Постанова

від 03.05.2019 по справі 681/1187/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КОПІЯ

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 681/1187/18

Провадження № 22-ц/4820/354/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Спірідонової Т.В.

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю: представника відповідача СПП Лад Бугайчука М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 681/1187/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2018 року (суддя Горгулько Н.А.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського приватного підприємства Лад про визнання недійсними та скасування наказів про переведення та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СПП Лад про визнання наказу № 10 від 01 квітня 2017 року недійсним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що 19 жовтня 2011 року його було прийнято на роботу в СПП Лад на посаду водія вантажного автомобіля. Вказував, що через два місяці йому в усному порядку було повідомлено, що він буде тимчасово працювати на тракторі і виконувати різні польові роботи. З того часу він майже 6 років працював трактористом, виконував різні польові роботи, вносив ядохімікати, працював без будь-яких засобів захисту, та у вихідні і святкові дні, а заробітна плата нараховувалася як водію автомобіля.

Посилався на те, що почав вимагати від керівника показати йому табель робочого часу та назву посади, однак, йому було відмовлено. Вказував, що написав заяву про звільнення з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, оскільки йому не виплачують заробітну плату два рази на місяць як того вимагає законодавство, а також не виконуються норми техніки безпеки при роботі з ядохімікатами.

Позивач зазначав, що його заяву про звільнення директор підприємства не прийняв, однак, працювати трактористом, в той час як його було прийнято водієм, він відмовився. Після отримання трудової книжки позивач виявив в ній запис, що його 01.04.2017 переведено на посаду тракториста, але про таке переведення йому відомо не було, згоди він не давав. Повідомлення про своє звільнення він отримав поштою 27 липня 2018 року, а трудову книжку та розрахунок 30.07.2018.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, а тому просив визнати недійсними та скасувати накази про переведення та звільнення з роботи, поновити на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського приватного підприємства Лад про визнання наказу № 10 від 01 квітня 2017 року недійсним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не було взято до уваги його пояснення про те, що він не писав заяви про переведення з посади водія на посаду тракториста, що призвело до зміни істотних умов праці. Крім того, як зазначає апелянт, він не був ознайомлений з наказом про його переведення. Посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що інспекція праці Житомирської області при проведенні перевірки за його заявою в СПП Лад вказала на порушення трудової дисципліни, саме при переведенні позивача з посади водія на посаду тракториста.

СПП Лад подало відзив, в якому зазначило про дотримання судом першої інстанції при ухваленні судового рішення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, місце і час слухання справи повідомлений належним чином. Крім того, представником позивача подано до апеляційного суду заяву про слухання справи у його з апелянтом відсутність.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що згідно з наказом директора СПП Лад № 21 від 19.10.2011 ОСОБА_1 прийнято на посаду водія Сільськогосподарського приватного підприємства Лад (а.с. 28 т. 1).

Наказом директора СПП Лад № 9а від 01.04.2017 ОСОБА_1 переведено з посади водія на посаду тракториста (а.с. 29 т. 1). Підставою для видачі зазначеного наказу слугувала заява ОСОБА_1

Згідно з актом про втрату заяви на переведення від 30.07.2018 встановлено, що заява про переведення ОСОБА_1 з посади водія на посаду тракториста втрачена (а.с. 30 т. 1).

Судом першої інстанції підставно не прийнято до уваги посилання позивача на те, що він згоди на переведення на посаду тракториста не надавав, оскільки такі посилання спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що підставою видачі наказу про перевід слугувала заява позивача, яку на час видання наказу про перевід він не відкликав, приступив до виконання посадових обов`язків, працював на вказаній посаді тривалий час.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, починаючи з квітня 2017 року (з часу переведення позивача на посаду тракториста) його заробітна плата значно зросла, здійснюючи обов`язки тракториста він отримував дорожні листки на трактор, керував ним та виконував на тракторі сільськогосподарські роботи (а.с. 18-23, 87-93 т. 2).

Також зі штатного розпису, який введений в дію з 01.04.2017, встановлено, що з 01.04.2017 було введено посаду тракториста, та виведено посаду водія (а.с. 84-86 т. 2).

Частиною першою ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При прийнятті на роботу сторони за взаємною згодою визначають зміст трудової функції працівника, власник вправі запропонувати працівникові при прийнятті на роботу будь-який набір трудових обов`язків, який не суперечить правовим нормам охорони праці і виробничої санітарії.

Згідно з ст. 31 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Законодавець не визначає, яким чином повинна бути отримана згода працівника на переведення, однак, така згода має відповідати дійсному волевиявленню працівника та однозначно сприйматись сторонами трудового договору. Надання працівником згоди зазвичай оформляється шляхом подання ним відповідної письмової заяви. Про свою незгоду на переведення на іншу роботу працівник може зазначити при ознайомленні з наказом про переведення та оскаржити в установленому законом порядку.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно виходив з того, що переведення позивача на іншу посаду проведено за згодою працівника відповідно до чинного законодавства та порушення прав позивача з боку відповідача відсутнє. А тому, дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування наказу № 10 від 01.04.2017 про переведення на посаду тракториста.

Також досліджені судом докази, зокрема, табель обліку робочого часу, доповідна головного агронома та акт № 1 про відсутність працівника на роботі від 16 липня 2018 року достовірно вказують на те, що ОСОБА_1 в період з 07.07.2018 по 16.07.2018 був відсутній на робочому місці. Причини відсутності невідомі, про свою відсутність нікого не повідомляв, на телефонні дзвінки не відповідав (а.с. 31-32, 209-201 т. 1).

Наказом директора СПП Лад № 17 від 17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади водія з 17.07.2018 за прогул без поважних причин згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 36 т. 1). При цьому, позивач не надав суду належних та допустимих доказів подачі ним заяви про звільнення за власним бажанням, що передувала видачі наказу про звільнення.

Згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз`яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Оскільки з 07.07.2018 по 16.07.2018 ОСОБА_1 був відсутній на роботі та не виконував свої обов`язки, поважності причини відсутності на роботі у ці дні не надав, тобто допустив прогул без поважних причин, а тому у СПП Лад були підстави звільнення його з посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Невихід на роботу у зв`язку із самовільним вирішенням питання про його звільнення за власним бажанням, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.

Відповідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Згідно з ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, оскільки судом не встановлено порушення законних прав позивача, тому відсутні й підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не був ознайомлений з наказом про переведення не спростовує висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування наказу № 10 від 01.04.2017 про переведення на посаду тракториста.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги і щодо неврахування судом висновків Управління Держпраці у Житомирській області за результатами проведеної перевірки в СПП Лад про дотримання вимог трудового законодавства, викладених у відповіді на звернення № 19-11/644/Б-568 від 20.09.2018, оскільки зі змісту вказаного листа вбачається лише допущення підприємством порушення порядку ведення трудових книжок, за що керівнику було внесено припис (а.с. 81-82 т. 1). При цьому, порушень при переведенні позивача з посади водія на посаду тракториста не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 травня 2019 року.

Суддя-доповідач /підпис/ І.В. П`єнта

Судді: /підпис/ А.П. Корніюк

/підпис/ Т.В. Спірідонова

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду І.В. П`єнта

Головуючий у першій інстанції - Горгулько Н.А. Провадження № 22-ц/4820/354/19

Доповідач - П`єнта І.В. Категорія № 53