Ухвала

від 06.05.2019 по справі 161/5767/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/5767/19 Провадження №11-сс/802/226/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:арешт майна. Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участюсекретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

слідчого ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року про відмову в накладенні арешту на майно (ЄРДР № 42019030000000018),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_8 , а саме: наручний годинник торгової марки «ULISSE NARDIN», моделі «Marine», майнові корпоративні права на ПП «Автоцентр-Плюс», грошові кошти в сумі 2 770 000 грн., грошові кошти в сумі 75 000 доларів США та грошові кошти в сумі 15000 Євро, в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 42019030000000018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України.

В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України та за яке передбачено покарання у вигляді конфіскації майна. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, підозрюваного ОСОБА_8 та його захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які заперечили проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів та в такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, у якій наведено визначення речових доказів, якими є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Апеляційний суд доходить висновку, що слідчим суддею при винесенні рішення вказаних вимог закону дотримано.

19 лютого 2019 року органом досудового розслідування були внесені відомості до ЄРДР за № 42019030000000018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України.

В рамках даного кримінального провадження, 23 лютого 2019 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.369 КК України.

За змістом п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна - є заходом забезпечення кримінального провадження та згідно з ч.1 ст.170 КПК України, він полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, тощо.

Відповідно до вимог ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як закріплено у ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально - правового характеру у виді конфіскації майна.

Разом з тим, санкція ч.3 ст.369 КК України не передбачає обов`язкового застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Крім того, відповідно до ст. 171 КПК України, яка визначає вимоги до клопотання про арешт майна, за п.2 ч.2 цієї статті чітко прописано, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено перелік і вид майна, що належить арештувати.

Аналогічна норма міститься в п.1 ч. 5 ст.173 КПК України, яка вказує, що в разі задоволення клопотання, слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт.

Однак, ні слідчому ні прокурору не відоме місцезнаходження майна на яке необхідно накласти арешт, а перелік зазначеного майна було взято стороною обвинувачення з електронної декларації за 2018 рік поданої ОСОБА_8 .

Відповідно до статей 7 та 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб`єкт який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норму закону.

Як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, стороною обвинувачення не доведено наявність підстав для накладення арешту на майно.

Таким чином, висновки слідчого судді в оскаржуваній ухвалі відповідають фактичним обставинам справи, є законними, обґрунтованими та вмотивованими.

З огляду на це, підстав для скасування ухвали слідчого судді, з мотивів наведених в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд не знаходить.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року про відмову в накладенні арешту на майно підозрюваного ОСОБА_8 без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: