Ухвала

від 08.05.2019 по справі 761/17590/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/17590/19

Провадження № 1-кс/761/12378/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання генерального директора ПрАТ «FC Realty» ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017101100000161 від 10 травня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання генерального директора ПрАТ «FC Realty» ОСОБА_5 про скасування арешту з майна, накладеного 26 травня 2017 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва.

Клопотання обгрунтовано тим, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2017 року, в межах кримінального провадження № 42017101100000161 від 10 травня 2017 року, накладено арешт на нежитлові приміщення загальною площею 430 м2, розташовані за адресою: м.Київ, вул. Велика Васильківська 67/7, які на праві власності належать ПП «Кардифал-С».

Зазначена ухвала мотивована тим, що нежилі приміщення (в літ. А), загальною площею 430,0 кв. м за адресою: м. Київ, вулиця Велика Васильківська (Червоноармійська) (Печерський, Голосіївський, Шевченківський райони), будинок 67/7, які перебували в Іпотеці Банку, незаконно виведені з під - обтяження. У свою чергу власником вказаного приміщення замість ПАТ «FC Realty» є ПП «Кардифал С» (код ЄДРПОУ 36959872).

Враховуючи викладене, Банк позбавлений законного права на звернення стягнення на заставлене майно. Відповідно до інформаційної довідки право власності на нежилі приміщення (в літ. А), загальною площею 430,0 кв. м за адресою: м. Київ, вулиця Велика Васильківська (Червоноармійська) (Печерський, Голосіївський, Шевченківський райони), будинок 67/7, належать ПП «Кардифал - С».

Разом з тим, заявник у клопотанні зазначає, що на даний час в подальшому застосуванні цього заходу арешту відпала потреба, так як договори на підставі яких була внесена в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно визнані недійсними. ПрАТ «FC Realty», як власник майна, потерпіла особа, проти якої було вчинено злочин і її право приватної власності відновлено.

Представник власника майна у судовому засіданні підтримав вимоги клопотання.

Слідчий не заперечував щодо задоволення клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши представника власника майна, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про таке.

Як вбачається з матеріалів клопотання, досудове розслідування за кримінальним провадженням № 42017101100000161 здійснює Шевченківське УП ГУНП в м.Києві, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 388 КК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2017 року, в межах кримінального провадження № 42017101100000161 від 10 травня 2017 року, накладено арешт на нежитлові приміщення загальною площею 430 м2, розташовані за адресою: м.Київ, вул. Велика Васильківська 67/7, які на праві власності належать ПП «Кардифал-С».

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень,володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (ВП),заява №31107/96,п.58, ЕСНR 1999-ІІ.) Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції»,від 22 вересня 1994 року, Series A №296-А,п.42,та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99.пп.49-62,від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статі 1 Першого Протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»,пп.69 та 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються,та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п.50, Series A №98).

Під час судового розгляду встановлено, що з урахуванням наведених норм міжнародного права, недостатньо одного лише посилання слідчого на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно нібито підлягає арешту. Оскільки, для вжиття такого суттєвого заходу обмеження прав особи як арешт, належного їй майна, має бути дотримано вищенаведені приписи кримінально процесуального законодавства, чітко визначені в ст.ст. 170 - 173 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ПрАТ «FC Realty» належним їй майном на підставі зазначених обставин, оскільки представником власника майна доведено, що в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешті майна, відпала потреба.

У зв`язку з чим, вважає доцільним скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак клопотання генерального директора ПрАТ «FC Realty» ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 2, 8, 9, 16, 85, 98, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання генерального директора ПрАТ «FC Realty» ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017101100000161 від 10 травня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт з нежитлових приміщень, загальною площею 430 м2, розташованих за адресою: м.Київ, вул. Велика Васильківська 67/7, накладений на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року у справі № 761/16807/17 (провадження по справі №1-кс/761/10526/2017).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1