Рішення

від 03.07.2007 по справі 7/181-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е

м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 липня 2007 р.           Справа 7/181-07

Господарський

суд Вінницької області у складі:    судді     Н. В. Мінєєвої,   при  

секретарі  судового засідання   Юрчак Л.С.

за

участю представників сторін:

Позивача -ОСОБА_1. -Фізична  особа -підприємець  

            Відповідача -ПСП «Агрофірма «Нападівська»

           Розглянувши  в приміщенні суду справу за позовом  Фізичної особи -підприємця   ОСОБА_1 

м. Вінниця до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма

«Нападівська»с. Нападівка, Липовецького району, Вінницької області  про стягнення 

50768 грн. 36 коп.

В С Т А Н О В

И В :

          Подано позов про стягнення  50768 грн. 36 коп.., у т. р.  32070 грн. 

основного боргу,  2924 грн. 97

коп.  пені,  1777 грн. 03 коп.  індексу 

інфляції, 516 грн. 18 коп.  3%

річних,  13480 грн. 18 коп.  штрафу  

в зв»язку з невиконанням відповідачем умов  укладених 

між сторонами  договорів  за №НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

          Ухвалою суду  від 01. 06. 2007 року  про порушення провадження у справі  № 7/181-07 

розгляд справи було призначено на 

03. 07. 2007 року.

           Відповідач 03. 07. 2007 року в

судове засідання  не з»явився.   У письмових запереченнях на позов  б/н і дати (вх. канцелярії суду  10441 від 02. 07. 2007 року ) позовні вимоги

визнав частково в частині стягнення 

основного боргу в  сумі  32070 грн. 

та  3% річних з простроченої суми

в розмірі 516 грн. 18 коп.  Проти решта

суми позову заперечує, посилаючись на те, що 

аргументуючи нарахування  штрафних

санкцій, позивач посилається  на п. 3.2

договорів НОМЕР_1 та № 2. Однак дані 

пункти договорів не можуть бути підставою для стягнення з відповідача

штрафу та пені.  Відповідно до п.

3.2  вказаних договорів за прострочку

проведення розрахунків «Замовник»виплачує штраф-пеню в розмірі 0,2 -0,5 % від

загальної вартості  виконаних робіт за

кожен день прострочки.  Чинне

законодавство не знає  такий вид

забезпечення виконання зобов»язання як 

«штраф-пеня», оскільки 

відрізняє  окремо такий спосіб

забезпечення зобов»язання  як штраф, та

окремо -пеню.  З посиланням на ст.  199 ГК України та ст.. 549 ЦК України  відповідач вважає,  що сторони за даними договорами  мали на увазі 

в п. 3.2 встановлення саме пені як способу забезпечення виконання

зобов»язання. Разом з тим, розмір пені 

повинен бути чітко визначений у відповідних відсотках від суми  несвоєчасно виконаного грошового

зобов»язання. Натомість, позивач і відповідач погодили  в договорі розмір неустойки у вигляді

«0,2-0,5%»від загальної  вартості  виконаних робіт за кожен день прострочки»,

що, на думку відповідача,  свідчить про

те, що в цій частині договорів сторони не прийшли до згоди щодо конкретного

розміру  пені. Тому нарахування  пені навіть у розмірі  подвійної облікової  ставки НБУ за кожний день прострочки  виконання зобов»язання  всього на суму 2924,97 грн. є

помилковим.  Що стосується нарахування

позивачем штрафу в розмірі 13480,18 грн.,то оскільки  штраф відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК

України  не визначений сторонами у

договорах як спосіб забезпечення виконання зобов»язання, то і в цій частині в

позові слід відмовити. Відповідач не отримував 

від позивача  рахунків на

оплату  за надані послуги.  Одночасно  

просить суд  розглядати  дану справу 

без участі представника відповідача на підставі наданих сторонами

доказів, оскільки  в розпал літніх

сільськогосподарських робіт 

відповідач  не має можливості  направити свого представника  в судове засідання.

         За таких обставин  справа розглянута за наявними в ній

матеріалами   відповідно до вимог ст. 75

ГПК України.

          Позивач подав в судове засідання

письмове клопотання про нездійснення технічної фіксації (звукозапису) судового

процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК

України.

           Розглянувши матеріали справи,  заслухавши пояснення позивача, оцінивши

надані докази судом встановлено, що 15. 07. 2006 року між сторонами  було укладено договір за НОМЕР_1  про надання послуг  по збиранню врожаю сільськогосподарських

культур, згідно п.п. 1.2, 2.4 якого 

Виконавець (позивач)  зобов»язався

надати  послуги комбайном «Фортшріт

516»на період збирання  врожаю зернових

культур, а Замовник (відповідач) зобов»язався 

провести повний  розрахунок за

об»єм робіт по збиранню врожаю по 170 грн. за га на протязі 5 діб  після закінчення збирання.  Пунктом 3. 2 договору  сторони обумовили, що за  прострочку проведення  розрахунків, Замовник  виплачує штраф-пеню  в розмірі 0,2-0,5% від загальної вартості

виконаних робіт за кожен день прострочки. 

Відповідно до п. 5.1 договору за НОМЕР_1 від 15. 07. 2006 року  строк дії договору  встановлюється  з моменту підписання і до повного

взаєморозрахунків сторін.

           Позивач свої зобов»язання за

договором НОМЕР_1 від 15. 07. 2006 року виконав в повному обсязі, надав послуги

відповідачу по збиранню  врожаю зернових

культур на площі  249 га по 170 грн. за

га  на загальну суму  42330 грн., що стверджується  актом 

приймання виконаних робіт від 09. 10.2006 року підписаним та скріпленим  печатками сторін,  в якому останні зазначили, що претензій  до якості та терміну виконання робіт не має.

           Також 15. 10. 2006 року між

сторонами було укладено договір про надання послуг по збиранню врожаю

сільськогосподарських культур за № 2 , згідно п.п. 1.2, 2.4 якого  Виконавець (позивач)  зобов»язався 

надати послуги комбайном «Фортшріт 516» на період збирання  врожаю кукурудзи, а Замовник (відповідач)

зобов»язався  провести повний  розрахунок за об»єм робіт по збиранню врожаю

по 180 грн. за га на протязі 5 діб  після

закінчення збирання.  Пунктом 3. 2

договору  сторони обумовили, що за  прострочку проведення  розрахунків, Замовник  виплачує штраф-пеню  в розмірі 0,2-0,5% від загальної вартості

виконаних робіт за кожен день прострочки. 

Відповідно до п. 5.1 договору за № НОМЕР_2  строк дії договору  встановлюється  з моменту підписання і до повного

взаєморозрахунків.

           На виконання укладеного між

сторонами договору № НОМЕР_2  позивач

надав відповідачу  послуги  по збиранню кукурудзи на площі 93 га по 180

грн.  за га на суму 16740 грн., що

стверджується обопільним актом  прийняття

виконаних робіт  від 31. 10. 2006 року, в

якому зазначено, що послуги  за даним

договором виконані у повному обсязі, претензій до якості та терміну виконання

робіт не має.

          Відповідач свої зобов»язання  по оплаті виконаних робіт за договорами

№НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 виконав частково, провів розрахунки з позивачем на

загальну суму   27000 грн. , що

стверджується наявними у справі витягами банку.

           Не проведення відповідачем повних

розрахунків  з позивачем  за договорами НОМЕР_1 від 15. 07. 2006 року

та № НОМЕР_2 спонукало позивача на звернення з даним позовом до суду.  

              Правовідносини між сторонами

виникли і продовжують існувати після набрання чинності ЦК України (2003р.),

тому суд, при прийнятті рішення керується п. 4 Прикінцевих та перехідних

положень ЦК України, згідно якому Цивільний кодекс України (2003р.)

застосовується до цивільних відносин, які виникли або продовжують існувати

після набрання ним чинності.

              Відповідно до ст. 526 ЦК України

зобов'язання має  виконуватися належним

чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

                Одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом, що передбачено ст. 525 ЦК України.

             Позовні вимоги в частині

стягнення  32070  грн. основного боргу стверджуються  наявними у справі матеріалами, зокрема,

договорами  НОМЕР_1 від 15. 07. 2006

року  та 

№ НОМЕР_2, актами  приймання

виконаних  робіт від 09. 10. 2006 року та

від  31. 10. 2006 року,  витягами банку на підтвердження проведення

відповідачем розрахунків частково, обопільним актом взаємовивірення розрахунків

сторін станом на 15. 03. 2007 року, листом відповідача б/н і дати (заперечення

на позов), вх. канцелярії суду 10441 від 02. 07. 2007 року),  іншими матеріалами справи.

           На день розгляду справи  відповідач не надав суду доказів погашення

суми основного боргу, не надав і доказів щодо спростування позовних вимог в цій

частині а тому позов в частині стягнення 32070 

грн. основного боргу підлягає задоволенню на підставі ст.ст.  11, 509, 525, 526  ЦК України.

           Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК

України боржник, який прострочив 

виконання грошового зобов'язання, 

на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з  урахуванням 

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів

не встановлений договором або законом.

             Позовні вимоги в частині

стягнення  516 грн. 18 коп.   3% річних, нарахованих за період з  09. 10. 2006 року по  20. 04. 2007 року  стверджуються 

наявними у справі матеріалами, зокрема, розрахунком суми позову в цій

частині і підлягають задоволенню на підставі ст. 625  ЦК України.

              Ухвалою суду  від 01. 06. 2007 року суд вимагав від

позивача до дня засідання, у числі інших 

документів, зокрема, надати суду: Обґрунтований розрахунок суми позову,

у т.р. в частині нарахування пені, інфляції та штрафних санкцій  відповідно до вимог чинного законодавства та

умов договору.; докази виконання договорів НОМЕР_1 від 15. 07. 2006 року та №

НОМЕР_2, докази  виставлення відповідачу

рахунків на оплату за надані послуги.

             Однією з засад господарського

судочинства є принцип об'єктивної істини, який полягає у всебічному, повному і

об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи, що мають

значення для правильного її вирішення.

        Обґрунтованість поданого позову та

клопотань визначається наявністю або відсутністю доказів.

         Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у

справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставини, які

мають значення для правильного вирішення господарського спору.

       Обов'язок доказування та поданих доказів

розподіляється між сторонами, виходячи із того, хто посилається на юридичні

факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

   Згідно з  ст.33 

ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

         Враховуючи те, що витребувані ухвалою

суду  від 

01. 06. 2007 року  документи,

необхідні для вирішення господарського спору, зокрема, обґрунтований

розрахунок, зроблений відповідно до вимог чинного законодавства  в частині нарахування індексу інфляції, пені,

штрафних санкцій у розрізі по кожному договору окремо, з урахуванням умов

договорів,  позивач  суду не надав, про наявність поважних причин,

що перешкоджали виконанню вимог суду, не повідомив, позов в частині

стягнення  1777 грн. 03 коп. індексу

інфляції, 2924 грн. 97 коп. пені, 13480 грн. 18 коп.  штрафних санкцій  підлягає залишенню без розгляду на підставі

п. 5 ст. 81 ГПК України.

          Витрати на держмито та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача  відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

         При зверненні з позовом до суду  позивачем по квитанції НОМЕР_5  було зайве сплачено держмито у розмірі 107

грн., яке підлягає йому поверненню з державного бюджету України на підставі ст.

8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

          Керуючись ст.ст. 11, 525, 526,  625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст.

4-3, 33, 44, 49, 75, п. 5 ст. 81, ст. 

ст. 82, 84, 115, 116 ГПК України. 

В И Р І Ш И В

:

            Позов

задовольнити частково.

            Стягнути з Приватного

сільськогосподарського підприємства  «Агрофірма

«Нападівська»(Вінницька область, Липовецький район, с. Нападівка, вул. Кірова,

1, р/р  2600815087,  р/р 

2600115426  ВОД Райффайзен банк

«Аваль», МФО 302247, код ЄДРПОУ 

32292489)

         - на користь  фізичної особи -підприємця  ОСОБА_1  

(м. Вінниця, АДРЕСА_1 , р/р 

НОМЕР_3 в АБ «Укрсоцбанк»м. Вінниця, МФО 302010, код ЄДРПОУ  НОМЕР_4) 

32070 грн. основного боргу,   325

грн. 86 коп. відшкодування витрат на держмито, 

75 грн. 74 коп. відшкодування витрат 

на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. 

         - на користь  фізичної особи -підприємця  ОСОБА_1  

(м. Вінниця, АДРЕСА_1 , р/р 

НОМЕР_3 в АБ «Укрсоцбанк»м. Вінниця, МФО 302010, код ЄДРПОУ  НОМЕР_4) 

516 грн. 18 коп.  3% річних. 

          Видати накази після набрання рішенням

законної сили.

          Позов в частині стягнення   1777 грн. 03 коп. індексу інфляції, 2924

грн. 97 коп. пені, 13480 грн. 18 коп. 

штрафних санкцій  залишити  без розгляду.

          Зобов»язати  територіальний орган держказначейства  повернути із державного бюджету України  фізичній особі -підприємцю  ОСОБА_1  

(м. Вінниця, АДРЕСА_1 , р/р  НОМЕР_3

в АБ «Укрсоцбанк»м. Вінниця, МФО 302010, код ЄДРПОУ  НОМЕР_4)  

107 грн. державного мита, зайве сплаченого по квитанції  НОМЕР_5.

          Оригінал квитанції  НОМЕР_5  

на суму 614 грн. 68 коп. знаходиться у судовій справі № 7/181-07.

                   Суддя                                                            

Н.В. Мінєєва.

Повний

текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно

до вимог ст. 84 ГПК України  16. 07. 2007

року.

Суддя                                            

Мінєєва Н.В.

16.07.07