Рішення

від 07.05.2019 по справі 120/970/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 травня 2019 р. Справа № 120/970/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Демитор Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.,

представників позивача: Черешнюк О.А., Усова Ю.В.,

представника відповідача: Савелової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради» до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

23.03.2019 року Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради» звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 22.01.2019 року інспектором праці Управління Держпраці у Вінницькій області Кацан Н.К. проведено інспекційне відвідування Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради» щодо додержання законодавства про працю, в ході якого встановлено, що працівник КЗ "ДНЗ №30 Вінницької міської ради» ОСОБА_1 вивільнена з посади кухаря згідно наказу № 55-К від 09.07.2018 року у зв`язку із укладенням контракту на військову службу. За результатами інспекційного відвідування складено Акт № ВН 113/197/АВ від 24.01.2019 року, яким встановлено порушення законодавства про працю, яке полягає у невиплаті середнього заробітку ОСОБА_1 , що передбачене Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» , «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію а також частин 2,3 ст. 119 Кодексу законів про працю.

Внаслідок чого, 21.02.2019 року начальником Управління Держпраці у Вінницькій області винесено постанову №ВН 113/197/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС про накладення штрафу в сумі 41730 грн.

На підставі викладено, позивач вважає, що відповідачем порушено його права, що і стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 25.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

17.04.2019 року в судове засідання відкладено з метою надання позивачу часу для надання додаткових письмових пояснень.

18.04.2019 року, у встановлений судом строк, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 21690) в якому відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову виходячи з наступного.

Так, 22.01.2019 року інспектором праці Кацан Н.К., дійсно проведено інспекційне відвідування КЗ «ДНЗ № 30 Вінницької міської ради» за результатами якого складено акт інспекційного відвідування № ВН 113/197/АВ та припис про усунення виявлених порушень № ВН 113/197/АВ/П. В ході інспекційного відвідування, встановлено, що працівник ОСОБА_1 увільнена з займаної посади згідно з наказом №55-К від 09.07.2018 року у зв`язку із укладенням контракту на військову службу з 09.07.2018 року, однак не виплачено середній заробіток за час проходження служби, що є порушенням ст. 119 Кодексу Законів про працю, згідно якої, за працівниками призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарству, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На підставі акту, яким встановлено порушення мінімальних гарантій працівникові, відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, уповноваженими особами Управління прийнято постанову № ВН 113/197/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС від 21.02.2019 року про накладення штрафу в сумі 41730 грн.

Відповідач вважає свої дії правомірними, що він діяв в порядку та способом передбаченим законами України, на підставі чого просить відмовити в задоволені позовних вимог

В судовому засіданні 08.05.2019 року представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення адміністративного позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

Підстави призначення та проведення інспекціного відвідування Комунального закладу "Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради" не були предметом адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України, у редакції з 15.12.2017) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положеньст. 259 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким державним органом є Держпраці України, відповідно до покладених на неї завдань.

Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295(далі - Порядок 295), державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Судом встановлено, що 06.07.2018 року ОСОБА_1 , яка працювала кухарем в КЗ «ДНЗ № 30 Вінницької міської ради» подала на ім`я завідувача КЗ «ДНЕЗ №30 Вінницької міської ради» припис Вінницького обласного військового комісаріату № 6/2113, в якому зазначено що ця особа направляється до військової частини НОМЕР_1 . Разом з приписом подано заяву про її увільнення. На підставі зазначених припису та заяви, завідувачем КЗ «ДНЗ №30 Вінницької міської ради» був виданий наказ № 55-К про увільнення ОСОБА_1 з посади з 09.07.2018 року.

При цьому завідувач КЗ "ДНЗ №30 ВМР" вказує на відсутність правових підстав для збереження за працівником ОСОБА_1 середнього заробітку, та посилається на те що 30.08.2018 року невідома та невстановлена особа залишила у КЗ «ДНЗ №30 Вінницької міської ради» примірник контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. У контракті значились підписи ОСОБА_1 та командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 . Зазначений контракт зареєстрований у журналі вхідної кореспонденції КЗ «ДНЗ №30 Вінницької міської ради» за вх. № 87 та вказано про те, що він надійшов від невідомого джерела.

У зв`язку з тим що, п. 11 контракту не було зазначено дату, з якої цей контракт набирає чинності, у графі 11.1 був відсутній підпис військовослужбовця про отримання другого примірника контракту, а також тієї підстави, що не було встановлено джерело, з якого контракт потрапив у КЗ «ДНЗ №30 Вінницької міської ради», завідувачем закладу 05.09.2018 року було направлено запит за №75 до військової частини НОМЕР_1 з метою отримання інформації про дійсність укладення між ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_1 контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, з якого терміну він набирає чинності, з якого часу ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків на військовій службі та чи відноситься даний контракт до контракту «особливого виду».

Вподальшому завідувачем закладу було направлено повторний запит з тими ж самими вимогами, з метою з`ясування обставин, однак відповіді так і не надійшло, у зв`язку з чим завідувач був позбавлений можливості видати наказ щодо нарахування ОСОБА_1 її середнього заробітку, оскільки таке нарахування є розпорядженням коштів державного бюджету України, для якого потрібні беззаперечні підстави.

22.01.2019 року інспектором праці Кацан Н.К., проведено інспекційне відвідування КЗ «ДНЗ №30 Вінницької міської ради», за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №ВН/113/197/АВ та припис № ВН 113/197/АВ/П від 24.01.2019 року про усуненя виявлених порушень у строк до 25.02.2019 року.

Згідно акту зафіксовано порушення вимогст. 119 КЗпП Українищодо гарантій для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків. Встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді кухаря в Комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради»

Відповідно до наказу від 09.07.2018 року №55-к з 09.07.2018 року кухаря ОСОБА_1 увільнено від роботи на підставі заяву про її увільнення та припису ІНФОРМАЦІЯ_1 №6/2113 щодо її направлення на проходження служби у військову частину НОМЕР_1 .

В матеріалах справи міститься контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України укладений з ОСОБА_1 строком на 3 (три) роки від 09.07.2018 року.

Частиною третьоюстатті 119 Кодексу законів про працю Українивизначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог частини третьоїстатті 119 Кодексу законів про працю України, оскільки останній не виплачується середній заробіток.

В зв`язку з чим інспектором праці Кацан Н.К. винесено протокол на ОСОБА_3 про адміністративне правопорушення № ВН113/197/АВ/П/ПТ від 24.01.2019 року, а саме ч. VII ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.02.2019 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 41 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

За наслідком акту інспекційного відвідування № ВН/113/197/Ав від 24.01.2019 року начальником Управління Держпраці у Вінницькій області винесено протокол № ВН/113/197/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС від 21.02.2019 року про накладення на Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради» штрафу у розмірі 41730 грн. за порушення законодавства про працю.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентованоЗаконом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно дост. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»змістом військового обов`язку є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Військовий обов`язок є конституційним обов`язком, який включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

В той же час, згідно з ч. 6ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»основними видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб військова служба за контрактом осіб сержантського, старшинського та офіцерського складу.

При цьому, відповідно до ч. 2ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертоюстатті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті51, частиною п`ятою статті53, частиною третьою статті57, частиною п`ятою статті61 Закону України «Про освіту».

Отже, аналізуючи вказану норму, суд зазначаєЗакон України «Про військовий обов`язок і військову службу»є спеціальним в частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу та службу за контрактом, і саме цей Закон визначає гарантії щодо збереження за призовником його робочого місця та середньомісячного заробітку на час перебування на військовій службі.

Крім того, ч. 3ст. 119 КЗпПпередбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Із змісту вказаної вище норми КЗпП України слідує, що для вирішення питання про наявність прав на гарантій, передбачених нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обовязку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію мирного часу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.2, зазначеного закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені ст.19 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України" від 01.03.2014, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02.03.2014, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно до ст. 242 ч. 5 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах 14.02.2018 у справі № 131/1449/16-ц; від 14.02.2018 у справі № 727/2187/16-ц; від 20.02.2018 у справі № 640/4439/16-ц; від 21.02. 2018 року у справі № 211/1546/16-ц; від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц Верховним Судом зроблено висновки, що особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію".

Президент України відповідного рішення про скасування особливого періоду не приймав.

Дотримуючись викладеної правової позиції, суд вказує, що існують передбачені ч.3 ст. 119 КЗпП України підстави, за наявності яких за особами, прийнятими на військову службу за контрактом зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності.

Відповідно до абз .5 ч. 2ст. 265 КЗпПюридичні тафізичні особи - підприємці, які використовують найману працю,несуть відповідальністьу вигляді штрафу в разінедотриманнявстановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбаченихзаконами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, тощо, зберігається у разі призову настрокову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення. При цьому, суд зазначає, що у разі недотримання суб`єктом підприємницької діяльності вказаних гарантій та пільг, останні несуть відповідальність у вигляді штрафу, встановленому законом на момент виявлення порушення.

Також, в судовому засіданні представник позивача підтвердила, що КЗ "ДНЗ №30 ВМР"виконано вимоги припису Управління Держпраці та за ОСОБА_1 зберігається місце роботи та на час розгляду справи в суді ОСОБА_1 нараховано та виплачено середній заробіток за шість місяців.

Як було зазначено раніше, наказом завідувача КЗ "ДНЗ №30 ВМР" від 09.07.2018 № 55-К ОСОБА_1 було увільнено з займаної посади з 09.07.2018 року. Підставою для винесення наказу зазначено заяву ОСОБА_1 від 06.07.2018р. та припис ІНФОРМАЦІЯ_1 №6/2113 від 06.07.2018р.

При цьому, в даному наказі відсутні положення щодо збереження за ОСОБА_1 місця роботи та середнього заробітку на підприємстві на період проходження військової служби за контрактом.

Відтак, позивачем частково дотримано гарантії працівника, передбачені ст. 119 Кодексу законів про працю.

Зазначений висновок суду спростовує твердження позивача, що викладені в якості підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки такі підстави ґрунтуються на помилковому трактуванні та застосуванні правових норм.

Відповідно до частини першоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В ході судового розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності порушень законодавства про працю, зафіксованих в акті інспекційного відвідування стосовно звільнення ОСОБА_1 щодо невиплати їй середнього заробітку за час проходження військової служби.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржувана постанова управління Держпраці у Вінницькій області№ВН 113/197/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС від 21.02.2019 про накладення штрафу за порушення позивачем вимог ч. 3ст. 119 КЗпП України прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом іКонституцією Українита відповідає критеріям, встановленим частиною другоюстатті 2 КАС України, у зв`язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 139 КАС відшкодування судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради» до Управління Держпраці у Вінницькій області провизнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Комунальний заклад "Дощкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради" (вул. 600-річчя, 8, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 26243444);

Відповідач: Управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39845483).

Рішення в повному обсязі складено: 13.05.2019 року.

Суддя Демитор Наталія Володимирівна