Постанова

від 15.08.2019 по справі 904/835/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2019 року м.Дніпро Справа № 904/835/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Вечірко І.О., Кузнецов В.О.

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутарх-М" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2019, повний текст рішення складено 11.05.2019., суддя Бондарєв Е.М., у справі № 904/835/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метангаз-Моторс", м. Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутарх-М", м. Новомосковськ,

про стягнення 19 968,00 грн. заборгованості за товар неналежної якості та 3 750,00 грн. витрат на проведення експертного дослідження,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2019р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Метангаз-Моторс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутарх-М" про стягнення 19 968,00 грн. заборгованості за товар неналежної якості та 3 750,00 грн. витрат на проведення експертного дослідження.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2019 у справі №904/835/19 - позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутарх-М" (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, пров. Леваневського, буд. 33; код ЄДРПОУ 40709771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метангаз-Моторс" (40031, м.Суми, пр. Курський, 147; код ЄДРПОУ 06712351) суму оплати за товар неналежної якості у розмірі 19 968,00 грн., 3 750,00 грн. витрат на проведення експертного дослідження та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та винести нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

На думку скаржника, висновки суду, які викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ґрунтується на недоведених обставинах, що мають значення для справи, які місцевий суд неправомірно визнав встановленими.

Так, апелянт в апеляційній скарзі, зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було проігноровано факт, що договір укладався усно, та безпідставно зроблено висновок, що позивачем замовлявся окис цинку, який повинен відповідати вимогам ГОСТ 202-84 ( Білила цинкові. Технічні умови), який на дату замовлення втратив чинність.

На думку скаржника судом було залишено поза увагою той факт, що внаслідок незгоди позивача з якістю отриманого товару він мав викликати представника відповідача для спільного відібрання зразків, які направлялись для встановлення відповідності товару до ДП "Сумський науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів .

Також не встановлено чи правомірним було застосовувати для проведення випробувань та надання висновків ГОСТ 202-84, який відповідно до Наказу від 14.12.2015 № 186 Про скасування міждержавних стандартів в Україні, що розроблені до 1992 року втратив чинність з 1 січня 2018 року.

Як зазначено скаржником, Позивачем внаслідок порушення процедури приймання товару за якістю не доведено під час судового розгляду належними доказами: яку взагалі речовину передав для експертизи, досліджень проби або випробувань Позивач, оскільки відповідно до Акту №1 приймання-передачі зразка для проведення експертизи від 12.03.2018 року до ДП "СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ І ПІГМЕНТІВ" було передано 0.2 кг речовини біло-сірого кольору , а договір №31-18 на виконання досліджень проби цинку окису ТОВ Метангаз-Моторс було укладено лише 23.03.2018 року. Крім того, за Актом прийому-передачі зразка для проведення експертизи від 12.03.2018 року було передано 0,2 кг речовини біло-сірого кольору , а висновки, якими Позивач обґрунтував позов, та які містяться у Протоколі випробувань №333 від 12.04.2018, зроблені виключно для зразка цинку окису, який був переданий 23.03.2018 року.

Висновок суду про те, що 14.03.2019р. відповідачем було внесено зміни до податкової накладної, здійснено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної та замінено найменування товару з "цинку окис кормовий" на "цинку окис технічний (вищий сорт)". 16.03.2018 відповідачем знову було внесено коригування кількісних і вартісних показників податкової декларації від 27.02.2018 та зазначено в номенклатурі товарів "цинк окису кормовий". При цьому кількісні показники під час коригування не змінювалися, було змінено лише найменування товару - суперечить доказам наданим до матеріалів справи та неправомірно було звернуто увагу на той факт, що підставою для повернення коштів може бути лише повернення товару, для чого складається накладна про повернення, а з боку відповідача повинна бути видана довіреність на отримання неякісного товару і лише внаслідок повернення товару можливо вимагати сплачені кошти.

Таким чином, під час розгляду справи судом першої інстанції мала місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що призвело до винесення неправомірного рішення, та є підставою для скасування рішення відповідно до вимог ст. 277 ПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що посилання відповідача, на те, що в податкову накладну, яка підтверджує відвантаження цинку кормового було внесено коригування повторно, що пов`язане зі зміною ознак імпорту товару, не відповідає дійсності. Крім того, позивачем зазначено, що відповідач, посилаючись ТУ У 24.1-30815031-001-2003, підтверджує позовні вимоги з огляду на те, що вказані ТУ визначають якість Белила цинковые, марка ТД , а не цинку окису технічного.

Щодо твердження відповідача про те, що ДП Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів не має повноважень проводити експертні дослідження, позивач пояснює наступне, що сам відповідач листом від 14.03.2018року за вих. №0314-18, що надійшов на електронну адресу позивача, просив надати протокол-дослідження із лабораторії з вказанням методу дослідження по даному продукту і позивачем було виконана вимога відповідача. Посилання відповідача на те, що договір про проведення дослідження був укладений 23.03.2018року, а зразки передані 12.03.2018року нічого не доводить, оскільки, до позову додано документи, які свідчать про те, що саме 12.03.2018року позивач звернувся до Інституту з проханням провести експертизу речовини біло-сірого кольору на вміст в ній окису цинку та цього ж дня згідно акту №1 представнику Інституту був переданий зразок речовини, що підтверджується копією акту, доданою до позовної заяви. 23.03.2018року на виконання заяви та акту №1 між позивачем та Інститутом був укладений договір та протокол погодження договірної ціни на виконання досліджувальних робіт, який був виконаний Інститутом, про що свідчить протокол випробувань №333 від 12.04.2018року. Тому твердження відповідача про те, що Інститут немає права проводити експертизи, спростовує таке твердження, оскільки, Інститутом були проведені випробування, а не проведена експертиза, що і просив в листі від 14.03.2018року відповідач та згідно з КВЕД 72.19 основним видом діяльності інституту є саме дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук.

У відповіді на відзив відповідач зокрема зазначає, що позивач наполягає на чинності ГОСТ 202-84, однак це твердження спростовується тим, що відповідно до Наказу Державного підприємства Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості від 14.12.2015 № 186 Про скасування міждержавних стандартів в Україні, що розроблені до 1992 року у таблиці під номером 860 переліку скасованих ГОСТів міститься ТОСТ 202-84 Белила цинковые.Технические условия .

За твердженням скаржника, позивач намагається довести невідповідність товару, який був поставлений за усною угодою, вимогам, які не підтвердив ніякими доказами, що замовлений товар повинен був відповідати саме ГОСТ 202-84.

Скаржник зазначив, що позивачем внаслідок його незгоди з якістю отриманого товару останній не викликав представника відповідача для спільного відібрання зразків, які направлялись для встановлення відповідності товару до ДП "Сумський науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів та висновки, якими позивач обґрунтував позов, та які містяться у Протоколі випробувань №333 від 12.04.2018, зроблені виключно для зразка цинку окису, який був переданий 23.03.2018 року. Доказів повторної передачі позивачем зразків для досліджень суду не надавалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що згідно усної домовленості між ТОВ "Метангаз-Моторс" та ТОВ "Плутарх-М", відповідач зобов`язався поставити позивачу цинку окис технічний (вищого сорту).

На підставі виставленого відповідачем Рахунку-фактури №220201 від 22.02.2018, позивачем було сплачено суму вартості погодженого сторонами товару у розмірі 19968,00 грн. (платіжне доручення №2168 від 26.02.2018).

Товар (окис цинку технічного (вищого сорту) в кількості 200 кг на суму з ПДВ 19968,00 грн., разом з видатковою накладною №010301 було направлено на адресу позивача перевізником ТОВ "Нова пошта".

Позивачем було отримано товар 06.03.2018, що підтверджується копією Експрес-накладної №20 4000 8004 5575 від 01.03.2018, та сплачено вартість доставки у розмірі 850,00грн.

Відповідачем, на підтвердження якості товару було надано Паспорт на білила цинкові, марки ТД, ТУ У 24.1-30815031-001-2003 від 10.01.2018 ТОВ "Гартмет-ХХІ" та сертифікат якості від 05.01.2018.

Після отримання товару, встановивши, що відповідачем було поставлено не той товар, що було погоджено сторонами, позивач звернувся до ТОВ "Плутарх-М" з листом вих№13 від 13.03.2018, з проханням повернути кошти у розмірі 19 968,00 грн., сплачені згідно рахунку №220201 від 22.02.2018 за окис цинку технічний (вищий сорт) 200 кг, оскільки отриманий позивачем товар не є окисом цинку технічним, який було замовлено, а є окисом цинку кормовим невідомого ґатунку, оскільки не має можливості застосовувати його у виробництві обладнання підвищеної небезпеки. Окрім того, позивач гарантував повернення товару на погоджену адресу.

Відповідачем було надано відповідь вих№0314-18 від 14.03.2018, згідно якої останній зазначив, що для повернення грошових коштів необхідно надати протокол-дослідження із лабораторії з зазначенням методу дослідження по даному продукту, з печаткою та підписом, що підтверджують отримання підприємством "окису цинку кормового невідомого ґатунку".

З метою з`ясування якості отриманого товару, позивач 12.03.2018 звернувся до ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" з заявою про проведення експертизи на вміст окису цинку, про що було укладеного Договір на виконання досліджень проби цинку окису №31-18 від 23.03.2018.

Згідно висновку ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" було встановлено, що наданий для випробувань зразок цинку окису не відповідає вимогам ГОСТ 202-84, за своїми показниками є синтетичним неорганічним пігментом.

26.07.2018 на адресу відповідача була направлена претензія №1 від 26.07.2018 з вимогою повернути кошти у розмірі 19 968,00 грн.

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді.

З підстав викладеного, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 19 968,00 грн. вартості товару неналежної якості та 3750,00 грн. вартості проведеного експертного дослідження.

Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 207 ЦК України:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 626 ЦК України договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на вказані норми ЦК України та ГК України, та враховуючи те, що сторони вчинили певні дії, а саме, відповідач виставив і направив позивачу рахунок та поставив Товар, а позивач оплатив зазначений рахунок та прийняв Товар, сторонами шляхом вчинення фактичних дій укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилається на те, що поставлений відповідачем Товар не відповідає тим вимогам якості, про які сторони дійшли згоди, а отже, відповідачем порушено господарське зобов`язання, з огляду на що, позивач звернувся з даним позовом.

На підтвердження факту поставки відповідачем Товару неналежної якості позивач при зверненні до суду послався на те, що на його замовлення ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" виконано дослідження, за результатами якого встановлено, що наданий для випробувань зразок цинку окису не відповідає вимогам ГОСТ 202-84, за своїми показниками є синтетичним неорганічним пігментом.

Згідно з нормами статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України).

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України).

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 674 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Приписи ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України наділяють покупця правом відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару виключно у випадку істотного порушення вимог щодо якості товару.

Під істотним порушенням норми Цивільного кодексу України визначають наявність у товарі одного із наступних недоліків: 1) недоліків, які не можна усунути (невиправні недоліки); 2) недоліки, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу (недоліки, усувати які економічно невигідно); 3) недоліки, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення (повторювані недоліки).

Тобто, вимагати відшкодування вартості товару або його заміни покупець має право лише у випадку, якщо недоліки товару є істотними, тобто невиправними, економічно невигідними або повторювальними.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, місцевий суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано умови Договору, поставлено позивачу товар, який не відповідає фактичним характеристикам товару, який необхідно було поставити. Доводи відповідача, що ним було поставлено саме той товар, який було узгоджено сторонами, спростовується матеріалами справи, у тому числі, податковою накладною від 27.02.2018, згідно якої останній зазначив, що ним було поставлено позивачу цинк окис кормовий у кількості 200 кг на суму 19 968,00 грн.

Проте, колегія суддів не поділяє вказані висновки суду першої інстанції, з огляду на викладене нижче.

Згідно з приписами ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Як слідує з матеріалів справи, спірна поставка є іногородньою.

Укладений між сторонами у спрощений спосіб договір поставки не містить посилань на те, в якій спосіб має проводитися приймання товару за якістю, з огляду на що, відповідно до приписів чинного законодавства, до таких правовідносин (приймання товару за якістю) слід застосовувати Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджену Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.

Відповідно до п. 26 Інструкції П-7 у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами або договором для визначення якості продукції передбачений відбір зразків (проб), особи, які беруть участь в прийманні продукції за якістю, зобов`язані відібрати зразки (проби) цієї продукції.

Відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються етикетками підписаними особами, які беруть участь у відборі.

Відповідно до п.п. 27, 28 Інструкції П-7 про відбір зразків (проб) складається акт, який підписується усіма особами, що приймають в цьому участь.

З відібраних зразків (проб) один залишається у отримувача, інший надсилається виробнику (відправнику) продукції. У всіх випадках, коли це передбачено стандартами, технічними умовами, іншими обов`язковими правилами і договором, відбираються додаткові зразки (проби) для здачі на аналіз або випробування в лабораторії або науково-дослідні інститути.

Про здачу зразків (проб) на аналіз або випробування робляться відповідні позначки в акті відбору зразків (проб). Відібрані зразки (проби) продукції повинні зберігатися одержувачем, виробником (відправником) до вирішення спору про якість продукції, а у випадках передачі матеріалів про випуск недоброякісної продукції в органи прокуратури і суду - до вирішення справи в цих органах.

Згідно з п. 20 Інструкції П-7 у разі неявки представника виготовлювача (відправника) за викликом одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

За відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз за місцем знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або нез`явленні його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (Організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації); або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства; або в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виготовлювач (Відправник) дав згоду на односторонню приймання продукцій.

Відповідно до п. 32 Інструкції П-7 акт, що встановлює неналежну якість чи некомплектність продукції, складений за участю представників, зазначених в п. 20, п. п. а), б) та в) затверджується керівником підприємства-отримувача чи його заступником не пізніше трьохденного строку після складання акту.

Враховуючи відсутність доказів надання відповідачем згоди на приймання Товару по якості виключно представниками позивача, позивач, встановивши неякісність Товару, мав зупинити його приймання та викликати для складення акту представника відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а при її відсутності або у випадку відмови таких осіб направити представника, або у випадку неявки такого представника, викликати компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості, проте доказів вчинення відповідних дій позивачем матеріали справи не містять.

Позивачем не було надано суду доказів належного відбору проб для проведення випробувань, акт про відбір зразків (проб) - відсутній.

Отже, колегія суддів не вбачає за можливе встановити дату відбору зразків для проведення дослідження, осіб, якими здійснено їх відбір, а також те, що зразки для дослідження відібрано з товару, який поставлено відповідачем.

Щодо висновку ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів", яким встановлено невідповідність наданого випробувань зразка цинку окису вимогам ГОСТ 202-84, то даний висновок колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відповідно до Наказу від 14.12.2015 № 186 Про скасування міждержавних стандартів в Україні, що розроблені до 1992 року ГОСТ 202-84 втратив чинність з 1 січня 2018 року. Тому посилання позивача на те, що ним замовлявся окис цинку, який повинен відповідати вимогам ГОСТ 202-84 ( Білила цинкові. Технічні умови), який на дату замовлення втратив чинність, є безпідставним.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять доказів складання акту щодо неякісності Товару в порядку, встановленому Інструкцією П-7.

Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів чинного законодавства саме на позивача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, тобто у даному випадку саме позивач повинен довести, що відповідачем був поставлений товар неналежної якості, проте належних та допустимих доказів вказаного позивач до матеріалів справи не надав, а відтак, його посилання на вказані обставини колегією суддів до уваги не приймаються як недоведені.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ч.3 ст.13, ст.77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017р.), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно положень пунктів 3 і 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення.

З підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для повного скасування оскарженого рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутарх-М" - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2019р у справі №904/835/19 - скасувати повністю та прийняти нове рішення.

У задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метангаз-Моторс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутарх-М" 2 881, 50 грн. витрат на судовий збір, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.

Повний текст постанови складений 15.08.2019р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов