Постанова

від 07.05.2019 по справі 191/1145/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2990/19 Справа № 191/1145/18 Суддя у 1-й інстанції - Кухар Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Синенка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства ЛІК про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до СФГ ЛІК про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, в якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1 ) площею 8,7600 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення 9 сесії XXIII скликання Синельниківської міської ради народних депутатів № 121 від 25 серпня 1999 року, розташовану на території КСП Революціонер Новогнідської сільської ради укладений поміж ним - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) та Селянським ( фермерським) господарством Лік (код ЄДРПОУ: 31467895). Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1 ) площею 8,4300 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить позивачу на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення 11 сесії XXIII скликання Синельниківської міської ради народних депутатів № 126 від 30 серпня 2000 року, розташовану на території Новогнідської сільської ради укладений поміж ним - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) та Селянським (фермерським) господарством Лік (код ЄДРПОУ: 31467895) /а.с. 2-5/.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено /а.с. 66-68/.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі /а.с. 72-78/.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги, що волевиявлення власника землі на укладення спірного договору відсутнє, а підпис який міститься у договорі йому не належить.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач просить відхилити апеляційну скаргу а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю виданого на підставі рішення 9 сесії XXIII скликання Синельниківської міської ради народних депутатів № 121 від 25 серпня 1999 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 8,7600 га, яка розташована на території КСП Революціонер Новогнідської сільської ради. Також на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення 11 сесії XXIII скликання Синельниківської міської ради народних депутатів № 126 від 30 серпня 2000 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка загальною площею 8,4300 га, яка розташована на території Новогнідської сільської ради /а.с. 15-16/.

Відповідно до договорів оренди земельних ділянок від 01.01.2015 року між ОСОБА_1 та СФГ ЛІК в особі голови ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 8,76 га та договір оренди земельної ділянки загальною площею 8,43 га строком на п`ять років /а.с.7-8; а.с. 12-13/.

Передача земельних ділянок у використання орендаря СФГ ЛІК в особі голови ОСОБА_2 здійснилася на підставі акту приймання - передачі земельної ділянки до договору оренди /а.с. 9, 10, 14/.

З копії розписки ОСОБА_1 вбачається, що останній отримав кошти за оренду земельного паю за 2013 - 2016 рік (за чотири роки) у сумі 43 200 гривень, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 /а. с. 31/.

З відомостей про видачу грошей за оренду паїв за 2017 рік, вбачається отримання ОСОБА_1 орендної плати за користування земельною ділянкою у загальній сумі 2 626 гривень 26 копійок /а.с. 30/.

Залишаючи позовні вимоги ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів зв`язку між непідписанням договору та порушенням її законних прав як власника земельної ділянки і в чому саме полягало таке порушення, оскільки орендна плата позивачем від орендаря отримувалася своєчасно, крім того посилався на положення статті 257 ЦК України, як на підставу для відмови в позові.

Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком у повному обсязі, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтями 13, 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався з клопотанням про проведення у справі почеркознавчої експертизи, проте ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2018 року в задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено, оскільки позивач не заперечує сам факт підпису, а лише оскаржує строк його виконання.

Таким чином, ОСОБА_1 не доведено підстав своїх позовних вимог, як це передбачено ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України.

Згідно зі статями 525,629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір фактично виконувався сторонами, за домовленістю між сторонами орендну плату отримував позивач починаючи з 2013 року, про що свідчить його підпис у розписці, доказів невиконання договору відповідачем з моменту реєстрації спірного договору до моменту звернення до суду з позовом позивач не надав.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Фактичні обставини справи і зібрані у справі докази свідчать про те, що при вирішенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції допустився порушень у застосуванні норм матеріального права. Проте ці порушення не призвели до неправильного вирішення спору.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв`язку із спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Зважаючи на те, що оспорюваним договором права позивача не порушені, підстав для висновку про пропуск останнім встановленого законом строку для звернення до суду за захистом свого права суд першої інстанції не мав. Позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення з підстав їх необґрунтованості.

Підсумовуючи викладене, відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, змінивши рішення суду в частині обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2018 року в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - змінити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров