Рішення

від 10.05.2019 по справі 904/835/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2019 Справа № 904/835/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метангаз-Моторс" (40020, Сумська область, м. Суми, проспект Курський, буд. 147)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутарх-М" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, провулок Леваневського, буд. 33)

про стягнення 19 968,00 грн. заборгованості за товар неналежної якості та 3 750,00 грн. збитків

Суддя Бондарєв Е.М.

Секретар судового засідання Найдьонов Є.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповдіача: Россіхіна А.В., довіреність №б\н від 14.03.2019, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метангаз-Моторс" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 26.02.2019 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутарх-М" 23 718,00 грн., з яких: 19 968,00 грн. заборгованість за товар неналежної якості; 3 750,00 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо поставки якісного товару за видатковою накладною №010301 на видачу цинку окису технічного (вищого сорту) в кількості 200 кг на суму з ПДВ 19 968,00 грн. та який був відправлений ТОВ "Нова пошта" за експрес-накладною №20 4000 8004 5575 від 01.03.2018. Також з метою відновлення порушеного права позивач вимушений був провести експертизу отриманого товару та визначити його якість, у зв'язку з чим, останнім понесено збитки, а саме витрати на проведення експертного дослідження цинку окису в сумі 3 750,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2019 відкрито провадження у справі №904/835/19, ухвалено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.03.2019.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що позивачем не обґрунтовані позовні вимоги та недоведені належними доказами. Так, в порушення "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості", затв. постановою Держарбітражу при СМ СРСР від 25.04.1966 №П-7, позивачем не було викликано уповноваженого представника відповідача для прийняття товару по якості. ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів", яке надало висновок, про невідповідність поставленого товару, не має права надавати такі висновки, оскільки надання експертних висновків не входить до компетенції даного підприємства. Окрім того, позивачем не доведено, що зразки невідомих речовин невідомого походження, які передавалися для дослідження мають відношення до товару, поставленого відповідачем 01.03.2018.

18.04.2019 позивачем надано відповідь на відзив, згідно якого останній зазначив, що посилання відповідача на норми Інструкції від 25.04.1966 №П-7 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем унормовані умовами усного договору, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити саме цинку окис технічного та дані правовідносини регулюються нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, якими встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Факт повідомлення покупцем про конкретну мету придбання товару підтверджений документами, що видані відповідачем та позивачем.

08.05.2019 від позивача надійшла заява по суті справи, згідно якої останній не погоджується з позицією відповідача та зазначає, що факт того, що відповідачем був поставлений товар неналежної якості підтверджується копіями документів, зокрема, копією податкової накладної №10 від 27.02.2018, що видана відповідачем за наслідками оплати товару згідно рахунку фактури №220201 від 22.02.2018, де відповідачем зазначено про продаж "Цинку окис кормовий". Окрім того, після з'ясування обставин щодо поставки невідповідного товару, відповідачем було здійснено розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 27.02.2018, де відбулася зміна номенклатури на "цинк окис технічний (вищий сорт)". Такі зміни було внесено 14.03.2018 після переговорів з позивачем та звернення позивача до Інституту за проведенням дослідження (12.03.2018). Також, позивач зазначає, що посилання відповідача, що окис цинку кормовий та окис цинку технічний мають один і той же код УКТЗЕД є безпідставним, оскільки окис цинку кормовий відповідно до інформації виробника має кормовий клас та використовується як кормовий продукт, а тому має класифікуватися у товарній під категорії 2309909690 згідно УКТ ЗЕД.

10.05.2019 від відповідача надійшли пояснення згідно яких останній зазначає, що у разі складання розрахунку коригування з метою виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, у розрахунку коригування зазначаються виправлені дані. Коригування в податкових накладних вносилися з метою коригування кількісних і вартісних показників і до звернення позивача до ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" не мають жодного відношення. Також відповідач зазначає, що позивачем не доведено, що він замовляв саме цинку окис технічного, оскільки договір у письмовому вигляді не укладався, а письмової заявки із зазначеним товаром що відповідає вимогам саме ГОСТ 202-84 не існує. Окрім того, відповідач зазначає, що підставою для повернення коштів може бути лише повернення товару, для чого складається накладна про повернення, а з боку відповідача повинна бути видана довіреність на отримання неякісного товару і лише внаслідок повернення товару можливо вимагати сплачені кошти. Однак, позивачем не надано доказів оформлення накладної про повернення товару, як не надано доказів, що отриманий товар від ТОВ "Плутарх-М" протягом року зберігався належним чином та не був використаний. Таким чином, відповідач вважає, що звернення до суду з вимогою про повернення коштів зі сторони позивача є передчасним.

Представник позивача не з'явився в судове засідання, просив розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача з'явився в судове засідання, проти задоволення позовних вимог заперечував, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Розгляд справи відкладався до 23.04.2018.

По справі оголошувалася перерва до 10.05.2019.

В порядку ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 10.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно усної домовленості між ТОВ "Метангаз-Моторс" та ТОВ "Плутарх-М", відповідач зобов'язався поставити позивачу цинку окис технічний (вищого сорту).

На підставі виставленого відповідачем Рахунку-фактури №220201 від 22.02.2018, позивачем було сплачено суму вартості погодженого сторонами товару у розмірі 19968,00 грн. (платіжне доручення №2168 від 26.02.2018).

Товар (окис цинку технічного (вищого сорту) в кількості 200 кг на суму з ПДВ 19968,00 грн., разом з видатковою накладною №010301 було направлено на адресу позивача перевізником ТОВ "Нова пошта".

Позивачем було отримано товар 06.03.2018, що підтверджується копією Експрес-накладної №20 4000 8004 5575 від 01.03.2018, та оплачено вартість доставки у розмірі 850,00 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, фактичні дії сторін, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України).

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України).

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 674 Цивільного кодексу України).

Відповідачем, на підтвердження якості товару було надано Паспорт на білила цинкові, марки ТД , ТУ У 24.1-30815031-001-2003 від 10.01.2018 ТОВ "Гартмет-ХХІ" та сертифікат якості від 05.01.2018.

Після отримання товару, встановивши, що відповідачем було поставлено не той товар, що було погоджено сторонами, позивач звернувся до ТОВ "Плутарх-М" з листом вих№13 від 13.03.2018, з проханням повернути кошти у розмірі 19 968,00 грн., сплачені згідно рахунку №220201 від 22.02.2018 за окис цинку технічний (вищий сорт) 200 кг, оскільки отриманий позивачем товар не є окисом цинку технічним, який було замовлено, а є окисом цинку кормовим невідомого ґатунку, оскільки не має можливості застосовувати його у виробництві обладнання підвищеної небезпеки. Окрім того, позивач гарантував повернення товару на погоджену адресу.

Відповідачем було надано відповідь вих№0314-18 від 14.03.2018, згідно якої останній зазначив, що для повернення грошових коштів необхідно надати протокол-дослідження із лабораторії з зазначенням методу дослідження по даному продукту, з печаткою та підписом, що підтверджують отримання підприємством "окису цинку кормового невідомого ґатунку".

З метою з'ясування якості отриманого товару, позивач, 12.03.2018, звернувся до ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" з заявою про проведення експертизи на вміст окису цинку, про що було укладеного Договір на виконання досліджень проби цинку окису №31-18 від 23.03.2018.

Згідно висновку ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" було встановлено, що наданий для випробувань зразок цинку окису не відповідає вимогам ГОСТ 202-84, за своїми показниками є синтетичним неорганічним пігментом.

26.07.2018 на адресу відповідача була направлена претензія №1 від 26.07.2018 з вимогою повернути кошти у розмірі 19 968,00 грн.

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 19 968,00 грн. вартості товару неналежної якості та 3 750,00 грн. вартості проведеного експертного дослідження.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Приписи ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України наділяють покупця правом відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару виключно у випадку істотного порушення вимог щодо якості товару.

Під істотним порушенням норми Цивільного кодексу України визначають наявність у товарі одного із наступних недоліків: 1) недоліків, які не можна усунути (невиправні недоліки); 2) недоліки, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу (недоліки, усувати які економічно невигідно); 3) недоліки, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення (повторювані недоліки).

Тобто, вимагати відшкодування вартості товару або його заміни покупець має право лише у випадку, якщо недоліки товару є істотними, тобто невиправними, економічно невигідними або повторювальними.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем не виконано умови Договору, поставлено позивачу товар, який не відповідає фактичним характеристикам товару, який необхідно було поставити.

Посилання відповідача, що ним було поставлено саме той товар, який було узгоджено сторонами, спростовується матеріалами справи, у тому числі, податковою накладною від 27.02.2018, згідно якої останній зазначив, що ним було поставлено позивачу цинк окис кормовий у кількості 200 кг на суму 19 968,00 грн.

14.03.2018 відповідачем було внесено зміни до податкової накладної, здійснено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної та замінено найменування товару з "цинку окис кормовий" на "цинку окис технічний (вищий сорт)". 16.03.2018 відповідачем знову було внесено коригування кількісних і вартісних показників податкової декларації від 27.02.2018 та зазначено в номенклатурі товарів "цинк окису кормовий". При цьому кількісні показники під час коригування не змінювалися, було змінено лише найменування товару.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимим доказами, поставку саме товару узгодженого сторонами під час укладання договору.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 127 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Так, позивачем заявлено також вимоги про відшкодування вартості проведеного експертного дослідження, які у розумінні наведених норм процесуального закону є судовими витратами, пов'язаними з розглядом справи, які в силу ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 23.03.2018 між позивачем та Державним підприємством "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" було укладено договір на виконання досліджень проби цинку окису №31-18. Згідно п.2.1 даного Договору загальна вартість договору складає 3 750,00 грн., згідно протоколу погодження договірної ціни.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено на користь ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" 3 750,00 грн. з призначенням платежу: за виконання досліджень проби цинку окису згідно рахунку 43 від 17.04.2018 по договору №31-18 від 23.03.2018., що підтверджується платіжним дорученням №2218 від 17.04.2018.

З огляду на наведене, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, які складаються з суми судового збору за подання позову у розмірі 1 921,00 грн. та суми витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 3 750,00 грн. покладаються на відповідача, оскільки позов задоволено.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутарх-М" (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, пров. Леваневського, буд. 33; код ЄДРПОУ 40709771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метангаз-Моторс" (40031, м.Суми, пр. Курський, 147; код ЄДРПОУ 06712351) суму оплати за товар неналежної якості у розмірі 19 968,00 грн., 3 750,00 грн. витрат на проведення експертного дослідження та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн., про що видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.05.2019

Суддя Е.М.Бондарєв