Постанова

від 07.05.2019 по справі 615/596/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

07 травня 2019 року

м. Харків

справа № 615/596/18

провадження № 22-ц/818/1952/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Піддубного Р.М. (суддя-доповідач),

суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Кравченко О. О.,

учасники справи:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя ,

відповідачі - ОСОБА_1 , Фермерське господарство Велес-В ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року, ухвалене у складі судді Токмакової А.П., -

у с т а н о в и в :

У квітні 2018 року приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя ( ПСП Нове життя ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Велес-В (ФГ Велес-В ), в обґрунтування якого зазначило, що 31 грудня 2005 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,80 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області строком на 10 років та який було зареєстровано 31 січня 2008 року за № 040868800219. У зв`язку зі смертю 25 жовтня 2009 року ОСОБА_2 право власності на вищевказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1

На виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі ПСП Нове життя було направлено на адресу ОСОБА_1 . лист-повідомлення від 01 жовтня 2017 року про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди, проте 06 листопада 2017 року відповідач надіслав листа, в якому заявив про відмову у поновленні договору оренди від 31 грудня 2015 року, обґрунтовуючи яку зазначив про бажання самостійно використовувати належну йому земельну ділянку.

Посилаючись на те, що протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди ні одна із сторін не повідомила про його розірвання, орендар продовжував використовувати спірну ділянку, але 29 березня 2018 року ОСОБА_1 було укладено з ФГ Велес-В договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який 05 квітня 2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, чим порушено переважне право позивача на поновлення договору оренди, ПСП Нове життя просило визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) площею 5,80 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , укладений 29 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Велес-В , скасувати його державну реєстрацію від 05 квітня 2018 року за №25674270; визнати поновленим договір оренди вказаної земельної ділянки від 31 грудня 2005 року, зареєстрований 31 січня 2008 року за № 040868800219, та визнати укладеною додаткову угоду в наведеній у позові редакції.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ПСП Нове життя на користь ФГ Велес-В витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

В апеляційній скарзі представник ПСП Нове життя , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ПСП Нове життя було дотримано усіх передбачених законом умов для поновлення договору оренди, а тому висновок суду першої інстанції про те, що переважне право позивача на поновлення договору оренди не є порушеним, не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, суд першої інстанції стягнув з позивача на користь ФГ Велес-В витрати на професійну правничу допомогу за відсутності на час ухвалення рішення доказів їх надання та сплати.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність встановлених законом підстав для задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , виданого на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області № 32 від 09 липня 2001 року, зареєстрованого 27.08.2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 75, ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 5,80 га, кадастровий НОМЕР_1 , що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

31 грудня 2005 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ПСП Нове життя (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.01.2014 року, виданого державним нотаріусом Валківської державної нотаріальної контори Харківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 49, після смерті ОСОБА_2 право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1

Згідно з п.8 договору оренди землі договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктами 27, 34 договору оренди землі передбачено, зокрема, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зазначений договір зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії Центрального державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 січня 2008 року за № 040868800219.

20.11.2017 року ПСП Нове життя було направлено на адресу ОСОБА_3 лист-повідомлення від 01.11.2017 року про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди.

Разом з тим, 07.11.2017 року ОСОБА_1 направив позивачу лист-повідомлення від 06.11.2017 року, у якому повідомив, що не бажає продовжувати договір оренди на новий термін, у зв`язку з чим просив звільнити належну йому земельну ділянку після збору врожаю, не засівати під врожай 2018 року, а також в подальшому заборонив користуватися його земельною ділянкою після закінчення договору оренди. Зазначений лист отримано позивачем 09 листопада 2017 року.

23.12.2017 року та 05.02.2018 року ОСОБА_1 було направлено на адресу позивача листи-повідомлення про небажання продовжувати договір оренди на новий строк.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності передбачених законом підстав для поновлення укладеного у 2005 році договору оренди землі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 33 ЗУ Про оренду землі за закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У відповідності до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Встановлено, що договір оренди від 31.12.2005 року був зареєстрований 31.01.2008 року та діяв до 31.01.2018 року. Відповідач у листопаді 2017 року повідомив позивача, що не бажає продовжувати строк договору оренди землі на новий строк та просив звільнити його земельну ділянку після збору урожаю у 2017 році та не засівати її під урожай 2018 року, а також повернути її у належному стані.

29.03.2018 року ОСОБА_1 було укладено з ФГ Велес-В договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який 05 квітня 2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

Оскільки між відповідачами було укладено не договір оренди, а договір емфітевзису, який є іншим видом користування чужою земельною ділянкою, позивач не мав переважного права на укладення договору оренди.

В частині стягнення з ПСП Нове життя на користь ФГ Велес-В витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки докази їх понесення та їх розміру на час ухвалення рішення у справі 14.01.2019 року були відсутні та надані до суду 17.01.2019 року.

26.03.2019 року представником ФГ Велес-В подано клопотання про стягнення з ПСП Нове життя 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які понесені під час розглядусправи уХарківському апеляційному суді.

В обґрунтування клопотання надано акт приймання-передачі надання правової допомоги №30/17 від 18.03.2017 року, за яким ФГ ВЕЛЕС -В надано наступні послуги:правовий аналіз апеляційної скарги ПСП Нове життя вартістю 3000 грн., складання відзиву на апеляційну скаргу вартістю 4000 грн; рахунок фактуру №615/596/18 від 18.03.2019 року на суму 7000 грн та квитанцію від 25.03.2019 року про сплату 7000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ПСП Нове життя на користь ФГ Велес-В витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції і частині стягнення з ПСП Нове життя на користь ФГ Велес-В витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн - скасуванню, в іншій частині - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове Життя задовольнити частково.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року в частині стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь Фермерського господарства Велес-В витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн скасувати.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь Фермерського господарства Велес-В витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 травня 2019 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

О.Ю. Тичкова