Постанова

від 03.05.2019 по справі 638/3536/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/3536/16-ц

Провадження № 22-ц/790/930/19

03 травня 2019 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретарів судового засідання Сватенко Н.В.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі - ОСОБА_3 , Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, публічне акціонерне товариство ВТБ Банк , ОСОБА_4 ,

інші учасники справи:

треті особи - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, ухвалене 09 листопада 2018 року у складі судді Подус Г.С. (повний текст рішення складено 15 листопада 2018 року), -

У С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, після збільшення вимог якого у березні 2016 року (т.1 а.с. 82-84) та зміни предмету у вересні 2017 року (т.2 а.с. 181-183) просив суд визнати поважними причини пропуску строків позовної давності та поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення з дійсним позовом, визнати недійсними прилюдні торги, проведені 22.06.2011 року приватним підприємством Спеціалізоване підприємство Юстиція (надалі ПП Юстиція ), з продажу арештованого нерухомого майна - домоволодіння - житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки, заг. пл. - 0,1000 га (кадастровий номер - НОМЕР_1 ), земельної ділянки, заг. пл. - 0,5161 га (кадастровий номер - НОМЕР_2 ) та земельної ділянки, заг. пл. - 0,4403 га (кадастровий номер - НОМЕР_1 ) , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати недійними:

?протокол №1-038/11 від 22.06.2011 р. проведення прилюдних торгів з реалізації домоволодіння - житлового будинку АДРЕСА_1 ;

?протокол №2-038/11 від 22.06.2011 р. проведення прилюдних торгів з реалізації- земельної ділянки, заг.пл. - 0,1000 га, (кадастровий номер - НОМЕР_1 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

?протокол №3-038/11 від 22.06.2011 р. проведення прилюдних торгів з реалізації земельної ділянки, заг. пл. - 0,5161 га, (кадастровий номер - НОМЕР_2 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

?протокол №4-038/11 22.06.2011 р. проведення прилюдних торгів з реалізації земельної ділянки, заг. пл. - 0,4403 га (кадастровий номер - НОМЕР_1 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

Також просив визнати недійсними: - акт №207/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14.07.2011 р. - домоволодіння - житловий будинок АДРЕСА_1; - акт №207/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14.07.2011 р. земельної ділянки, заг. пл. - 0,1000 га ( кадастровий номер - НОМЕР_1 ); що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі Земельна ділянка 0,1000 га); - акт №207/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14.07.2011 р. земельної ділянки, заг.пл. -0,4403 га, (кадастровий номер -НОМЕР_1 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі Землеьна ділянка 0,4403 га); акт №207/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14.07.2011 р. земельної ділянки, заг. пл. - 0,5167 га (кадастровий номер -НОМЕР_2 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_6 у позовній заяві просив визнати недійсними свідоцтва про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 від 20.07.2011 р. на Житловий будинок НОМЕР_9 , на Земельну ділянку 0,1000 га, на Земельну ділянку 0,5161 га, на Земельну ділянку 0,4403 га; скасувати державну реєстрацію права власності на Житловий будинок НОМЕР_9 за ОСОБА_3 . Визнати недійними державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на Земельну ділянку 0,1000 га, виданий на ім`я ОСОБА_3 , державним акт серії НОМЕР_4 на право власності на Земельну ділянку 0,5161 га, виданий на ім`я ОСОБА_3 , державним акт серії НОМЕР_5 на право власності на Земельну ділянку 0,4403 га, виданий на ім`я ОСОБА_3

Визнати недійсними та скасувати звіт № 4461 та висновок з незалежної оцінки майна - Житлового будинку НОМЕР_9 та Земельних ділянок 0,1000 га, 0,4403 га, та 0,5161 га, що затверджений 18.11.2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю Українська експертна група ( надалі ТОВ); звіт №4461/1 та висновок з неналежної оцінки майна Житлового будинку НОМЕР_9 та Земельної ділянки 0,1000 га, затверджений 11.03.2011 року ТОВ; звіт №4461/2 та висновок про експертну грошову оцінку Земельної ділянки 0,1000 га, затверджений 11.03.2011 року ТОВ ; звіт №4461/3 та висновок про експертну грошову оцінку Земельної ділянки 0,5161 га, затверджений 11.03.2011 року ТОВ; звіт №4461/4 та висновок про експертну грошову оцінку Земельної ділянки 0,4403 га, затверджений 11.03.2011 року ТОВ .

Просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №106 від 07.05.2010 року, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (ПН ХМНО) Єрьоменко В.В. на вимогу і на користь стягувача - Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) ВТБ Банк , відповідно до якого пропонується звернути стягнення на Житловий будинок НОМЕР_9 та Земельні ділянки 0,1000 га, 0,5161 га 0,4403 га, що належать ОСОБА_5 , та задовольнити вимоги стягувача в загальному розмірі 23 842 226 грн. 39 коп. Визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 у праві спільної сумісної власності на Житловий будинок НОМЕР_9 та Земельні ділянки 0,1000 га, 0,5161 га, 0,4403 га, становила 1/2 частину. Визнати за ОСОБА_9 право власності на 1/2 частину Земельних ділянок 0,1000 га, 0,5161 га, 0,4403 га і витребувати вказані частини земельних ділянок на користь позивача. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4 783 136 грн. 50 копійок, з яких 3 783 136 грн. 50 коп. - матеріальна шкода та 1 000 000 грн. - моральна шкода за знищення Житлового будинку НОМЕР_9 .

У заяві про збільшення позовних вимог та зміну предмету позову просив визнати недійсними нотаріально посвідчені: договір купівлі-продажу від 17.03.2016 р. №331, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо продажу Земельної ділянки 0,5161 га; договір купівлі-продажу від 17.03.2016 р. №341, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо продажу Земельної ділянки 0,1000 га; договір купівлі-продажу від 17.03.2016 р. №336, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , щодо продажу Земельної ділянки 0,4403 га; витребувати на користь ОСОБА_1 1/2 частину Земельної ділянки 0,1000 га та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,9564 га (кадастровий номер - НОМЕР_10 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі Земельна ділянка 0,9564 га із чужого незаконного володіння ОСОБА_4

В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_8 та ОСОБА_5 Батьки позивача перебували у шлюбі з 19 лютого 1994 року по 21 червня 2013 року. За час шлюбу набули у власність Житловий будинок НОМЕР_9 , Земельні ділянки 0,1000 га, 0,5161 га, 0,4403 га, що відповідно до Кодексу про шлюб та сім`ю є їх спільною сумісною власністю. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер. Оскільки на час смерті батька ОСОБА_1 була неповнолітньою, вона вважається такою, що прийняла спадщину. Після відмови нотаріальної контори 06 січня 2016 року у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 правовстановлюючих документів, вона почала оформлювати документи на набуті батьками за час шлюбу житловий будинок та земельні ділянки і дізналася, що вони були реалізовані на прилюдних торгах. При цьому ОСОБА_1 , як спадкоємцю, перейшло право витребувати майно у добросовісного набувача та оскаржити правочини, за якими майно вибуло з власності ОСОБА_8

Так, для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №23 ВД від 24.03.2006 року між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір №23ВД-z/1 від 24.03.2006 року зі змінами та доповненнями до нього. Предметом іпотеки виступили належні ОСОБА_5 Житловий будинок НОМЕР_9 і Земельні ділянки 0,1000 га, 0,5161 га, 0,4403 га.

07 травня 2010 року ПН ХМНО Єрьоменко В.В. за зверненням ВАТ ВТБ Банк (правонаступником якого є ПАТ ВТБ Банк ) було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 23ВД-z/1 від 24.03.2006 для задоволення вимог стягувача в загальному розмірі 23 842 226 грн. 39 коп.

22.06.2011 року ПП Юстиція в порядку здійснення виконавчого провадження № 20125287 реалізувало вказане вище майно.

При цьому рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 лютого 2016 року, за позовом ОСОБА_5 встановлено, що реалізація іпотечного майна не могла бути проведена на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки його було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства.

Незаконність виконавчого напису представник ОСОБА_1 . обґрунтовує тим, що на час його вчинення заборгованість була спірною, іпотекодавець ОСОБА_5 не отримувала письмової вимоги про усунення порушень та повідомлення про порушення боржником ТОВ Українсько-Російська фірма Ю.К.А.С. основного зобов`язання за кредитним договором.

Прилюдні торги та наступні правочини, спрямовані на оформлення їх результатів, є недійсними, оскільки на час проведення прилюдних торгів Предмет іпотеки знаходився під арештом та забороною відчуження і їх продаж був неможливим. ПП Юстиція при проведенні торгів порушило свій обов`язок опублікувати інформаційне повідомлення про їх проведення, що вплинуло на формування ціни реалізації, не повідомило ОСОБА_5 про дату, час та місце проведення прилюдних торгів. Звіти про оцінку від 11.03.2011, за результатами яких було реалізовано предмет іпотеки, зроблені оцінювачем без постанови державного виконавця про проведення оцінки вже після відновлення виконавчого провадження, ОСОБА_5 про результати оцінки повідомлена не була. Договір про надання послуг з експертної оцінки між ТОВ Українська експертна група та державним виконавцем підписано не було. Вартість іпотечного майна у звітах є значно заниженою. Оформлення кінцевих результатів торгів відбулося з порушенням чинного законодавства.

Переможцем прилюдних торгів з реалізації Житлового будинку НОМЕР_9 та Земельних ділянок 0,1000 га, 0,5161 га, 0,4403 га став ОСОБА_3 У 2015 році він зруйнував Житловий будинок , а 17 березня 2016 року продав ОСОБА_4 земельні ділянки 0,1000 га, 0,5161 га, 0,4403 га за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу.

Оскільки вчинення виконавчого напису та прилюдні торги вплинули на права ОСОБА_8 на майно, що перебувало у його спільній сумісній власності з ОСОБА_5 , до позивачки, як спадкоємиці ОСОБА_8 , перейшло право на скарження вказаних правочинів та витребування належної їй в порядку спадкування за законом Ѕ частини земельних ділянок у добросовісного набувача ОСОБА_4

Крім цього, діями ОСОБА_3 зі знищення належного її батькам Житлового будинку НОМЕР_9 їй, як спадкоємиці, було завдано матеріальну та моральну шкоду. Що виразилася у неможливості повернення їй Ѕ частини цього будинку, хвилюваннях, нервових переживаннях та моральних стражданнях у зв`язку із неможливістю реалізувати свої спадкові права. Тому позивач просила стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію за знищений будинок у розмірі 3 783 136 грн. 50 коп. та стягути 1 000 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено (т.3 а.с. 244-254).

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції посилався на те, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса було вчинено 07 травня 2010 року, а прилюдні торги проведено 22 червня 2011 року, тобто за життя батька позивача. ОСОБА_8 будучи обізнаним про вибуття з його володіння Житлового будинку НОМЕР_9 та спірних земельних ділянок вказані правочини не оспорював. Факт обізнаності ОСОБА_8 про вчинення виконавчого напису та проведення прилюдних торгів підтверджується поясненнями його колишньої дружини ОСОБА_5 , наданими в іншій цивільній справі. При укладенні іпотечного договору та змін до нього ОСОБА_8 надавав свою згоду на укладення дружиною вказаних договорів, тобто був обізнаний про передачу в іпотеку Житлового будинку НОМЕР_9 та Земельних ділянок 0,1000 га, 0,5161 га, 0,4403 га. Станом на день відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ПАТ ВТБ Банк вже задовольнило свої вимоги про погашення кредитної заборгованості, реалізувавши предмет іпотеки на прилюдних торгах. Таким чином, ОСОБА_8 на день смерті вже не був співвласником реалізованого майна, тому до складу спадщини воно не увійшло, і права спадкоємця реалізацією майна не порушені. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування земельних ділянок від добросовісного набувача є взаємовиключними. Можуть бути пред`явлені виключно власником. Оскільки ОСОБА_1 право власності на Земельні ділянки 0,1000 га, 0,5161 га, 0,4403 га не набула, у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування земельних ділянок від добросовісного набувача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди належить відмовити.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі (т.4 а.с. 1-4).

В обґрунтування посилається на те, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2015 року, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, було встановлено, що про вчинення виконавчого напису і реалізацію Житлового будинку НОМЕР_9 та Земельних ділянок 0,1000 га, 0,5161 га, 0,4403 га на прилюдних торгах була обізнана лише ОСОБА_5 На час вчинення вказаних правочинів ОСОБА_8 не був титульним власником спірного майна, тому не міг знати про його відчуження. При цьому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст. 48 Закону України Про іпотеку , оскільки ОСОБА_8 не належить до перелічених в статті суб`єктів оскарження прилюдних торгів. Посилання суду на обізнаність спадкодавця про передачу спільного майна подружжя в іпотеку не свідчить про згоду на продаж вказаного майна. ОСОБА_1 має право оскаржити вчинення нотаріусом виконавчого напису та прилюдні торги, оскільки у її батька на час смерті було таке право як одного зі співвласників реалізованого майна. Позивач вказане право успадкувала, як спадкоємець першої черги спадкування за законом. При зверненні стягнення на майно, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток кожного зі співвласників було порушено право іншого з подружжя, що підлягає захисту.

ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , у відзиві заперечує проти задовлення апеляційної скраги (т.4 а.с. 37-46). Посилається на те, що обізнаність ОСОБА_8 про вчинення виконавчого напису підтверджується, зокрема, тим, що у 2011 році у провадженні судів знаходились цивільна та господарська справа щодо оскарження виконавчого напису, прилюдних торгів та кредитної заборгованості ТОВ Ю.К.А.С. , на погашення якої було звернуто стягнення на предмет іпотеки. Директором ТОВ Ю.К.А.С. на той час був саме ОСОБА_8 , тому він не міг не знати про існування простроченої кредитної заборгованості товариства і задоволення вимог ПАТ ВТБ Банк по її погашенню за рахунок реалізації предмета іпотеки. Визначений ст. 48 Закону України Про іпотеку тримісячний строк оскарження прилюдних торгів може бути застосований до ОСОБА_8 , оскільки ОСОБА_5 свою частку у спільному майні подружжя не виділяла, ОСОБА_8 надав свою згоду на передачу майна в іпотеку, тобто також виступив іпотекодавцем. ОСОБА_11 у 2011 році проживала разом із сім`єю у Житловому будинку НОМЕР_9 , була з нього виселена 29 серпня 2011 року, тому не могла не знати про обставини, якими обґрунтована її позовна заява. При цьому її представником в суді першої інстанції була та ж особа, яка представляла інтереси її матері та ТОВ Ю.К.А.С. у вказаних вище цивільній та господарській справі. При цьому згідно з усталеною практикою, пред`явлення одночасно віндикаційного та негаторного позовів є взаємовиключними.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.02.1994 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_6 від 29.11.2011 року (т. 1 а.с. 15).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_7 від 03.12.1998 (т. 1 а.с. 14).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21.06.2013 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 розірвано.

24.12.2001 ОСОБА_12 та ОСОБА_5 уклали нотаріального посвідчений договір купівлі-продажу № 2550, згідно якого ОСОБА_5 набула у власність Житловий будинок НОМЕР_9 (т. 1 а.с. 18).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_8 від 08.07.2002 ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, реєстраційний №836 від 08.07.2002, набула у власність Земельну ділянку 0,1000 га (т. 1 а.с.19).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.03.2003 року, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстровано в управлінні земельних ресурсів 12.02.2003 року за №989, стала власником Земельної ділянки 0,5161 га (т.1 а.с.20).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.10.2003 року, ОСОБА_5 на підставі рішення XIV сесії XXIVскликання Харківської міської ради від 24.06.2003 №143/03, набула у власність Земельну ділянку 0,4403 га (т.1 а.с. 21).

24 березня 2006 року ОСОБА_5 уклала з Акціонерним комерційним банком Мрія (правонаступником всіх прав та обов`язків є ВАТ ВТБ Банк ) Іпотечний договір №23ВД-z/1 з метою забезпечення виконання ТОВ Ю.К.А.С. кредитного договору №23 ВД від 24.03.2006 року. Предметом іпотеки виступили Житловий будинок НОМЕР_9 та Земельні ділянки 0,1000 га, 0,5161 га та 0,4403 га. До іпотечного договору згодом убли внесені зміни та доповнення, при незмінному предметі іпотеки (т.3 а.с. 3-5, 17-22, 25-26).

За зверненням ВАТ ВТБ Банк у квітні 2010 року ПН ХМНО ОСОБА_13 .В. 07 травня 2010 року вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на майно, що є предметом договору іпотеки №23 ВД-z/1 від 23.03.2006 року. Відповідно до виконавчого напису пропонувалося звернути стягнення на Житловий будинок НОМЕР_9 та Земельні ділянки 0,1000 га, 0,5161 га та 0,4403 га, що належать ОСОБА_5 і задовольнити вимоги стягувача ВАТ ВТБ Банк в загальному розмірі 23 842 226 грн. 39 коп. (т.1 а.с. 49-50).

22.06.2011 року ПП Юстиція під час здійснення виконавчого провадження №20125287 було реалізовано предмет іпотечного договору №23ВД-z/1 від 23.03.2006.

Під час проведення торгів були оформлені та затверджені наступні протоколи: протокол №1-038/11 від 22.06.2011 р. щодо реалізації Житлового будинку НОМЕР_9 (т.1 а.с. 33); протокол №2-038/11 від 22.06.2011 р. щодо реалізації Земельної ділянки 0,1000 га (т.1 а.с. 34); протокол №3-038/11 від 22.06.2011 р. щодо реалізації Земельної ділянки 0,5161 га (т.1 а.с. 35) та протокол №4-038/11 від 22.06.2011 р. щодо реалізації Земельної ділянки 0,4403 га (т.1 а.с. 36).

За результатами проведення публічних торгів на підставі протоколів про проведення публічним торгів старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби України, Вовченко О.В. , складено наступні акти про проведені прилюдні торги: акт № 207/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14.07.2011 р. Житлового будинку НОМЕР_9 (т.1 а.с. 40), акт №207/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14.07.2011 р. Земельної ділянки 0,1000 га (т.1 а.с. 38), акт №207/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14.07.2011 р. Земельної ділянки 0,5161 га (т.1 а.с. 39); акт №207/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14.07.2011 р. Земельної ділянки 0,4403 га (т.1 а.с. 37).

На підставі зазначених актів приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І.В. 20.07.2011 року ОСОБА_3 видані свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів: Свідоцтво про право власності на Житловий будинок НОМЕР_9 (т .1 а.с . 44 ), свідоцтво про право власності на Земельну ділянку 0,1000 га (т.1 а.с. 43), свідоцтво про право власності на земельну ділянку 0,5161 га (т.1 а.с. 42), свідоцтво про право власності на земельну ділянку 0,4403 га (т.1 а.с. 41).

Згідно із договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 17.03.2016 року №331,341,336 ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_3 Земельні ділянки 0,1000 га, 0,5161 га та 0,4403 га (т.1 а.с. 86-89).

ОСОБА_5 зверталася до суду з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису про звернення стягнення на спірне майно, та просила визнати недійсними прилюдні торги, державні акти на право власності на землю тощо. Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 лютого 2016 року, у задоволені позову ОСОБА_5 було відмовлено у зв`язку з пропуском сторку позовної давності (т. 1 а.с. 22 - 32).

ОСОБА_1 оскаржує виконавчий напис та вказані вище правочини як спадкоємець ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 16).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України)).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої, другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернуться до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

06 січня 2016 року ОСОБА_1 отримала відповідь Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Івакіної Тетяни Валентнівни № 02/01-16, у якій було вказано, що на час відкриття спадщини заявник була неповнолітньою. Згідно ч.4 ст.1268 ЦК України ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину. Внаслідок відсутності у ОСОБА_1 оригіналів правовстановлюючих документів на Житловий будинок НОМЕР_9 та Земельні ділянки 0,1000 га, 0,5161 га та 0,4403 га їй запропоновано звернутися до суду для оформлення своїх спадкових прав на вищевказане майно (т.1 а.с. 17).

Відмовляючи у задоволенні позову суд правильно керувався ст. 1281 ЦК України та обґрунтовано виходив з того, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів належності Житлового будинку НОМЕР_9 та земельних ділянок 0,1000 га, 0,5161 га і 0,4403 га спадкодавцю - ОСОБА_8 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, вищезазначене майно було придбано ОСОБА_5 під час шлюбу.

22.03.2006 ОСОБА_8 дав ОСОБА_5 нотаріально посвідчену згоду на передання в іпотеку придбані ними в зареєстрованому шлюбі житловий будинок та земельну ділянку загальною площею 1,056 га для забезпечення виконання кредитних зобов`язань ТОВ Ю.К.А.С. перед АКБ Мрія та підписувати договір іпотеки та будь - які зміни до нього на умовах за її власним розсудом ( т.3 а.с. 14).

При цьому за змістом Іпотечного договору № 23ВД - z/1 передане ОСОБА_5 . майно у вигляді Житлового будинку НОМЕР_9 та Земельних ділянок 0,1000 га, 0,5161 га та 0,4403 га є її власністю і не існує інших співвласників; не існує інших осіб, які мають права та вимоги на Предмет іпотеки; не існує інших осіб, які мають рівні права з Іпотекодавцем на розпорядження Предметом іпотеки. Хоча в матеріалах нотаріальної справи наявна згода ОСОБА_8 на передачу в іпотеку нерухомого майна, однак сторони в іпотечному договорі на зазначену згоду не посилалися та майно передавалося в іпотеку як особиста приватна власність ОСОБА_5 (т.3 а.с. 3 - 4).

27 листопада 2008 року ОСОБА_8 надав згоду ОСОБА_5 і на підписання Договору № 4 про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору №23ВД-z/1 від 24.03.2006 року (т.3 а.с. 29).

Відповідно до ст. 6 Закону України № 898-IV від 05.06.2003 Про іпотеку , в редакції чинній на момент укладання іпотечного договору №23ВД-z/1 від 24.03.2006 р., майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

За змістом пунктів 91, 99 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від від 03.03.2004 (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки), договори застави (іпотеки) нерухомого майна (житлового будинку, садиби, квартири, садового будинку, гаража, інших будівель та споруд, підприємства чи його структурного підрозділу, земельної ділянки, багаторічних насаджень, тощо) підлягають нотаріальному посвідченню. Договори про заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що заставляється, та, у передбачених законодавством випадках, державної реєстрації прав на це майно. Майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Після вчинення виконавчого напису від 07 травня 2010 року про звернення стягнення на майно, що є предметом договору іпотеки №23 ВД-z/1 від 23.03.2006 року, і задоволення вимоги стягувача ВАТ ВТБ Банк в загальному розмірі 23 842 226 грн. 39 коп. (т.1 а.с. 49) та після проведення прилюдних торгів від 22.06.2011 року щодо реалізації спірного майна, ОСОБА_8 вимог про скасування зазначених правочинів у зв`язку з порушенням його права власності не пред`являв.

У своїх поясненнях суду апеляційної інстанції представники сторін не заперечували, що під час вирішення Московським районним судом м. Харкова (рішення зазначеного суду від 21.06.2013 року) спору про розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 питання про поділ спірного сумісного майна не виникало, спору між сторонами стосовно такого майна не існувало.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне майно не передавалося в іпотеку Банку як спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_5 . Тому навіть у разі визнання недійсними виконавчого напису про звернення стягнення на це майно та договорів купівлі - продажу, що були укладені за результатами прилюдних торгів між ПП Спеціалізоване підприємство Юстиція та ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , як спадкоємиці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 , не перейшло би право власності на Ѕ частку цього майна.

Суд також обґрунтовано зазначив, що не підлягають вирішенню одночасно вимоги про визнання недійсними договорів купівлі продажу спірного майна укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( реституція) та вимоги про витребування зазначеного майна у добросовісного набувача - ОСОБА_4 . ( віндикація).

Реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Положення частини першої статті 216 ЦК України не застосовуються як підстави позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Положення статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Одночасне пред`явлення віндикаційного позову про витребування майна із чужого незаконного володіння та негаторного позову про визнання правочину недійсним із застосування реституції та одночасне застосування статей 216 і 338 ЦК України є помилковим, оскільки віндикаційний і негаторний позови вважаються взаємовиключними.

Разом з тим, судова колегія не може погодитися з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 витребування майна у вигляді Ѕ частини земельних ділянок у добросовісного набувача ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 придбав мано в порядку встановленому для виконання судових рішень і тому що майно, яке є предметом застави ( іпотеки) не є таким, що вибуло з володіння боржника поза його волею. Зазначений висновок суду спростовуються даними копій договорів купівлі - продажу спірних земельних ділянок, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порядку встановленому законом для укладення правочинів пов`язаних з відчуженням нерухомості. Тобто відчужуючи спірне майно ОСОБА_3 розпорядився ним як власник, а ОСОБА_4 в свою чергу набув його не в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини належить спадкоємцю від дня відкриття спадщини. Тому спадкоємці вправі пред`являти вимогу про витребування майна у добросовісного набувача , на яке відкрилася спадщина (віндикаційний позов), саме з часу відкриття спадщини.

Одночасно судом було правильно встановлено, що на час смерті ОСОБА_8 майно у вигляді Ѕ частини земельних ділянок останньому не належало, тому спадщина на нього не відкрилася, що є підставою для відмови позивачці у задоволенні позову. Тому допущена помилка суду щодо підстав відмови у позовних вимогах п. 25 - 32 на правильність судового рішення не вплинула.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам у справі та, як слідство, порушення судом норм матеріального права, що встановлюють право спільної сумісної власності подружжя та право на спадкування, не є обґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права не є суттєвими та висновків, викладених в рішенні суду не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

З огляду на викладене вище, апеляційна скарга ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає, а рішення суду належить залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення .

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 08 травня 2019 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді А.В. Котелевець

Р.М. Піддубний