лісоматеріалів у цьому ж обсязі позивачем далі по ланцюгу постачання.

Досліджуючи правосуб'єктність як позивача так і спірних контрагентів, судом встановлено, що на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договору, здійснення господарських правовідносин та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ (т.8 а.с. 2 - 22), установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Доводи відповідача про анулювання свідоцтв платників ПДВ ТОВ Мінард 10.10.2016 та ТОВ ТД Главпостачання 31.03.2017 за ініціативою платників, а також ТОВ Мората 06.11.2017 та ТОВ Діойл ЛТД 04.11.2017 по причині не надання декларації з ПДВ протягом року не спростовують належну правосуб'єктність цих контрагентів на момент укладення спірних правочинів на момент укладення договору, здійснення господарських правовідносин та оформлення первинних документів, оскільки такі анулювання відбулися вже після їх здійснення.

Щодо способу налагодження господарських зв'язків між позивачем та спірними контрагентами позивач та його представник пояснювали в ході судового розгляду, що з представниками цих контрагентів він знайомився на біржі, де відбувалися аукціони з продажу деревини, постійним учасником яких є позивач.

Однією з основних причин придбання товару (лісопродукції) у названих продавців, а не у лісових господарствах України позивач називає ту, що у перевіряємий період багато лісової продукції відвантажувалося в зону АТО по державному замовленню і на експорт, у зв'язку з чим, не зважаючи на наявність договору йому не відвантажували товар, а йому необхідно було вчасно виконувати зобов'язання з поставки своїм покупцям в терміни указані в специфікаціях до договорів, за порушення яких повинен був би понести відповідальність у вигляді неустойки (штрафу).

Відслідкувати належне оприбуткування за правилами бухгалтерського обліку придбаних у спірних контрагентів лісоматеріалів у власних активах позивачем неможливо, оскільки ФОП ОСОБА_1 не здійснюється бухгалтерський облік у обсязі обов'язковому для юридичних осіб. Позивач є фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування, який в силу п. 177.10 ст. 177 ПК України зобов'язаний вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Розрахунки між позивачем та спірними контрагентами проведені в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків через банківські установи. Із змісту акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області слідує, що перевіркою вивчалися розрахункові документи (платіжні доручення), згідно яких позивачем проведено розрахунок із означеними контрагентами, заборгованості позивача перед вищепереліченими контрагентами не встановлено.

Тож зміна структури активів позивача у зв'язку із здійсненням спірних господарських операцій підтверджується рухом коштів на банківському рахунку, відомостями Книги обліку доходів і витрат та первинними документами.

З аналізу доданих позивачем до матеріалів справи первинних документів, якими позивач оформлював господарські взаємовідносини із спірними контрагентами, що були зазначені судом вище (видаткові накладні, платіжні доручення тощо), відповідають вимогам статей 1, 9 Закону № 996-XIV.

Представниками ГУ ДФС у Полтавській області в ході судового розгляду не заперечувався той факт, що позивачем сформовано спірний податковий кредит на підставі належним чином зареєстрованих контрагентами - продавцями податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, розбіжностей не виявлено.

Не можливо вважати обґрунтованим висновок податкового органу щодо непідтвердження факту поставки у зв'язку з відсутністю окремих ТТН, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. Чинним законодавством України передбачено обов'язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі 808/2140/13-а (номер в ЄДРСР 72899984).

Відповідальність за належне перевезення вказаного товару несе перевізник, який зобов'язаний отримати у компетентних органах дозвіл на перевезення небезпечного вантажу, крім того позивачем не порушувався порядок перевезення товару, оскільки він не здійснював його перевезення. При цьому товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі 816/338/14 (номер в ЄДРСР 72901794).

За таких обставин умови реальної поставки (зокрема, яким автомобілем) потребували перевірки шляхом з'ясування відповідних обставин у контрагента, який займався організацією перевезення, а саме у спірних контрагентів, чого контролюючим органом не було зроблено.

В свою чергу позивач пояснював, що інформація в ТТН щодо пунктів завантаження продукції зазначалася продавцями за місцем фактичного навантаження, а щодо пунктів розвантаження одразу за обумовленим місцезнаходженням його подальшими покупцями по ланцюгу без завезення на склади позивача, а інколи розвантаження відбувалося на складах ФОП ОСОБА_1 орендованих згідно договору оренди із ФОП ОСОБА_11 (договір від 04.01.2015 №150104-1 за адресою Кіровоградська обл. м. Олександрія) та договору оренди із ФОП ОСОБА_12 (договір від 15.01.2015 № 032815 за адресою Полтавська область, с. Лихачівка) (т.2 а.с. 195-198).

Щодо транспортування вищевказаного товару автомобільним транспортом позивач пояснював, що здебільшого реалізує свій товар залізницею, однак у зв'язку із частим виникненням проблем із завантаженням вагону, тобто з можливістю поставки (із дефіцитом), то користується послугами найманих автоперевізників, якщо умовами договорів поставки не обумовлено доставку за рахунок продавця, а у деяких сам перевозить товар орендованим автомобілем на підставі договору оренди (т. 2 а.с. 187-194).

Суд звертає увагу, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей та їх транспортування автомобільним транспортом.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих ТТН, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Що стосується чисельності працівників, то позивач пояснював, що вид діяльності, яким він займається не потребує великого штату працівників, оскільки він нічого не виробляє і не вирощує, а його прибуток складає виручка від перепродажу лісоматеріалів (посередницька діяльність). Відвантаження товару відбувається силами і коштами постачальників, а завантаження - силами і коштами покупців, і, як правило для таких робіт залучається не людський ресурс, а спецтехніка - гідроманіпулятори, крани тощо.

Відсутність за базою даних контролюючого органу у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (позивачем), оскільки залучення працівників є можливим за договорами аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі 826/4571/16 (номер в ЄДРСР 73596822).

Тим більше враховуючи специфіку спірних господарських операцій, коли для навантаження та розвантаження лісоматеріалів найдоцільніше залучається спецтехніка.

Приймаючи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, то у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Тому суд не бере до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постановах від 24.04.2018 у справі 826/4571/16 (номер в ЄДРСР 73596822), від 08.05.2018 у справі 814/937/15 (номер в ЄДРСР 73843667), в постанові від 30.01.2018 у справі № 1570/5614/2012 (номер в ЄДРСР 71979102).

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару/послуги має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Податкові органи наділені ПКУ достатніми повноваженнями для зібрання належних, допустимих та достатніх доказів задля виявлення та фіксування порушень податкового законодавства платниками податків.

Зокрема, пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин між позивачем та його контрагентом) передбачено, що з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В даному випадку жодних перевірочних заходів відносно спірних контрагентів в рамках перевірки господарської діяльності позивача контролюючим органом не проводилося, висновки відповідача ґрунтувалися виключно на інформації з бази даних АІС Податковий блок .

Відсутність у розпорядженні податкового органу первинних документів бухгалтерського обліку унеможливлює проведення зустрічної звірки та відповідно формування будь-яких висновків щодо порушень податкового законодавства спірних контрагентів, а відповідальність за будь які недоліки, допущені ним під час провадження його господарської діяльності та складенні податкової звітності, не можуть бути покладені на позивача в якості надмірного тягаря на добросовісного платника.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або ж подання податкової звітності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що згідно з актом перевірки та письмовими пояснення відповідача, останнім зроблено висновок щодо нереальності господарських операцій у зв'язку з тим, що у ланцюгах постачання згідно з Єдиним реєстром податкових накладних не встановлено поставок лісоматеріалів контрагентам позивача та виробника товару.

Доводи відповідача, які ґрунтуються на податковій інформації, наявній у податковому органі, суд визнає безпідставними, оскільки формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Інформація в податковій базі АІС Податковий блок не містить об'єктивних та підтверджених даних про порушення спірними контрагентами податкового законодавства, оскільки в останній відсутній аналіз первинних документів по взаємовідносинам із позивачем і висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на аналізі податкової звітності контрагентів позивача, що не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення спірних операцій із позивачем.

Тому суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Щодо доводів відповідача про не надання сертифікатів якості, які б могли підтвердити якість продукції, зокрема сертифікат про маркування лісового господарства на всіх колодах, суд приходить до таких висновків.

У письмових поясненнях позивач указав, що сертифікати якості на лісоматеріали надаються лише на експорт відповідно до Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів". Позивач зазначає, що в укладених договорах дійсно вказано про необхідність наявності сертифікатів, але вказані положення містять факультативний характер, тому повинні були застосовуватися лише у випадку появи сумнівів щодо якості продукції при її прийманні за якістю (т. 3 а.с. 3-6).

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів" реалізація за межі митної території України в митному режимі експорту суб'єктами підприємницької діяльності лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, крім передбачених статтями 2 та 2-1 цього Закону, допускається за наявності сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.

Таким чином, наявність сертифікату походження товару не є обов'язковою у випадку реалізації лісоматеріалів на території України.

Крім того, сертифікат якості не може вважатися первинним документом відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Натомість сертифікат якості свідчить про якість товару, і жодним чином не може свідчити про господарську операцію її реальність та повноту.

Водночас, слід зазначити, що згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, надання документів, підтверджуючих якісні характеристик товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим дотримання ним умов договору.

В акті перевірки стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Діойл-ЛДТ", ТОВ "Мората", ТОВ "ТД "Главпостачання" контролюючий орган також як на підставу для визнання нереальності господарських операцій та факту передачі товарів від продавця до покупця посилався на відсутність у наданих на перевірку документах: специфікації вантажовідправника форми ЛГ-22; карантинного сертифікату Міністерства аграрної політики України; товарно-транспортної накладної та інших документів з підтвердження реальності відображених у первинних бухгалтерських та податкових документах поставок товарів та документів, передбачених договорами купівлі-продажу (т. 1 а.с. 19, 21).

Позивач у письмових поясненнях, наданих до суду 11.12.2017, відсутність специфікації вантажовідправника форми ЛГ-22 пояснює тим, що видання специфікації передбачається лише у випадку відправки товару вагонами (залізницею) або водним шляхом. Водночас у цьому випадку поставка товару здійснювалася автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Суд зазначає, що позивачем на підтвердження відвантаження товару надано до суду товарно-транспортні накладні.

Матеріалами справи підтверджено, що поставка товару між позивачем та контрагентами здійснювалася автомобільним транспортом.

Водночас Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не передбачають обов'язкової наявності специфікації вантажовідправника форми ЛГ-22 для перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Щодо посилань контролюючого органу стосовно ненадання під час перевірки позивачем карантинного сертифікату Міністерства аграрної політики України суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про карантин рослин" від 30.06.1993 № 3348-XII карантинний сертифікат - документ, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.

Згідно з пунктом 21 Порядку проведення огляду, обстеження, аналізу, знезараження та інспектування (оформлення фітосанітарного та карантинного сертифікатів) об'єктів регулювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 705 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 № 829), фітосанітарний та карантинний сертифікати видаються за результатами проведення фітосанітарних процедур.

Пунктом 23 Порядку проведення огляду, обстеження, аналізу, знезараження та інспектування визначено, що карантинний сертифікат (додаток 7) видається на об'єкти регулювання, включені до переліку об'єктів регулювання у сфері карантину рослин, для цілей контролю за переміщенням територією України у разі: вивезення об'єктів регулювання з карантинної зони; транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами. На запит особи, яка здійснює переміщення, карантинний сертифікат може видаватися на рослини, продукти рослинного походження, місця зберігання, упаковки, засоби перевезення, контейнери, ґрунт та будь-які інші організми, об'єкти або матеріали, здатні переносити чи поширювати регульовані шкідливі організми, не включені до переліку об'єктів регулювання для цілей контролю за переміщенням територією України. На запит особи, яка здійснює переміщення об'єктів регулювання, що вироблялися на місці виробництва або виробничій ділянці, на яких офіційно встановлено та підтримується статус вільних від регульованих шкідливих організмів, карантинний сертифікат видається за результатами інспектування без здійснення відбору зразків та фітосанітарної експертизи.

Власник вантажу об'єктів регулювання не раніше ніж за 14 днів до відвантаження або відправлення пред'являє державному фітосанітарному інспектору партію зазначених об'єктів для проведення фітосанітарних процедур (пункт 24 Порядку).

Карантинний сертифікат видається державним фітосанітарним інспектором не раніше ніж за 14 днів до дати переміщення об'єктів регулювання територією України на підставі результатів проведених фітосанітарних процедур. Державний фітосанітарний інспектор зобов'язаний видати заявникові карантинний сертифікат або прийняти рішення про відмову в його видачі протягом 24 годин після завершення завантаження транспортного засобу. Завершення завантаження транспортного засобу фіксується шляхом надсилання власником вантажу або уповноваженою ним особою державному фітосанітарному інспектору письмового повідомлення про початок завантаження транспортного засобу із зазначенням інформації про транспортний засіб, вантаж, запланований час та дату завершення завантаження. Строк дії карантинного сертифіката становить 14 днів (пункт 26 Порядку).

У письмових поясненнях позивач вказав, що карантинний сертифікат надавався його контрагентам виробником продукції, водночас, постачальники не надали його позивачеві, оскільки строк дії карантинного сертифіката складає 14 днів, тому на момент здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами строк дії карантинних сертифікатів був прострочений.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 23 Порядку проведення огляду, обстеження, аналізу, знезараження та інспектування видача карантинного сертифіката здійснюється на об'єкти регулювання, включені до переліку об'єктів регулювання у сфері карантину рослин, для цілей контролю за переміщенням територією України у разі: вивезення об'єктів регулювання з карантинної зони; транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

Контролюючим органом не надано до суду доказів переміщення придбаного позивачем товару з карантинної зони чи транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

Водночас Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції при попередньому розгляді справи та направленні даної справи на новий судовий розгляд, звернув увагу суду, що при попередньому розгляді справи не надано оцінки наявним судовим рішенням у кримінальних справах щодо контрагентів позивача на які посилається відповідач відносно ланцюга постачання товару.

Надаючи оцінку доводам ГУ ДФС у Полтавській області про наявність кримінальних проваджень стосовно спірних контрагентів ФОП ОСОБА_1 суд приходить до таких висновків.

Поділяючи правову позицію, яку висловив Верховний Суд України у справі №822/551/18 у постанові від 06.11.2018 (номер в ЄДРСР 77696235), адміністративний суд зазначає, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту та інші матеріали досудового розслідування не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності підприємства.

В той же час відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що станом на момент повторного розгляду даної справи судом вирок у кримінальній справі, який набрав законної сили, винесено лише щодо посадових осіб ТОВ Мінард (код ЄДРПОУ 40727235).

Так, вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.02.2018 у справі № 537/379/198 (провадження № 1-кп/537/82/2018), визнано громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 винуватими, зокрема, за ч. 2 ст. 205 КК України та призначені узгоджені покарання у вигляді штрафів. Даним вироком встановлено, що "...вказаною вище злочинною групою, з метою прикриття незаконної діяльності зареєстровано та придбано на ім'я ОСОБА_9 та імена осіб, які мають низький соціальний статус та матеріальні проблеми, не мають постійного місця працевлаштування, які до того ж не були обізнані про порядок створення та реєстрації суб'єктів господарювання - юридичних осіб, їх господарської діяльності та оподаткування, створили та придбали фіктивні СПД (серед них ТОВ "Мінард") (т.7 а.с. 126-130).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту у листопаді 2016 року результати господарських взаємовідносин з поставки лісоматеріалів від контрагента ТОВ Мінард (код ЄДРПОУ 40727235). При цьому, всі договірні документи (договір, специфікації тощо), а також первинні документи по оформленню виконання умов договорів, підписані від імені ТОВ Мінард директором ОСОБА_9

За змістом вищевказаного вироку "...у період часу з вересня 2016 по 04.07.2017 для досягнення результату заздалегідь розробленого плану вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою прикриття незаконної діяльності придбали шляхом держаної реєстрації змін до відомостей про юридичні особи підприємства транзитно - конвертаційної спрямованості: ТОВ "Мінард" ..., не маючи мети здійснення будь - якої реальної фінансово - господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом чи реалізацією товарів (робіт, послуг), тобто без наміру здійснення статутної діяльності підприємства. При цьому фактично фіктивне підприємство будь - якої діяльності не здійснювало. Перерахування грошових коштів у безготівковій формі на розрахункові рахунки фіктивного підприємства є безпідставним та спрямованим на прикриття незаконної діяльності із ухилення суб'єктами господарської діяльності (вигодонабувачами) від сплати обов'язковим платежів у наслідок незаконного формування податкового кредиту, одержання готівки та валових витрат з податку на прибуток.

Таким чином після створення (перереєстрації) фіктивного суб'єкта господарської діяльності ТОВ "Мінард" (код ЄДРПОУ 40727235) було незаконно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та забезпечено прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам контрагентам.

Так, використовуючи ТОВ "Мінард", сформовано незаконний податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати, що враховуються при визначенні бази оподаткування з податку на прибуток підприємств. суб'єктам господарської діяльності, зокрема, ФОП ОСОБА_1...".

Ця обставина не може залишитися неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними (дана усталена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 826/16865/14, від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12, у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 826/15034/14).

Інформація стосовно винесення вироків щодо посадових осіб інших контрагентів позивача ТОВ "Діойл ЛТД" (код ЄДРПОУ 39411279), ТОВ "Мората" (код ЄДРПОУ 39834047), ТОВ "ТД Главпостачання" (ТОВ "ПРОММАКСТЕХ") (код ЄДРПОУ 39837268), ТОВ "Промостар ЛТД" (код ЄДРПОУ 40393363) та ТОВ "Джардан" (код ЄДРПОУ 40870319) за ч. 2 ст. 205 КК України у матеріалах справи на момент розгляду даної справи судом відсутня.

З огляду на абзац 1 частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено факт порушення позивачем пунктів 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, у результаті чого позивачем занижено ПДВ на суму 482628,00 грн., лише в частині безпідставного включення до складу податкового кредиту, на суму якого було зменшено податкове зобов'язання з ПДВ відповідного періоду, сформований за результатами фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Мінард (код ЄДРПОУ 40727235) у листопаді 2016 року в загальному розмірі 51176 грн., натомість не доведено означеного факту порушення по іншим контрагентам.

Згідно детального розрахунку винесених податкових повідомлень-рішень рішень за порушення позивачем пунктів 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, ГУ ДФС у Полтавській області на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України правомірно збільшено позивачу податкове зобов'язання з ПДВ у розрізі контрагента ТОВ Мінард на 51176 грн. (т.5 а.с. 171), що включено до складу податкового повідомлення - рішення № 0008671311 від 19.07.2017 (т. 2 а.с. 223).

І в цій частині за висновком суду дане податкове повідомлення - рішення є законним, а тому в цій частині не підлягає скасуванню.

У зв'язку з цим, контролюючим органом на підставі абз. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25% в сумі 12794 грн.

В іншій частині (в загальному розмірі 539 315,00 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 431 452,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 107 863,00 грн.) податкове повідомлення - рішення № 0008671311 від 19.07.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно детального розрахунку в розрізі контрагентів податкового повідомлення - рішення від 19.07.2017 № 0008691311 (т.5 а.с. 171), яким ФОП ОСОБА_1 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 160 146 грн., слідує, що воно винесено на підставі не обґрунтованих висновків відповідача щодо контрагентів ТОВ Діойл-ЛТД , ТОВ ТД Главпостачання , ТОВ Промостар та ТОВ Джардан , у зв'язку з чим дане ППР є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Далі суд зазначає, що вищевказані обставини в тому числі мали влив і на формування інших податкових повідомлень - рішень (про збільшення зобов'язань з ПДФО та військового збору), вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне нарахування та сплату єдиного внеску, винесених відповідачем за наслідками даної перевірки за встановлене порушення заниження задекларованої суми чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 в розмірі 2814274,50 грн., у тому числі за 2015 рік у розмірі 328301,52 грн. та за 2016 рік у сумі 2485972,98 грн., чим порушено пп. 164.1.3 п.164.1 ст. 164, п. 177.2, п. 177.4 ст. 174 ПК України.

Стосовно оскаржуваних рішень відповідача за порушення завищення собівартості реалізованого товару протягом перевіряємого періоду в частині встановлених відповідачем порушень по спірним контрагентам суд, виходячи із вищеописаного приходить до аналогічних висновків, щодо правомірності збільшення грошових зобов'язань у розрізі фіктивного контрагента ТОВ Мінард з ПДФО на суму 42 126, 30 грн. (ППР № 0008671311 від 19.07.2017) та військового збору в сумі 3510 грн. (ППР № 0008681311 від 19.07.2018), а також безпідтавності через недоведеність збільшення означених зобов'язань по іншим контрагентам ТОВ Діойл-ЛТД , ТОВ ТД Главпостачання , ТОВ Мората ТОВ Промостар та ТОВ Джардан .

В той же час суд нагадує, що суть заниженого оподатковуваного доходу полягає в тому, що у ході проведення кількісного аналізу перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищено собівартість реалізованого товару за рахунок включення до їх складу витрат , окрім (1) сум по операціях із вищевказаними контрагентами - постачальниками, здійснення яких не підтверджено перевіркою (порушення щодо нереальності господарських операцій детально описано в п.1.17.5 акту перевірки) також (2) включено до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, вартості лісоматеріалів, які перебувають на залишках та не реалізовані у відповідних звітних періодах на загальну суму 960 688,65 грн. (в т.ч. за 2015 рік - 191 634,72 грн., за 2016 рік - 769053,93 грн.).

Щодо другої частини встановленого перевіркою порушення завищення собівартості реалізованого товару суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) (надалі - ПК України) платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно приписами п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід /п.п. 163.1.1/; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) /п.п. 163.1.2/; іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України /п.п. 163.1.3/.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, встановлюються статтею 177 ПК України.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 цього ж Кодексу).

Відповідно до пункту 33.1 статті 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Згідно з пунктом 177.5 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Таким чином, податковим періодом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, є календарний рік.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством .

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 177.10 ст. 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару . Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Суд зауважує, що у пункті 177.2 статті 177 Податкового кодексу України наведене основне правило податкового обліку приватного підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування, зокрема: об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Це означає, що доходи та витрати відображаються за касовим методом . Тобто, позаяк виручкою фізособи-підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (до каси) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають постачанню) ним товарів, тобто застосовується касовий метод. До складу витрат включаються тільки витрати, пов'язані з отриманням доходу та підтверджені документами про їх оплату.

В порушення даного методу позивачем відображувалися витрати з моменту їх понесення.

Перевіркою встановлено, що позивачем Книга обліку доходів і витрат у перевіряємому періоді велася з порушеннями, що не заперечувалося позивачем та його представником в ході судового розгляду (т.7. а.с. 182-200).

Згідно реєстраційних даних Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області Книга обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в контролюючому органі 19.05.2015 (т.7 а.с. 200 з.б.).

За змістом пояснень позивача та його представника до цього моменту така Книга позивачем не велася взагалі, за що його було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу, з яким він погодився.

Тож в процесі документальної перевірки у ході проведення кількісного аналізу ревізорами встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищено собівартість реалізованого товару за рахунок включення до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, вартості лісоматеріалів, які перебувають на залишках та не реалізовані у відповідних звітних періодах на загальну суму 960 688,65 грн. (в т.ч. за 2015 рік - 191 634,72 грн., за 2016 рік - 769053,93 грн.)

Детальний обґрунтований розрахунок ГУ ДФС у Полтавській області в розрізі контрагентів та періодів - т. 5 а.с. 172 - 173, т. 8 а.с. 31-48.

Детальний опис порушення в акті перевірки п. 2.1.2 - на аркушах акту 45-125 (т.1 а.с. 37-77).

У розрахунках ГУ ДФС у Полтавській області у т.8 а.с. 31-48, що при констатації даного порушення ревізорами підтверджено придбання товарів, проте не підтверджено їх реалізацію у перевіряємому періоді.

Суд зауважує, що позивачем незгода із цим порушенням не закладалася в підстави позову, позов ґрунтувався лише на незгоді із висновками відповідача про нереальність господарських операцій із вищепереліченими спірними контрагентами.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В ході повторного судового розгляду, коли судом було піднято дане питання, позивач пояснював, що частина лісоматеріалів ним була реалізована в 2017 році, тобто отримано дохід від їх продажу отримано в 2017, що підтверджує правомірність висновків контролюючого органу про порушення позивачем порядку визначення чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період.

Щодо іншої частини, позивач пояснював, що частина лісоматеріалів, із обсягу реалізованого товару у перевіряємому періоді була витрачена на виготовлення допоміжних матеріалів для перевезення основного масиву лісоматеріалів автомобільним транспортом, після чого ці допоміжні матеріали утилізовувалися. В той же час суду а ні на перевірку, а ні суду не надано жодного документального підтвердження.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За нормами ст. 90 вказаного Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність збільшення суми основного зобов'язання з ПДФО на 38 326,94 грн. за 2015 рік та на 138 429,71 грн. за 2016 рік податковим повідомленням - рішенням від 19.07.2017 № 0008671311 та військового збору на 2874,52 за 2015 рік та на 11 535,81 грн. за 2016 рік податковим повідомленням - рішенням від 19.07.2018 № 0008681311 (детальний розрахунок т.5 а.с.180).

У зв'язку з цим, контролюючим органом на підставі абз. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25% в сумі 9581,74 грн. за 2015 рік та в сумі 34 607,44 грн. за 2016 рік по ПДФО, а також в сумі 718,63 грн. за 2015 рік та в сумі 2883,95 грн. (детальний розрахунок т.5 а.с.180).

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення - рішення № 0008671311 від 19.07.2017 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем ПДФО в загальному розмірі 360 416,43 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 288 333,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 72 083,27 грн., податкове повідомлення - рішення № 0008681311 від 19.07.2018 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в загальному розмірі 30 366,57 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 24 293,25 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 073,32 грн.

Частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 - IV (із змінами та доповненням) (надалі - Закон № 2464 - IV) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Обчислення сум єдиного внеску платників, які перебувають на загальній системі оподаткування, здійснюється на підставі даних річної податкової декларації про майновий стан та доходи, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб (п. 4.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом ДФС від 09.09.2013 № 455).

Відповідно до п. 3 ст. 7 розділу ІІІ Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Також зазначеним Законом визначено, що єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали загальну систему оподаткування нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не можу бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Отже, базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, які обрали загальну систему оподаткування без використання праці найманих працівників, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але не менше за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) та не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого Законом .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 - IV максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб , на яку нараховується єдиний внесок (у 2015 році), та двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб , на яку нараховується єдиний внесок (у 2016 році).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону № 2464 для фізичних осіб - підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7% у 2015 році.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 означеного Закону для фізичних осіб - підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок встановлюється у розмірі 22,0% у 2016 році.

Як слідує із детального розрахунку проведених позивачу донарахувань єдиного внеску (т.2 а.с. 226, т. 8 а.с. 256 - 257) у 2015 році єдиний внесок був нарахований на суму заниженого чистого оподатковуваного доходу за рахунок завищення витрат по спірному контрагенту ТОВ Діойл-ЛТД в сумі 47423,38 грн., а також за рахунок включення до складу витрат товару, що не реалізований (перебуває на залишках) - в сумі 32934,40 грн. Дані суми у підсумку (80357,78 грн.) не перевищують максимальної величина бази нарахування єдиного внеску у 2015 році з урахуванням проведених позивачем самостійних розрахунків за цей період.

У 2016 році, як слідує із детального розрахунку проведених позивачу донарахувань єдиного внеску (т.2 а.с. 226, т. 8 а.с. 257 - 259), єдиний внесок був нарахований на суму заниженого чистого оподатковуваного доходу лише за рахунок завищення витрат через включення до складу витрат товару, що не реалізований (перебуває на залишках) - в сумі 85970,52 грн. При цьому, за змістом пояснень ревізора дана сума була розрахована із максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску у 2016 році з урахуванням проведених позивачем самостійних розрахунків за цей період.

За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування позивачу єдиного внеску на суму включених витрат у 2015 році по спірному контрагенту ТОВ Діойл-ЛТД в сумі 47423,38 грн. з підстав викладених судом вище, в іншій же частині вимога є законною.

На підставі наведеного вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0008651311 від 19.07.2017 є протиправною та підлягає скасуванню на суму 47 423,38 грн., в іншій же частині вона є правомірною та підлягає залишенню без змін.

Згідно пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" /у редакції, що діяла після 01.01.2015/ орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період , за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як слідує із розрахунку штрафних санкцій, доданого до оскаржуваної вимоги та рішення від 19.07.2017 № 0008661311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за період 2015 року застосована штрафна санкція у розмірі 20% в сумі 16071,56 грн., з них 9484,68 грн. по спірному контрагенту ТОВ Діойл-ЛТД , за період 2016 року - у розмірі 10% в сумі 8 597,05 грн. (т.2 а.с. 226, т. 8 а.с. 256-257).

За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування контролюючим органом єдиного внеску на суму включених витрат у 2015 році по спірному контрагенту ТОВ Діойл-ЛТД в сумі 9 484,68 грн. з підстав викладених судом вище, в іншій же частині рішення є законним.

На підставі наведеного рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0008661311 від 19.07.2017 є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 9 484,68 грн., в іншій же частині воно є правомірним та підлягає залишенню без змін.

Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В даній справі позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 1 641 215,70 грн.

На момент звернення до суду позивачем (10.10.2017) діяла норма пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за змістом якої за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою - підприємцем сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1600 грн.

При зверненні до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8 000,00 грн (5*1600 грн), тобто в сумі не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом за наслідками розгляду справи задоволено позовні вимоги на загальну суму 1 147 152,06 грн.

Враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог до загальної суми позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області належить стягнути судові витрати у розмірі 5 800,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 39461639 ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.07.2017 № 0008691311, яким фізичній особі- підприємцю ОСОБА_1 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 160 146 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0008701311 від 19.07.2017 в частині збільшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100, в загальному розмірі 539 315,00 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 431 452,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 107 863,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0008671311 від 19.07.2017 в частині збільшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування, код платежу 11010500, в загальному розмірі 360 416,43 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 288 333,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 72 083,27 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0008681311 від 19.07.2018 в частині збільшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір, код платежу 11011000, в загальному розмірі 30 366,57 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 24 293,25 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 073,32 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0008651311 від 19.07.2017 на суму 47 423,38 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0008661311 від 19.07.2017 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 9 484,68 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 39461639 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 5 800,00 грн (п'ять тисяч вісімсот гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 06 травня 2019 року.

Суддя Л.О. Єресько