Рішення

від 26.04.2019 по справі 320/6018/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 року м.Київ справа № 320/6018/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Вишгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Вишгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови перерахунку та стягнення недоплаченої пенсії ОСОБА_1 , інваліду 2 групи, потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, відповідно до постанов Іванківського районного суду Київської області від 18.02.2011 №2-а-1402/2011, від 04.05.2011 №2-а-4349/2011, від 21.06.2011 №2-а-6231/2011, ухвал Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 (справа №2а-4349/11), від 06.11.2012 (справа №2-а-1402/2011), від 13.05.2013 (справа №2-а-6231/2011) - з листопада 2011 року (дата відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 );

- зобов`язати Вишгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію, відповідно до постанов Іванківського районного суду Київської області від 18.02.2011 №2-а-1402/2011, від 04.05.2011 №2-а-4349/2011, від 21.06.2011 №2-а-6231/2011, ухвал Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 (справа №2а-4349/11), від 06.11.2012 (справа №2-а-1402/2011), від 13.05.2013 (справа №2-а-6231/2011), з урахуванням виплачених сум - з листопада 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Іванківського районного суду Київської області від 18.02.2011 у справі №2-а-1402/2011 зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", основної пенсії із розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 02.08.2010 з урахуванням вже виплачених сум. Також, позивач зазначив, що постановою Іванківського районного суду Київської області від 04.05.2011 у справі №2-а-4349/2011 зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області здійснити перерахунок пенсії та виплатити перераховану додаткову пенсію ОСОБА_1 , відповідно до ст.50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат, та постановою Іванківського районного суду Київської області від 21.06.2011 у справі №2-а-6231/2011 зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області здійснити перерахунок та стягнути перераховані недоплачені кошти, з урахуваням вже виплачених сум і зміни розміру прожиткового мінімуму, відповідно до ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII та Постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.12.2005 №1293, ОСОБА_1 з 15.12.2010 як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1986 року, яка передбачає перерахунок основної державної пенсії інваліду 2 групи в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком із збільшенням державної основної пенсії в 3,5 рази.

Позивач пояснює, що пенсійним органом виконувались зазначені рішення суду лише до листопада 2011 року. З листопада 2011 року відповідачем була нарахована пенсія у значно нижчому розмірі, ніж визначено вищевказаними рішеннями суду. На підставі викладеного, позивач вважає, що пенсійним органом, починаючи з 01.11.2011, неправомірно здійснюється розрахунок його пенсії.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що 19.06.2011 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", яким передбачено, що у 2011 році положення, зокрема, ст. ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Аналогічні положення містяться у законах України про Державний бюджет України в наступних роках.

На виконання вимог вищезазначених Законів, Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 06.07.2011 №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету", яка набрала чинності 23.07.2011 та від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 01.01.2012.

Отже, виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в тому числі й ті, розмір яких було встановлено на виконання судових рішень, у період дії постанов №745 та №1210 здійснюються у розмірах, визначених цими нормативними актами. У зв`язку з цим, на думку представника відповідача, відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 відкрито провадження у справі №320/6018/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 суд вирішив здійснити подальший розгляд адміністративної справи №320/6018/18 за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач та відповідач, у судове засідання, призначене на 26.03.2019, не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Разом з тим, 20.02.2019 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Крім цього, відповідач у відзиві на адміністративний позов від 15.01.2019 №153/06-07, який надійшов на адресу суду 18.01.2019, просив суд провести розгляд справи без участі відповідача.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевказані клопотання сторін, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 було постановлено здійснити подальший розгляд справи №320/6018/18 у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області 28.04.1996 (а.с. 54).

З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями посвідчення серії НОМЕР_2, виданим 07.11.2006 та вкладкою НОМЕР_3, виданою 07.11.2006 (а.с. 55).

Згідно витягу із акту огляду МСЕК до довідки від 30.10.2006 серії КИО-І №261687 позивачу з 27.10.2006 встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 111).

Позивач перебуває на обліку в Вишгородському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначену йому згідно зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 18.02.2011 у справі №2-а-1402/2011, зокрема, зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , відповідно до ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", основної пенсії із розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 09.08.2010 року з урахуванням вже виплачених сум (а.с. 13)

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Іванківського районного суду Київської області від 18.02.2011 у справі №2-а-1402/2011 без змін (а.с.14).

Згідно відмітки в судовому рішенні вказана постанова набрала законної сили 06.11.2011.

Також, постановою Іванківського районного суду Київської області від 04.05.2011 у справі №2-а-4349/2011, зокрема, зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області здійснити перерахунок пенсії та виплатити перераховану додаткову пенсію, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", ОСОБА_1 у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат (а.с. 15).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Іванківського районного суду Київської області від 04.05.2011 у справі №2-а-4349/2011 без змін (а.с.16-17).

Згідно відмітки в судовому рішенні вказана постанова набрала законної сили 26.09.2012.

Крім того, постановою Іванківського районного суду Київської області від 21.06.2011 у справі №2-а-6231/11, зокрема, зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області зробити перерахунок пенсії та стягнути перераховані недоплачені кошти з урахуванням вже виплачених сум і зміни розміру прожиткового мінімуму, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 р. №1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ОСОБА_1 - з 15.12.2010 року як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1986 року в розмірі, яка передбачає перерахунок основної державної пенсії інвалідам ІІ групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком із збільшенням державної основної пенсії в 3,5 рази (а.с. 18).

Згідно відмітки в судовому рішенні вказана постанова набрала законної сили 13.05.2013.

Судом встановлено, що вищезазначені рішення суду виконувались пенсійним органом до листопада 2011 року.

06 квітня 2018 року позивач звернувся до Вишгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою, в якій просив поновити виплати пенсії відповідно до постанов Іванківського районного суду Київської області від 18.02.2011 у справі №2-а-1402/2011, від 04.05.2011 у справі №2-а-4349/2011 та від 21.06.2011 у справі №2-а-6231/11, зробити перерахунок з часу припинення виплат по теперішній час (а.с. 46).

Розглянувши заяву позивача, відповідач листом від 20.04.2018 №16/1-11/06-03 повідомив його, що постанова Іванківського районного суду Київської області від 18.02.2011 у справі №2-а-1402/2011 виконана, розмір пенсії перерахований, сума доплати становила 31185,73 грн. та була виплачена у квітні 2011 року. Також пенсійний орган повідомив, що постанова Іванківського районного суду Київської області від 04.05.2011 у справі №2-а-4349/2011 виконана, розмір пенсії перерахований, сума доплати становила 8061,52 грн. та була виплачена у липні 2011 року. Перерахунок, проведений на підставі постанови Іванківського районного суду Київської області від 21.06.2011 у справі №2-а-6231/11, виплачено у серпні 2011 року. Зазначені виплати у розмірах, визначених постановою суду, проводились до листопада 2011 року.

Крім того, в даному листі зазначено, що 19.06.2011 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", яким передбачено, що у 2011 році положення, зокрема, ст. ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Аналогічні положення містяться у законах України про Державний бюджет України в наступних роках. З огляду на що, пенсія позивачу виплачується відповідно до чинного законодавства, зокрема, постанов Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету", яка набрала чинності 23.07.2011 та від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 01.01.2012 (а.с. 19).

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до положень статтей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII у розмірі, визначеному в постановах Іванківського районного суду Київської області від 18.02.2011 №2-а-1402/2011, від 04.05.2011 №2-а-4349/2011, від 21.06.2011 №2-а-6231/11, з 01 листопада 2011 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у перерахунку та стягнення недоплаченої пенсії позивачу, інваліду 2 групи, потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, відповідно до постанов Іванківського районного суду Київської області від 18.02.2011 №2-а-1402/2011, від 04.05.2011 №2-а-4349/2011, від 21.06.2011 №2-а-6231/2011, ухвал Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 (справа №2а-4349/11), від 06.11.2012 (справа №2-а-1402/2011), від 13.05.2013 (справа №2-а-6231/2011) - з листопада 2011 року та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсію, відповідно до постанов Іванківського районного суду Київської області від 18.02.2011 №2-а-1402/2011, від 04.05.2011 №2-а-4349/2011, від 21.06.2011 №2-а-6231/2011, ухвал Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 (справа №2а-4349/11), від 06.11.2012 (справа №2-а-1402/2011), від 13.05.2013 (справа №2-а-6231/2011), з урахуванням виплачених сум - з листопада 2011 року, суд зазначає таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до статті 49 Закону №796-XII (далі - у редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із статтею 50 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону №796-XII в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Разом з цим, 14.06.2011 Верховна Рада України прийняла Закон України №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (далі - Закон №3491-VI), яким розділ VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4 такого змісту: "Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

Положення пункту 4 розділу VІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011.

Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання пункту 7 Закону №3491-VI, 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23.07.2011 набрала чинності постанова №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", якою встановлено розмір основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, положення статей 50, 54 Закону №796-XII підлягають застосуванню лише до 23.07.2011, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону №2857-VI та постанови №745.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 №4282-VI (набрав чинності 01.01.2012) було установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Такий же правовий підхід був закріплений у 2013 році з прийняттям Закону України від 06.12.2012 №5515-VI "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (далі - Закон №5515-VI), пунктом 4 Перехідних положень якого встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20 - 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2013 рік.

Вказана норма Закону №5515-VI також неконституційною не визнавалась та її дія у 2013 році не зупинялась.

З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз`яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Водночас, 01.01.2014 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VII, прикінцевими положеннями якого жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50,54 Закону №796-ХІІ, передбачено не було. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Лише Законом України від 31.07.2014 №1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03.08.2014, розділ "Прикінцеві положення" Закону України від 16.01.2014 №719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

Відтак, тільки з 03.08.2014 Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Отже, у період з 01 січня по 02 серпня 2014 року правове регулювання правовідносин щодо виплати основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, іншими законами, крім Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не здійснювалося.

При цьому, суд враховує принцип пріоритетності Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.

Таким чином, у період з 01 січня по 02 серпня 2014 року Вишгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повинно було нараховувати та виплачувати пенсію позивачу в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17 (пункти 46-52).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази нарахування та виплати позивачу за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до положень статтей 50, 54 Закону України №796-ХІІ, суд погоджується з доводами позивача, що у вказаний період його пенсія була обчислена у розмірі, що не відповідає вимогам чинного законодавства та постановам Іванківського районного суду Київської області від 18.02.2011 №2-а-1402/2011, від 04.05.2011 №2-а-4349/2011, від 21.06.2011 №2-а-6231/11.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, викладена у листі відповідача від 20.04.2018 №16/1-11/06-03, стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування в цій частині.

При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими й та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).

З урахуванням цього, позовні вимоги в частині оскарження відмови відповідача в перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення в цій частині, викладеного в листі відповідача від 20.04.2018 №16/1-11/06-03.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії, якщо не передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Приймаючи до уваги, що повноваженя відповідача з призначенням та виплати пенсії у даному випадку не передбачають дискримінаційних повноважень відповідача як суб`єкта владних повноважень, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок основної та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 на підставі постанов Іванківського районного суду Київської області від 18.02.2011 №2-а-1402/2011, від 04.05.2011 №2-а-4349/2011, від 21.06.2011 №2-а-6231/11, відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом з тим, визначаючись стосовно позовних вимог позивача в іншій частині (за період з 01.11.2011 по 31.12.2013, з 03.08.2014), суд виходить з такого.

У рішенні "Великода Валентина Ніканорівна проти України" (параграф 21) Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов`язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Arras та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").

Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними у пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Як встановлено судом раніше, у період з 01.11.2011 по 31.12.2011 Законом України "Про внесення змін до Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 №3491-VI , з 01.01.2012 по 31.12.2012 Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 №4282-VI, з 01.01.2013 по 31.12.2013 Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 №5515-VI, з 03.08.2014 по 31.12.2014 Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 №1622-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII, пунктом 63 якого, зокрема, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, статтей 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17 (пункти 25-33).

З огляду на наведені обставини та норми закону, починаючи з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2013 року та з 03 серпня 2014 року Вишгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у вказаний період, у розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України, діяло правомірно, а тому у задоволенні позову у цій частині належить відмовити.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність відмови в частині перерахунку пенсії за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог у цій частині, та не були спростовані відповідачем.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Вишгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, згідно статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену у листі від 20.04.2018 №16/1-11/06-03.

3. Зобов`язати Вишгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 на підставі постанов Іванківського районного суду Київської області від 18.02.2011 №2-а-1402/2011, від 04.05.2011 №2-а-4349/2011, від 21.06.2011 №2-а-6231/11, відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

4. У задоволенні решти позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 26.04.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.