Постанова

від 06.05.2019 по справі 908/2258/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2019 року м.Дніпро Справа № 908/2258/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

представники сторін:

від відповідача: Благодір Р.В., довіреність №83-3 від 08.01.2019 р., адвокат;

від позивача: Буц О.В., ордер серії ЗП №085727 від 06.05.2019 р., адвокат;

представники третіх осіб у судове засіданння не з`явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ливарно-механічний завод (ТОВ ЗЛМЗ ) на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.02.2019 року (повний текст складено 15.02.2019 року, суддя Горохов І.С.) у справі №908/2258/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспеціндустрія-Поковка (ТОВ Укрспеціндустрія - Поковка ), юридична адреса: вул. Дніпровські пороги буд. 15-з, кв. 3, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69096, поштова адреса: а/с 7202, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ливарно-механічний завод (ТОВ ЗЛМЗ ), вул. Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69008

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Буд-Практік , вул. Тракторна, буд. 9, м. Васильків, Київська область, 08600

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство Завод обважнених бурильних та ведучих труб , вул. Комарова, буд. 2, м. Суми, 40020

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

31.10.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспеціндустрія - Поковка", м. Запоріжжя, Запорізька область до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький ливарно - механічний завод", м. Запоріжжя, Запорізька область про стягнення коштів у розмірі 243 072,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що між ним та відповідачем виникли господарські правовідносини щодо поставки продукції на підставі усного договору. Відповідачем належним чином не виконано зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого за накладними товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 243 072,00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2019 року у справі № 908/2258/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспеціндустрія - Поковка" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький ливарно-механічний завод" (вул. Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69008, ідентифікаційний номер 32729463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспеціндустрія-Поковка" (юридична адреса: вул. Дніпровські пороги буд. 15-з, кв. 3, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69096, поштова адреса: а/с 7202, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035; ідентифікаційний номер 40134021) заборгованість за отриманий товар у розмірі 243 072,00 грн. (двісті сорок три тисячі сімдесят дві гривні 00 коп.), судовий збір у розмірі 3646,08 грн. (три тисячі шістсот сорок шість гривень 08 коп.). Видано наказ.

Суд зазначив, що позовні вимоги обґрунтовані та засновані на законі.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.02.2019 у справі № 908/2258/18, до Центрального апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький ливарно-механічний завод" (далі - ТОВ ЗЛМЗ), в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2019р. по справі № 908/2258/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ Укрспеціндустрія-Поковка до ТОВ ЗЛМЗ відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що 30 серпня 2018р. відповідачем отримано лист від Дочірнього підприємства Завод обважених бурильних та ведучих труб , в якому зазначено, що сертифікат якості №875 від 14.10.2014р., наданий позивачем, не відповідає встановленій формі сертифікатів, які видаються Дочірнім підприємством Завод обважених бурильних та ведучих труб та має явні ознаки підробки. Сертифікат якості з таким номером в 2014р. був виписаний на інший товар і іншому підприємству.

Враховуючи отриману інформацію від Дочірнього підприємства Завод обважених бурильних та ведучих труб відповідачем в той же день по телефону було запрошено позивача для вирішення зазначеного питання. 31.08.2018р. до відповідача прибув представник позивача Нікітін Б.С., якому було повідомлено щодо невідповідності якості поставленого Товару, ознайомлено з листом Дочірнього підприємства Завод обважених бурильних та ведучих труб щодо не відповідності сертифікат якості №875 від 14.10.2014р. та запропоновано вивести поставлений Товар з території відповідача, а також відшкодувати збитків, понесені відповідачем у розмірі 28 876,55 грн., представник позивача Нікітін Б.С. погодився з заявленими вимогами.

Відповідно до п. 18 Інструкції П-7 повідомлення про виклик представника виготовлювача (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 год.

Таким чином, апелянт вважає, що ТОВ ЗЛМЗ діяло згідно з вимогами Інструкції П-7, та вказує, що зазначені обставини підтверджуються заявами свідків, але судом першої інстанції не прийнято до уваги та не надано належної оцінки цим обставинам.

Також апелянт вважає, що позивач міг знати про те, що сертифікат якості №875 від 14.10.2014р. не відповідає встановленій формі сертифікатів, які видаються Дочірнім підприємством Завод обважених бурильних та ведучих труб , так як, позивач мав господарські взаємовідносини Дочірнім підприємством Завод обважених бурильних та ведучих труб , а тому позивачу відомо в якій саме формі видаються сертифікати якості Дочірнім підприємством Завод обважених бурильних та ведучих труб .

Скаржник посилається, що позивачу було відомо, що товар не прийнято, у зв`язку з чим у нього виникнув обов`язок вивезти товар відповідно до ст. 690 ЦК України. В своєму листі №27 від 26.09.2018р. позивач висловив своє бажання вивезти неякісний товар, але не надав відповідачу необхідну інформацію (реквізити автотранспорту, ПІБ представника, реквізити довіреності та інші документи) для оформлення перепуски та необхідних документів з боку ТОВ ЗЛМЗ .

Апелянт вважає, що зазначені обставини спростовують висновок суду першої інстанції, що відповідач не повернув товар, оскільки позивач не надавав необхідних документів, що є порушенням ст. 690 ЦК України. Не виконання позивачем своїх обов`язків щодо оформлення документів не дозволяє відповідачу повернути товар.

Таким чином апелянт вважає, що позивач імітує намір забрати товар, який не відповідав якості, та не виконує жодних реальних дій.

Також скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції є необґрунтованим щодо відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи з огляду на те, що наданий сертифікат якості №875 від 14.10.2014р. не може слугувати підтвердженням належної якості поставленого позивачем товару. А тому встановлення походження поставленого товару, його виробника та чи відповідає якість даним, зазначеним у видатковій накладній №103 від 13.08.2018р., має суттєве значення для вирішення справи. Саме невідповідність якості товару і була підставою для відмови відповідача від прийняття товару.

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, погоджуючись, зокрема, з висновками суду першої інстанції.

Треті особи не скористалися своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ливарно-механічний завод на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.02.2019 року у справі №908/2258/18 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.05.2019 року.

06.05.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В судовому засідання представники позивача та відповідача надали пояснення по справі на навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Треті особи не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 11.02.2019 року у справі №904/2258/18 слід залишити без змін з наступних підстав.

5.Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Між ТОВ "Укрспеціндустрія-Поковка" та ТОВ "ЗЛМЗ" виникли господарські правовідносини щодо поставки продукції.

Листом № 2005147 від 10.08.2018 ТОВ "ЗЛМЗ" звернулося до ТОВ "Укрспеціндустрія-Поковка" щодо поставки продукції по специфікації № 1 до договору № 8/2018/395 від 10.08.2018 в рахунок договору, що знаходиться на стадії оформлення. Договір № 8/2018/395 від 10.08.2018 між сторонами не було підписано.

ТОВ "Укрспеціндустрія-Поковка" поставлено ТОВ "ЗЛМЗ" товар - поковка на загальну суму 243 072,00 грн., що підтверджено відповідними документами:

- видатковою накладною № 103 від 13.08.2018 на суму 130 713,60 грн. та товарно-транспортною накладною № Р103 від 13.08.2018;

- видатковою накладною №104 від 14.08.2018 на суму 112 358,40 грн. та товарно-транспортною накладною № Р104 від 14.08.2018.

Товар прийнято покупцем ТОВ "ЗЛМЗ" за актами прийому-передачі товару № 130818 від 13.08.2018 та №140818 від 14.08.2018, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками. При цьому, в актах зазначено, що покупець не має жодних претензій прийнятого товару.

Листом № 28 від 18.10.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товару на суму 243 072,00 грн. протягом 7-ми днів з моменту отримання даного листа.

Відповідачем заборгованість не оплачена.

Відповідач надіслав позивачеві листа № 2006135 від 21.09.2018, в якому зазначив, що продукція, поставлена за накладною № 103 від 13.08.2018, не відповідає року виписку, має сліди іржі, корозії, відшарування металу. Крім того, після проведення хімічного аналізу було встановлено, що продукція не відповідає заявленій марці сталі, а також сертифікат якості № 875 від 14.10.2014 не відповідає встановленій формі сертифікатів, що видаються ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб". Таким чином, не приймається продукція на суму 130 713,60 грн., яка знаходилась на відповідальному зберіганні.

Відповідач надав акт № 264 від 30.08.2018 відбору проб/зразків, з якого вбачається, що підставою для відбору зразків продукції, що надійшла від ТОВ "Укрспеціндустрія-Поковка" 13.08.2018, є вхідний контроль.

Листом № 2005596 від 30.08.2018 ТОВ "ЗЛМЗ" звернулося до ПАТ "Запоріжсталь" щодо проведення хімічного аналізу сталі та надання відповідного висновку.

ПАТ "Запоріжсталь" було проведено дослідження, про що надано висновок № 8990А. У висновку було зазначено, що за хімічним складом метал зразка не відповідає сталі марки 35 згідно з вимогами ДСТУ 7809:2015 внаслідок завищеного вмісту вуглецю.

Листом № 27 від 26.09.2018 позивач повідомив відповідача про те, що не погоджується з претензіями, викладеними в листі № 2006135 від 21.09.2018, оскільки на час поставки товару слідів корозії та відшарування металу були відсутні, товар прийнято представником відповідача без зауважень. Аналіз продукції проводився без присутності представника ТОВ "Укрспеціндустрія-Поковка", невідомо яким чином і з якого товару проводився відбір проб. З метою збереження ділових стосунків, позивач запропонував повернути товар за умови збереження товарного виду і пакування, запропоновано повідомити дату та час, в який можна отримати товар.

Відповіді на лист ТОВ "ЗЛМЗ" не було надано, час та дату для отримання позивачем товару не було призначено.

6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Між сторонами укладений договір поставки в усній формі.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до матеріалів справи дії сторін, зокрема, передача позивачем товару відповідачу за видатковими накладними та прийняття товару відповідачем, свідчать про виникнення між ними господарських правовідносин поставки.

Згідно із ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Факт отримання товару відповідачем і накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар. Поставки з товару відображено у накладних, які залучено до матеріалів справи.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, частини першої статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Довід скаржника про те, що відповідачем 30.08.2018 по телефону було запрошено позивача для вирішення питання щодо невідповідності сертифікату якості №875 від 14.10.2014р. та відшкодування збитків, понесених відповідачем у розмірі 28 876,55 грн., що підтверджується заявами свідків, є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню , якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Суд не має сумнівів у достовірності акта прийому передачі від 13.08.2018 року (т.1 а.с. ), в тому числі щодо відсутності претензій. Саме на покупця покладено обов`язок здійснити приймання товару по якості, що і було зроблено. Вбачається, що претензій з приводу товару, зазначеного в акті від 14.08.2018 року, відповідач не має.

Отже, за таких обставин, всі інші докази, на які посилається скаржник що підтверджують неякісність постановленого товару або сертифіката, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки згідно чю.2 ст. 75 ГПК України відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. Заява про відмову від визнання обставин не надходила, отже факт визнання якості товару є встановленим, не підлягає доказуванню, відтак його не можна спростувати ні доказами, ні жодним іншим чином, ніж визначеним у ч.2 ст. 75 ГПК України порядку.

Довід скаржника про те, що відповідач не повернув товар, оскільки позивач не надавав необхідних документів (реквізити автотранспорту, ПІБ представника, реквізити довіреності та інші документи), що є порушенням ст. 690 ЦК України не є підставою для скасування рішення.

Так, відповідно до ст. 690 ЦК України, якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов`язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Продавець зобов`язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк.

Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.

Витрати покупця у зв`язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві.

Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Так, законодавцем не встановлено вимог щодо змісту і форми повідомлення, яке покупець повинен надати у відповідності до вимог ст. 690 ЦК України. Таке повідомлення, крім інформації про те, що покупець відмовляється від прийняття товару, повинно містити вказівку на вид порушення, допущеного продавцем та положення договору норму законодавчого акту, що дає право на відмову від договору.

Проте, з актів приймання - передачі вбачається, що товар прийнято без зауважень. Отже, покупець, підписавши акти приймання - передачі, має нести всі наслідки такого визнання ним обставин якісності товару

Довід скаржника про те, що наданий сертифікат якості № 875 від 14.10.2014р. не може слугувати підтвердженням належної якості поставленого позивачем товару відхиляється з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України Про захист прав споживачів (далі - Закон) встановлено, що належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

Частиною 1 ст. 4 Закону встановлено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на належну якість продукції та обслуговування.

Вимогами ч. 1 ст. 6 Закону встановлено, що продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Частиною 2 ст. 6 Закону, встановлено, що продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Оскільки за фактом підробки сертифіката порушено кримінальну справу, але вирок у кримінальні справі відсутній, а преюдиційне значення має саме вирок суду, то суд першої інстанції обґрунтовано відхилив ці доводи.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відхилення клопотання про призначення експертизи. Так, відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Оскільки факт якісності товару визнано, то висновок експерта, який є одним із видів доказів, доказово неспроможний спростувати це визнання.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси позивача.

Відповідачем було порушено права позивача на отримання оплати за поставлений товар.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2019 по справі № 908/2258/18 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький ливарно-механічний завод" на рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2019 року у справі № 908/2258/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької від 11.02.2019 у справі № 908/2258/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 10.05.2019 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді Ю.Б. Парусніков

Т.А. Верхогляд