Постанова

від 08.05.2019 по справі 322/265/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 08.05.2019 Справа № 322/265/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 322/265/18 Головуючий у 1 інстанції: Кофанов А. В.

провадження № 22-ц/807/1232/19 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Кочеткової І.В.

при секретарі: Кулабуховій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Партнер на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2018 року у справі за позовною заявою Фермерського господарства "Партнер" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Форт", третя особа - Державний реєстратор виконавчого комітету Вільнянської міської Ради Запорізької області, про визнання договору недійсним, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Партнер" про розірвання договору,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ФГ "Партнер" звернувся до суду з позовом до ФГ "Форт" та ОСОБА_1 , в якому просив визнати недійсним укладений між відповідачами договір оренди землі від 03.02.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.04.2009р. він уклав із ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки, згідно якого прийняв у користування належну відповідачу земельну ділянку площею 6,66 га. Договір було укладено строком на 49 років, його державна реєстрація відбулася 08.04.2010р. Проте йому як орендарю стало відомо про існування іншого договору оренди тієї ж земельної ділянки, що був укладений між відповідачами 03.02.2018р. Вважає цей договір недійсним, оскільки земельна ділянка перебувала і перебуває в його користуванні, строк дії оренди не закінчився, а тому відповідачі не могли укладати оспорювану угоду. Дії відповідачів, які уклали між собою договір оренди земельної ділянки, на думку позивача, порушують вимоги ст.ст. 203, 215 ЦК України, Закону України "Про оренду землі". Враховуючи наведені обставини, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , у свою чергу, звернувся до суду із зустрічним позовом до ФГ "Партнер", в якому просив розірвати укладений з позивачем договір оренди земельної ділянки від 30.04.2009 року. В обґрунтування своїх зустрічних вимог відповідач посилався на те, що згідно ст.ст.15, 21 Закону України "Про оренду землі", та розділу 4 зазначеного договору оренди, позивач зобов`язався сплачувати орендну плату у грошовій формі не рідше, ніж один раз на рік, але з грудня 2009 року ця орендна плата орендодавцем не вносилася.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2018 року в задоволенні первісного позову ФГ Партнер відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений 30 квітня 2009 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ФГ "Партнер" (орендарем).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ФГ Партнер у особі представника Шиш С.А. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість у зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимог ФГ Партнер , а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Представник ФГ Партнер , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, про що мається зворотне поштове повідомлення про отримання ним 03.04.2019р. судової повістки в судове засідання на 08 травня 2019р., явку свого представника до цього засідання не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи не спрямував.

Беручи до уваги ці обставини, колегія у відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглянула справу за відсутності представника апелянта.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 та ФГ Форт в особі адвоката Кравченка В.А., який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,66 га, розташованої на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району, Запорізької області.

30.04.2009 ОСОБА_1 , від імені якого на підставі довіреності виступав ОСОБА_2 , уклав з ФГ Партнер`в особі голови ОСОБА_2 договір оренди належної йому земельної ділянки строком на 49 років. Відповідно до пп. 9-12, 38 зазначеного договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної вартості, що становить 2675,74 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. Орендна плата вноситься один раз на рік кожного року з 01 жовтня до 31 грудня за письмовою заявою орендодавця. Орендна плата може вноситися авансом за декілька років дії договору. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (а.с. 5-7).

Договір зареєстровано в Запорізькій регіональній філії ДП Центр ДЗК 28.04.2010 за № 041027400010.

Судом також встановлено, що орендна плата за вказаним договором з моменту його укладення ОСОБА_1. не виплачувалася, зміни до договору оренди щодо розміру орендної плати не вносилися.

03.02.2018 ту ж саму земельну ділянку ОСОБА_1 передав в оренду ФГ Форт строком на 10 років, про що сторони уклали відповідний договір, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.02.2018, номер запису 24987486. За умовами договору розмір орендної плати становить 7 500 грн. і сплачується щорічно не пізніше 31 грудня поточного року ( а.с. 29-30).

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону України Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 24, 25 Закону України Про оренду землі визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у

постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, апеляційний суд не вбачає.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Надавши оцінку зібраним у справі доказам за правилами ст. 89 ЦПК України, суд першої інстанції обґрунтовано застосував у спірних правовідносинах приписи частини другої статті 651 ЦК України та з`ясував суттєві обставини цієї справи як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що орендодавець жодного разу не звертався до орендаря за орендною платою, у зв`язку з чим у останнього не виникло обов`язку із її виплати, є неспроможними. За змістом ст.13 Закону України Про оренду землі і ст.93 ЗК України орендні відносини засновані на строковому платному володінні і користуванні земельною ділянкою. Обов`язок зі сплати орендної плати виникає у орендаря в силу закону незалежно від звернення орендодавця за отриманням такої плати.

Посилання в апеляційній скарзі на пропуск орендодавцем строку позовної давності є неспроможними, оскільки невиконання орендарем свого обов`язку зі сплати орендної плати є триваючим правопорушенням, яке виникло з 31 жовтня 2010 року і тривало до ухвалення у справі оскаржуваного судового рішення. За вказаних обставин орендар має право в будь-який час звернутися за захистом свого порушеного права і вимагати розірвання договору оренди.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом порушені приписи ст.ст.203, 215 ЦК України і ст.95 ЗК України, є неспроможними.

За змістом ст. 95 ЗК України за наявності укладеного сторонами договору оренди землі власник земельної ділянки (орендодавець) не може під час строку його дії укладати інші договори оренди щодо цієї самої земельної ділянки без розірвання попереднього договору, оскільки це порушує права первісного орендаря.

Укладаючи договір оренди від 03.02.2018 відповідачі допустилися порушень вимог ст.95 ЗК України, так як належна ОСОБА_1 земельна ділянка вже перебувала в оренді у ФГ Партнер , позивача у цій справі.

Разом з тим, оскільки договір оренди, укладений з ФГ Партнер розірвано у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати, тобто право оренди спірної земельної ділянки припинено, отже воно не підлягає захисту судом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно статті 375 ЦП К України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними.

Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Партнер залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 10 травня 2019 року.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Гончар М.С.

Кочеткова І.В.