Постанова

від 11.07.2007 по справі 14/284-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/284-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2007 р.                                                           Справа № 14/284-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В. , Бухан А.І.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Шевлякова С.В. (дов. № б/н від 25.06.07 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металоіндустрія", м. Суми (вх. № 2005 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 17.05.07 р. по справі № 14/284-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Роменський "Агрохім" в особі ліквідатора Є.В. Чупрун, м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металоіндустрія", м. Суми

про розірвання договору купівлі-продажу, -

встановила:

У травні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Роменський "Агрохім" в особі ліквідатора Є.В. Чупрун звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металоіндустрія"  про розірвання договору купівлі-продажу майна, посвідченого державним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Сумської області  19.10.2006р. за № 1321 та договору купівлі-продажу майна від 19.10.2006 р., які були укладені між ВАТ "Роменський "Агрохім" та ТОВ "Металоіндустрія", посилаючись на односторонню відмову відповідача від виконання умов зазначеного договору, а саме несплату коштів за придбане майно.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.05.07р. по справі № 14/284-07 (суддя Миропольський С.О.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства, просить дане рішення скасувати.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу повністю погоджується із висновками господарського суду, викладеними в оскарженому рішенні, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги вважає безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

10.07.07р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Роменський "Агрохім" - Чупрун  Є.В. надійшли телеграма та клопотання, в яких позивач просив розгляд даної справи відкласти, в зв'язку з його хворобою та неможливістю приймати участь в даному судовому засіданні.

Колегія суддів перевірила матеріали справи та вважає, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи підлягає відхиленню, з огляду на те, що явка представників сторін у судове засідання не є обов'язковою; позицію Відкритого  акціонерного товариства "Роменський "Агрохім" в особі ліквідатора Є.В. Чупрун викладено у відзиві на апеляційну скаргу; зазначене клопотання направлено   ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Роменський "Агрохім" - Чупрун  Є.В. без подання доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні. Крім того, позивач не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, а також мав можливість забезпечити участь при розгляді даної справі іншого представника.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника позивача.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржене рішення, господарський суд Сумської області виходив з того, що між Відкритим акціонерним товариством "Роменський "Агрохім"  та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металоіндустрія" укладено договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Сумської області 19.10.2006р. за № 1321 та договір від 19.10.2006 р., укладений в простій письмовій формі, відповідно до яких відповідачем було придбано майно позивача (ліквідаційна маса).

Відповідно до п. 6 Договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Сумської області  19.10.2006р. за № 1321 відповідач повинен був сплатити позивачу до 25.10.06 р. грошові кошти в сумі 150000,00 грн. та до 05.11.06 р. грошові кошти в сумі 81390,00  грн.

Відповідно до п. 4 Договору від 19.10.2006 р. укладеного в простій письмовій формі відповідач зобов'язався сплатити грошові кошти в сумі 68592,00 грн. в дванадцятиденний термін з моменту підписання цього договору, тобто в строк до 01.11.06 р.

Проте, як встановлено господарським судом, відповідач в обумовлені  вказаними Договорами строки зобов'язання по сплаті отриманого майна не виконав.

За загальним правилом, встановленим ст. 526 Цивільного кодексу України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Враховуючи вказане, судом першої інстанції прийнято рішення про розірвання двох договорів купівлі-продажу на підставі статті 651 Цивільного кодексу України при істотному порушенні відповідачем їх умов, оскільки несплата останнім  коштів за придбаний товар повністю позбавила позивача того, на що він розраховував.

Але з такими висновками господарського суду не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст.  43  Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному  і  об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  

Відповідно до чинного законодавства рішення суду  є  законним тоді,  коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами  матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх  відсутності  -  на  підставі  закону,  що регулює  подібні  відносини,  або  виходячи  із  загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржене рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає, оскільки суд першої інстанції при вирішенні даного спору не в повній мірі дослідив умови укладених між сторонами договорів, належно не перевірив  обставини щодо істотного порушення відповідачем їх умов та виклав у рішенні висновки  про  наявність  підстав  до  розірвання договорів, які не можна вважати такими, що ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, чинне цивільне законодавство розглядає розірвання договору в якості можливого наслідку порушення зобов'язання.

Згідно зі  статтею  651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Змінити або  розірвати  договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони у судовому порядку і лише при наявності певних підстав. Такими підставами, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є: істотне порушення договору другою стороною; та інші випадки  встановлені договором або законом. Кодекс визначає, що істотним є таке порушення  стороною договору,  коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За загальними   правилами  судового  процесу,  кожна  сторона повинна довести ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на підставу  своїх  вимог  і  заперечень, що визначені статтею 33 Господарського процесуального кодексу України. Виходячи з цього, саме позивач повинен був довести наявність істотного порушення договорів з боку відповідача та, як наслідок, завдану цим шкоду, проте таких даних позивачем до матеріалів справи не надано.  

При цьому, судом першої інстанції не встановлено на підставі належних та допустимих доказів, в чому саме полягають значні позбавлення позивача та не встановлено, які конкретні блага ним втрачені.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції взагалі не встановлено  наявність позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні спірних договорів.

Крім того, як свідчать матеріали справи, суд  першої інстанції не звернув увагу на часткове проведення відповідачем оплати вартості переданого майна за договорами відповідачем в розмірі 150000,00 грн., що підтверджується наданими відповідачем суду апеляційної інстанції платіжними дорученнями № 24 від 24.10.2006 р. на суму 100000,00 грн., № 25 від 27.10.2006 р. на суму 15000,00 грн.,  № 26 від 30.10.2006 р. на суму 15000,00 грн. та № 27 від 01.11.2006 р. на суму 20000,00 грн.

На думку колегії суддів, несплата відповідачем решти суми вартості отриманого від позивача майна є правомірним захистом інтересів відповідача як сторони по спірним договорам, оскільки як вбачається з наданих відповідачем матеріалів по апеляційній скарзі, позивач здійснив продаж майна, право користування, розпорядження та володіння якого належить третій особі. Проте, господарський суд при ухваленні оскарженого рішення про задоволення позовних вимог зазначені обставини не з'ясував та, розриваючи спірні договори, не врахував правові наслідки для сторін, які їх уклали, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Однак, позивачем на підтвердження його вимог щодо розірвання договорів купівлі-продажу майна від 19.10.2006р. за № 1321 та купівлі-продажу майна від 19.10.2006 р. не було надано жодного належного доказу, в зв'язку з чим в їх задоволенні повинно бути відмовлено. Доводи ж позивача, викладені у відзиві на  апеляційну скаргу, зводяться  до  намагань  надати перевагу його доказам над іншими,  що суперечить вимогам ст. 101 Господарського  процесуального  кодексу України,  тому колегією суддів до уваги не приймаються.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Сумської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 17.05.2007 р. по справі № 14/284-07 було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду у повній мірі не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Металоіндустрія"  підлягає  задоволенню, а вказане рішення - скасуванню у повному обсязі.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати з держмита,  пов'язані з розглядом апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металоіндустрія", м. Суми задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 17.05.07 р. по справі №14/284-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Роменський "Агрохім"  (40030, м. Суми, вул. Петропавловська, 74, кв. 49 "А", р/р 26007750109610 в Укрсоцбанк м. Суми, МФО 337018, код ЄДРПОУ 33698405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металоіндустрія" (40030, м. Суми, вул. Горького, 25/27, р/р 26000007126101 в АКБ "Тас-Комерцбанк" м. Київ, МФО 300164, код ЄДРПОУ 33219022) - 85,00 грн. витрат з держмита за подачу апеляційної скарги.  

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Бухан А.І.