Рішення

від 07.05.2019 по справі 520/2128/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2019 р. № 520/2128/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Абоян І.І.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Лабораторія "Миллениум" до Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправним та скасування наказу ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства, а саме: посадовими особами відповідача не перевірено дійсність наданих до заяви, яка покладена в основу прийнятого рішення, документів; не повідомлено позивача про прийняте рішення; а також рішення за своїм змістом не відповідає вимогам закону. Отже, наказ Міністерства охорони здоров'я України №1581 в частині відносно позивача є неправомірним та підлягає скасуванню.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідач уповноваженого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав відзив на позов в якому, заперечуючи проти позову, просив у його задоволенні відмовити з тих підстав, що МОЗ України було дотримано вимоги Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності при винесенні оскаржуваного наказу . Так, відповідач вказував, що приписами Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності не визначено перелік документів, які додаються до заяви про анулювання ліцензії, не передбачено порядок повідомлення власника ліцензії про прийняте відносно нього рішення, а також що вказаним законом не передбачено порядок скасування рішення органу ліцензування про анулювання ліцензії на підставі заяви суб'єкта господарювання. Крім того відповідач вказував, що наразі позивач має в наявності відповідну ліцензію, що свідчить про відсутність порушеного права останнього.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що позиція відповідача не доводить правомірності його дій у правовідносинах, з приводу яких подано позов, оскільки відповідач залишив поза увагою той факт, що предметом спору у даній справі по суті, є правомірність провадження господарської діяльності позивача у період відсутності у нього ліцензії в обставинах необізнаності щодо зазначеного. Позивач наголошував, що дійсність оспорюваного наказу створює передумови для притягнення керівництва підприємства до відповідальності за порушення порядку провадження господарської діяльності, передумовою чого є неправомірні дії МОЗ України з прийняття наказу №1581.

Позивач наполягав на неподанні керівником підприємства заяви про анулювання ліцензії, посилаючись на неможливість надання у той час ксерокопії паспорту-книжечки серії ММ 438513 у зв'язку зі здачею останнього до органів ДМС для знищення, з метою оформлення паспорту у вигляді ID-картки, виданого 23.08.2017 року. Про прийняття оскаржуваного наказу позивач дізнався випадково, жодного повідомлення від відповідача не отримував.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Приватне підприємство Лабораторія Миллениум зареєстроване 09.08.2002 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом НОМЕР_2 (далі - код ЄДРПОУ), основний вид економічної діяльності юридичної особи: код КВЕД 86.21 загальна медична практика; керівник та підписант підприємства - ОСОБА_1 (згідно статуту).

29.09.2010 року на підставі рішення про видачу ліцензії №23 від 05.08.2010 року Приватне підприємство Лабораторія Миллениум отримало ліцензію Міністерства охорони здоров'я України серії АВ №554717 на здійснення медичної практики.

До Міністерства охорони здоров'я України надійшла заява керівника ПП Лабораторія Миллениум (ідентифікаційний код НОМЕР_2) про анулювання ліцензії на медичну практику від 25.07.2018 року.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України №1581 від 31.08.2018 року, в т.ч., анульовано ліцензію від 05.08.2010 серії АВ №554717, видану на провадження господарської діяльності та медичної практики за заявою ліцензіата ПП Лабораторія Миллениум .

По суті викладених позовних вимог суд зазначає, що підставою для винесення оскаржуваного наказу та, як наслідок анулювання ліцензії позивача, стала заява про анулювання ліцензії на медичну практику від 25.07.2018 року, підписана особою ОСОБА_1, з доданою ксерокопією паспорту ОСОБА_1, яка надійшла до Міністерства охорони здоров'я України.

Стосовно правового регулювання спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 3 п.1 ст.1 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензіат - суб'єкт господарювання, який має ліцензію на провадження встановленого законом виду господарської діяльності.

Так, ст. 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Стаття 99 ЦК України закріплює, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Статтею 65 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Керівник є підписантом у силу закону, на що вказують також ст.ст. 48, 62 Закону України Про господарські товариства , ст.ст. 59, 60 Закону України Про акціонерні товариства , де визначено право голови виконавчого органу без довіреності здійснювати будь-які дії від імені товариства.

З наданих позивачем документів судом встановлено, що відповідач надіслав позивачу лист від 11.01.2019 року №17/53/16-19/845, до якого додані копії заяви про анулювання ліцензії від 25.07.2018 року копію паспорту громадянки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1, виданого Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області. Дана копія не містить назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Як встановлено судом, директор позивача - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилось 45 років.

Положенням про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року N 2503-XII визначено наступне:

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не уклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним (пункт 8).

Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування (пункт 18).

На дату підписання заяви про анулювання ліцензії 25.07.2018 року, яку отримав відповідач, заявнику - директору позивача вже виповнилось 45 років, тридцятиденний строк, визначений діючим законодавством для вклеювання громадянином нової фотокартки до паспорту, - сплинув. Отже, за доданою копією неможливо встановити особу, яка підписала заяву, у зв'язку з недійсністю паспорту.

Суд також звертає увагу, що порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів", затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55 ДСТУ 4163-2003 , відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Вказане викладене в постанові Верховного суду від 10.04.2019 року по справі №760/3686/17.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, копія паспорту ОСОБА_1 не містить обов'язкових реквізитів засвідчення копій документів згідно із встановленим стандартом. Отже, не може бути належним доказом у справі. Відповідач в свою чергу не надав суду до огляду оригінал документу з якого вироблена направлена позивачу копія.

Відповідач в своєму відзиві жодним чином не пояснює чому на підставі документу, який не відповідає такому порядку, було прийнято оскаржуване рішення.

Суд також вважає посилання представника відповідача, що Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності не визначений перелік документів, які додаються до заяви ліцензіата про анулювання власної ліцензії, необґрунтованими.

Обов'язком державного органу при прийнятті рішення відносно юридичної особи є ідентифікація та встановлення особи, яка звертається до нього в інтересах останньої, з будь-якими заявами.

При прийнятті наказу №1581 від 31.08.2018 року, яким, в т.ч., анульовано ліцензію на провадження медичної практики позивача, відповідач належним чином не встановив особу заявника - керівника підприємства, так як, не було надано оцінку доданій до заяви копії паспорту заявника та не враховано факт недійсності паспорту заявника , який є керівником підприємства.

В той же час, суд зазначає, що процедура визнання паспорту недійсним якимось спеціально уповноваженим органом не передбачена чинним законодавством. Паспорт автоматично стає недійсний після невклеювання фотокартки при досягненні власником паспорту 45-річного віку і жодного рішення про визнання його недійсним не потрібно.

Згідно ч.1 ст.16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії. Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є. в т.ч., заява ліцензіата про анулювання власної ліцензії.

В частині 6 вказаної статті передбачено, що повинно містити рішення про анулювання ліцензії: 1) реквізити рішення про видачу ліцензії; 2) вид господарської діяльності, на провадження якого анулюється ліцензія; 3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті); 4) підстави анулювання ліцензії.

Так, в пункті 31 переліку ліцензіатів, щодо яких прийнято рішення про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з медичної практики, затвердженого оскаржуваним наказом Міністерства охорони здоров'я України №1581 Про ліцензування медичної практики вказане наступне:

31 Приватне підприємство Лабораторія Миллениум

Місцезнаходження: АДРЕСА_1

Ідентифікаційний код НОМЕР_2

Анулювати ліцензію від 05.08.2010 АВ №5547117, видану на провадження господарської діяльності з медичної практики за заявою ліцензіата .

Водночас, вказане рішення не відповідає вимогам ч.6 ст.16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , оскільки не містить в собі реквізити рішення про видачу ліцензії.

Суд вказує, що факт оприлюднення відповідачем на своєму офіційному веб-сайті оскаржуваного наказу, відповідно до п.8 ч.2 ст.6 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , не може бути доказом належного повідомлення позивача про прийняте стосовно нього рішення, оскільки зазначене, в свою чергу суперечить приписам 2 абзацу ч.1 ст.16 вказаного Закону.

Відтак, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного наказу

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом встановлено, що наразі позивач має в наявності відповідну ліцензію відповідно до наказу МОЗ від 07.03.2019 року № 512.

Разом з тим, зазначене не свідчить про відсутність порушеного права позивача.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що внаслідок необізнаності з наказом МОЗ №1581 від 31.08.2018 року , який, що було достеменно встановлено розглядом справи, було винесено незаконно, позивач здійснював у періоді до дня винесення наказу МОЗ від 07.03.2019 року № 512 господарську діяльність без ліцензії, чим було викликано певну зацікавленість з боку громадськості в контексті висвітлення цього питання у ЗМІ щодо оприлюднення вказаних дій, які, на думку останнього, містили ознаки злочинності, з приводу чого зареєстровано в ЖЕО Київського ВП ГУНП в Харківській області матеріал за реєстраційним номером № 8597 від 12.03.2019 року .

У свою чергу, суд вказує, що згідно ст.ст. 11, 23 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Склад злочину - сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. Кожний склад злочину обов'язково складається з наступних елементів: об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину, суб'єкт злочину, суб'єктивна сторона злочину.

Суд вказує, що кваліфікації діяння - провадження господарської діяльності позивачем у певний період без ліцензії, як злочину, не є у компетенції адміністративного суду.

Водночас, слід вказати, що у випадку позивача відсутня одна зі складових суб'єктивної сторони злочину, як вина.

На користь цього також свідчить, що за фактом того, що, як вказував позивач, заява від імені ОСОБА_1 подана з підробленим підписом та копією її паспорту НОМЕР_1, який є недійсним, у зв'язку з тим, що останньою у зв'язку з досягненням 45 річного віку було оформлено паспорт у формі ID картки до Київського ВП ГУНП в Харківській області було подано заяву від 10.01.2019 року та у відповідь на запит уповноваженого представника Приватного підприємства "Лабораторія "Миллениум" відділом поліції було повідомлено, що така зареєстрована в ЖЄО № 1063 від 10.01.2019 р. та проводиться розгляд матеріалу, за наслідками розгляду якого припинено його розгляд.

Статтею 20 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" передбачено відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування під час провадження господарської діяльності.

Таким чином, внаслідок незаконності оскаржуваного у справі наказу, навіть за фактом видання, в подальшому, ліцензії позивачеві, єдиною підставою для уникнення від відповідальності за порушення, щодо яких передбачено відповідальність за ст.20 Закону, які стались внаслідок дій відповідача та не залежали початково від волевиявлення позивача на здійснення господарської діяльності без відповідної ліцензії та що, безумовно, свідчить про порушення прав останнього, з метою їх захисту і було подано даний позов.

На користь цього свідчить також відсутність в Законі України "Про ліцензування видів господарської діяльності" приписів, які б надали відповідачу можливість самостійного скасування оскаржуваного наказу , про що також вказував відповідач у відзиві та на підтвердження чого надав суду звернення МОЗ України до Державної регуляторної служби України щодо відповідних роз'яснень з цього приводу.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позову, оскільки: по-перше, при прийнятті наказу №1581 від 31.08.2018 року, яким, в т.ч., анульовано ліцензію на провадження медичної практики позивача, відповідач належним чином не встановив особу заявника - керівника підприємства, так як, не було надано оцінку доданій до заяви копії паспорту заявника та не враховано факт недійсності паспорту заявника , який є керівником підприємства, по-друге, вказане рішення не відповідає вимогам ч.6 ст.16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , оскільки не містить в собі реквізити рішення про видачу ліцензії, по -третє, факт оприлюднення відповідачем на своєму офіційному веб-сайті оскаржуваного наказу, відповідно до п.8 ч.2 ст.6 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , не може бути доказом належного повідомлення позивача про прийняте стосовно нього рішення, що в свою чергу суперечить приписам 2 абзацу ч.1 ст.16 вказаного Закону.

В контексті приписів ст.2 КАС України, оскаржуваний наказ, як рішення суб'єкта владних повноважень - МОЗ України, не відповідає його вимогам, оскільки прийнято не на підставі що визначені Конституцією та законами України; без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

У свою чергу відповідач, на виконання приписів ч.2 ст.77 КАС України, якими фактично тягар доказування покладено на нього, як суб'єкта владних повноважень, не довів протилежного.

Щодо наявності у позивача, у разі набрання законної сили вказаним рішення, одночасно двох ліцензій з одного й того самого виду діяльності, як підстави для відмови у позові, вказане питання повинно бути вирішено між сторонами у позасудовому порядку відповідно до вимог Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" шляхом звернення позивача до відповідача з питання анулювання ліцензії, що видана пізніше.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Лабораторія "Миллениум" (61024, м. Харків, вул. Гуданова, буд. 9/11, код ЄДРПОУ 32132962) до Міністерства охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд.7, код ЄДРПОУ 00012925) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Скасувати Наказ Міністерства охорони здоров'я України №1581 від 31.08.2018 року Про ліцензування медичної практики в частині анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики Приватного підприємства Лабораторія Миллениум (п. 31 переліку ліцензіатів, щодо яких прийнято рішення про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з медичної практики).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд.7, код ЄДРПОУ 00012925) на користь Приватного підприємства "Лабораторія "Миллениум" (61024, м. Харків, вул. Гуданова, буд. 9/11, код ЄДРПОУ 32132962) витрати по оплаті судового збору у розмірі 1921 грн. ( одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 08 травня 2019 року.

Суддя Заічко О.В.