Постанова

від 06.05.2019 по справі 140/2612/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/2717/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Іщук Л.П., Попка Я.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, ухвалене суддею Волдінер Ф.А. у м.Луцьку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі № 140/2612/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася з позовом до суду у якому просила суд визнати протиправним і скасувати рішення від 21.03.2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком як потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС та зобов`язати відповідача призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку, відповідно до пункту 2статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 25.09.2017 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 27.02.1995 року Волинською обласною радою, позивачка має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії. 22.12.2017 року позивачка звернулася до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області з заявою про призначення пенсії на підставі пункту 2статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та подала необхідні документи, однак їй було безпідставно відмовлено.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 21.03.2018 року № 12 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком як потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Зобов`язано Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити пенсію ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку, відповідно до пункту 2статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 25.09.2017 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704, 80 грн.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України у Волинській області, яке просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що враховуючи подані документи у період до 01.01.1993 року позивачка проживала у зоні гарантованого добровільного відселення лише 2 роки 06 місяців 11 днів з необхідних щонайменше 3 років. Відповідач вважає, що позивачка немає права на призначення пенсії за віком, як потерпіла внаслідок аварії на ЧАЕС на підставістатті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, судом апеляційної інстанції розглянуто справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Велика Глуша Любешівського району Волинської області і по 15.08.1991 року це місце було її постійним місцем проживання.

ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 27.02.1995 року, виданим Волинською обласною радою.

З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, 22.12.2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до пункту 2статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України у Волинській області 21.03.2018 року, за наслідками розгляду поданих позивачем заяви та документів, прийняло рішення № 12, яким відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до пункту 2статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і зниженням пенсійного віку на 6 років, як потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС у зв`язку з відсутністю відповідного часу проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

При прийнятті цього рішення відповідач виходив з тих мотивів, що відповідно до диплому про навчання в Київському державному університеті ім. Т.Шевченка, позивачка навчалася в місті Києві з 01.09.1985 року по 19.06.1990 року (м. Київ не відноситься до зони радіоактивного забруднення). З 16.12.1996 року по 05.07.1999 року працювала в місті Луцьку в Державній податковій адміністрації у Волинській області (м. Луцьк Волинської області, не відноситься до зони радіоактивного забруднення). А, згідно з довідкою про проживання, ОСОБА_1 постійно проживала на території гарантованого добровільного відселення з 01.07.1989 року по 15.08.1991 рік в селі Велика Глуша Любешівського району Волинської області, з 16.08.1991 по 09.01.1998 в місті Камінь - Каширський Волинської області, які відносяться до території гарантованого добровільного відселення.

Про прийняте рішення позивачку повідомлено листом № 315/К-01 від 24.07.2018 року.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення щонайменше 3 роки засвідчує видане Волинською обласною радою посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 27.02.1995 року, а тому позивачка має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Статтею 49 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановленостаттею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зокрема, частиною першоюстатті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до абзацу 1статті 55 Закону № 796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55Закону № 796-ХІІ потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1(далі - Порядок № 22-1) при призначенні пенсії за віком із застосуванням нормстатті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

До заяви про призначення пенсії позивачка додала посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 27.02.1995 року, видане Волинською обласною радою, довідку Камінь-Каширської РДА від 05.10.2015 про періоди проживання на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, а саме з 01.07.1989 року по 15.08.1991 рік, довідку Великоглушанської сільської ради Любешівського району Волинської області № 2775 від 20.12.2018 року про періоди проживання в селі Велика Глуша Любешівського району Волинської області з 01.07.1989 року по 15.08.1991 рік та довідку Камінь-Каширської міської ради Волинської області № 8774 від 20.12.2018 року про періоди проживання у місті Камінь-Каширський Волинської області з 16.08.1991 року по 09.01.1998 року.

Згідно зістаттею 65 Закону № 796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51 (далі Порядок № 51 в редакції на момент звернення з заявою про призначення пенсії) передбачено, що посвідчення є документом, який підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленимиЗаконом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 Порядку № 51 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

Виходячи з цього нормативного положення, документом, який засвідчує факт проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є посвідчення особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії серії Б.

Оскільки позивачка має посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 3 категорія серії НОМЕР_1 від 27.02.1995 року, то повторне встановлення відповідачем факту її постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення щонайменше 3 років станом на 01 січня 1993 року є необґрунтованим.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що єдиним документом, який підтверджує статус особи і в свою чергу засвідчує факт її проживання в зоні гарантованого чи добровільного відселення щонайменше 3 роки є посвідчення особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії серії Б.

При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.

Водночас застосування як першої, так і другої умови наведеної вище, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_2 виданого Київським державним університеті ім. Т.Шевченка позивачка проходила навчання в Київському державному університеті ім. Т.Шевченка з 01.09.1985 року по 19.06.1990 рік.

Позивачка в позовній заяві зазначила, що час від часу у період навчання приїжджала в село Велика Глуша Любешівського району Волинської області, однак відповідних доказів з цього приводу не надала.

Враховуючи ці відомості, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку, оскільки позивачка з моменту аварії по 31 липня 1986 року постійно не проживала та постійно не працювала у зоні гарантованого добровільного відселення.

Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що із поданих позивачкою документів, для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, не можливо встановити тривалість періоду, протягом якого позивачка постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення до 1 січня 1993 року та, відповідно, розрахувати кількість років, на яку може бути знижено пенсійний вік, а тому відповідач підставно відмовив позивачу у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Враховуючи те, що при розгляді заяви позивачки про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно дост. 55 Закону № 796-ХІІ Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України у Волинській області діяло в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що встановлені чинним законодавством, апеляційний суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є частково суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення адміністративного позову з вищевикладених мотивів.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року в справі № 140/2612/18 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Р. Б. Хобор судді Л. П. Іщук Я. С. Попко Повний текст виготовлено 08.05.2019 року