Постанова

від 27.01.2020 по справі 615/596/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 січня 2020 року

м. Київ

справа № 615/596/18

провадження № 61-12245св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство Велес-В ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року у складі судді Токмакової А.П. та постанову Харківського апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя (далі - ПСГП Нове життя ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Велес-В (далі - ФГ Велес-В ) про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою та визнання поновленим договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що 31 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та позивачем ПСГП Нове життя укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,80 га, кадастровий номер 6321280300:01:000:0018, який зареєстрований 31 січня 2008 року за № 040868800219. Під час дії договору ОСОБА_2 померла, спадкоємцем її земельної ділянки став ОСОБА_1 - відповідач у справі.

Відповідно до пункту 8 договору оренди земельної ділянки, договір укладено на десять років. З урахуванням статті 18 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на момент укладення договору, відповідно до якої договір набуває чинності з дати його реєстрації, строк дії вказаного договору тривав до 31 січня 2018 року.

Позивач зазначає, що на виконання частин 1, 2 статті 33 Закону України Про оренду землі ним завчасно направлено лист-повідомлення від 01 листопада 2017 року про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди. Проте, 06 листопада 2017 року відповідачем ОСОБА_1 надіслано відповідь про відмову у поновленні договору від 31 грудня 2005 року, обґрунтовуючи бажанням самостійно використовувати земельну ділянку.

Протягом місяця після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, а орендар продовжив використовувати спірну земельну ділянку.

Проте, 29 березня 2018 року між відповідачами укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зазначеної земельної ділянки, який 05 квітня 2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

Позивач вважає, що укладання договору емфітевзису між відповідачами є грубим порушенням його переважного права як орендаря на поновлення договору оренди, оскільки він скористався правом на поновлення договору на новий строк, виконав всі необхідні для цього дії, а ОСОБА_1 не дотримано вимоги, передбачені статтею 33 Закону України Про оренду землі , натомість укладено договір емфітевзису з іншою юридичною особою.

Позивач наголошує, що не поновлення договору оренди землі, не укладення додаткової угоди є перешкодою орендарю ПСГП Нове життя реалізувати свої законні сподівання за орендним договором і частковим позбавленням його зустрічного задоволення, з урахуванням якого він укладав цей договір.

Таким чином, позивач просив:

- визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,80 га, кадастровий номер 6321280300:01:000:0018, укладений між ФГ ВЕЛЕС-В та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 квітня 2018 року за № 25674270 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку 5,80 га, кадастровий номер 6321280300:01:000:0018 від 31 грудня 2005 року, зареєстрований 31 січня 2008 року за № 040868800219, та визнати укладеною додаткову угоду в наведеній позивачем редакції від 01 листопада 2017 року,

- судові витрати (судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи) покласти на відповідача.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено; стягнуто з ПСГП Нове життя на користь ФГ Велес-В витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач скористався своїм переважним правом, яке передбачено умовами договору та статті 33 Закону України Про оренду землі , проте власник земельної ділянки на пропозицію позивача про поновлення договору оренди землі направив відмову у поновленні на новий строк. Отже, договір емфітевзису між відповідачами є дійсним, права та обов`язки позивача не порушує, право користування набуте відповідачем ФГ Велес-В на законних підставах. Стягуючи з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн суд виходив із доведеності таких витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу ПСГП Нове Життя задоволено частково; рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року в частині стягнення з ПСГП Нове життя на користь ФГ Велес-В витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн скасовано; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін; стягнуто з ПСГП Нове життя на користь ФГ Велес-В витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між відповідачами, оскільки власник землі розпорядився належною йому на праві власності земельною ділянкою на власний розсуд вже після закінчення дії договору оренди землі від 31 грудня 2005 року, проти поновлення якого ОСОБА_1 заперечував. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки докази їх понесення та їх розміру на час ухвалення рішення у справі 14 січня 2019 року були відсутні та надані до суду 17 січня 2019 року. Задовольняючи частково клопотання ФГ Велес-В про стягнення з ПСГП Нове життя витрат на правову допомогу, які понесені під час розгляду справи у Харківському апеляційному суді суд виходив з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду ПСГП Нове життя , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не забезпечили захист порушеного переважного права орендаря, не надали належної оцінки тому, що орендар вчинив всі необхідні дії, спрямовані на реалізацію свого права на поновлення договору оренди землі. Зазначає, що власник землі відмовив йому у продовженні договору оренди землі навіть не розглянувши проект додаткової угоди щодо такого поновлення.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2019 року представник відповідачів Прокопченко С. В. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Крім того, представник відповідачів Прокопченко С. В. у відзиві на касаційну скаргу ставить питання про стягнення з позивача на користь ФГ Велес-В витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, пов`язаних із підготовкою указаного відзиву.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 084627, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області від 09 липня 2001 року № 32, зареєстрованого 27 серпня 2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 75, ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 5,80 га, кадастровий № 6321280300:01:000:0018, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

31 грудня 2005 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ПСГП Нове життя (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 січня 2014 року, виданого державним нотаріусом Валківської державної нотаріальної контори Харківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 49, після смерті ОСОБА_2 право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 8 договору оренди землі договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктами 27, 34 договору оренди землі передбачено, зокрема, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації.

Зазначений договір зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії Центрального державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 січня 2008 року за № 040868800219.

07листопада 2017 року ОСОБА_1 направив позивачу лист-повідомлення від 06 листопада 2017 року, у якому повідомив, що не бажає продовжувати договір оренди на новий термін, у зв`язку з чим просив звільнити належну йому земельну ділянку після збору врожаю, не засівати під врожай 2018 року, а також уподальшому заборонив користуватися його земельною ділянкою після закінчення договору оренди. Зазначений лист отримано позивачем 09 листопада 2017 року.

20листопада 2017 року ПСГ П Нове Життя направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення від 01 листопада 2017 року про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди.

23грудня 2017 року та 05лютого 2018 року ОСОБА_1 направлено на адресу позивача листи-повідомлення про небажання продовжувати договір оренди на новий строк.

29 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Велес-В укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який 05 квітня 2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

26 березня 2019 року представником ФГ Велес-В подано клопотання про стягнення з ПСГП Нове Життя 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які понесені під час розгляду справи у Харківському апеляційному суді.

В обґрунтування клопотання надано акт приймання-передачі надання правової допомоги від 18 березня 2019 року до договору від 18 березня 2017 року № 30/17, за яким ФГ ВЕЛЕС-В надано наступні послуги: правовий аналіз апеляційної скарги ПСГП Нове Життя вартістю 3 000,00 грн, складання відзиву на апеляційну скаргу вартістю 4 000,00 грн; рахунок фактуру № 615/596/18 від 18 березня 2019 року на суму 7 000,00 грн та квитанцію від 25 березня 2019 року про сплату 7 000,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі .

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, встановлених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди.

Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у справі № 454/1189/17, від 06 грудня 2019 року у справі № 454/2313/17.

Установивши, що власник земельної ділянки-орендодавець вказував на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі, що беззаперечно свідчить про відсутність волевиявлення на поновлення договору оренди землі від 31 грудня 2005 року, укладеного з ПСГП Нове життя , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. До того ж суди встановили, що власник земельної ділянки повідомив про те, щоб ПСГП Нове Життя припинило користування належною відповідачу земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі.

Наявність обґрунтованих заперечень зі сторони орендодавця стосовно поновлення договору з орендарем дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке передбачене положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі і може підлягати захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено, а отже заявлений ним позов задоволенню не підлягає.

Договір оренди землі між відповідачами щодо земельної ділянки, укладений після закінчення строку дії договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 (спадкодавцем) та ПСГП Нове Життя , отже підстави для визнання його недійсним відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються необхідності переоцінки доказів і встановлення на підставі цієї оцінки обставин, які на думку заявника свідчать про порушення його переважного права на продовження договору оренди землі й наявність підстав для визнання договору оренди, укладеного з іншим орендарем, недійсним, що згідно статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Представник ФГ Велес-В просить стягнути з ПСГП Нове життя судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, пов`язану із підготовкою відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2019 року ПСГП Нове життя звернулося до Верховного Суду із клопотанням про зменшення витрат на правову допомогу, пов`язану із підготовкою відзиву, мотивуючи його тим, що аргументи, викладені у відзиві є подібними до аргументів, викладених у відзивах на позов та на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України ).

Вирішуючи питання про стягнення понесених ФГ Велес-В витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку про те, що наявні у матеріалах справи довіреність від 01 червня 2018 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 08 липня 2011 року № 360 Прокопченка С. В. , акт приймання-передачі фактично наданих правових послуг за договором від 01 серпня 2018 року № 30/17, рахунок-фактура вартості правової допомоги щодо підготовки письмового відзиву на касаційну скаргу у розмірі 5 000,00 грн, платіжне доручення від 09 серпня 2019 року № 451 є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.

З акту приймання-передачі фактично наданих правових послуг убачається, що вартість однієї години роботи адвоката Прокопченка С. В. щодо підготовки письмового відзиву на касаційну скаргу становить 1 000,00 грн. Загальна вартість правових послуг, яка полягала у правовому аналізі касаційної скарги та підготовці письмового відзиву на касаційну скаргу, його відправлення копій іншим учасникам, направлення до суду касаційної інстанції становить 5 000,00 грн.

Враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи та обсяг виконаних робіт щодо підготовки відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про зменшення понесених ФГ Велес-В витрат на професійну правничу допомогу до 2 500,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року зупинено дію рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 07 травня 2019 року.

З урахуванням того, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України колегія поновлює дію рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 07 травня 2019 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року в нескасованій частині та постанову Харківського апеляційного суду від 07 травня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 07 травня 2019 року .

Клопотання Прокопченка Сергія Валерійовича в інтересах Фермерського господарства Велес-В про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя про зменшення понесених витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь Фермерського господарства Велес-В 2 500,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з підготовкою відзивуна касаційну скаргу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов