Ухвала
від 06.05.2019 по справі 757/2215/19-к
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю

прокурора ОСОБА_5 ,

представника власника майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві матеріали за апеляційною скаргою представника власника майна адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено частково клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:005:0013, площею 0,0936 га, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони розпорядження.

В іншій частині клопотання відмовлено.

Згідно ухвали суду, оскільки земельна ділянка, на яку просить накласти арешт прокурор, визнана речовим доказом у кримінальному провадженні та зважаючи на те, що незастосування накладення арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, беручи до уваги наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, доведеність необхідності такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині накладення арешту шляхом заборони розпорядження.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, представник власника майна адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2019 року та в задоволенні клопотання прокурора відмовити повністю.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що в якості підстави для накладення арешту на майно прокурором заявлено про встановлення слідством умислу ОСОБА_9 на заволодіння майном ОСОБА_10 , а саме будинком та земельною ділянкою, ринкова вартість яких значно перевищує суму коштів, отриманих цією особою від ОСОБА_9 у борг. Однак клопотання та додані до нього матеріали не містять жодних доказів на підтвердження цих висновків слідства.

Зазначає, що ОСОБА_11 позичив ОСОБА_10 , а останній отримав в якості позики 117 000 доларів США, надавши в іпотеку свої будинок та земельну ділянку. Між вказаними особами були укладені належні нотаріально посвідчені договори, які відповідають вимогам законодавства України. В свою чергу, 28.02.2018 року ОСОБА_11 відступив право вимоги до позичальника, тобто ОСОБА_10 - ОСОБА_12 , який 22.06.2018 року відступив право вимоги до позичальника, тобто ОСОБА_10 - ОСОБА_7 . У зв`язку з невиконанням ОСОБА_10 своїх боргових зобов`язань ОСОБА_7 у встановленому законом порядку став власником будинку та земельної ділянки, які були надані в якості іпотеки.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 є добросовісним набувачем, оскільки зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку у відповідності до вимог закону.

Зауважує, що інформація про об`єкт нерухомого майна, а саме будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 264 кв.м., житловою 129,4 кв.м., закрита 17.01.2018 року, оскільки ця будівля знищена.

Вважає, що враховуючи відсутність будинку, який на думку прокурора є предметом злочину і взагалі об`єктивних доказів про вчинення щодо ОСОБА_10 шахрайства, недобудова та земельна ділянка по АДРЕСА_1 не мають жодних ознак речових доказів, тобто відсутні достатні підстави вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу представника власника майна такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, відділом процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.07.2016 року під №42016101010000182, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 4 ст.358 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_11 , дізнавшись в грудні 2014 року про те, що потерпілому ОСОБА_10 необхідні грошові кошти в сумі 117000 дол. США та достовірно знаючи, що в останнього наявне нерухоме майно, ринкова вартість якого значно перевищує вказану суму коштів, вирішив шляхом реалізації злочинної схеми шахрайським способом заволодіти належним потерпілому майном. Реалізовуючи свої злочинні наміри та використовуючи скрутне становище потерпілого, ОСОБА_11 , через спільних знайомих, повідомив ОСОБА_10 про те, що готовий на вигідних умовах надати йому в позику вищевказану суму грошових коштів під заставу належного останньому нерухомого майна за умови укладення договорів позики та іпотеки.

В подальшому, ОСОБА_11 09.12.2014 року надав потерпілому у позику грошові кошти в сумі 1901250 грн. (117000 дол. США) строком до 09.12.2015 року, при цьому спонукаючи його укласти із ним договір іпотеки, предметом якого є належне ОСОБА_10 нерухоме майно. Надалі, потерпілий ОСОБА_10 , з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики грошових коштів, уклав із ОСОБА_13 договір іпотеки, предметом якого є належні ОСОБА_10 житловий будинок та земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, в грудні 2015 року ОСОБА_10 , намагаючись в обумовлений строк повернути ОСОБА_14 позичені грошові кошти, звернувся з цією метою до нього, однак ОСОБА_11 проігнорував звернення потерпілого та почав уникати з ним особистих зустрічей і відповідати на його телефонні дзвінки, а згодом зовсім перестав виходити на зв`язок та зник.

Після цього, ОСОБА_11 , здійснюючи незаконні дії, спрямовані на заволодіння нерухомим майном, належним ОСОБА_10 , організував підроблення підпису потерпілого на рекомендованому повідомленні щодо вручення останньому письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання згідно договору позики (тобто вимоги про повернення ОСОБА_10 в обумовлений строк позичених грошових коштів). Крім того, ОСОБА_11 організував підроблення довідки Голосіївського сервісного центру по роботі зі споживачами Комунального концерну «Центр комунального сервісу», в якій зазначалося, що в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживає лише ОСОБА_11 , в той час, як у вказаному сервісному центрі наявна інформація щодо реєстрації за вказаною адресою ще й ОСОБА_10 та його малолітнього сина ОСОБА_15 . В подальшому, ОСОБА_11 , використовуючи вказані підроблені документи, укладені із ОСОБА_10 договори позики та іпотеки від 09.12.2014 року та інші документи, звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 із заявою щодо реєстрації за ним права власності на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , після чого 14.06.2016 року нотаріус провів відповідні реєстраційні дії. Надалі, ОСОБА_11 передав вказане нерухоме майно в якості статутного капіталу до створеного останнім підприємства ТОВ «Ріксос ЛТД» (код ЄДРПОУ 40714870), а згодом через підконтрольну йому особу - ОСОБА_17 формально продав його іншій підконтрольній йому особі - ОСОБА_18 .

Таким чином, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_11 , користуючись корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, використовуючи завідомо підроблені офіційні документи, шляхом шахрайства, заволодів нерухомим майном, належним ОСОБА_10 , тим самим завдавши останньому майнової шкоди.

Відтак, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:005:0013, за адресою: АДРЕСА_1 , є предметом злочину.

Постановою прокурора групи прокурорів ОСОБА_19 від 18.01.2018 року земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:005:0013 за адресою: АДРЕСА_1 , визнана речовим доказам у кримінальному провадженні №42016101010000182.

21.01.2019 року заступник начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту із забороною відчуження, розпорядження та користування на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:005:0013, площею 0,0936 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

21.01.2019 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання прокурора було задоволено частково.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, досліджені матеріали справи, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, враховано достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотанняпрокурора та накладення арешту на вказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. 170 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогам ст. 98 КПК України.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2019 року, якою задоволено частково клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:005:0013, площею 0,0936 га, за адресою: м. Київ, вул. Богунська, 30, шляхом заборони розпорядження залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:




ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/2354/2019

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_20

Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення06.05.2019
Оприлюднено16.02.2023
Номер документу81638865
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти власності

Судовий реєстр по справі —757/2215/19-к

Ухвала від 06.05.2019

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Ященко Микола Анатолійович

Ухвала від 21.01.2019

Кримінальне

Печерський районний суд міста Києва

Григоренко І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні