Постанова

від 08.05.2019 по справі 243/6773/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 243/6773/18 Номер провадження 22-ц/804/315/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 року м. Бахмут Донецька область

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Канурної О.Д.,

суддів: Космачевської Т.В., Соломахи Л.І.,

за участю секретаря Розпутько Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2018 року у цивільній справі № 243/6773/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Концерн Стирол про стягнення заборгованості по заробітній платі (суддя першої інстанції Гончарова Аліна Олександрівна), -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Концерн Стирол про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 04 грудня 2017 року він був звільнений з Приватного акціонерного товариства Концерн Стирол за п.1 ст.40 КзПП України, де працював експедитором.

З січня 2017 року заробітна плата роботодавцем йому перестала виплачуватися. Вважає, що відповідач має заборгованість перед ним по заробітній платі, а саме: за січень 2017 року в сумі 3186,27 грн., за лютий 2017 року в сумі 3200,00 грн., за березень 2017 року в сумі 3200,00 грн., за квітень 2017 року в сумі 3130,79 грн., за травень 2017 року в сумі 1530,53 грн., за червень 2017 року в сумі 1442,07 грн., за серпень 2017 року в сумі 1442,07 грн., за вересень 2017 року в сумі 1442,07 грн., за грудень 2017 року в сумі 1744,09 грн., всього 21759,96 грн.

Нарахування йому роботодавцем у 2017 році заробітної плати саме у цих розмірах підтверджується його індивідуальними відомостями по формі ОК-5 з пенсійного фонду України, з якої вбачається про помісячно нараховану йому роботодавцем заробітну плату у 2017 році.

Позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 21759,96 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Концерн Стирол про стягнення заборгованості по заробітній платі, відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився позивач - ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, яка надійшла до Донецького апеляційного суду 13 грудня 2018 року.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права; неповно з`ясовані обставини по справі.

Позивач просить апеляційний суд скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2018 року і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі та надано відповідачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі до 31 грудня 2018 року.

Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження позивачем по справі отримана (том № 1, а.с. 210,211). До Донецького апеляційного суду надійшов відзив від відповідача по справі (том № 1, а.с. 183-204).

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений про час і місце розгляду справи відповідно до Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції (том № 2, а.с. 36).

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що Приватне акціонерне товариство Концерн Стирол є юридичною особою, місцезнаходження офісних приміщень, виробничих потужностей є м. Горлівка Донецької області, вул. Горлівської дивізії, 10; ЄДРПОУ 05761614.

Позивач ОСОБА_1 працював у ПрАТ Концерн Стирол з 24.02.2010 року по 04.12.2017 року та був звільнений за скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпПУ відповідно до наказу № 950к від 04.12.2017 року (том № 1, а.с. 5-7).

Відповідно до Наказу Приватного акціонерного товариства Концерн Стирол № 1341/1 від 15.04.2014 року Про зупинення виробництва на усіх структурних підрозділах концерну Голова правління ПрАТ Концерн Стирол наказав здійснити повну зупинку виробництва, завершити розпочаті технологічні процеси за умови зменшення до мінімуму виходів на роботу співробітників підприємства. Даний наказ було прийнято внаслідок нестабільної та небезпечної ситуації, яка склалася внаслідок проведення бойових дій на території міста Горлівки Донецької області (том № 1, а.с. 43).

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12018050510000891 від 28.04.2018 року, правоохоронними органами відкрито кримінальне провадження за фактом захоплення приміщень та майна ПрАТ Концерн Стирол у червні 2014 року невстановленими озброєними особами за повідомленням ПрАТ Концерн Стирол від 28 квітня 2018 року (том № 1, а.с. 44).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи дані індивідуальних відомостей про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України від 04 червня 2018 року містять дані щодо нарахованої заробітної плати позивачу, зокрема, за 2017 рік, однак такі відомості не є належними доказами щодо розміру заборгованості по заробітній платі, оскільки, як вбачається із висновку Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2017 року № 3799/2/21-10.2, з втратою контролю і доступу до своїх виробничих потужностей відповідач втратив доступ до примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, в тому числі до Пенсійного фонду України.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Індивідуальної відомості про застраховану особу позивача форми ОК-5 (дата формування виписки 04.06.2018 року), з якої вбачається, що страхові внески страхувальником за 2017 рік не сплачені, а представником відповідача взагалі заперечувався сам факт роботи позивача на підприємстві у зазначений період, оскільки перевірити дану обставину не виявляється можливим у зв`язку з відсутністю контролю адміністрацією підприємства за виходами на роботу та відпрацьованим періодом позивача.

В матеріалах справи наявні відкориговані відомості про нарахування заробітної плати застрахованій особі ОСОБА_1 за 2017 рік до органів Державної фіскальної служби України, де були внесені зміни у сумах доходу стосовно ОСОБА_1 (том № 1, а.с. 138).

Такі висновки суду відповідають вимогам закону і обставинам справи.

Частиною 1 статті 94 КЗпПУ передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 110 КЗпПУ передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже, виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України Про оплату праці , заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табелів обліку використаного часу, розрахунково-платіжної відомості.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо виконання позивачем своїх трудових обов`язків в спірний період, що виключає можливість нарахування та виплати заробітної плати.

На запит Донецького апеляційного суду з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області були надані станом на 01.04.2019 року Індивідуальної відомості про застраховану особу позивача форми ОК-5, з яких вбачається, що страхові внески страхувальником за 2017 рік не сплачені, усього за січень 2017 рік нараховано 1675,47 грн. (том № 2, а.с. 38-39). Але в матеріалах справи є відповідь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України , яке на виконання ухвали про витребування доказів Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року надало виписку за період з 01 січня 2017 року по 23 липня 2018 року про рух коштів по картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якої позивачу було перераховано за січень 2017 року: 381,00 грн., 535,00 грн., 244,00 грн., 172,00 грн. (том № 1, а.с. 63-65).

Тобто, сума, яка вказана в Індивідуальній відомості про застраховану особу позивача форми ОК-5, позивачу сплачена.

Згідно зазначених індивідуальних відомостей в період з лютого по грудень 2017 року нарахування заробітної плати позивачу відсутні (том № 2, а.с. 39).

Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочато проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операції та визначені населені пункти, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

Крім того, місто Горлівка включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який є додатком № 1 до Розпорядження Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення № 1085 від 07 листопада 2014 року.

Науково - правовим висновком Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2017 року № 3799/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та здійснення у зв`язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з квітня 2014 року (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) ПрАТ Концерн Стирол , відповідач фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників, як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати, також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників. Втратою можливості ведення нормальної господарської діяльності на виробничих потужностях, ПрАТ Концерн Стирол , що знаходиться у м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10, внаслідок впливу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) фактично позбавлене можливості виконати обов`язки, передбачені законодавством України про працю.

З урахуванням викладеного висновки суду про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості по заробітній платі, є вірними, оскільки факт роботи позивача, наявність та розмір заборгованості по заробітній платі не підтверджено належними доказами.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України № 3799/2/21/-10/2 від 28.11.2017 року не є належним доказом, який би свідчив, що порушення ПАТ Концерн Стирол законодавства про працю відбулось під впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), є безпідставними, оскільки відповідно до частини 1 статті 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Як вбачається із частини 1 статті 14-1 вказаного вище Закону, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення тощо.

Відповідно до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як вбачається із частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 вказаної вище статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Науково-правовий висновок не є сертифікатом, проте він підтверджує події, які відбуваються в Україні в зоні проведення АТО (ООС), який в сукупності з іншими доказами, що маються в матеріалах справи, підтверджують фактичне позбавлення можливості відповідача виконувати обов`язки, передбачені законодавством України про працю.

Посилання в апеляційній скарзі позивача на правові висновки, які викладені Верховним Судом України в постановах Судової палати у цивільних справах від 22.03.2016 року № 6-364цс16, № 6-365цс16; від 11 травня 2016 року у справі № 6-383цс16; від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16 про те, що наявність форс-мажорних обставин не звільняє підприємство від виплати працівникові заробітної плати, оскільки вона виплачується незалежно від вини роботодавця, є неспроможними, оскільки із матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі відсутня. В матеріалах справи наявні відкориговані відомості про нарахування заробітної плати застрахованій особі ОСОБА_1 за 2017 рік, надані відповідачем 26 серпня 2018 року до органів Державної фіскальної служби України, де були внесені зміни у сумах доходу стосовно ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідачем у 2017 році йому нараховувалася оплата за простій, яка входить до фонду оплати праці та яка прирівняна до заробітної плати, є безпідставними, оскільки ніякого наказу про встановлення простою на ПАТ Концерн Стирол у 2017 році відповідач не видавав, оскільки все виробництво на ПАТ Концерн Стирол було зупинено на підставі наказу № 1341/1 від 15.04.2014 року.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, доводи позивача про встановлення на ПАТ Концерн Стирол простою є припущенням і спростовується матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції при розгляді справи не застосував Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, чим порушив Конституцію України та посилання на справи Пічкур проти України та Ілашку та інші проти Молдови та Росії , є безпідставними, оскільки у вказаних вище рішеннях мова йде про інші обставини справи.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2018 року і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складений 10 травня 2019 року

Суддя: О.Д.Канурна