Постанова

від 07.05.2019 по справі 910/8829/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2019 р. Справа№ 910/8829/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Бовсунівській Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Москаленко І.О. - ордер серія КВ №221024 від 01.12.2016;

від відповідача: Юрченко Л.В. - директор, Римар С.Ю. - ордер серія КВ №769010 від 04.03.2019;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кондитерський магазин", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 (повний текст складено 24.09.2018)

у справі №910/8829/17 (суддя Мудрий С.М)

за позовом Фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгенівни, м. Херсон

до Приватного підприємства "Кондитерський магазин", м. Київ

про стягнення 151 618,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Фізична особа-підприємець Сусловська Таїсія Євгеніївна (далі - позивач за первісним позовом) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Кондитерський магазин" (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення за невиконання рішення суду по справі № 910/28745/15 інфляційних збитків у розмірі 83 159, 50 грн. та 3% річних у розмірі 20 615, 70 грн., що разом становить 103 775, 20 грн.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані тим, що відповідач за первісним позовом належним чином не виконав перед позивачем за первісним позовом свої зобов'язання з оплати вартості невід'ємних поліпшень, здійснених позивачем під час дії договору оренди нерухомого майна № 1 від 07.09.2012 р. та оскільки даний факт встановлено судом у справі № 910/28745/15, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом суму інфляційних збитків та 3% річних у зв'язку із простроченням останнім виконання зобов'язання з відшкодування вартості невід'ємних поліпшень.

Також Приватне підприємство "Кондитерський магазин" (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом,) звернулося до фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгеніївни (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) з зустрічною позовною заявою про стягнення з останньої 210 974,24 грн., з яких 18 851, 00 грн. 3% річних та 192 123,24 грн. інфляційних втрат.

16.08.2017 позивачем за первісним позовом через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він уточнив розрахунки з урахуванням розстрочення виконання рішення по справі № 910/28745/15 та просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом інфляційні збитки у розмірі 121 828, 31 грн. та 3 % річних у розмірі 33 455, 56 грн., розгляд даної заяви було перенесено в наступне судове засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2018 у справі № 910/8829/17 первісний позов Фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгеніївни до Приватного підприємства "Кондитерський магазин" задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Кондитерський магазин" на користь Фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгеніївни інфляційні втрати у розмірі 121 828 грн. 31 коп., 3 % річних у розмірі 33 455 грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 329 грн. 26 коп. У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Кондитерський магазин" до Фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгеніївни відмовлено повністю.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 в частині вирішення позову Фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгеніївни до Приватного підприємства "Кондитерський магазин" про стягнення 155 283,87 грн. у справі № 910/8829/17 скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 залишено без змін.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №910/8829/17 позов Фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгеніївни до Приватного підприємства "Кондитерський магазин" задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Кондитерський магазин" на користь Фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгеніївни інфляційні втрати у розмірі 118 776,63 грн., 3 % річних у розмірі 32 842,33 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 274,28 грн.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем за первісним позовом не виконано свої зобов'язання перед позивачем за первісним позовом зі сплати заборгованості у розмірі 668 035, 00 грн. відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі 910/28745/15, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків у заявленому розмірі, а саме 118 776,63 грн. та 3 % річних у заявленому розмірі - 32842,33 грн. (без врахування заборгованості зі сплати судового збору) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №910/8829/17 скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач за первісним позовом зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, як наслідок, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. За твердженням відповідача за первісним позовом судом першої інстанції не взято до уваги доводи відповідача за первісним позовом, які містилися в його поясненнях у справі та у відзиві на позовну заяву. Також відповідач за первісним позовом зазначає, що період нарахування санкцій, не може починатися раніше дати, наступної після дня ухвалення судового рішення Київським апеляційним господарським судом у справі №910/28745/15.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2018, справу №910/8829/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Пономаренка Є.Ю. , суддів Дідиченко М.А. та Смірнової Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Кондитерський магазин" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №910/8829/17 та ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2019 для розгляду справи №910/8829/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Пономаренка Є.Ю., суддів Дідиченко М.А. та Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 апеляційну скаргу прийнято до провадження вказаною колегією суддів та призначено справу до розгляду на 04.03.2019.

У судовому засіданні 04.03.2019 оголошено перерву до 21.03.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 колегією суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Пономаренка Є.Ю., суддів Дідиченко М.А., Руденко М.А. задоволено заяву головуючого судді Пономаренка Є.Ю. про самовідвід від розгляду справи №910/8829/17.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/108/19 від 22.03.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з задоволенням заяви про самовідвід головуючого судді Пономаренка Є.Ю.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2019, справу №910/8829/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Кондитерський магазин" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018, справі №910/8829/17 призначено до розгляду на 12 год. 00хв. 07.05.2019.

Позиції учасників справи.

02.01.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Також позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 2000,00 грн витрат на послуги адвоката.

28.01.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, згідно якої відповідач просив апеляційний господарський суд задовольнити вимоги апеляцйної скарги з огляду на те, що до постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі №910/28745/15 обов'язку відповідача з вішкодування позивачу, здійснених останнім поліпшень не існувало. За твердженням відповідача, таке зобов'язання виникло лише після визнання судом нікчемним п. 8.4. Договору оренди.

Явка представників сторін.

У судовому засіданні 07.05.2019 представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги, просили апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №910/8829/17 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 07.05.2019 проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №910/8829/17 просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

07.12.2012 між Приватним підприємством "Кондитерський магазин" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Сусловською Таїсією Євгеніївною (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає рівну частину у строкове платне користування нерухомості, тобто нежилі приміщення кафе загальною площею 143,7 кв. м, які розташовані за адресою: м. Київ, просп. Маяковського, 47.

Пунктами 5.1-5.3. Договору визначено, що орендар має право: використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору; обладнати та оформити приміщення, що орендується, а також проводити за власний рахунок роботи із переоснащення майна, ремонтні та дизайнерські роботи за умови письмової згоди орендодавця; позначити своє місцезнаходження у приміщенні, що орендується, шляхом розміщення відповідних вивісок, вказівних табличок, логотипу, рекламних стендів за власний рахунок після письмового погодження з орендодавцем.

У випадку якщо Договір буде розірвано з ініціативи орендодавця, він повинен сплатити компенсацію за поліпшення орендованого майна, зробленого орендарем за власні кошти. Розмір буде визначено шляхом переговорів (пункт 6.3 договору). У випадку якщо Договір буде саме розірвано з причин, на які орендодавець не може вплинути, плата за поліпшення орендованого майна виплачуватись не буде (пункт 6.4 Договору).

Згідно з п. 8.4. Договору, у разі припинення або розірвання договору: поліпшення орендованого майна, зроблені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря; вартість поліпшень орендованого майна, зробленого орендарем, як за згодою так і без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна компенсації не підлягає, ці поліпшення визнаються власністю орендодавця.

Відповідно до ч. 4. ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/28745/15 від 01.06.2016, рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 скасовано та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з Приватного підприємства "Кондитерський магазин" на користь Фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгеніївни 668 035, 00 грн. - вартості невід'ємних поліпшень орендованого приміщення, а також витрати по сплаті судового збору.

Позивач зазначає, що Приватне підприємство "Кондитерський магазин" вищезазначену суму заборгованості не сплатило, у зв'язку із чим, просить суд стягнути інфляційні збитки в розмірі 118 776,63 грн. та 3 % річних у розмірі 32 842,33 грн. за період із 02.10.2015 по 08.11.2016 та за період з 02.02.2017 по 15.08.2017 у зв'язку із простроченням зобов'язання, із урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва № 910/28745/15 від 09.11.2016, відповідно до якої заяву Приватного підприємства "Кондитерський магазин" про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/28745/16 від 17.12.2015 задоволено та відстрочено виконання зазначеного рішення до 01.02.2017.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на обставини справи, відповідач своїми діями порушив зобов'язання (ст. 610 ЦК України), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу.

В зазначеній статті визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за періоди з 02.10.2015 по 08.11.2016 та з 02.02.2017 по 15.08.2017 на загальну суму заборгованості в розмірі 668 035,00 грн, погоджується з здійсненим розрахунком та вважає його вірним, у зв'язку з чим з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню 32889,28 грн. 3% річних та 119480,87 грн інфляційних втрат.

Щодо твердження відповідача за первісним позовом щодо безпідставного нарахування інфляційних втрат та 3% річних у порядку ст. 625 ЦК України колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

В силу приписів ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, будь-яке зобов'язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням.

Аналогічної правової позиції викладена у постанові Верховного суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 та у постанові Великої палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Щодо посилань відповідача за первісним позовом, що стягнення з нього на користь позивача за первісним позовом 668 035,00 грн. у справі №910/28745/15 присуджено постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016, і тому лише з цієї дати можна говорити про наявність між сторонами у справі саме грошового зобов'язання, а відтак, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат до вказаної дати є необґрунтованим , - колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що обов'язок повернути грошові кошти в сумі 668 035,00 грн виник у відповідача на підставі здійснених позивачем невід'ємних поліпшень, здійснених позивачем за первісним позовом під час дії договору оренди нерухомого майна №1 від 07.09.2012, саме з дати 02.10.2015 (відповідач отримавши 24.09.2015 від позивача вимогу від 16.01.2015 про відшкодування вартості невід'ємних поліпшень, відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язаний був провести з позивачем розрахунок у семиденний термін, а саме до 01.10.2015), в той час як постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі №910/28745/15 лише підтверджено наявність такого обов'язку відповідача.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладені обставини, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції. При цьому суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно задовольнив позов повністю.

Отже рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №910/8829/17 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються Північним апеляційним господарським судом на Приватне підприємство "Кондитерський магазин".

Крім того, у поданому позивачем відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційний господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. згідно Додаткової угоди №5 до Договру про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.12.2016.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши та дослідивши вказані доводи щодо стягнення витрат на правничу допомогу, вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Приписами ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з доданих до скарги документів, Фізичною особою-підприємцем Сусловською Т.Є. сплачено за надані адвокатом Москаленком І.О. послуги - 2 000,00 грн. На підтвердження здійснення даних витрат додано дублікат квитанції від 26.12.2018, із зазначенням в призначенні платежу "оплата за послуги відповідно до додаткової угоди №5".

Зважаючи на наявність договору б/н про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.12.2016 (т.1, а.с. 244); Додаткової угоди №5 до Договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.12.2016; платіжного документа (дубліката квитанції від 26.12.2018 на суму 2 000,00 грн.); доказів на підтвердження повноважень адвоката Москаленка І.О., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що викладені доводи у цій частині є обґрунтованими.

Оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт, а тому з Приватного підприємства "Кондитерський магазин" на користь Фізичної особи-підприємця Сусловської Т.Є. підлягають стягненню 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кондитерський магазин" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №910/8829/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №910/8829/17 залишити без змін.

3. Стягнути із Приватного підприємства "Кондитерський магазин" (02225, м. Київ, пр-т Маяковського, буд. 47, код: 34664073) на користь Фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгеніївни (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/8829/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 08.05.2019.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир