Постанова

від 04.09.2019 по справі 120/970/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/970/19-а

Головуючий у 1-й інстанції: Демитор Н.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

05 вересня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Шидловського В.Б. Охрімчук І.Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Безрученко Д.П.,

представника відповідача: Обревко Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року (рішення в повному обсязі складене 13.05.2019) у справі за адміністративним позовом Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради» до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2019 року позивач, комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради», звернувся в Вінницький окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області (відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №ВН 113/197/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС про накладення штрафу в сумі 41730 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 08.05.2019 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що оскаржувана постанова управління Держпраці у Вінницькій області №ВН 113/197/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС від 21.02.2019 про накладення штрафу за порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП України прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом і Конституцією України та відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що з метою з`ясування обставин, у зв`язку з тим що, п. 11 контракту не було зазначено дату, з якої цей контракт набирає чинності, у графі 11.1 був відсутній підпис військовослужбовця про отримання другого примірника контракту, а також тієї підстави, що не було встановлено джерело, з якого контракт потрапив у КЗ «ДНЗ №30 Вінницької міської ради», завідувачем закладу неодноразово направлялися запити до військової частини НОМЕР_1 щодо контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України для з`ясування інформації, з якого терміну він набирає чинності, з якого часу ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків на військовій службі та чи відноситься даний контракт до контракту «особливого виду», однак відповіді так і не надійшло, у зв`язку з чим завідувач був позбавлений можливості видати наказ щодо нарахування ОСОБА_1 її середнього заробітку, оскільки таке нарахування є розпорядженням коштів державного бюджету України, для якого потрібні беззаперечні підстави.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що 22.01.2019 інспектором праці Кацан Н.К., проведено інспекційне відвідування КЗ «ДНЗ № 30 Вінницької міської ради» за результатами якого складено акт інспекційного відвідування № ВН 113/197/АВ та припис про усунення виявлених порушень № ВН 113/197/АВ/П. В ході інспекційного відвідування, встановлено, що працівник ОСОБА_1 увільнена з займаної посади згідно з наказом №55-К від 09.07.2018 у зв`язку із укладенням контракту на військову службу з 09.07.2018, однак не виплачено середній заробіток за час проходження служби, що є порушенням ст. 119 Кодексу Законів про працю щодо гарантій для працівників на час виконання державних та громадських обов`язків. На підставі акту, яким встановлено порушення мінімальних гарантій працівникові, відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, уповноваженими особами Управління прийнято постанову № ВН 113/197/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС від 21.02.2019 року про накладення штрафу в сумі 41730 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з положеннями ч. 3ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства(далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.07.2018 ОСОБА_1 , яка працювала кухарем в КЗ «ДНЗ № 30 Вінницької міської ради» подала на ім`я завідувача КЗ «ДНЕЗ №30 Вінницької міської ради» припис ІНФОРМАЦІЯ_1 № 6/2113, в якому зазначено що ця особа направляється до військової частини НОМЕР_1 . Разом з приписом подано заяву про її увільнення. На підставі зазначених припису та заяви, завідувачем КЗ «ДНЗ №30 Вінницької міської ради» був виданий наказ № 55-К про увільнення ОСОБА_1 з посади з 09.07.2018.

При цьому завідувач КЗ "ДНЗ №30 ВМР" посилається на те що 30.08.2018 невідома та невстановлена особа залишила у КЗ «ДНЗ №30 Вінницької міської ради» примірник контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. У контракті значились підписи ОСОБА_1 та командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 . Зазначений контракт зареєстрований у журналі вхідної кореспонденції КЗ «ДНЗ №30 Вінницької міської ради» за вх. № 87 та вказано про те, що він надійшов від невідомого джерела.

У зв`язку з тим що, п. 11 контракту не було зазначено дату, з якої цей контракт набирає чинності, у графі 11.1 був відсутній підпис військовослужбовця про отримання другого примірника контракту, а також тієї підстави, що не було встановлено джерело, з якого контракт потрапив у КЗ «ДНЗ №30 Вінницької міської ради», завідувачем закладу 05.09.2018 року було направлено запит за №75 до військової частини НОМЕР_1 з метою отримання інформації про дійсність укладення між ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_1 контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, з якого терміну він набирає чинності, з якого часу ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків на військовій службі та чи відноситься даний контракт до контракту «особливого виду».

В подальшому завідувачем закладу було направлено повторний запит з тими ж самими вимогами, з метою з`ясування обставин, однак відповіді так і не надійшло, у зв`язку з чим завідувач був позбавлений можливості видати наказ щодо нарахування ОСОБА_1 її середнього заробітку, оскільки таке нарахування є розпорядженням коштів державного бюджету України, для якого потрібні беззаперечні підстави.

22.01.2019 інспектором праці Кацан Н.К., проведено інспекційне відвідування КЗ «ДНЗ №30 Вінницької міської ради», за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №ВН/113/197/АВ та припис № ВН 113/197/АВ/П від 24.01.2019 про усунення виявлених порушень у строк до 25.02.2019.

Згідно акту зафіксовано порушення вимог ст. 119 КЗпП України щодо гарантій для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків. Встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді кухаря в Комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради»

Відповідно до наказу від 09.07.2018 №55-к з 09.07.2018 кухаря ОСОБА_1 увільнено від роботи на підставі заяву про її увільнення та припису ІНФОРМАЦІЯ_1 №6/2113 щодо її направлення на проходження служби у військову частину НОМЕР_1 .

В матеріалах справи міститься контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України укладений з ОСОБА_1 строком на 3 (три) роки від 09.07.2018.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, оскільки останній не виплачується середній заробіток.

В зв`язку з чим інспектором праці Кацан Н.К. складено протокол відносно ОСОБА_3 про адміністративне правопорушення № ВН113/197/АВ/П/ПТ від 24.01.2019, а саме ч. VII ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.02.2019 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 41 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

За наслідком акту інспекційного відвідування № ВН/113/197/Ав від 24.01.2019 начальником Управління Держпраці у Вінницькій області винесено постанову № ВН/113/197/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС від 21.02.2019 про накладення на Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради» штрафу у розмірі 41730 грн. за порушення законодавства про працю.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно частин першої, другої та третьоїстатті 242 КАС Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття2та частина четверта статті242 КАС Українивстановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно ч.3 ст.1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.

Частиною 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час. До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України.

За визначенням, наведеним у ч.ч.1, 2 ст.2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до ч.13 ст.2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст.19 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом (ч.4 ст.19 Закону № 2232-ХІІ).

Статтею 20 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: особи рядового складу, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту, військовозобов`язані, резервісти, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, та жінки з відповідною освітою віком від 18 до 40 років - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

Відповідно до п.13 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) на військову службу за контрактом приймаються: громадяни відповідно до статей 19 і 20 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно п.15 Положення № 1153/2008 з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються: контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Перший контракт про проходження військової служби укладається: з військовослужбовцями, прийнятими на посади рядового складу, - строком на 3 роки (п.18 Положення № 1153/2008 ).

Статтею 23 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб рядового складу - 3 роки.

Частиною 3 ст.23 Закону № 2232-ХІІ визначено, що для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або оголошення рішення про демобілізацію та призначаються на посади, строки військової служби в календарному обчисленні встановлюються відповідно до частини другої цієї статті.

Згідно ч.1 ст.24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

З аналізу наведених норм слідує, що Закон № 2232-ХІІ та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України містять чіткий перелік категорій, на які поділяються громадяни України щодо військового обов`язку, види та строки військової служби, порядок прийняття громадян України на військову службу в добровільному порядку (за контрактом), а також можливість проходження військовослужбовцями кадрової або строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Визначення особливого періоду надано в Законах України "Про оборону України" від 06.12.1991 р. № 1932-XII (далі - Закон № 1932-ХІІ) і "Про мобілізаційну підготовку то мобілізацію від 21.10.1993 р. № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ).

Як встановлено судом першої інстанції, 06.07.2018 року ОСОБА_1 , яка працювала кухарем в КЗ «ДНЗ № 30 Вінницької міської ради» подала на ім`я завідувача КЗ «ДНЕЗ №30 Вінницької міської ради» припис ІНФОРМАЦІЯ_1 № 6/2113, в якому зазначено що ця особа направляється до військової частини НОМЕР_1 . Разом з приписом подано заяву про її увільнення. На підставі зазначених припису та заяви, завідувачем КЗ «ДНЗ №30 Вінницької міської ради» був виданий наказ № 55-К про увільнення ОСОБА_1 з посади з 09.07.2018 року.

Також, встановлено що 30.08.2018 року до КЗ «ДНЗ №30 Вінницької міської ради» був поданий примірник контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. У контракті значились підписи ОСОБА_1 та командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 . Зазначений контракт зареєстрований у журналі вхідної кореспонденції КЗ «ДНЗ №30 Вінницької міської ради» за вх. № 87.

У зв`язку з тим що, п. 11 контракту не було зазначено дату, з якої цей контракт набирає чинності, у графі 11.1 був відсутній підпис військовослужбовця про отримання другого примірника контракту, а також тієї підстави, що не було встановлено джерело, з якого контракт потрапив у КЗ «ДНЗ №30 Вінницької міської ради», завідувачем закладу 05.09.2018 року було направлено запит за №75 до військової частини НОМЕР_1 з метою отримання інформації про дійсність укладення між ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_1 контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, з якого терміну він набирає чинності, з якого часу ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків на військовій службі та чи відноситься даний контракт до контракту «особливого виду».

В подальшому завідувачем закладу було направлено повторний запит з тими ж самими вимогами, з метою з`ясування обставин, однак відповіді так і не надійшло, у зв`язку з чим завідувач був позбавлений можливості видати наказ щодо нарахування ОСОБА_1 її середнього заробітку, оскільки таке нарахування є розпорядженням коштів державного бюджету України, для якого потрібні беззаперечні підстави.

Згідно з ч. 2 статті 39 Закону № 2232-XII, 25.03.1992, громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів приходить до висновку про те, що за працівниками прийнятими на військову службу за контрактом на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток.

Таким чином обов`язок позивача зберегти місце роботи, посаду і середній заробіток ОСОБА_1 виникає саме з моменту прийняття її на військову службу.

Момент прийняття особи на військову службу за контрактом визначений статтею 24 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу"

Пунктом 2 частини 1 статті 24 зазначеного Закону визначено, що початком проходження військової служби за контрактом вважається день зарахування громадянина до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Відповідно до пункту 25 Положення про проходження служби встановлено, що про дату набрання чинності контрактом, а також про продовження строку контракту у першому і другому його примірниках робиться відповідний запис, який засвідчується підписом командира (начальника) військової частини та скріплюється відповідною гербовою печаткою.

Таким чином, отримавши контракт, підписаний ОСОБА_1 , позивач, щоб виконати вимоги законодавства про гарантії військовослужбовців, повинен був чітко знати з якого часу ОСОБА_1 вважається такою, що прийнята на військову службу за контрактом. Оскільки необхідних відомостей в контракті зазначено не було, позивач неодноразово звертався до військової частини про надання відповідної інформації.

Статтею 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз.5 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", «Про альтернативну (невійськову) службу", «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За наслідком акту інспекційного відвідування № ВН/113/197/АВ від 24.01.2019 начальником Управління Держпраці у Вінницькій області винесено постанову № ВН/113/197/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС від 21.02.2019 про накладення на Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради» штрафу у розмірі 41730 грн. за порушення законодавства про працю.

Однак суд вважає, що застосування штрафу можливе тільки при умисному невиконанні норм діючого законодавства.

Відповідачем не враховано, що позивач не мав умислу порушувати норми законодавства про працю, навпаки з метою виконання положень статті 119 КЗпПУ позивач здійснив всі дії спрямовані для дотримання відповідних гарантій працівника ОСОБА_1 . На думку суду, позивач не має нести відповідальність за порушення керівництвом військової частини НОМЕР_1 вимог пункту 25 положення "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" та ненадання відповідей на неодноразові звернення позивача.

Отже, оскаржувана постанова управління Держпраці у Вінницькій області №ВН 113/197/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС від 21.02.2019 про накладення штрафу за порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП України прийнята відповідачем без врахування вимог вимог ч.1 ст.24 Закону № 2232-ХІІ, оскільки на час розгляду справи так і не встановлено з якого часу ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків на військовій службі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що оскаржувана постанова управління Держпраці у Вінницькій області №ВН 113/197/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС від 21.02.2019 про накладення штрафу за порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП України прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом і Конституцією України.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради» задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради» до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради» задовольнити.

Скасувати постанову №ВН 113/197/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС Управління Держпраці у Вінницькій області про накладення на Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради» штрафу у розмірі 41730 грн. за порушення законодавства про працю.

Стягнути на користь Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №30 Вінницької міської ради» (вул. 600-річчя,8 м. Вінниця, код ЄДРПОУ 26243444) судові витати у розмірі 4803 (чотири тисячі вісімсот три) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області ( вул.Магістратська,37 м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39845483).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 вересня 2019 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Шидловський В.Б. Охрімчук І.Г.