Постанова

від 08.05.2019 по справі 554/7213/13-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/7213/13-ц Номер провадження 22-ц/814/1287/19Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.

секретар Григоришина М.В.

імена (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: видавництво Полтавський літератор

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави, ухвалене 05 березня 2019 року в приміщенні суду в м. Полтаві у складі судді Андрієнко Г.В.

по справі за позовом ОСОБА_1 до видавництва "Полтавський літератор" про стягнення авторської винагороди, збитків, моральної шкоди, захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та, остаточно визначившись у позовних вимогах, просив: стягнути з видавництва Полтавський літератор авторську грошову винагороду за використання його твору ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 338 520,00 грн. чи будь-яку іншу суму; зобов`язати видавництво Полтавський літератор виконати умови видавничого договору від 14 жовтня 1999 року; визнати заяви представників видавництва Полтавського літератора в суді по справі та поданнях до обласної, районної прокуратур завідомо неправдивими повідомленнями про вчинення злочину, завідомо неправдивими показаннями та притягнути їх до кримінальної відповідальності; зобов`язати в.о. директора видавництва Полтавський літератор ОСОБА_2 . та представника видавництва Полтавський літератор ОСОБА_3. публічно вибачитися перед позивачем через ЗМІ, спростувавши відомості про підроблення документів та інші відомості, поширювані ними публічно; стягнути з видавництва Полтавський літератор завдану матеріальну шкоду в розмірі 338 520,00 грн. чи будь-яку іншу суму та перерахувати її на рахунки полтавських волонтерів на потреби добровольців в АТО та Української армії; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 338 520,00 грн. чи будь-яку іншу суму; стягнути з видавництва Полтавський літератор отриману ним від реалізації книг серії ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 338 520,00 грн. чи будь-яку іншу суму та перерахувати її на рахунки полтавських волонтерів на потреби добровольців в АТО та Української армії; стягнути з видавництва Полтавський літератор втрачену ним, як автором, вигоду від видання та реалізації видавництвом твору ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 338 520,00 грн. чи будь-яку іншу суму та перерахувати її на рахунки полтавських волонтерів на потреби добровольців в АТО та Української армії; зобов`язати видавництво Полтавський літератор відшкодувати збитки в сумі 338 520,00 грн. чи будь-яку іншу суму; після проведення відповідних розрахунків з дня прийняття судом відповідного рішення і назавжди, позбавити видавництво Полтавський літератор права на видання та перевидання твору ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.173-183 т.2; а.с.16-22 т.3, 63-68 т.3, 80-85 т.3, 100-105 т.3).

В обґрунтування позовних вимог вказував, що він уклав з видавництвом Полтавський літератор видавничий договір на літературні твори на створення та видання роману ІНФОРМАЦІЯ_1 в 10 томах у 26 книгах тиражем по 25 тисяч примірників кожного тому. В день укладення договору позивач передав готові до видання тексти та ілюстрації всіх 26 книг видавництву в рукописах, оригіналах і на комп`ютерних дисках. Проте, авторську винагороду він так і не отримав.

Вказував, що в подальшому в.о. директора видавництва Полтавський літератор ОСОБА_2 та представник видавництва ОСОБА_3 усно і в поданнях до суду та прокуратури стали поширювати про нього вигадані відомості, які порочать його честь, гідність та ділову репутацію, які підлягають спростуванню, а завдана моральна шкода - відшкодуванню.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду вмотивоване тим, що позивачем не доведено перебування з видавництвом Полтавський літератор у договірних правовідносинах, а отже і порушення ним умов видавничого договору. Реалізація видавництвом Полтавський літератор права на звернення до суду та правоохоронних органів не свідчить про поширення наклепу чи неправдивої інформації.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме залишення поза увагою доказів укладення між сторонами видавничого договору.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 надано до суду копію видавничого договору на літературні твори від 14 жовтня 1999 року.

Відповідно до його змісту, він укладений між ОСОБА_1 та видавництвом Полтавський літератор в особі директора Костенка В.В. Визначено, що автор передає або зобов`язується створити та передати видавництву для видання та перевидання українською мовою свій твір - роман ІНФОРМАЦІЯ_1 у 10-ти томах у 2-х примірниках, надрукованих на машинці з великим очком літер через два інтервали, по 28-30 рядків на кожній сторінці і 60-65 знаків у рядку. Видавництво зобов`язується видати твір та виплатити гонорар у загальному розмірі 16 128 умовних одиниць.

Видавництво Полтавський літератор брало участь в друці книг за авторством ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 (2003 рік), ІНФОРМАЦІЯ_3 (2000 рік), ІНФОРМАЦІЯ_4 (1999 рік), ІНФОРМАЦІЯ_5 (2001 рік), ІНФОРМАЦІЯ_6 (2000 рік), ІНФОРМАЦІЯ_7 (2000 рік).

Сторонами визнано, що ОСОБА_1. це літературний псевдонім позивача ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 ЗУ Про авторське право і суміжні права в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може встановлюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюється у авторському договорі.

Відповідно до ст. 33 ЗУ Про авторське право і суміжні права договори про передачу прав на використання творів укладається у письмовій формі. Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передавань право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди ). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України, використання твору встановлюється в авторському договорі.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про авторське право і суміжні права автор фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; ім`я автора-сукупність слів чи знаків, що ідентифікують автора: прізвище та ім`я автора; прізвище, ім`я та по-батькові автора; ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак (сукупність знаків) тощо. Контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, публікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограмі відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Відповідно до ст. 50 ЗУ Про авторське право і суміжні права порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21, 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав; б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів ( у тому числі комп`ютерних програмі баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення; в) плагіат-оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору; г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення; д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав; е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу; є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління; ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав № 5 від 04 червня 2010 року визначено, що належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно з пунктом 12 цієї ж постанови, відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в статті 4 ЦК, які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб`єктів авторських прав і (або) суміжних прав.

У зв`язку з цим суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону N 3792-XII; шкоди, завданої суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями відповідача.

Позивачем не надано до суду оригіналу договору з видавництвом Полтавський літератор , укладення якого відповідачем заперечується.

Згідно з відповіддю видавництва Полтавський літератор за підписом директора цього видавництва ОСОБА_2 від 20 березня 2013 року № 20/03-01 у видавництві немає жодного примірника книги ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів підтримує критичну оцінку місцевого суду наданому позивачем договору, оскільки його оригінал наданий не був, а достовірність копії заперечується відповідачем. Факт участі відповідача в друці деяких творів за авторством позивача, не доводить факту укладення договору від 14 жовтня 1999 року. Окрім того, видавництво книг, на які посилається позивач, відбулося в значний період часу з 2000 по 2003 рік, що за відсутності інших доказів, викликає сумнів у тому, що підставою для цього став саме договір від 14 жовтня 1999 року.

За відсутності між сторонами договірних правовідносин, відсутні й підстави вважати, що відповідачем було порушено будь-які зобов`язання перед позивачем.

З цих підстав, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги ОСОБА_1 , про що правильно було зазначено місцевим судом.

Позивачем не доведено будь-яких порушень його авторських прав з боку відповідача, визначених ст. 50 Закону України Про авторське право і суміжні права . Відомості про те, що твори ОСОБА_1 використовувалися чи реалізовувалися видавництвом Полтавський літератор у матеріалах справи відсутні. Фактично, заявляючи вимоги про відшкодування збитків, позивач не зазначає якими саме діями такі збитки було завдано.

Доводи позивача щодо поширення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неправдивих відомостей є безпідставними.

Відомості, які позивач вважає неправими, були викладені у зверненні до правоохоронних органів.

Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, а не поширення недостовірної інформації.

Аналогічне роз`яснення висловлено і Верховним Судом України (абзац 2 пункту 16 постанови Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

Згідно з рішенням Конституційного Суду від 10 квітня 2003 року звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Хоча Конституційний Суд дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу 1963 року (стаття 7), який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, заявник міг обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосовний і до нового Цивільного кодексу 2003 року, про що зазначив ЄСПЛ в рішенні від 31 березня 2011 року у справі SIRYK v. UKRAINE, № N 6428/07, § 37.

Окрім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не залучались до справи у якості відповідачів.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Вимога апелянта щодо вирішення питання про порушення кримінальної справи проти видавництва Полтавський літератор не може бути задоволена, оскільки відповідно до чинного законодавства вирішення питання про відкриття кримінального провадження не відноситься до компетенції суду.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак