Ухвала

від 02.05.2019 по справі 914/1968/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.05.2019 р.                                                                      Справа № 914/1968/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П.,

розглянувши матеріали заяви Державної судової адміністрації України, м.Київ

про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу

у справі № 914/1968/17

за позовом: Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Львів

до відповідача: Великосільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, с. Великосілля, Старосамбірський район, Львівська область

про стягнення 16 900,58 грн.

Представники

від заявника: не з'явився;

від позивача: не з'явився;

від відповідачів: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Державної судової адміністрації України про виправлення помилки, допущеної при оформленні наказу суду від 12.03.2018 у справі № 914/1968/17 та поновлення строку для пред'явлення його до виконання.

Ухвалою суду від 23.04.2019 р. прийнято заяву до розгляду та призначено судове засідання на 02.05.2019 р.

Представник заявника в судове засідання не з'явився, просив здійснювати розгляд заяви без його участі.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, письмових пояснень по суті заяви на вимогу суду не подали.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1968/17 за позовом Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” до Великосільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області про стягнення 16 900,58 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.12.2017 р. позов задоволено повністю, зокрема стягнуто з Великосільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області в дохід Державного бюджету України 1600,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення 12.03.2018 р. Господарським судом Львівської області було видано наказ у справі № 914/1968/17.

23.04.2019 р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява від Державної судової адміністрації України про виправлення помилки, допущеної при оформленні наказу суду від 12.03.2018 р. у справі № 914/1968/17 та поновлення строку для пред'явлення його до виконання. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що наказ Господарського суду Львівської області від 12.03.2018 р. у справі № 914/1968/17 надійшов на адресу Державної судової адміністрації України 20.03.2018 р., за два дні до спливу строку пред'явлення наказу до виконання, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції заявника на відповідному наказі. У зв'язку з цим, заявник просить суд поновити строк для пред'явлення наказу суду від 12.03.2018 р. у справі № 914/1968/17 до виконання. Також, посилаючись на вимоги ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», заявник просить виправити помилку в наказі суду від 12.03.2018 р. у справі № 914/1968/17, вказавши інформацію про стягувача: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

У наказі від 12.03.2018 р. у справі № 914/1968/17 про стягнення 1 600 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України судом зазначено, що рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2017 р., на виконання якого видавався наказ, набрало законної сили 22.12.2017 р. та наказ дійсний для пред'явлення до виконання протягом трьох місяців, тобто до 22.03.2018 р.

Як вбачається з матеріалів справи № 914/1968/17, наказ Господарського суду Львівської області від 12.03.2018 р. у справі № 914/1968/17 було надіслано стягувачу 16.03.2018 р., про що свідчить штамп Господарського суду Львівської області на зворотній стороні копії вказаного наказу, яка підшита до матеріалів справи.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів, яка аналогічна ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Як зазначає Конституційний Суд України, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (п. 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, п. 37 рішення у справі "Деркач та Палек проти України" від 21.12.2004).

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За умовами ст. 329 ГПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

З огляду на зазначене та враховуючи той факт, що наказ Господарського суду Львівської області від 12.03.2018 р. у справі № 914/1968/17 було надіслано стягувачу в стислі терміни до закінчення строку його пред'явлення до виконання, суд вважає за необхідне поновити заявнику пропущений строк для пред'явлення наказу Господарського суду Львівської області від 12.03.2018 р. у справі № 914/1968/17 про стягнення з Великосільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області 1 600 грн судового збору в дохід Державного бюджету України.

Відповідно до приписів ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ є виконавчим документом, який має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначається, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).

Зі змісту наказу господарського суду від 12.03.2018 р. у справі № 914/1968/17 про стягнення 1 600 грн судового збору в дохід Державного бюджету України вбачається, що судом не було зазначено найменування, місцезнаходження та код ЄДРПОУ стягувача за наказом.

Згідно ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає обґрунтованою вимогу заявника про виправлення помилки в наказі від 12.03.2018 р. у справі № 914/1968/17 про стягнення з Великосільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області 1 600 грн судового збору в дохід Державного бюджету України, шляхом зазначення інформації про стягувача: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795).

Керуючись статтями 234, 328, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державної судової адміністрації України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Львівської області від 12.03.2018 р. у справі № 914/1968/17 - задовольнити.

2. Поновити пропущений строк для пред'явлення наказу Господарського суду Львівської області від 12.03.2018 р. у справі № 914/1968/17 про стягнення з Великосільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області (82074, Львівська область, Старосамбірський район, с.Великосілля, ідентифікаційний код юридичної особи 04371408) 1 600 грн судового збору в дохід Державного бюджету України.

3. Виправити помилку в наказі Господарського суду Львівської області від 12.03.2018 р. у справі № 914/1968/17 про стягнення з Великосільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області (82074, Львівська область, Старосамбірський район, с.Великосілля, ідентифікаційний код юридичної особи 04371408) 1 600 грн судового збору в дохід Державного бюджету України, вказавши інформацію про стягувача - Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Суддя                                                                                 Гоменюк З.П.