Постанова

від 06.05.2019 по справі 804/5908/16

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 травня 2019 року м. Дніпросправа № 804/5908/16

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Малиш Н.І.,

секретар судового засідання Лащенко Р.В.

за участі представника позивача Волнової Ю.М.

представника відповідача Шахової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ваговимірювальні системи на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 р. (суддя Верба І.О., повне судове рішення складено 26.12.2018 р.) в справі № 804/5908/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ваговимірювальні системи до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ваговимірювальні системи (далі - ТОВ Компанія ВВС ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005662201 від 23.08.2016 р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 126949,50 грн., в тому числі за основним платежем - 84633 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42316,50 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апелянт вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не можуть бути підставою для їх відображення в бухгалтерському обліку у разі заперечення особи, з використання імені якої складені такі первинні документи, проти факту здійснення господарських операцій та складення таких документів. При цьому пояснення осіб, які заперечують факт видачі первинних документів, не є належними доказами у розумінні приписів КАС України, а вироки відносно таких осіб відсутні. Також вказує на порушенням судом першої інстанції ч. 4 ст. 78 КАС України в частині неврахування судового рішення, яке набрало законної сили, яким скасоване податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками здійснення тих самих господарських операцій та встановлено реальність спірних господарських операцій. На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно не застосовано приписи статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині достовірності відомостей, які містяться в ЄДР. Вказує на неврахування правової позиції Верховного Суду щодо неможливості підтвердження нереальності господарських операцій ухвалою суду, прийнятою в кримінальному провадженні, а також протиправності нарахування штрафних санкцій в розмірі 50% з огляду на відсутність факту повторності притягнення до відповідальності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Компанія ВВС з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої 28.07.2016 складений акт № 391/04-36-14-01-07/36495890. Згідно з висновками акту перевірки позивачем допущено, зокрема, наступні порушення: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 84 633 грн. за 2014 рік; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 130 029 грн.

На підставі акту перевірки 23.08.2016 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0005662201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 126 949,50 грн., з них за основним платежем 84 633 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 42 316,50 грн.; № 0005672201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 195 043,50 грн., з них за основним платежем 130 029 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 64 014,50 грн., оскаржене у справі № 804/5907/16.

Також судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ Оксамит-ЮА (постачальник) в особі директора ОСОБА_2 укладено договір поставки від 20.05.2014 №320. Директором ТОВ Оксамит-ЮА ОСОБА_2 виписано видаткові накладні № РН0530/01 від 30.05.2014 на суму 135 213,48 грн. з податком на додану вартість на постачання товару (датчик в асортименті), № РН0530/02 від 30.05.2014 на суму 265 000 грн. з податком на додану вартість на постачання товару (ваги автомобільні) та податкові накладні № 0530/01 від 30.05.2014, № 0530/02 від 30.05.2014. За відомостями товарно-транспортних накладних № РН0530/01 від 30.05.2014, № РН0530/02 від 30.05.2014 транспортування здійснено позивачем, відвантаження від імені продавця здійснив директор ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції приведено пояснення ОСОБА_2 , надані слідчому податкової міліції 11.09.2014 р., у яких ця особа заперечувала здійснення господарської діяльності від імені ТОВ Оксамит-ЮА .

03.03.2014 між ТОВ Компанія ВВС (покупець) та ТОВ Оіл-Прес (постачальник) в особі директора ОСОБА_4 . укладено договір поставки №312. ОСОБА_4 від імені ТОВ Оіл-Прес виписані на адресу покупця видаткова накладна № РН-0304/05 від 04.03.2014 на товар (ваги для зважування, ваги кранові в асортименті, ваги палетні, комплект пандусів та платформа) на суму 50 294,74 грн. з податком на додану вартість, № РН-0303/11 від 03.03.2014 на товар (ваги кранові, термощит, трап-візок) на суму 52 688,14 грн. з податком на додану вартість, № РН-0424/02 від 24.04.2014 на товар (датчик в асортименті) на суму 150 679,85 грн. з податком на додану вартість, податкові накладні № 140 від 03.03.2014, № 141 від 04.03.2014, № 32 від 24.04.2014. За змістом товарно-транспортних накладних № РН-0304/05 від 04.03.2014 р., № РН-0303/11 від 03.03.2014, № РН-0424/02 від 24.04.2014, транспортування здійснено ТОВ Компанія ВВС , відвантаження від імені продавця здійснив директор ОСОБА_4 .

Судом першої інстанції приведено протокол допиту свідка ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 23.07.2014 № 3201422000000149, у якому ця особа заперечувала здійснення господарської діяльності від імені ТОВ Оіл-Прес .

14.01.2013 між ТОВ Компанія ВВС (покупець) та ТОВ Інтервенто (постачальник) в особі директора ОСОБА_5 укладено договір поставки № 12. Від імені ТОВ Інтервенто виписані видаткові накладні № 160140 від 16.01.2014 на суму 15 160 грн. з податком на додану вартість на постачання товару (ваги кранові, ваги товарні), № 170144 від 17.01.2014 на суму 30 500 грн. з податком на додану вартість на постачання товару (ваги товарні), № 270142 від 27.01.2014 на суму 22 930 грн. з податком на додану вартість на постачання товару (ваги для зважування, ваги товарні, комплект пандусів та ваги лабораторні), № 290131 від 29.01.2014 на суму 35 738 грн. з податком на додану вартість на постачання товару (ваги палетні, ваги конвейерні), № 300140 від 30.01.2014 на суму 21 970 грн. з податком на додану вартість на постачання товару (вагове обладнання), та податкові накладні. За змістом товарно-транспортних накладних № 160140 від 16.01.2014 та № 170144 від 17.01.2014, № 270142 від 27.01.2014, № 290131 від 29.01.2014, № 300140 від 30.01.2014, транспортування здійснено ТОВ Компанія ВВС , відвантаження від імені продавця здійснив ОСОБА_5 .

Судом першої інстанції вказано, що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2016 у справі № 202/4801/16-к, № 1-кп/0202/366/2016 закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 та звільнено його від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, передбачений ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із тим, що з дня вчинення злочину невеликої тяжкості минуло 2 роки.

Суд першої інстанції погодився із доводами контролюючого органу щодо неправомірності відображення у податковому обліку розглянутих операцій, оскільки навіть за наявності всіх необхідних первинних документів, такі документи не можуть бути підставою для їх відображення в обліку у разі заперечення осіб, з використанням імені яких складені первинні документи, проти факту здійснення операцій та складення вказаних документів, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову.

Також суд першої інстанції вказав про правомірність застосування штрафу у розмірі 50% згідно з абзацом 3 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, оскільки оскаржуване нарахування є повторним.

Суд вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Компанія Ваговимірювальні системи з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт від 28.07.2016 р. № 391/04-36-14-01-07/36495890, за висновками якого контролюючим органом, зокрема, встановлено порушення платником податків пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток на суму 84633 грн. за 2014 рік; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість в загальній сумі 130029 грн., в тому числі за березень 2014 р. - 17164 грн., за квітень 2014 р. - 24083 грн., за травень 2014 р. - 66702 грн., за липень 2014 р. - 21050 грн., за вересень 2014 р. - 1030 грн.

На підставі приведеного акту перевірки ГУ ДФС 23.08.2106 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005662201 про збільшення ТОВ Компанія ВВС суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 126949,50 грн., в тому числі за основним платежем - 84633 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42316,50 грн.; № 0005672201 про збільшення ТОВ Компанія ВВС суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 195 043,50 грн., в тому числі за основним платежем - 130 029 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 64 014,50 грн.

Предметом позову в цій справі є податкове повідомлення-рішення № 0005662201.

Підставою збільшення ТОВ Компанія ВВС суми грошового зобов`язання з податку на прибуток є висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Оксамит-ЮА , ТОВ Оіл-Прес , ТОВ Інтервенто , внаслідок чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування, за 2014 рік у сумі 470 181 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ Компанія ВВС як покупцем укладено з ТОВ Оксамит-ЮА як постачальником в особі директора ОСОБА_2 . договір поставки № 320 від 20.05.2014 р. Фактичне здійснення господарських операцій підтверджено первинними документами: видатковими накладними № РН0530/01 від 30.05.2014 р. на суму 135 213,48 грн. з податком на додану вартість на постачання товару (датчик в асортименті), № РН0530/02 від 30.05.2014 р. на суму 265 000 грн. з податком на додану вартість на постачання товару (ваги автомобільні), податковими накладними № 0530/01 від 30.05.2014 р., № 0530/02 від 30.05.2014 р.

Перевезення товару від продавця покупцю здійснено автотранспортом ТОВ Компанія ВВС на підставі товарно-транспортних накладних № РН0530/01 від 30.05.2014 р., № РН0530/02 від 30.05.2014 р., відвантаження від імені продавця здійснив директор ОСОБА_2 .

Придбаний товар оприбутковано позивачем на склад, що підтверджено відомостями картки рахунку 201 Сировина та матеріали . В подальшому товар передано у виробництво до цеху збірки обладнання, списано у виробництво, що підтверджено карткою рахунку 231 Виробництво .

Станом на час перевірки у позивача рахувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ Оксамит-ЮА в розмірі 400213,48 грн.

Судом встановлено, що 06.04.2015 р. між позивачем, ТОВ Оксамит-ЮА та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 укладено договір № 06/04/15-1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого припинено зобов`язання позивача перед ТОВ Оксамит-ЮА з оплати товару в сумі 400213,48 грн. внаслідок заміни кредитора.

03.03.2014 між ТОВ Компанія ВВС як покупцем та ТОВ Оіл-Прес як постачальником в особі директора ОСОБА_4 укладено договір поставки № 312. Фактичне здійснення господарських операцій підтверджено первинними документами: видатковими накладними № РН-0304/05 від 04.03.2014 р. на товар (ваги для зважування, ваги кранові в асортименті, ваги палетні, комплект пандусів та платформа) на суму 50 294,74 грн. з податком на додану вартість, № РН-0303/11 від 03.03.2014 р. на товар (ваги кранові, термощит, трап-візок) на суму 52 688,14 грн. з податком на додану вартість, № РН-0424/02 від 24.04.2014 р. на товар (датчик в асортименті) на суму 150 679,85 грн. з податком на додану вартість, податковими накладними № 140 від 03.03.2014 р., № 141 від 04.03.2014 р., № 32 від 24.04.2014 р.

Перевезення товару від продавця покупцю здійснено автотранспортом ТОВ Компанія ВВС на підставі товарно-транспортних накладних № РН-0304/05 від 04.03.2014 р., № РН-0303/11 від 03.03.2014 р., № РН-0424/02 від 24.04.2014 р., відвантаження від імені продавця здійснив директор ОСОБА_4 .

Придбаний товар оприбутковано позивачем на склад, що підтверджено відомостями картки рахунку 201 Сировина та матеріали , а також картки рахунку 281 Товар на складі . В подальшому частина товару передана у виробництво до цеху збірки обладнання, списано у виробництво, що підтверджено карткою рахунку 231 Виробництво , а частина - реалізована кінцевим покупцям.

Позивачем частково здійснена оплата за придбаний товар, що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

02.03.2015 р. між позивачем, ТОВ Оіл-Прес та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 укладено договір № 02/03/15-2 про відступлення права вимоги, відповідно до якого припинено зобов`язання позивача перед ТОВ Оіл-Прес з оплати товару в сумі 214429,76 грн. внаслідок заміни кредитора.

14.01.2013 р. між ТОВ Компанія ВВС як покупцем та ТОВ Інтервенто як постачальником в особі директора ОСОБА_5 укладено договір поставки № 12. Фактичне виконання умов договору підтверджено первинними документами: видатковими накладними № 160140 від 16.01.2014 р. на суму 15 160 грн. з податком на додану вартість на постачання товару (ваги кранові, ваги товарні), № 170144 від 17.01.2014 р. на суму 30 500 грн. з податком на додану вартість на постачання товару (ваги товарні), № 270142 від 27.01.2014 р. на суму 22 930 грн. з податком на додану вартість на постачання товару (ваги для зважування, ваги товарні, комплект пандусів та ваги лабораторні), № 290131 від 29.01.2014 р. на суму 35 738 грн. з податком на додану вартість на постачання товару (ваги палетні, ваги конвейерні), № 300140 від 30.01.2014 р. на суму 21 970 грн. з податком на додану вартість на постачання товару (вагове обладнання), податковими накладними.

Перевезення товару від продавця покупцю здійснено автотранспортом ТОВ Компанія ВВС на підставі товарно-транспортних накладних № 160140 від 16.01.2014 р. та № 170144 від 17.01.2014 р., № 270142 від 27.01.2014 р., № 290131 від 29.01.2014 р., № 300140 від 30.01.2014 р., відвантаження від імені продавця здійснив ОСОБА_5 .

Придбаний товар оприбутковано позивачем на склад, що підтверджено відомостями картки рахунку 281 Товар на складі . В подальшому придбаний товар реалізовано кінцевим покупцям.

Позивачем здійснена оплата за придбаний товар, що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Фінансово-господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами відображено у податковій звітності позивача, сплачені продавцям кошти віднесені позивачем до витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Основним видом діяльності ТОВ Компанія ВВС за КВЕД-2010 є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Наявними в матеріалах справи первинними документами (а.с. 16-55 т.2) підтверджено, що придбаний за спірними господарськими операціями товар позивачем реалізовано іншим суб`єктам господарської діяльності, а також передано у виробництво.

Таким чином, здійснення придбання позивачем зазначених вище товарів, подальший продаж цих товарів безпосередньо пов`язано з господарською діяльністю позивача, тому суд визнає доведеним використання позивачем придбаного товару в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 134 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто до 01.01.2015 р., визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

Оскільки формування витрат позивачем по господарським операціям з контрагентами-постачальниками підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати пов`язані з провадженням господарської діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , тому суд доходить до висновку, що такі витрати повинні враховуватися при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток у спірному періоді.

Єдиною підставою, за якою суд першої інстанції вважав неправомірним відображення позивачем у податковому обліку спірних операцій, є те, що первинні документи, якими позивач підтверджує господарські операції, не можуть бути підставою для їх відображення в обліку у разі заперечення осіб, з використанням імені яких складені первинні документи, проти факту здійснення операцій та складення вказаних документів. При цьому суд першої інстанції послався на пояснення директорів підприємств-контрагентів ТОВ Оксамит-ЮА та ТОВ Оіл-Прес , а також на ухвалу суду в кримінальному провадженні відносно директора ТОВ Інтервенто .

Суд визнає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, враховуючи наступне.

За приписами ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як встановлено ч. ч. 1, 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до 1 ст. 77 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.

Письмовими доказами згідно з ч. 1 ст. 79 КАС України є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Послідовний аналіз зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що пояснення свідків є належним доказом в адміністративній справі, якщо такий свідок допитаний судом саме в процесі розгляду такої адміністративної справи.

Протоколи допиту свідків в рамках кримінального провадження та пояснення осіб, якщо в такому кримінальному провадженні відсутній вирок, який набрав законної сили, не можуть вважатися належними доказами в адміністративній справі ні як показаннями свідків, ні як письмовими доказами.

При цьому суд зауважує, що оцінку таким показанням свідків має компетенцію надавати лише суд в процесі розгляду саме кримінального провадження.

В цьому випадку відсутні вироки, що набрали законної сили, щодо директорів ТОВ Оксамит-ЮА , ТОВ Оіл-Прес , а сам по собі факт відкриття кримінальних проваджень не має правового значення та жодним чином не стосується предмету доказування в цій справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2016 р. у справі № 202/4801/16-к закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 та звільнено його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, на підставі статті 49 цього кодексу (у зв`язку із тим, що з дня вчинення злочину невеликої тяжкості минуло 2 роки).

Частиною 6 статті 78 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 31.07.2018 р. в справі № 808/1507/16, сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2016 р. у справі № 202/4801/16-к не встановлено, що ОСОБА_5 не підписувалися та не видавались покупцю первинні документи, а також не встановлено безтоварності (нереальності) господарських операцій ТОВ Інтервенто з ТОВ Компанія ВВС .

Таким чином, сам факт наявності ухвали в кримінальному провадженні не дає підстави для висновку про нереальність спірних господарських операцій.

Комплексним дослідження усіх складових господарських операцій ТОВ Компанія ВВС з ТОВ Інтервенто підтверджено фактичне здійснення спірних господарських операцій.

Отже, висновок суду першої інстанції про нереальність здійснення спірних господарських операції є безпідставним та спростовується приведеними вище обставинами.

Суд вважає за необхідне надати оцінку доводам відповідача, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу, за якими, зокрема, документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення господарських операції, не є первинними документами у розмінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки документи підписані та видані особами, які не мають відношення до господарської діяльності контрагента, а також відсутності у контрагента умов для ведення господарської діяльності.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на п.ідставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товарів за спірними угодами, оприбуткування таких товарів, подальший рух та використання у власній господарській діяльності.

Також суд зауважує, що контрагенти позивача в перевіряємий період мали статус платника податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємства до ЄДР не вносились, а відтак, контрагенти мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім товару.

Також суд зазначає, що невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов`язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених за придбані товари та послуги сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуг), - до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування вказаних показників та має всі документальні підтвердження розміру таких витрат та податкового кредиту.

Доводи контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача основних засобів, виробничих приміщень, трудових ресурсів суд вважає безпідставними.

Відповідачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів у розумінні статей 73, 75-76 КАС України таких тверджень.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 16.01.2018 р. в справі № 820/4648/13-а, в справі № 826/1398/17, яка полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Суд вказує, що результати спірних господарських операцій призвели до змін в активах підприємства та його зобов`язаннях і реально спричинили зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції приведені вище обставини не враховано, що потягло за собою неправильне вирішення справи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

На користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України в редакції, яка діє з 15.12.2017 р. та підлягає застосуванню судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ваговимірювальні системи на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 р. в справі № 804/5908/16 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 р. в справі № 804/5908/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ваговимірювальні системи до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Ухвалити в справі № 804/5908/16 нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ваговимірювальні системи до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005662201, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 23.08.2016 р., про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Ваговимірювальні системи суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 126949,50 грн., в тому числі за основним платежем - 84633 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42316,50 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ваговимірювальні системи судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4760 (чотири тисячі сімсот шістдесят) грн. 62 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 06.05.2019 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 08.05.2019 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.І. Малиш