Рішення

від 08.05.2019 по справі 922/286/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/286/19 Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розгянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного

провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АБК Метбуд", с. Данилівка до товариства з обмеженою відовідальністю "Насос Україна ЛТД", м. Харків, про стягнення коштів у розмірі 133 998,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "АБК Метбуд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД", про стягнення 91 478,00 грн. основної заборгованості, 42 520,22 грн. штрафних санкцій, 3% річних та витрати від інфляції.

11 лютого 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, позовну заяву залишено без руху. Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 лютого 2019 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/286/19, розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

18 березня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АБК Метбуд" залишено без руху. 01 квітня 2019 року, ухвалами суду: продовжено розгляд справи № 922/286/19; залишено без задоволення клопотання позивача про витребування доказів; прийнято до розгляду відзиву на позовну заяву (вх. № 6532 від 15 березня 2019 року) та долучено його до матеріалів справи. Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 квітня 2019 року продовжено позивачу процесуальний строк на подання до суду відповіді на відзив до 08 квітня 2019 року з її (відповіді на відзив) приєднанням до матеріалів справи. 08 травня 2019 року, ухвалою суду, прийнято до розгляду заперечення (вх. № 9760 від 19 квітня 2019 року) та долучено їх до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

24 жовтня 2018 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок НОМЕР_1 на суму 365 912,00 грн. (насос агрегатний Д 320/90 з єл.дв. 132 кВт/3000об.хв. у кількості 4 шт.).

05 листопада 2018 року між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) було укладено договір № 0511-4. Відповідно до п.п. 1.1,1.2 договору, постачальник зобов`язується здійснити поставку, а замовник прийняти та оплатити товар на умовах, визначеним даним договором. Предмет поставки по даному договору визначено у специфікації, що є невід`ємною частиною договору. Постачальник здійснює поставку товару на умовах FXW м. Харків відповідно Інкотермс 2010. Поставка здійснюється двома частинами: 2 насосні агрегати протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту надходження передплати на розрахунковий рахунок Постачальника та 2 насосні агрегати протягом 30 робочих днів з моменту внесення передплати. Датою поставки вважається дата відвантаження у видатковій накладній (п.п. 3.1, 3.3 договору). Розрахунок по даному договору здійснюється в національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника, що вказаний в даному договорі. Умови оплати: товар оплачується 50% попередня оплата шляхом прямого банківського переводу на розрахунковий рахунок постачальника та 50% по факту готовності до відгрузки останніх двох насосних агрегатів. Замовник зобов`язується провести попередню оплату 50% за товар на протязі банківських днів з моменту підписання даного договору (п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору). У випадку невиконання Постачальником своїх зобов`язань перед Замовником, Постачальник виплачує пеню в розмірі 0,02% за кожен день прострочення, від вартості непоставленого в строк товару. У випадку порушення строків поставки більше ніж на 10 банківських днів, Постачальник виплачує Замовнику штраф в розмірі 15% від вартості недопоставленого товару. Оплата пені та штрафу здійснюється одночасно з погашенням заборгованості (п. 7.4 договору). Відповідно до п. 10.4 договору, даний договір діє з моменту підписання обома сторонами по 31 грудня 2018 року.

Як вбачається з платіжного доручення № 944 від 19 листопада 2018 року позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти у розмірі 365 912,00 грн., з призначенням платежу - "Оплата за насос по рах. № 2410-444 від 24,10,18 у т.ч. ПДВ 20% - 60985,33 грн.".

09 січня 2019 року, позивачем було направлену відповідачу претензію за вих. № 12А, яка отримана відповідачем 10 січня 2019 року (вх. № 1), та відповідно до якої позивач просив відповідача у строк до 14 січня 2019 року допоставити товар, а саме насосні агрегати у кількості 3 одиниць насосних агрегатів, відповідно до п. 3.1 договору постачання № 0511-4 від 05 листопада 2018 року. Відповідач у своєму листі за вих. № 231-1 від 10 січня 2019 року вказував на те, що згідно договору поставки № 0511-4 від 05 листопада 2018 року насосні агрегати ДЗ20-90 з електричним двигуном 132кВт/3000об/хв. в кількості 3 шт. будуть відвантажені в строк до 18 січня 2019 року.

Як вказує позивач у позовній заяві, він в повному обсязі виконав своє зобов`язання за договором поставки № 0511-4 від 05 листопада 2018 року, сплативши на користь відповідача вартість товару, що підтверджується копією платіжного доручення № 944 від 19 листопада 2018 року на суму 365 912,00 грн. Втім, відповідачем лише частково та з порушенням строків, визначених договором, здійснено поставку товару, що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.

Відповідач у своєму відзиві на позов та запереченнях вказує на те, що 24 жовтня 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено усний договір, за результатами якого відповідачем було виставлено рахунок № 2410-444 від 14 жовтня 2018 року, який було оплачено позивачем платіжним дорученням № 944 від 19 листопада 2018 року та на виконання якого (усного договору) відповідачем було поставлено позивачу товару, що підтверджується видатковими накладними: № РН0344 від 11 грудня 2018 року на суму 91 478,00 грн.; № 1 від 11 січня 2019 року на суму 91 478,00 грн. та № 8 від 24 січня 2019 року на суму 182 956,01 грн. Крім того, відповідач вказує на те, що договір постачання № 0511-4 від 05 листопада 2018 року є недійсним (нікчемним) на підставі положень ч.ч. 1-2 ст. 215, ч. 2 си. 203, ч. 1 ст. 92, ч. 2 ст. 207 ЦК України, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів наявності повноважень ОСОБА_1 діяти від імені позивача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За визначенням, що міститься у ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Договором, як однією з підстав виникнення зобов`язання, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Відповідно до правила, закріпленого у ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 181 ГК України допускає укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом та зазначалося вище в даному рішенні, 24 жовтня 2018 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату товару, а саме - насос агрегат Д 320/90 з єл. дв. 132кВт/3000об.хв. у кількості 4 шт. на суму 365 912,00 грн. Вказаний рахунок було в повному обсязі оплачено позивачем 19 листопада 2018 року (платіжне доручення № 944) з призначенням платежу - "Оплата за насос по рах. № 2410-444 від 24.10.18 у т.ч. ПДВ 20% - 60 985,33 грн. Тобто, між позивачем та відповідачем було укладено договір постави у спрощений спосіб, що підтверджується вищевказаним рахунком на оплату, виставленим відповідачем, який містить найменування товару, його кількість і ціну (оферта) та платіжне доручення № 944 від 19 листопада 2018 року про повну оплату позивачем рахунку з зазначенням саме цього рахунку в призначенні платежу (акцепт). Посилання позивача, що даний товар було частково поставлено відповідачем та повністю оплачено позивачем на виконання умов договору постачання № 0511-4 від 05 листопада 2018 року є необґрунтованим та безпідставним, з огляду на наступне. Виставлення відповідачем позивачу рахунку на оплату товару передує даті укладання між сторонами вказаного договору (24 жовтня 2018 року проти 05 листопада 2018 року) і сам позивач, проводячи оплату товару, в призначені платежу вказував даний рахунок. Будь-яке посилання на договір постачання № 0511-4 від 05 листопада 2018 року відсутнє, як в рахунку на оплату та і в самому платіжному дорученні. З огляду на наведене вбачається, що правовідносини, які склалися між сторонами щодо поставки товару, визначеного в рахунку, склалися саме в межах договору поставки, укладеного між сторонами у спрощений спосіб, на які (правовідносини) не поширюється дія договору постачання № 0511-4 від 05 листопада 2018 року.

Як вбачається з видаткових накладних: № РН0344 від 11 грудня 2018 року; № 1 від 11 січня 2019 року та № 8 від 24 січня 2019 року відповідачем в повному обсязі поставлено позивачу товар, який є предметом договору поставки, укладеного сторонами у спрощений спосіб. Тобто, відповідачем в повному обсязі виконано своє зобов`язання, яке виникло в межах договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, щодо поставки позивачу товару на суму 365 912,00 грн., а саме 4 насоси агрегати Д 320/90 з єл.дв. 132КВт/3000об.хв.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 91 478,00 грн., сплаченого відповідно до платіжного доручення № 944 від 19 листопада 2018 року, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання позивача, викладене у відповіді на відзив, на те, що всі видаткові накладні, надані відповідачем до суду представником підприємства-позивача не підписувалися, печатки не ставилися, а самі видаткові накладні відтворені за допомогою копіювальної техніки є гучномовним та не підтверджується жодними доказами. Докази звернення позивача до правоохоронних органів з приводу підробки документів (видаткових накладних) позивачем також не надано. Більш того, сам позивач у вказаній відповіді на відзив зазначає, що відповідач виконав поставку товару, насосів агрегатів, але з порушенням строків, за що і було нараховані штрафні санкції.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 41 165,10 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Водночас, відповідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі, недодержання письмової форми є наслідком нікчемність правочину. В обґрунтування нарахування 41 165,10 грн. штрафу позивач посилається на п. 7.4 договору поставки № 0511-4 від 05 листопада 2018 року. Втім, дане посилання позивача є необґрунтованим та безпідставним, з огляду на наступне. Як встановлено вище в даному рішенні суду, поставку товару, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 994 від 19 листопада 2018 року, було здійснено відповідачем на виконання умов договору поставки, укладеного в спрощений спосіб, яким не передбачено відповідальності відповідача у вигляді штрафу за прострочення строків поставки товару. Тобто, поза межами дії договору, на який посилається позивач та умовами якого передбачено відповідальність сторін за прострочення виконання своїх зобов`язань. Враховуючи вище викладене суд відмовляє в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 41 165,10 грн., як в необґрунтованих та безпідставних.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 624,00 грн. 3% річних та 731,82 грн. інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Ця норма матеріального права застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виконанням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань. Передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність застосовується до правовідносин зобов`язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов`язань. У силу положень статей 524, 533, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто порушенням грошового зобов`язання є невиконання боржником обов`язку сплатити грошові кошти.

У "Висновках Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за I півріччя 2014 року" від 01.07.2014 вказано, що підставою застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 зазначеного Кодексу, є прострочення боржником грошового зобов`язання. Така відповідальність настає у разі встановлення, що зобов`язання є грошовим, у інших випадках ця норма застосуванню не підлягає (постанова судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 25.06.2014 у справі № 6-25цс14).

З огляду на те, що обов`язок відповідача поставити позиву товар не є грошовим зобов`язанням, і, відповідно, за своєю суттю не може розцінюватись як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України, у відповідача відсутнє прострочення грошового зобов`язання перед позивачем, в зв`язку з чим суд відмовляє позивача в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 624,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 731,82 грн. як в необґрунтованих та безпідставних.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 91, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232, 233, 236-241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "08" травня 2019 р.

Суддя Н.В. Калініченко