Постанова

від 10.05.2019 по справі 473/4995/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

10.05.19

22-ц/812/818/19

Справа № 473/4995/18

Провадження № 22-ц/812/818/19

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 травня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Ямкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Біляєвій В.М.,

представника відповідача - Юдіна О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, -

апеляційну скаргу

представника ОСОБА_1

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2019 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Старжинською О.Є., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Авангард - 2005 (далі - ТОВ Авангард - 2005 ) про стягнення заборгованості по орендній платі, -

В С Т А Н О В И Л А

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Авангард - 2005 про стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позову зазначала, що 01 жовтня 2004 року між ОСОБА_2 та ТОВ Авангард-2005 терміном на 5 років укладено договір оренди земельних ділянок кадастрові номери: НОМЕР_1 та який 14 квітня 2005 року зареєстровано Вознесенським районним сектором реєстрації за №0405011100048.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

09 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ Авангард - 2005 терміном на 5 років укладено договори оренди земельних ділянок кадастрові номери: НОМЕР_6 , НОМЕР_7 та які зареєстровано 09 жовтня 2012 року у відділі Держкомзему у Вознесенському районі №48220004006396, №48220004006395.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

На підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 31 серпня 2017 року позивач є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , що розташовані в межах території Мічурінської сільської ради Вознесенського району та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які раніше належали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

Після оформлення спадщини вона неодноразово зверталася в усній та письмовій формі до ТОВ Авангард-2005 з вимогами про відшкодування заборгованості по орендній платі. Проте кошти так і не отримала.

Посилаючись на те, що відповідач орендну плату, відповідно до вищезазначених договорів оренди не виплачував, внаслідок чого утворилась заборгованість за користування земельними ділянками кадастрові номери НОМЕР_2 , НОМЕР_3 з 2005 року по 2009 рік та за користування земельними ділянками, кадастрові номери НОМЕР_6 , НОМЕР_7 з 2013 року по 2017 рік в сумі 28626,62 грн., то за умови договорів повинен сплатити пеню у розмірі 20 % несплаченої суми за кожен день прострочення та у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла в період прострочення у сумі 313 884,72 грн., 3% річних від простроченої суми - 3433,50 грн.

Враховуючи викладене просила стягнути з відповідача на її користь 28 626 грн.62 коп. заборгованості по орендній платі, 313 884 грн.72 коп.пені, 858 грн.80 коп. -3% річних за користування грошовими коштами.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. З ТОВ Аванград-2005 на користь ОСОБА_1 стягнуто 11 462 грн.60 коп. заборгованість по орендній платі та 2576 грн. 40 коп. пені, а всього 14 039 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 діючи через свого представника ОСОБА_4 подала на нього апеляційну скаргу.

Посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, за неповного та не об`єктивного з`ясування обставин справи, просила про його скасування та ухвалення нового, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача, посилаючись на обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції просив залишити його без змін, відхиливши апеляційну скаргу позивача.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

В силу ст.372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності позивача та її представник, які повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Заслухавши доповідь судді, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню .

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п.1 ч. 1 ст.11 ЦК України.

За змістом ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону).

Статтею 93 ЗК України та ст. 1 Закону України Про оренду землі визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.13 вищевказаного Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 21 цього Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Отже, розмір та умови оплати, указані в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення законодавству.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначено ті умови, які є істотними для договору оренди землі і серед інших це - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4 від 07 липня 2004 року належали дві земельні ділянки: площею 5.22 га з кадастровим номером НОМЕР_2 та площею 1.7379 га з кадастровим номером НОМЕР_3 , що розташовані в межах території Мічурінської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с.8,11, 18-20, 21-23).

01 жовтня 2004 року між ОСОБА_2 та ТОВ Авангард-2005 укладено договір оренди зазначених земельних ділянок загальною площею 6,96 га строком на 5 років. Договір зареєстровано у Вознесенському районному секторі реєстрації 14 квітня 2005 року за №0405011100048 (а.с.12,13).

Відповідно до п. 9 Договору від 01.10.2004 року орендна плата за земельну ділянку приватної власності сплачується Орендарем у грошовій формі - 853 грн. (1,5 % від нормативної грошової оцінки) без зазначення способу її отримання: шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря чи перерахуванням на її банківський рахунок орендодавця.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням( без урахування) індексів інфляції. Орендна плата вноситься в строки: в грошовій формі - один раз на рік до 20 числа першого за таким роком місяця, натуральна до 20 числа останнього у звітному році місяці( п.10,11 цього Договору).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 20% несплаченої суми за кожен день прострочки ( п.14 Договору).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті спадщину в рівних частках без оформлення в спадкових правах прийняла дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_5 від 07 липня 2004 року належали дві земельні ділянки: площею 5.1055 га з кадастровим номером НОМЕР_6 та 1.7602 га з кадастровим номером НОМЕР_7 , що розташовані в межах території Мічурінської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва( а.с.9,10).

Між ОСОБА_3 та ТОВ Авангард-2005 укладено два договори оренди землі( без дати) строком на 5 років кожен. Дані договори 09 жовтня 2012 року зареєстровано у відділі Держкомзему у Вознесенському районі за №48220004006396, №48220004006395 (а.с.14-17).

Відповідно до п. 4.1 Договорів від 09.10.2012 років орендна плата за земельну ділянку приватної власності сплачується Орендарем у грошовій формі - 1419,72 грн. та 757,9грн. (3 % від нормативної грошової оцінки) шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря.

Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно, на протязі поточного календарного року, за який здійснюється оплата, але у всякому випадку не пізніше 30 грудня року, за який здійснюється оплата( п.4.4 договору).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Після її смерті спадщину прийняла онука ОСОБА_1

31 серпня 2017 року приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчуком К.Б. позивачеві видані свідоцтва про право на спадщину за законом ( №657-659) на земельні ділянки:

-площею 5.1055 га з кадастровим номером НОМЕР_6 ;

-площею 1.706 га з кадастровим номером НОМЕР_7 ;

-площею5.22 га з кадастровим номером НОМЕР_2 ;

-площею 1.7379 га з кадастровим номером НОМЕР_3 , що розташовані в межах території Мічурінської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначала, що існує заборгованість по орендній платі за вищевказаними договорами, оскільки відповідач орендну плату не сплачував:

-за договором від 01 жовтня 2004 року з 2005 року, а відтак, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по орендній платі за 2005-2009 роки у розмірі 4740 грн.12 коп.; пеню у розмірі 306 211 грн.75 коп. та 3% річних у розмірі 142 грн.20 коп.;

-за договором від 09 жовтня 2012 року з 2013 року, а відтак, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по орендній платі за 2013-2017 роки у розмірі 23 886 грн.50 коп.; пеню у розмірі 7672 грн.97 коп. та 3% річних у розмірі 716 грн.60 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за договором від 01 жовтня 2004 року, який діяв до 01 жовтня 2009 року, по орендній платі, пені, 3% річних за користування грошовими коштами не підлягає стягненню через сплив строку позовної давності, початок якої належить обраховувати з 13 лютого 2013 року ( часу відкриття спадщини), позов поданий до суду 13 грудня 2018 року.

Що ж до стягнення заборгованості за договором від 09 жовтня 2012 року, суд першої інстанції виходив з того, що визначена позивачем сума заборгованості за ним підлягає стягненню в межах строку позовної давності, початок якої слід обраховувати з 13 лютого 2013 року та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі за 2016 та 2017 роки, пеню за період з 21 квітня по 11 грудня 2018 року.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з такого.

З моменту підписання договору земельна ділянка обробляється орендарем.

Підтвердження виплати щорічної орендної плати на користь орендодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_6 та їх правонаступників за весь період дії договорів представником відповідача до суду не надано.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Частиною 4 ст. 32 Закону № 161- ХІV (в редакції, яка була чинною на час укладання Договору) передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У пункті 40 договору від 01 жовтня 2004 року та п. 12.5 Договорів від 09 жовтня 2012 року сторони передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

В силу ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

За такого, набувши в порядку спадкування за законом, право власності на передану в оренду відповідачу за Договором земельну ділянку, ОСОБА_1 набула, відповідно, і усі права та обов`язки орендодавця за цими договорами.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку (ч. 3 ст. 148-1 ЗК України).

Позивач, як вбачається із її заяви до ТОВ Авангард-2005 від 18 квітня 2018 року (а.с. 30), звернулася до відповідача та повідомила про набуття права власності на орендовані земельні ділянки, надіслала документи, на підтвердження набуття цього права та його державну реєстрацію та просила виплатити заборгованість по орендній платі за земельну ділянку, яка їй належить. Але, не дивлячись на пред`явлені вимоги, відповідач існуючу заборгованість по орендній платі не виплатив.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Встановивши наявність простроченого (невиконаного) орендарем зобов`язання щодо виплати орендної плати, суд вірно дійшов висновку про наявність підстав для стягнення такої заборгованості, але лише за договорами, укладеними між ОСОБА_3 та ТОВ Авангард-2005 від 09 жовтня 2012 року.

Однак з визначеним судом розміром заборгованості колегія суддів не погоджується.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначав про застосування позовної давності до заявлених ОСОБА_1 вимог про стягнення орендної плати та відмову у позову саме з цих підстав (а.с. 56-62).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги ( стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо)( ст.266 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 р. у справі № 6-154цс15.

Оскільки оренда плата є щорічним платежем та в силу домовленостей сторін договору оренди від 01жовтня 2004 року вноситься до 20 числа першого за таким роком місяця, за який здійснюється розрахунок орендної плати (п. 11), про порушене право на отримання орендної плати орендодавцю відомо 21 січня відповідного року, тобто за 2005 рік з 21 січня 2006 року, за 2006 рік з 21 січня 2007 року, за 2007 рік з 21 січня 2008 року, за 2008 рік з 21 січня 2009 року, за 2009 рік з 21 січня 2010 року.

Із матеріалів справи вбачається, що з позовом про стягнення з відповідача орендної плати за 2005 - 2009 роки ОСОБА_1 звернулася лише 13 грудня 2018 року, тобто з пропуском строку на звернення до суду за стягненням орендної плати за 2005 - 2009 роки, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про сплив позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, пені, 3% річних за користування грошовими коштамиза цим договором.

За умовами договорів оренди від 09 жовтня 2012 року, орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно, на протязі поточного календарного року, за який здійснюється оплата, але у всякому випадку не пізніше 30 грудня року, за який здійснюється оплата ( п.4.4 договору). Тобто орендодавцю про порушення права на отримання орендної плати відомо 31 грудня відповідно року.

Із матеріалі справи вбачається, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася 13 лютого 2013 року і саме з цього дня позивач мала дізнатися про порушення прав щодо отримання орендної плати, але з позовом про стягнення з відповідача орендної плати за 2013-2017 року вона звернулася лише 13 грудня 2018 року, тобто з пропуском строку на звернення до суду за стягненням орендної плати за 2013-2014 роки.

Зважаючи на таке, аргументи апеляційної скарги про те, що право на звернення до суду з такими вимогами виникло у позивача після отримання вказаних земельних ділянок у власність та реєстрації за нею права власності є помилковими і ґрунтується на невірному застосуванні норм права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки, як зазначено вище, законодавець пов`язує початок перебігу позовної давності саме з моментом, коли особа дізналася, або могла дізнатися, а в силу положень ч. 1 ст. 1220 ЦК України ч. 3 ст. 1223, ч. 5 ст. 1268 ЦК України ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, яким є день смерті спадкодавця, і незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Тобто, прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набула речові права на успадковані земельні ділянки - право володіння та право користування ними і, відповідно, право на захист цих прав, а саме пред`явлення вимог щодо сплати орендної плати тощо за цими договорами оренди. Право розпорядження цим нерухомим майном виникло у неї з часу державної реєстрації її права власності на земельні ділянки. Таким правом вона скористалася, уклавши договір оренди земельних ділянок після державної реєстрації права власності, з іншою особою.

Зволікання позивачки з оформленням спадкових прав не може бути підставою для незастосування до даних правовідносин загальних строків позовної давності.

Таким чином, в межах строків позовної давності на користь позивачки підлягає стягненню орендна плата за договорами від 09 жовтня 2012 року за 2015 - 2017 роки.

Щодо розмірів орендної плати, які підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 23 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Під час укладення договорів від 09 жовтня 2012 року( п.4.1) сторони дійшли згоди про те, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить -3 % від нормативної грошової оцінки, що в грошовому виразі складає 1419,72 грн. та 757,9грн. відповідно, за один повний рік користування земельною ділянкою, яка згідно п. 4.7 може переглядатися виключно за взаємної згоди сторін за наявності зазначених в цьому пункті підстав, але не частіше ніж один раз на рік.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 здійснила розрахунок заборгованості із орендної плати, виходячи із 3% від нормативної грошової оцінки землі та з врахуванням ст.289 ПК України та п.9 підрозділу 6 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 року №1185, виходячи з нормативно-грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням початкової нормативного-грошової оцінки земельної ділянки зазначеної у відомостях Державного земельного кадастру та коефіцієнту індексації.

Так, відповідно до даного розрахунку позивача, який відповідачем не оспорюється, орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_6 становить за 2015-2017 роки 11829 грн., з кадастровим номером НОМЕР_7 за такий же період - 5362 грн.26 коп., а всього 17191 грн.26 коп.

Представник відповідача не заперечував проти несплати ними орендної плати за цими договорами за користування земельними ділянками. Наданий позивачем розрахунок щорічної орендної плати він не оспорював та на його спростування свого розрахунку не надав.

Таке свідчить про визнання відповідачем заборгованості у загальному розмірі 23886 грн.50 коп. і відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України такий розмір заборгованості не підлягає доказуванню і може бути стягнутий на користь позивача.

Крім того, ненадана відповідачем і доказів того, що орендодавці, а після їх смерті їх правонаступники відмовлялися від прийняття орендної плати або іншим чином перешкоджав орендарю провести її оплату. Також відсутні докази щодо намагання відповідача провести таку оплату, зокрема внесенням боргу в депозит нотаріуса (ст. 537 ЦК України).

Посилання відповідача на те, що орендодавець не зверталася до орендаря за отриманням орендної плати як обґрунтування безпідставності позовних вимог суперечать викладеним вище вимогам закону та умовам договору оренди.

Суд першої інстанції, дійшовши вірного висновку про стягнення заборгованість по орендній платі за договорами від 09 жовтня 2012 року в межах строку позовної давності, між тим не врахував, що перебіг позовної давності для оплати орендної плати за 2015 рік починається з 31 грудня 2015 року та спливає 31 грудня 2018 року. До суду з вимогами позивач звернулася 13 грудня 2018 року.

Зважаючи на те, що висновок суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду в силу положень п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України необхідно змінити, стягнувши заборгованість по орендній платі за договорами оренди землі від 09 жовтня 2012 року за 2015-2017 роки у розмірі 17191 грн.26 коп.

З врахуванням висновків суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 21 квітня 2018 року по 11 грудня 2018 року та зміною розміру стягнутої суми заборгованості, рішення суду в цій частині також слід змінити стягнути з відповідача 3864 грн. 03 коп. пені.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати змінено, відповідно слід змінити і рішення суду щодо розподілу судових витрат, а також компенсувати відповідачеві судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог скарги.

Так, позивачем було сплачено в суд першої інстанції 3434 грн.50 коп. за вирішення позовних вимог про стягнення орендної плати. З урахуванням розміру задоволених позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача 210 грн.47 коп.( 3433.50 сплачений судовий збір х 6.13% задоволених вимог) за вирішення спору в суді першої інстанції.

У зв`язку із частковим задоволенням вимог апеляційної скарги відповідачу також необхідно компенсувати відповідну частину судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, що становить 315 грн.76 коп. (5151 грн.сплачений судовий збір 6.13% ).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374,376, 381, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2019 року в частині задоволених вимог та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авангард - 2005 на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі 17191 грн.26 коп., пеню 3864 грн.03 коп., а всього 21055 грн.29 коп. та судовий збір 210 грн.47 коп.

Стягнути з ТОВ Авангард-2005 на користь ОСОБА_1 315 грн.76 коп. за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.Б. Кушнірова

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 10 травня 2019 року.