Постанова

від 06.05.2019 по справі 805/3265/16-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року справа №805/3265/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Геращенка І.В., за участю секретаря судового засідання - Макаренко А.С., представника відповідача - Сенникова А.А., діючого за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Курдюмівський завод кислототривких виробів на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 805/3265/16-а (головуючий суддя І інстанції Михайлик А.С.), складеного в повному обсязі 11 лютого 2019 року в м. Слов`янськ Донецької області, за позовом Приватного акціонерного товариства Курдюмівський завод кислототривких виробів до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000071401 від 16 березня 2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2016 року Приватне акціонерне товариство Курдюмівський завод кислототривких виробів звернулось до суду з адміністративним позовом до Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000071401 від 16 березня 2016 року, яким позивачу зменшено від`ємне значення податку на додану вартість за лютий та червень 2015 року на 252 916,00 грн. (а.с. 4-12 т.1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року (а.с. 167-170 т.1) позовні вимоги задоволені.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року залишена без змін (а.с. 190-193 т.1).

Постановою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року скасовано та направлено справу на новий розгляду до суду першої інстанції. Постанову Верховного суду вмотивовано невідповідністю рішень судів першої та апеляційної інстанції вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства, оскільки судами не з`ясовані всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. В постанові Верховного суду зауважено на тому, що під час розгляду справи залишились неперевіреними порушення, виявлені податковим органом під час проведення перевірки. Зазначено, що існування витребуваних відповідачем доказів відбуття господарських операцій є об`єктивно необхідним виходячи зі змісту та специфіки господарських операцій з надання послуг, що обумовлені умовами договорів між позивачем та його контрагентами, відсутність цих документів може свідчити про те, що оформлення позивачем та його контрагентами актів виконаних робіт, податкових накладних відбувалося виключно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди (а.с. 221-232 т. 1).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року заміно первинного відповідача (перейменованого) на Головне управління ДФС у Донецькій області (а.с. 31 т.2).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року відмовлено у задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с. 55-59 т. 2).

Приватне акціонерне товариство Курдюмівський завод кислототривких виробів із таким судовим рішенням не погодилось, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції вірної оцінки обставинам справи, винесення рішення без урахування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що документи на які посилається суд першої інстанції в доказ нездійснення позивачем господарської операції (відсутній чіткий перелік робіт, заявок на виконання робіт) не є первинними документами за своєю суттю.

Крім того, апелянт зазначив, що технічні помилки в документах (щодо дати, тощо) не є підставою для висновку щодо нездійснення господарських операцій.

Вважає, що його взаємовідносини з контрагентами належним чином оформлені необхідними первинними документами, а відповідачем не доведено неправомірності відношення відповідних сум до податкового кредиту (а.с. 64-68 т.2).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, наголосив, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права та підстави для його скасування - відсутні.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство Курдюмівський завод кислототривких виробів (позивач) є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним №00293545. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру місцезнаходженням позивача є: 84571, Донецька область , Артемівський район, селище Опитне, Вулиця Київська, б.5 (а.с. 75-76 т.1).

В період з 23 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року Артемівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області на підставі направлень № 71 та № 72 від 23 лютого 2016 року, наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 60 від 22 лютого 2016 року, посадовими особами Артемівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ ДІМЕКС-ПРО (код ДРПОУ 39274691) за лютий 2015 року та ТОВ РАВЕНА ПЛЮС (ЄДРПОУ 39279239) за червень 2015 року.

09 березня 2016 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача відповідачем складено акт №34/14/00293545 (а.с. 14-36 т. 1).

Актом перевірки встановлено, що до складу податкового кредиту лютого 2015 року позивачем на підставі податкових накладних № 133 від 20 лютого 2015 року (ПДВ 33 333,33 грн.) та № 272 від 28 лютого 2015 року (ПДВ 58 467,47 грн.) включено податок на додану вартість в сумі 91 801 грн. за наслідком відображення взаємовідносин із контрагентом - ТОВ ДІМЕКС-ПРО (код ЄДРПОУ 39274691), до складу податкового кредиту червня 2015 року на підставі податкових накладних - № 167 від 02 червня 2015 року (ПДВ 65 013,00 грн.) та № 374 від 30 червня 2015 року (ПДВ 96 102,40 грн.) включено податок на додану вартість в сумі 161115 грн. за наслідком відображення взаємовідносин із контрагентом - ТОВ РАВЕНА ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39279239).

Під час перевірки правомірності формування податкового кредиту лютого та червня 2015 року по цим контрагентам досліджувалися надані позивачем договори із специфікаціями, акти виконаних робіт, платіжні доручення на сплату отриманих послуг, відомості бухгалтерського обліку стосовно формування отримання послуг від цих контрагентів та узагальнена податкова інформація, складена Західною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не надано: дозвільну документацію на використання кар`єрної техніки та іншої обов`язкової документації щодо здійснення виконавцями - ТОВ ДІМЕКС-ПРО та ТОВ РАВЕНА ПЛЮС господарської діяльності в рамках договорів; заяви на замовлення техніки для виконання виконавцями робіт; звіти або підтверджуючі документи щодо приймання наданих послуг шляхом зняття показників з приладів обліку техніки; затверджені замовником маршрути перевезень щодо руху автомобілів виконавця; довідки щодо обсягів виконаних робіт; підтверджуючі документи щодо транспортування техніки, яка була задіяна у виконаних роботах; книги обліку придбання послуг(видачі нарядів на виконання робіт).

В ході дослідження зазначених документів контролюючим органом зроблено висновки про відсутність у позивача документів, які б підтверджували перебування працівників ТОВ ДІМЕКС-ПРО та ТОВ РАВЕНА-ПЛЮС на території виконання робіт, інформації щодо пересування техніки, фіксації обсягів та часу виконання робіт, використання палива, пересування /транспортування техніки,яка була задіяна в роботах.

Виходячи із узагальненої податкової інформації, отриманої від Західної ОДПІ м. Харкова та аналізу зареєстрованих податкових накладних,контролюючим органом зроблено висновок про наявність фактів, коли товари та послуги, що були придбані контрагентами не реалізовувалися ТОВ ДІМЕКС-ПРО та ТОВ РАВЕНА ПЛЮС , а відбулося лише документальне оформлення операції з реалізації інших товарів та послуг на адресу покупців.

В акті перевірки наведений обсяг послуг, наданий контрагентами позивача - ТОВ ДІМЕКС-ПРО та ТОВ РАВЕНА ПЛЮС у лютому та червні 2015 року відповідно, та викладений висновок, що із врахуванням обсягу задекларованих операцій, різноманітності проданих товарів, наданих послуг, виконаних робіт при відсутності основних засобів та недостатності трудових ресурсів, здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності зазначеними підприємствами,не можливий. Все наведене свідчить про документальне оформлення операцій при їх фактичному невиконанні.

Згідно висновків акту підприємством порушено вимоги п.198.1, п.198.3ст.198, п.200.4ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) звітного періоду за лютий 2015 року у сумі 91801 грн., за червень 2015 року у сумі 161115 грн.

Акт перевірки підписаний представником товариства позивача із приміткою про незгоду із висновками акту.

Додаткових документів ,після ознайомлення з актом перевірки та ознайомлення з підставами встановлених порушень, позивачем на адресу відповідача не було надано. Окрім того,позивачем в позовній заяві та в акті перевірки також зазначено, що інших первинних документів, відображених як обов`язкові в договорах з контрагентами, які б підтверджували факти перебування їх представників тривалий час на території позивача при виконання робіт, їх кількість та кваліфікація, фіксація об`ємів та часу виконання робіт, використання палива, транспортування техніки, яка була задіяна у виконаних роботах ,- підприємство не має, оскільки не передбачено нормами діючого законодавства, про що вони надали відповідні поясненн.( т.1 а.с.7,26,30).

16 березня 2016 року на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000071401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 252 916 грн. (а.с. 13 т.1).

За результатами адміністративного оскарження (а.с. 37 т. 1), 26 травня 2016 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято рішення №2765/10/05-99-10-01-12-1, яким спірне податкове-повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 38-42 т.1).

18 серпня 2016 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення №17726/6/99-99-11-01-02-25, яким спірне податкове-повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 45-47 т. 1).

Фактично спірним питанням між сторонами є фактичне виконання робіт контрагентами позивача та спричинення відображеними в податковому обліку господарськими операціями реальних змін майнового стану товариства позивача.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що господарські операції фактично не мали реального характеру, виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно приписів пункту 198.3 статті 193 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 ПК України обумовлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 201.1.0 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1.1 статті 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З аналізу наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податку на додану вартість права на включення податку до податкового кредиту пов`язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні для надання їм юридичної сили і доказовості мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. п. 2.1 та п. п. 2.4 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі за текстом Положення № 88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Під час вирішення судом питання про спричинення реальних змін в майновому стані відображеними позивачем в податковому обліку господарських операцій, реальності таких операцій судом встановлено наступне.

Позивачем в ході проведення перевірки до контролюючого органу надані: договір про виконання робіт між позивачем та ТОВ ДІМЕКС-ПРО (виконавцем) № 02-01/15в від 02 січня 2015 року, специфікації, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №32 від 28 лютого 2015 року, рахунки-фактури №62 від 18 лютого 2015 року, №78 від 28 лютого 2015 року (а.с. 48-58 т. 1).

Відповідно до умов договору № 02-01/15 від 02 січня 2015 року, укладеного між ПрАТ Курдюмівський завод кислототривких виробів та ТОВ ДІМЕКС-ПРО , останній зобов`язався в період дії цього договору виконувати для замовника (позивача) роботи кар`єрною технікою, а замовник зобов`язався прийняти та сплатити надані роботи.

Розділом 2 договору визначений порядок виконання робіт: заказ техніки здійснюється до 15-го числа місяця передуючого місяцю надання послуг. Фактичний обсяг робіт визначається зі специфікацій та актів виконаних робіт, місцем проведення робіт є кар`єр Курдюмівського заводу кислототривких виробів смт Курдюмовка, м. Дзержинськ, Донецька обл.

Вартість наданих послуг визначається з розцінок виконавця на вартість дизельного палива на момент надання послуг за 1л. Вартість однієї машино-години роботи техніки становить: екскаватор VOLVO 360 - 1195,20 грн., бульдозер CAT D6 - 597,60 грн. та вантажник САТ 992К - 1113,60 грн.

Згідно пункту 4 договору приймання послуг здійснюється шляхом зняття показників з приборів обліку та підписання акту приймання-здачі послуг.

Згідно підписаних між сторонами специфікацій до договору (а.с. 51-53 т. 1) в лютому 2015 року виконані:

роботи екскаватором з перекидання глини на прирельсовому складі у кількості 140 год., спорудження та чистку зумпфів у кількості 48 год., шурфування бурту глини на складі 52 год. загальною вартістю 286 848,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 47808,00 грн. (специфікація № 1),

роботи бульдозеру з планування буртів - 110 машино-годин загальною вартістю 65736,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 10 956,00 грн. (специфікація 2),

роботи виконувані фронтальним навантажувачем з формування буртів, підготування глини до відвантаження, підготування ділянки під бурт у кількості 178 машино-годин вартістю 198 220,80 грн., у т. ч. ПДВ 33036,80 грн. (специфікація № 3).

Наявні в матеріалах справи специфікації №№ 1-3 не містять дати їх складання (а.с. 51-53 т. 1), специфікації містить інформацію про виконані роботи, при цьому ці специфікації складені вже по факту виконання робіт, що на думку суду апеляційної інстанції є недоречним, оскільки роботи мають виконуватись на підставі специфікацій до основного договору, а не по факту виконання робіт.

Згідно актів здачі-прийняття робіт № 32 від 28 лютого 2015 року позивачем прийняті виконані ТОВ ДІМЕКС-ПРО роботи: виконання робот екскаватором - 240 машино-годин, виконання робіт бульдозером - 110 машино-годин, виконання робіт фронтальним навантажувачем - 178 машино-годин, загальною вартістю 550 804,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 91800,80 грн. Акти виконаних робіт не містять начальних та кінцевих показників приборів обліку кожної техніки (а.с 56 т. 1).

Відповідно до п.3.43 Договору оплата вартості робіт проводиться відповідно до акту виконаних робіт протягом 10 днів з моменту його підписання( т.1 а.с.48).

Фактично оплата вартості виконаних робіт здійснювалася позивачем шляхом перерахування передоплати в сум 200 000,00 грн. за платіжним дорученням № 1720 від 19 лютого 2015 року (а.с. 57 т. 1) на підставі виставленого рахунку № 62 від 18 лютого 2015 року (а.с. 54 т. 1), у т.ч. ПДВ в сумі 33333,33 грн., платіжним дорученням № 1826 від 11 березня 2015 року на підставі рахунку № 78 від 28 лютого 2015 року (а.с. 55 т. 1) позивачем перераховано 350804,0 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 58467,47 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно пункту 4 договору приймання послуг здійснюється шляхом зняття показників з приборів обліку та підписання акту приймання-здачі послуг, а в даному випадку акт виконання робіт підписано 28 лютого 2015 року, а оплата послуг відбувалась до моменту його підписання.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи підтверджуючі своєчасне зняття показників з приборів обліку з кожної техніки перед підписанням акту приймання-здачі послуг.

ТОВ ДІМЕКС-ПРО направлені на адресу ПАТ Курдюмівський завод кислототривких виробів податкові накладні, а саме №133 від 20 лютого 2015 року на суму 200000,00 грн., в т.ч. ПДВ 33333,33 грн. , №272 від 28 лютого 2015 року на суму 350804,80 грн., в т.ч. ПДВ - 58467,47 грн. (а.с. 60 т. 1).

При цьому, суд апеляційної інстанції критично оцінює податкову накладну від 20 лютого 2015 року, яка була скерована підприємством без підписання акту прийому здачі робіт, тобто без реального доказу їх виконання.

Відповідно до умов договору від 08 травня 2015 року №08/05/02-02 (а.с. 61-63 т.1), укладеного між замовником ПрАТ Курдюмівський завод кислототривких виробів та ТОВ РАВЕНА ПЛЮС (виконавцем) останній зобов`язався виконати роботи кар`єрною технікою, а замовник зобов`язався прийняти та сплатити надані роботи. Розділом 2 договору визначений порядок виконання робіт: заказ техніки здійснюється до 15-го числа місяця передуючого місяцю надання послуг. Фактичний обсяг робіт визначається зі специфікацій та актів виконаних робіт, місцем проведення робіт є кар`єр Курдюмовського заводу кислототривких виробів смт Курдюмівка, м. Дзержинськ, Донецька обл.

Вартість наданих послуг визначається з розцінок виконавця на вартість дизельного палива на момент надання послуг за 1 л. Вартість однієї мотогодини роботи техніки становить:- екскаватор VOLVO 360 - 1195,20 грн., бульдозер CAT D-6 - 597,60 грн. та вантажник САТ 992 К-1 113,60 грн. Згідно пункту 4 договору приймання послуг здійснюється шляхом зняття показників з приборів обліку та підписання акту приймання-здачі послуг.

Згідно підписаних між сторонами специфікацій до договору в травні 2015 року виконані: роботи зі спорудження та очищення зумпфів у кількості 130 машино-годин, шурфування бурту глини на складі 140 год., перекиду глини на складі 270 год., роботи з планування буртів - 230 год. загальною вартістю 816594,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 136 099,00 грн. (специфікація № 1), в червні 2015 року виконані: роботи зі спорудження та очищення зумпфів - 126 год., шурфування бурту глини на складі 112 год., перекиду глини на складі 164 год., роботи з планування буртів -128 год. загальною вартістю 576614,40 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 96102,40грн. (специфікація 2 від 02.06.2015).

В специфікації № 1 відсутня дата її складання, що є порушенням норм ведення документообігу.

Згідно акту здачі-прийняття робіт № 36 від 02 червня 2015 року (а.с. 68 т. 1) позивачем прийняті виконані ТОВ РАВЕНА ПЛЮС роботи в наступних обсягах: роботи екскаватором - 270 машино-годин, роботи бульдозером - 270 машино-годин, роботи фронтальним навантажувачем - 230 машино-годин, загальною вартістю 680495,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 136099,00 грн. Згідно акту здачі-прийняття робіт № МДК 002 від 30.06.2015 позивачем прийняті виконані ТОВ РАВЕНА ПЛЮС роботи в наступних обсягах: роботи екскаватором - 238 машино годин, роботи бульдозером - 164 машино-годин, роботи фронтальним навантажувачем - 128 машино-годин, загальною вартістю 576614,40 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 96102,40 грн.

Оплата вартості виконаних робіт здійснювалася позивачем шляхом перерахування коштів в сумі 390078,00 грн. (у т.ч. ПДВ в сумі 65013,00 грн.) за платіжним дорученням № 2174 від 02 червня 2015 року на підставі виставленого рахунку № 001 від 12 травня 2015 року (а.с. 66 т. 1) та № 002 від 02 червня 2015 року (а.с. 67 т. 1), у т.ч. ПДВ в сумі 33333,33 грн., платіжним дорученням № 2298 від 30.06.2015 на підставі рахунку № МДК-0002 від 30.06.2015 позивачем перераховано 576614,40 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 96102,40 грн.

При цьому, рахунок фактура за виконання робіт надано раніше (12 травня 2015 року) ніж підписано акт приймання-виконання робіт (02 червня 2015 року).

З аналізу вищевказаних документів, суд апеляційної інстанції дійшов до наступних висновків.

Наявні в матеріалах справи документи, що надані позивачем на підтвердження відбуття господарських операцій, не надають можливості встановити спосіб узгодження сторонами конкретного переліку робіт до виконання. Чіткий перелік робіт, виконаних кар`єрною технікою визначений в специфікаціях № 1, 2, 3 до договору 02/01/15 від 02.01.2015, що складалися за фактом (після закінчення) виконання робіт.

Що стосується визначення переліку робіт до виконання згідно умов договору, укладеному між позивачем та ТОВ РАВЕНА-ПЛЮС , то слід зазначити, що специфікація № 1 до договору не містить дати, що позбавляє суд можливості встановити час її складання - до або після виконання робіт; специфікація № 2 від 02 червня 2015 року (а.с. 65 т. 1) містить в собі інформацію про обсяг виконаних робіт (кількість машино-годин роботи кар`єрної техніки), які, із врахуванням відомостей акту приймання виконаних робіт № МДК-002 від 30 червня 2015 року, станом на час складання цієї специфікації ще не були виконані. Оскільки умовами договору передбачено визначення обсягу робіт за показниками приборів обліку, на час складання специфікації із визначенням конкретного переліку робіт до виконання, обсяг цих робіт ще не міг бути відомим.

Крім того, умовами договорів, укладених між позивачем та контрагентами передбачено надання позивачем заявок на виконання робіт в термін до 15 числа місяця, передуючого місяцю виконання робіт.

В матеріалах справи наявні копії заявок позивача до ТОВ РАВЕНА-ПЛЮС та ТОВ ДІМЕКС-ПРО (а.с. 6, 8, 1012, 14, 16,18, 20, 22 т.2) втім надані заявки не мають дати їх складання, підписані одноособово представником позивача - В.Н. Ткачев , не визначають чіткого переліку робіт до виконання кар`єрною технікою, з огляду на що зазначені документи не можуть вважитися належним доказом узгодження робіт, що мають бути виконані кар`єрною технікою. В заявках вказаний договір з ТОВ РАВЕНА-ПЛЮС від 08 січня 2015 року , в той час як договір укладався в травні 2015 року, що ставить під сумнів дату складання зазначених заявок.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визначення обсягу виконаних робіт контрагентами.

До матеріалів справи судом долучено місячні звіти про роботу кар`єрної техніки (а.с. 7, 9,11,13,15,17, 19, 21, 23 т. 2), що містять щоденні показники обліку із підписами відповідальних осіб та підпис під всіма показниками представника товариства позивача - Ткачева В. Н.

Проте, надані звіти за своєю суттю не є документами первинного бухгалтерського обліку, а через відсутність в них розшифровок підписів осіб( прізвища робітників підприємств) встановлення підписантів цих документів неможливо, через що такі звіти також не є належним доказом підтвердженням обсягу виконаних робіт.

До матеріалів справи надано також розпорядження № 29 від 07 травня 2018 року про початок роботи підрядної організації ТОВ РАВЕНА ПЛЮС з 02 лютого 2015 року, в той час, як відповідно до наявних в матеріалах справи документів, договір із ТОВ РАВЕНА ПЛЮС укладений у травні 2015 року.

Зазначений документ також не є належним доказом допуску ТОВ РАВЕНА ПЛЮС до виконання обумовлених укладеним договором робіт, оскільки дата цього розпорядження - 07 травня 2018 року та визначений в ньому строк, з якого ТОВ РАВЕНАПЛЮС допускається до виконання робіт - 02 лютого 2015 року, не відповідають періоду виконання (дата складання - травень 2018 року, роботи виконувалися в лютому 2015 році).

При цьому, згідно акту перевірки під час її проведення контролюючим органом використовувалася узагальнена податкова інформація, отримана від Західної ОДПІ м. Харкова від 08 червня 2015 року № 3532/7/20-33-22-03-12 щодо ТОВ ДІМЕКС-ПРО та від 18 вересня 2015 року № 836/7/20-33-22-01-07 по ТОВ РАВЕНА ПЛЮС . Згідно отриманої інформації через відсутність відомостей про наявність власних чи орендованих виробничих, складських приміщень, транспортних засобів, та враховуючи значні обсяги робіт та різноманітність придбаних товарів у період з лютого по квітень 2015 року неможливо підтвердити здійснення навантаження, розвантаження отриманих та поставлених товарів, неможливо встановити можливість виконання оформлених господарських операцій з придбання та продажу товарів з використанням наявних на балансі транспортних засобів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, які досліджувалися під час проведення перевірки та документи, надані позивачем після повернення справи на новий розгляд суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про їх недостатність для підтвердження фактичного виконання робіт контрагентами позивача, з підстав, наведених вище.

Відтак, позивачем не підтверджено, а відповідачем доведено нереальність здійснення підприємством господарських операції, а документи, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту лютого 2015 року - 91 801 грн. та до податкового кредиту червня 2015 року - 161 115 грн., містять інформацію, що не відповідає дійсності.

В матеріалах справи відсутні документи, які б у своїй сукупності підтверджували фактичне виконання робіт контрагентами позивача - ТОВ ДІМЕКС-ПРО та ТОВ РАВЕНА ПЛЮС , наслідки яких відображені в податковому обліку з податку на додану варітьсь у лютому 2015 року та червні 2015 року, а доводи позивача щодо необов`язковості надання документів та підтвердження виконання робіт контрагентами, з огляду на те, що такі документи не є первинними, є необґрунтованими, оскільки такі документи є доказами реальності здійснення господарської операції, що і було предметом перевірки контролюючого органу.

В суді також позивачем не доведено яка фактична техніка( реєстраційні номери) використовувалась під час проведення робіт, кому вона належить та допуск до виконання робіт ,оскільки відповідно до повідомлення Державної інспекції сільського господарства у Харьківській області від 13 травня 2016 року у контрагентів позивача відсутня відповідна техніка та механізми для виконання робіт відповідно до договорів.

Враховуючи вищевикладене, су апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, що призвело до завищення податкового кредиту лютого та червня 2015 року та завищення від`ємного значення податку, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 252 916 грн. та правомірність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 0000071402 від 16 березня 2016 року та відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Курдюмівський завод кислототривких виробів - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 805/3265/16-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 06 травня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 травня 2019 року.

Судді Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова

І.В. Геращенко