Постанова

від 29.04.2020 по справі 681/1187/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 681/1187/18

провадження № 61-11479 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - сільськогосподарське приватне підприємство Лад ; представник відповідача - Бугайчук Максим Володимирович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2018 року у складі судді Горгулько Н. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 травня 2019 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського приватного підприємства Лад (далі - СПП Лад ) про визнання недійсними та скасування наказів про переведення та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 19 жовтня 2011 року його було прийнято на роботу в СПП Лад на посаду водія вантажного автомобіля. Вказував, що через два місяці йому в усному порядку було повідомлено, що він буде тимчасово працювати на тракторі і виконувати різні польові роботи. З того часу він майже 6 років працював трактористом, виконував різні польові роботи, вносив ядохімікати, працював без будь-яких засобів захисту, та у вихідні і святкові дні, а заробітна плата нараховувалася як водію автомобіля.

Посилався на те, що почав вимагати від керівника показати йому табель робочого часу та назву посади, у чому йому було відмовлено. Зазначав, що написав заяву про звільнення з роботи на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України (порушення роботодавцем трудового законодавства), оскільки йому не виплачують заробітну плату два рази на місяць як того вимагає законодавство, а також не виконуються норми техніки безпеки при роботі з ядохімікатами.

Проте його заяву про звільнення директор підприємства не прийняв, а працювати трактористом в той час як його було прийнято на посаду водія він відмовився.

Наказом від 17 липня 2018 року № 17 його було звільнено з посади тракториста відповідно до пункту 4 частин першої статті 40 КЗпП України.

Повідомлення про своє звільнення він отримав поштою 27 липня 2018 року, а трудову книжку та розрахунок 30 липня 2018 року. Після отримання трудової книжки він виявив в ній запис про те, що його 01 квітня 2017 року було переведено на посаду тракториста, але про таке переведення йому відомо не було, згоди він не давав.

Вважав своє звільнення незаконним і такими неправомірними діями йому було завдано також моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними та скасувати наказ від 01 квітня 2017 року № 10 про його переведення на посаду тракториста; визнати недійсним та скасувати наказ від 17 липня 2018 року № 17 про його звільнення; поновити на роботі; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що переведення позивача на іншу посаду проведено за згодою працівника відповідно до вимог трудового законодавства та порушення прав позивача з боку відповідача відсутнє. Оскільки з 07 липня 2018 року по 16 липня 2018 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі та не виконував свої трудові обов`язки, поважності причини відсутності на роботі у ці дні не надав, тобто допустив прогул без поважних причин, тому у СПП Лад були підстави звільнення його з посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Доказів того, що позивач подавав підприємству заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України ним не надано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що переведення позивача на іншу посаду проведено за згодою працівника відповідно до вимог трудового законодавства та порушення прав позивача з боку відповідача відсутнє. Оскільки з 07 липня 2018 року по 16 липня 2018 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі та не виконував свої обов`язки, поважності причини відсутності на роботі у ці дні не надав, тобто допустив прогул без поважних причин, тому у СПП Лад були підстави звільнення його з посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 681/1187/18 з Полонського районного суду Хмельницької області.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що він ніколи не писав заяву про переведення його на посаду тракториста, а тому відповідачем не доведено законність наказу про його переведення на вказану посаду .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року СПП Лад подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважало висновки судів про відсутність порушень прав позивача такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Зазначало, що працюючи на посаді тракториста, позивач особисто заповнював та здавав до бухгалтерії підприємства дорожні листи тракториста з квітня 2017 року по липень 2018 року.

Заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, датовану 06 липня 2018 року, позивачем було написано вже після його звільнення, оскільки було отримано підприємством лише 15 серпня 2018 року, тобто майже через місяць після його звільнення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до наказу від 19 жовтня 2011 року № 21 ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм в СПП Лад (а.с. 28, т. 1)

Наказом від 01 квітня 2017 року № 9а ОСОБА_1 переведено з посади водія на роботу тракториста згідно поданої ним заяви (а.с. 29, т. 1).

Відповідно до акту про втрату заяви на переведення від 30 липня 2018 року заступником директора ОСОБА_3 та головним бухгалтером ОСОБА_4 виявлено втрату заяви про переведення ОСОБА_1 з посади водія на посаду тракториста-машиніста (а.с. 30, т. 1).

Згідно з доповідною запискою від 16 липня 2018 року головний агроном ОСОБА_5. повідомив директора підприємства про те, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці в такі робочі дні: 07 липня 2018 року, 09 липня 2018 року, 10 липня 2018 року, 11 липня 2018 року, 12 липня 2018 року, 13 липня 2018 року, 14 липня 2018 року, 16 липня 2018 року. Причина відсутності невідома, на телефонні дзвінки не відповідав (а.с. 31, т. 1).

Актом від 16 липня 2018 року № 1 зафіксовано, що ОСОБА_1 в період з 07 липня 2018 року по 16 липня 2018 року був відсутній на робочому місці. Причина відсутності невідома, про свою відсутність нікого не повідомляв, на телефонні дзвінки не відповідав (а.с. 32, т. 1).

Згідно з протоколом від 16 липня 2018 року № 1 відбулося засідання загальних зборів трудового колективу СПП Лад , згідно з яким рекомендовано звільнити ОСОБА_1 з посади тракториста з 17 липня 2018 року за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (а.с. 49, т. 1).

Відповідно до акту від 17 липня 2018 року № 2 в цей день надійшов дзвінок від тракториста ОСОБА_1 на мобільний телефон ОСОБА_7 В телефонній розмові ОСОБА_1 запитав у ОСОБА_7 про те, коли можливо забрати трудову книжку і отримати розрахунок, причини своєї відсутності на роботі не повідомив (а.с. 33, т. 1).

Наказом від 17 липня 2018 року № 17 ОСОБА_1 звільнено з посади тракториста за прогули без поважних причин згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України (а.с. 36, т. 1).

Листом від 17 липня 2018 року № 67 ОСОБА_1 повідомлено про те, що у зв`язку з відсутністю на роботі без поважних причин його звільнено за прогули, а також повідомлено, що для отримання розрахунку та трудової книжки йому потрібно звернутися до підприємства (а.с. 3, т. 1).

Відповідно до книги обліку руху трудових книжок ОСОБА_1 отримав трудову книжку 30 липня 2018 року (а.с. 38-40, т. 1).

Згідно з видатковим касовим ордером від 30 липня 2018 року ОСОБА_1 отримав 7 594 грн компенсації за невикористану відпустку та зарплату за 2018 рік (а.с. 41, т. 1).

30 липня 2018 року ОСОБА_1 написав заяву на ім`я директора СПП Лад , яка отримана відповідачем 15 серпня 2018 року, в якій просив надати йому копії його особового рахунку по нарахуванню та виплаті йому заробітної плати на протязі 2012-2018 року, копії табелів його робочого часу за 2012-2018 роки. Крім того, зазначено, що до заяви долучається копія заяви про звільнення від 06 липня 2018 року (а.с. 42-43, т. 1).

Відповідно до листа Держпраці Управління Держпраці у Житомирській області під час здійснення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування у СПП Лад встановлено відносно ОСОБА_1 порушення пункту 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: із кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення і звільнення позивача не ознайомлено під підпис. Інших порушень, про які вказує позивач у своїй позовній заяві не встановлено (а.с. 81-82, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Відповідно до частини першої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

За змістом вимог частини першої та третьої статті 149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Положеннями частини першої статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснив судам, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що переведення позивача на іншу посаду проведено за згодою працівника відповідно до вимог трудового законодавства та порушення прав позивача з боку відповідача відсутнє. Оскільки з 07 липня 2018 року по 16 липня 2018 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі та не виконував свої обов`язки, поважності причини відсутності на роботі у ці дні не надав, тобто допустив прогул без поважних причин, тому у СПП Лад були підстави для звільнення його з посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Доказів того, що позивач 06 липня 2018 року подавав підприємству заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України ним не надано, що є його процесуальним обов`язком (стаття 81 ЦПК України).

Посилання касаційної скарги на те, що переведення на посаду тракториста відбулося без надання ним відповідної заяви, безпідставні, оскільки він тривалий час виконував роботу тракториста, отримував відповідну заробітну плату, заперечень не висував. Крім того, питання переведення позивача на іншу посаду не впливає на правильність висновків суду про наявність підстав для звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин)

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович