Рішення

від 07.05.2019 по справі 920/158/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.05.2019 Справа № 920/158/19 Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/158/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 00186542),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Базис Лімітед (40024, м. Суми, вул. Промислова, 2, ідентифікаційний код 32297686),

про стягнення 4080,39 грн. заборгованості за договором № 33 від 01.01.2010,

представники сторін:

позивач: Верба В.В . за довіреністю № 18-161 від 20 . 12.2018 приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство Запорізький завод феросплавів (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 00186542) звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Базис Лімітед (40024, м. Суми, вул. Промислова, 2, ідентифікаційний код 32297686) заборгованість в сумі 4080,39 грн. за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 33 від 01.01.2010, а також судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи в сумі 1921,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив за надані позивачем послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року включно, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість в сумі 4080,39 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.02.2019 відкрито провадження у справі № 920/158/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.03.2019.

06.03.2019 від представника позивача - Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 00186542) до суду надійшло клопотання № 18-8/1 від 04.03.2019 (вх. № 648к від 06.03.2019) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 920/158/19, в якому представник позивача просить суд забезпечити участь у підготовчому засіданні 11.03.2019 об 11:00 у даній справі в режимі відеоконференції та визначити відповідальним за проведення відеоконференції будь-який з наступних судів: Апеляційний суд Запорізької області (пр. Соборний, 162, м. Запоріжжя, 69000); Запорізький окружний адміністративний суд (вул. Сергія Синенка, 65-В, м. Запоріжжя, 69041); Господарський суд Запорізької області (вул. Гетьманська, 4, м. Запоріжжя, 69001); Жовтневий районний суд міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Олександрівська, 6, м. Запоріжжя, 69063); Заводський районний суд міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Лізи Чайкіної, 65, м. Запоріжжя, 69009); Ленінський районний суд міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Незалежної України, 1/2, м. Запоріжжя, 69006).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.03.2019 у справі № 920/158/19 клопотання представника позивача - Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 00186542) № 18-8/1 від 04.03.2019 (вх. № 648к від 06.03.2019) про участь у судовому засіданні 11.03.2019 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі № 920/158/19 задоволено;призначено проведення судового засідання у справі № 920/158/19 в режимі відеоконференції та доручено Жовтневому районному суду міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Олександрівська, 6, м. Запоріжжя, 69063) забезпечити проведення судового засідання у справі № 920/158/19, яке відбудеться 11.03.2019 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції в приміщенні Жовтневого районного суду міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Олександрівська, 6, м. Запоріжжя, 69063).

11.03.2019 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Спиридонової Н.О., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

У зв`язку з усуненням обставин, які унеможливлювали розгляд справи, судом ухвалою від 25.03.2019 призначено справу № 920/158/19 до судового розгляду в підготовчому засіданні на 03.04.2019 в режимі відеоконференції та доручено Запорізькому окружному адміністративному суду (вул. Сергія Синенка, 65-В, м. Запоріжжя, 69041) забезпечити проведення судового засідання у справі № 920/158/19, яке призначене на 03.04.2019 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції в приміщенні Запорізького окружного адміністративного суду (вул. Сергія Синенка, 65-В, м. Запоріжжя, 69041).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 03.04.2019 закрив підготовче провадження у справі № 920/158/19 та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.05.2019.

07.05.2019 представник позивача Верба В .В. за довіреністю № 18-161 від 20.12.2018 приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у відповідності до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлені судом строки, до суду не надав.

Копії ухвали про відкриття провадження у справі № 920/158/19 від 14.02.2019 та ухвал від 25.03.2019 про призначення підготовчого засідання у даній справі та від 03.04.2019 про призначення справи до судового розгляду по суті, що направлялись судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: 40024, м. Суми, вул. Промислова, 2, повернуті відділенням поштового зв`язку на адресу Господарського суду Сумської області з довідками про причини повернення (досилання) ф. 20 за закінченням терміну зберігання та адресат відсутній за вказаною адресою .

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який зроблено судом у відповідності до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за запитом № 1005002678 від 14.02.2019, станом на 14.02.2019 відповідач знаходиться за адресою: 40024, м. Суми, вул. Промислова, 2.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Представник позивача в судовому засіданні 07.05.2019 усно зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За приписами частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Статтею 114 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення позивача, у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень частини другої статті 210 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

В судовому засіданні 07.05.2019 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

01 січня 2010 року між сторонами укладено договір про надання послуг зутримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 33 (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідачбув власником нежитлового приміщення у житловому будинку АДРЕСА_2 (Свідоцтво про придбання майна з електронних торгів м. Запоріжжя, Україна від 28.07.2017, зареєстрований в реєстрі за № 1762).

Згідно пунктом 1 договору, позивач забезпечує надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - послуги) у житловому будинку АДРЕСА_2, а відповідач зобов`язаний своєчасно оплачувати такі послуги за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбаченими цим договором.

Відповідно до пункту 2 договору,позивач надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Додатково відповідач відшкодовує виконавцю земельний податок.

На підставі підпункту 5 пункту 12 та підпункту 8 пункту 10 договору, сторони договору узгодили та підписали до договору зміни до договору, шляхом викладення їх у додаткових угодах до договору № 33 від 01.01.2010.

Як вбачається з пункту 3 договору, з урахуванням змін викладених у додатковій угоді № 3 від 11.02.2016 до договору № 33 від 01.01.2010, у розрахунках за надані послуги застосовується частка володіння власника нежитлового приміщення у житловому будинку, а саме: загальна площа 118,4 кв. метрів, згідно технічного паспорту на приміщення.

Згідно пунктом 4 договору, з урахуванням змін викладених у додатковій угоді № 3 від 11.02.2016 до договору № 33 від 01.01.2010, розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладання даної додаткової угоди становить 156,29 грн., у т.ч. ПДВ 26,05 грн. Щомісячний розмір земельного податку, який підлягає відшкодуванню складає 614,90 грн. Разом до сплати за місяць 771, 19 грн. (сімсот сімдесят одна грн., 19 коп.).

Пункт 5 договору, з урахуванням змін викладених у додатковій угоді № 3 від 11.02.2016 до договору № 33 від 01.01.2010 передбачає, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для оплати є рахунок та акт виконаних робіт (послуг). Відшкодування земельного податку здійснюється на підставі рахунку, виписаного згідно додатку № 2 до додаткової угоди № 3 від 11.02.2016 до договору № 33 від 01.01.2010 оплата здійснюється споживачем протягом 10-ти банківських днів після місяця, у якому були надані послуги.

Сторони в додатковій угоді № 3 від 11.02.2016 до договору № 33 від 01.01.2010 узгодили, що її положення розповсюджуються на відносини, які виникли між сторонами з 01.01.2016.

Відповідно до пункту 11 договору, з урахуванням змін викладених у додатковій угоді № 1 від 01.11.2012 до договору № 33 від 01.01.2010, відповідач зобов`язаний підписати та повернути виконавцю один примірник акту виконаних робіт (послуг) або направити заперечення до акту за надані послуги на протязі 2 робочих днів з дня отримання акту. У разі не підписання та неповернення акту або не направлення заперечення з боку відповідача, акт вважається підписаним у редакції позивача.

Відповідно до підпункту 1 пункту 11 договору, відповідач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений цим договором строк.

Згідно підпункту 11 пункту 11 договору, з урахуванням змін викладених у додатковій угоді № 3 від 11.02.2016 до договору № 33 від 01.01.2010, відповідач також зобов`язувався здійснити нормативну грошову оцінку земельної ділянки під замаєним нежитловим приміщенням до 30.06.2016 та надати копію витягу позивачу. До надання відповідачем позивачу копії витягу, відшкодування земельного податку оплачується в установлений договором строк.

Пунктом 20 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається продовженим.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, щовідповідно до умов договору він виконував свої зобов`язання з надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та сплачував земельний податок в повному обсязі, зауважень з боку відповідача щодо наданих споживачем послуг та сплаченого земельного податку не було. Відповідач щомісячно отримував рахунки з оплати на надані позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території і відшкодування земельного податку у період з лютого 2016 року по серпень 2016 року та акти виконаних робіт (послуг) на загальну суму 5373,45 грн., а саме:

- рахунок № НОМЕР_1 від 29.02.2016 та акт виконаних робіт (послуг) до рахунку № НОМЕР_1 від 29.02.2016;

- рахунок № НОМЕР_4 від 31.03.2016 та акт виконаних робіт (послуг) до рахунку № НОМЕР_4 від 31.03.2016;

- рахунок № НОМЕР_2 від 29.04.2016 та акт виконаних робіт (послуг) до рахунку № НОМЕР_2 від 29.04.2016;

- рахунок № НОМЕР_3 від 31.05.2016 та акт виконаних робіт (послуг) до рахунку № НОМЕР_3 від 31.05.2016;

- рахунок № НОМЕР_5 від 30.06.2016 та акт виконаних робіт (послуг) до рахунку № НОМЕР_5 від 30.06.2016;

- рахунок № НОМЕР_6 від 31.07.2016 та акт виконаних робіт (послуг) до рахунку № НОМЕР_6 від 31.07.2016;

- рахунок № НОМЕР_7 від 31.08.2016 та акт виконаних робіт (послуг) до рахунку № НОМЕР_7 від 31.08.2016.

Відповідач частково оплатив вищезазначені рахунки, однак у зв`язку з неповною оплатою, частина суми залишилась не сплаченою. Таким чином заборгованість по оплаті рахунків склала 4080,39 грн., згідно розрахунку заборгованості за період з лютого 2016 рокупо серпень 2016 року (включно).

Позивачем направлено відповідачу листа від 10.01.20119 № 33/465-10, з вимогами сплатити заборгованість, підписати акти виконаних робіт, проте, не зважаючи на вимогу позивача про повну оплату за надані послуги ти відшкодування земельного податку на теперішній час відповідачем заборгованість перед позивачем не погашено в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частин першої, другої статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

На думку суду, в даному випадку встановлені обставини щодо невиконання відповідачем обов`язку зі своєчасної сплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Суд погоджується з аргументами позивача щодо заявлених вимог. Натомість відповідач не навів жодних аргументів проти заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4080,39 грн. заборгованості за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 33 від 01.01.2010 є законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернення з позовною заявою позивачем було сплачено 1921,00 грн. судового збору. Вищезазначений факт підтверджується платіжним дорученням № 327462 від 21.01.2019.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1921,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 185, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Базис Лімітед (40024, м. Суми, вул. Промислова, 2, ідентифікаційний код 32297686) на користь Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 00186542) заборгованість в сумі 4080,39 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10 травня 2019 року.

Суддя Н.О. Спиридонова