Постанова

від 07.05.2019 по справі 661/1254/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2019 року м. Херсон

справа №661/1254/18

провадження №22-ц/819/576/19

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Чорної Т.Г.,

секретар Геленко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області у складі судді Чирського Г.М. від 06 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

встановив:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 11 грудня 2004 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. На даний час ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу.

За час шлюбу сторонами було набуто наступне майно:

земельна ділянка площею 0,0752 га кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

транспортний засіб Нуundai H1 , державний номер НОМЕР_2 .

Зазначає, що ОСОБА_1 є членом гаражного кооперативу Сокол та в його користування перебувають гаражі за НОМЕР_4 та НОМЕР_5. В подальшому зазначила про обсяг майна набутого під час шлюбу, яке є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає розподілу у встановленому законом порядку.

Ураховуючи викладене та збільшивши під час розгляду справи позовні вимоги просила суд:

1)визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0752 га кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, належної ОСОБА_1 ;

2)визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки Нуundai H6 білого кольору, держномер НОМЕР_3 , належного ОСОБА_1 ;

3)виділити у користування ОСОБА_2 . гараж № НОМЕР_4 , що розташований в гаражному кооперативі АДРЕСА_2 ;

4)визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 : агрегат АГД -2,5 придбаний ОСОБА_1 у 2008 р., вартість якого становила 19500 грн, агрегат АГД 2,5 придбаний ОСОБА_1 в 2008 р., вартість якого становила 9500 грн, агрегат АГД 2,5 придбаний ОСОБА_1 у 2008 р., вартість якого становила 10000 грн, трактор Беларус 1025 заводський НОМЕР_6 придбаний ОСОБА_1 . в 2008 р., вартість якого складає 155 000 грн, культиватор навісний КН-3,8-12 №506 придбаний ОСОБА_1 в 2011 р. за 24 842,55 грн, розкидач мінеральних добрив МВУ-1000 тент № техніки 1556 придбаний ОСОБА_1 в 2011 р. за 11 666,67 грн, агрегат АГД -2,5 придбаний ОСОБА_1 в 2015 р. вартість якого становила 48 000 грн, мисливську рушницю марки ІЖ-26ЕN НОМЕР_7, 12 калібру, 1961 р.в., вартість якої становила 10 000 грн, мисливську рушницю марки Benelli М2 , № НОМЕР_8 НОМЕР_9, 12 калібру, 2012 р.в., вартість якої становила 48000 грн, металевий сейф для зберігання вогнепальної зброї вартістю 10 000 грн, грошових коштів, які перебувають на депозиті ОСОБА_1 в АТ КБ Приватбанк та становлять 100 000 грн;

5)стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину вартості спільно нажитого майна подружжя, яка становить 222 254,65 грн.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 06 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Суд ухвалив:

Визнати земельну ділянку, площею 0,0752 га кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану в АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), об`єктом права спільної сумісної власності подружжя громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0752 га кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану в АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), як об`єкту права спільної сумісної власності подружжя;

Визнати автомобіль марки HYUNDAY H-1, державний номер НОМЕР_3 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля марки HYUNDAY H-1, державний номер НОМЕР_3 , як об`єкту права спільної сумісної власності подружжя;

Визнати спільною сумісною власністю подружжя громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : агрегат АГД-2,5, вартістю 19500 грн, агрегат АГД-2,5, вартістю 9500 грн, агрегат АГД-2,5, вартістю 10000 грн, культиватор навісний КН-3,8-12 № 506, вартістю 24842 грн 55 коп., розкидач мінеральних добрив МВУ-1000 тент № техніки 1556, вартістю 11666,67 грн, агрегат АГД-2,5, вартістю 48000 грн - загальною сумою 123509 грн 22 коп.;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість 1/2 частини: агрегату АГД-2,5, агрегату АГД-2,5, агрегату АГД-2,5, культиватора навісного КН-3,8-12 № 506, розкидача мінеральних добрив МВУ-1000 тент № техніки 1556, агрегату АГД-2,5, - у розмірі 61754 грн 61 коп.

В решті вимог відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначив, що суд не надав належну оцінку тим обставинам, що земельна ділянка, яку суд визнав спільною сумісною власністю подружжя придбавалася за його особисті кошти, отримані ним від продажу належної йому особисто земельної ділянки з урахуванням того, що обидві угоди відбувалися в один й той же день між одними ж і тим ж сторонами договорів. Суд не надав оцінки його доводам, що на час припинення спільного ведення господарства з позивачкою сільськогосподарського обладнання у власності вже не було, та за його станом було здано на металобрухт, а вилучені кошти використані в інтересах сім`ї. Крім того, це обладнання і не було зареєстровано за відповідачем. Надані позивачкою копії документів про придбання сільськогосподарської техніки та обладнання не є належними доказами, оскільки в установленому законом порядку не посвідчені, а оригінали суду не надавалися. Суд допустив припущення щодо приховання відповідачем обсягу майна, а саме сільськогосподарського обладнання, що є неприпустимо. Також, поза увагою суду першої інстанції залишалася обставина відсутності визначення між сторонами вартості майна, а проведення оцінки позивачем не здійснювалося. Посилається на те, що судом не взято до уваги його повідомлення про придбання автомобіля за особисті кошти та частково отриманих від брата та матері, в той час як понесення фінансових витрат позивачкою не було доведено.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Грицак О.С. доводи скарги не визнала, рішення суду вважає законним та обґрунтованим, посилаючись на те, що земельна ділянка була придбана на потреби сім`ї, що зазначено в п.4.3. договору, а її придбання за особисті кошти належними та допустимими доказами не підтверджено. Відповідачем не доведено придбання автомобіля за власні кошти. Вимоги до поданих суду доказів були дотримані, оскільки оригінали оглядалися судом першої інстанції та є в наявності у позивача.

Заслухавши доповідача, відповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень СК України, доведення обсягу майна подружжя, набутого під час шлюбу, приховування частини майна відповідачем, вартості майна за наданими документами, наявності підстав для здійснення його поділу.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 11.12.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області / а.с.8/.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

За змістом статті 70 СК України, статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини 1, 2, 4,5 статті 71 СК України).

Відповідно до частини другої статті 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до пунктів 1-3 частини першої та частини сьомої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року, як власник належній йому на праві особистій власності внаслідок приватизації земельної ділянки, право особистої власності на яку позивачем не оспорюється, продав ОСОБА_6 земельну ділянку, розташовану: АДРЕСА_3 / а .с.60/ та в цей же день та годину придбав у цієї ж особи, ОСОБА_6 , земельну ділянку, розташовану: АДРЕСА_1 / а .с.9/.

Отже, фактично між сторонами правочинів: ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відбувся обмін земельними ділянками різниця вартості в яких складає суму 1 733 грн.

Придбання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 відбулося за кошти, які надала ОСОБА_6 за придбану у нього земельну ділянку про що вона як свідок повідомила суду першої інстанції і позивачем не спростовано.

За викладених обставин, ОСОБА_1 , на думку судової колегії, спростована презумпція спільності права власності подружжя на земельну ділянку розташовану: АДРЕСА_1 .

Зазначення в нотаріальних договорах пунктів щодо згоди ОСОБА_2 на продаж і придбання земельної ділянки не спростовують того, що спірна земельна ділянка була придбана за особисті кошти ОСОБА_1 отримані ним від продажу майна, що належало йому на праві особистої власності, а твердження позивача, що отримані від продажу земельної ділянки, належній ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності гроші він витратив на інші потреби, не доведені та крім того спростовуються показами свідка, як учасника угод.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо помилкового висновку суду про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя є такими, що ґрунтуються на наданих відповідачем доказах та нормах СК України.

За викладених обставин, рішення суду в частині визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину цієї земельної ділянки, як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та визнання за нею права власності на Ѕ частину зазначеної земельної ділянки.

Презумпція спільності права власності подружжя на автомобіль, який набутий подружжям в період шлюбу відповідачем не спростована, а тому висновки суду щодо наявності підстав для визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину автомобіля марки HYUNDAY H-1, державний номер НОМЕР_3 , як об`єкту права спільної сумісної власності подружжя є обґрунтованими.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо неприйняття судом повідомлення відповідача про купівлю автомобіля за власні кошти та кошти отримані від брата та матері колегія суддів відхиляє.

За роз`ясненнями, викладеними у п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності ( якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст. 65 СК України. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Суд першої інстанції, встановивши, що майно придбане під час шлюбу, а саме:

агрегат АГД-2,5 вартістю 19500 грн ( 2008 р) /а.с.109/ ;

агрегат АГД-2,5 вартістю 9500 грн (2008) /а.с.109/;

агрегат АГД - 2,5 вартістю 10000 грн ( 2008 р) /а.с. 109/;

агрегат АГД - 2,5 вартістю 48000 грн ( 2015) /а.с.118/;

культиватор навісний КН-3,8-12 № 506, вартістю 24842 грн 55 коп. ( 2011р)/ а.с.116,117/;

розкидач мінеральних добрив МВУ-1000 тент № техніки 1556, вартістю 11666,67 грн ( 2011р)/ а.с.116/

- загальною сумою 123509 грн 22 коп. - є спільною сумісною власністю подружжю та підлягає поділу, та правильно визнавши, що майно приховано відповідачем внаслідок чого присудив грошову компенсацію позивачу за цінами зазначеними в платіжних документах, проте не звернув увагу, що вартість агрегату АГД-2,5 придбаного у 2008 році за ціною 19500 грн /а.с.109/ , сплачувалася двома квитанціями на 9 500 грн та на 10000 грн / а.с.109/, а отже агрегатів АГД - 2,5 придбавалося у кількості 2-х одиниць: у 2008 році за ціною 19500 грн та у 2015 році за ціною 48 000 грн.

Вказані обставини представниками позивача та відповідача не спростовані, а незгода відповідача з наявністю агрегатів внаслідок їх зносу в тому числі і агрегату придбаного у 2015 році, як і іншого сільськогосподарського обладнання належними та допустимими доказами не підтверджена.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги щодо відсутності оригіналів платіжних документів на підтвердження придбання сільськогосподарського обладнання спростовані їх наданням суду апеляційної інстанції, як і іншими доказами на підтвердження придбання цього обладнання ОСОБА_1., але з урахуванням того, що суд першої інстанції помилково в обсяг спільного майна подружжя зазначив дві одиниці АГД-2,5 внаслідок чого й вирішив питання про стягнення компенсації, рішення суду в частині визнання спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 агрегату АГД -2,5 вартістю 9500 грн, агрегату АГД-2,5, вартістю 10000 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину зазначених сум ( 9500 грн та 10000 грн) підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким у задоволенні зазначеної позовної вимоги відмовити.

В іншій оскарженій частині рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, ст.ст.57, 60,61,70 СК України, керуючись ст.ст. 367,374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 06 грудня 2018 року в частині визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину цієї земельної ділянки, як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та визнання за нею права власності на Ѕ частину зазначеної земельної ділянки відмовити.

Це ж рішення суду в частині визнання спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 агрегату АГД - 2,5, вартістю 9500 грн, агрегату АГД- 2,5, вартістю 10000 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину зазначених сум ( 9500 грн та 10000 грн) скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначеної позовної вимоги відмовити.

В іншій оскарженій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В.Склярська

Судді: Л.В.Пузанова

Т.Г.Чорна

Повний текст постанови складено 13 травня 2019 року

Суддя І.В. Склярська