Рішення

від 24.04.2019 по справі 240/5203/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м. Житомир справа № 240/5203/18

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Магдич В.М.,

за участю представника позивача Костюкевич-Тарнавської О.В.,

представника відповідача Мазур О.О.,

представника третіх осіб - Чупахіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" до Головного управління ДФС у Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Нерудком ; Товариство з обмеженою відповідальністю Гранбет , про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

06.11.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду звернулось із позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" (далі - ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр"), у якому просить визнати протиправним (недійсним) податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирський області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області) №0002241202 від 18.10.2018 та скасувати його.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області не відповідає положенням Податкового кодексу України, оскільки реальність вчинених господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджена документально. Пояснює, що послуги з організації перевезення вантажів, що надавались позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранбет" (далі - ТОВ "Гранбет") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нерудком" (далі - ТОВ "Нерудком") полягали в наступному: здійсненні всіх необхідних погоджень, пов'язаних з перевезенням великовагових та негабаритних вантажів; оформленні або організації оформлення вантажів, перевізних документів і документів, необхідних для виконання митних та інших процедур державного контролю; сприянні виконанню узгодженого технологічного часу перебування вагонів на під'їзних коліях (згідно з договором БГК про експлуатацію під'їзної колії) та контролюванні часу перебування вагонів на під'їзних коліях; контролю правильного оформлення відправниками перевізних документів на вагони та правильності оформлення супровідних документів на вагони для уникнення затримки вантажів на підходах до станцій призначення із-за невірно оформлених документів; забезпеченні контролю та недопущення оформлення перевезення вантажів одним груповим документом вагонів Укрзалізниці, вагонів позивача та вагонів залізниць інших держав.

Зазначає, що за результатами господарської діяльності складно акти наданих послуг, реєстри до актів з послуг по організації перевезення вантажів, виписано податкові накладні та проведено оплату. Позивач стверджує, що придбання вказаних послуг зумовлено господарською діяльністю підприємства.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 20.11.2018 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи на 18.12.2018 на 11:30.

07.12.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов від 06.12.2018 №1717/06-30-10-04 (Том №1 а.с. 53-56). В якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні, у зв'язку із тим, що підприємством не надано належні докази, що контрагенти, ТОВ "Нерудком" та ТОВ Гранбет , могли надавати послуги з організації перевезення вантажів, до того ж не надано документи на підтвердження доцільності понесених витрат, оскільки фактично послуги з організації перевезення вантажів надаються ПАТ Українська залізниця . Таким чином, на думку представника відповідача, позивачем не наведено достатніх доказів реальності здійсненої операцій, надані документи на підтвердження отримання ТОВ Бехівський гранітний кар'єр послуг з організації перевезення вантажів не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності підприємства, тобто відсутні підтвердження використання вказаних послуг у господарській діяльності ТОВ Бехівський гранітний кар'єр .

Підготовче засідання 18.12.2018 відкладено на 24.01.2019 на 14:00 для виклику належного представника позивача, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 18.12.2018 (Том №1 а.с. 64).

24.01.2019 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про залучення для у часті у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ТОВ "Нерудком" та ТОВ "Гранбет" (Том №1 а.с. 72).

24.01.2019 суд ухвалою задовольнив клопотання представника позивача та залучив для у часті у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ТОВ "Нерудком" та ТОВ "Гранбет" (Том №1 а.с. 138-139).

Підготовче засідання 24.01.2019 відкладене на 26.02.2019 на 11:00 у зв'язку з необхідністю повідомити про розгляд справи залучених третіх осіб, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 24.01.2019 (Том №1 а.с. 135-137).

26.02.2019 через відділ документального забезпечення суду надійшли клопотання від представника третіх осіб про залучення доказів (Том №1 а.с. 162-197).

У підготовчому засіданні 26.02.2019 оголошено перерву до 27.03.2019 до 10:00 для отримання додаткових доказів від представника позивача, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 26.02.2019 (Том №1 а.с. 219-222).

У підготовчому засіданні 27.03.2019 розгляд справи відкладено на 24.04.2019 на 10:00 у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, що внесено секретарем до протоколу судового засіданні від 27.03.2019 (Том №1 а.с. 231).

24.04.2019 через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання від представника позивача про залучення доказів (Том №2 а.с. 1-10).

За результатами підготовчого засідання, суд ухвалою від 24.04.2019, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 24.04.2019 (Том №2 а.с. 25-28).

У судовому засіданні 24.04.2019 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, з підстав, що викладені у позовній заяві.

У судовому засіданні 24.04.2019 представник відповідача проти заявлених вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені у відзиві на адміністративний позов (Том №1 а.с. 53-56).

У судовому засіданні 24.04.2019 представник третіх осіб позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та представника третіх осіб, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, у період з 24.09.2018 до 28.09.2018 уповноваженими особами ГУ ДФС у Житомирській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ Бехівський гранітний кар'єр з питань достовірності нарахування від'ємного значення та заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації з ПДВ за липень 2018 року.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ Бехівський гранітний кар'єр з питань достовірності нарахування від'ємного значення та заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації з ПДВ за липень 2018 року (Том №1 а.с. 8-17).

За висновками вказаного акта перевірки встановлено, що документальною позаплановою перевіркою виявлено, що ТОВ Бехівський гранітний кар'єр порушено вимоги Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2018 року:

- на порушення п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" завищено податковий кредит на 199338 грн.

- на порушення п.200.4 "в" ст.200 ПК України, а саме завищено від'ємне значення за липень 2018 року, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 199338 грн.

18.10.2018 ГУ ДФС у Житомирській області на підставі акта перевірки, яким встановлено порушення п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.4 "в" ст.200 ПК України, прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0002241202, яким визначено суму завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 199338 грн (Том №1 а.с. 18).

Як видно зі змісту акта перевірки від 05.10.2018, контролюючий орган дійшов висновку про завищення ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 199338 грн внаслідок безпідставного включення до податкового кредиту за липень 2018 року суми ПДВ у розмірі 199338 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Гранбет" та ТОВ Нерудком .

Такий висновок відповідача обґрунтовано тим, що ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" не наведено достатніх доказів реальності здійсненої операції та доцільності отриманих послуг, а саме надання ТОВ "Гранбет" та ТОВ Нерудком послуг з організації перевезення вантажів. При цьому вказано, що надані Товариством документи не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності підприємства, тобто відсутні підтвердження використання вказаних послуг у господарській діяльності ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр".

У свою чергу позивач стверджує, що право на врахування до складу податкового кредиту сум податку з послуг придбаних у ТОВ "Нерудком" загальною вартістю 643900,00, у т.ч. ПДВ 107316,67 грн та по ТОВ "Гранбет" загальною вартістю 400000,00 грн, у т.ч. ПДВ 66666,67 грн, підтверджено допустимими та достовірними доказами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з положеннями пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Податковий кредит, згідно зі пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом приписів абзацу першого пункту 198.2 цієї статті ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У пункті п.201.10 п.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.201.9 ст.201 ПК України).

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу першого ч.1 ст.11 Закону України №996-ХІV, підприємства зобов'язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України №996-ХІV установлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В силу приписів частини 2 статті 9 Закону №996-ХІV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до п.2.2 згаданого Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

У контексті наведеного судом з'ясовано, що позивачем у липні 2018 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 199338 грн, сплачені під час оплати ТОВ "Гранбет" та ТОВ Нерудком послуг з організації перевезення вантажів, про що свідчать відомості декларації з податку на додану вартість платника за липень 2018 року (Том №1 а.с. 85-98).

Щодо господарських операцій з ТОВ Нерудком суд зазначає наступне.

Як видно із матеріалів справи, 10.01.2018 між ТОВ "Нерудком" (Виконавець) та ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" (Замовник) був укладений договір №10/01/18 (Том №1 а.с. 19-20), за яким Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника, за винагороду і за рахунок Замовника організовувати надання придатного під навантаження щебеневої продукції рухомого складу для організації перевезення вантажів.

Обов'язки сторін та погодження умов договору визначені розд. 2 договору №10/01/18 від 10.01.2018.

Так, у п.2.1 цього договору визначено, що Виконавець зобов'язується:

- здійснювати діяльність, по забезпеченню Замовника залізничним транспортом для організації перевезення вантажів відповідно до умов і вимог внутрішніх і міжнародних Правил залізничних перевезень, включаючи Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС) от 01.11.1951 (мова оригіналу) (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951), Статуту залізниць України;

- забезпечити контроль проходження заявок на місячне планування експортних, імпортних, транзитних вантажів, а також вантажів, що перевозяться усередині України і в міждержавному сполученні, здійснюваного Замовником на умовах цього Договору;

- організовувати заявлене Замовником перевезення в строк не пізніше 7 (семи) робочих днів з моменту подачі заявки;

- здійснювати виконання додаткових транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з цими перевезеннями, за додатковою угодою.

Пунктом 2.3 договору №10/01/18 визначено, що виконавець не є перевізником. Перевезення не є зобов'язанням Виконавця.

Оплата послуг і інших платежів за договором здійснюється Замовником на підставі рахунків Виконавця (п.4.1 згаданого договору).

Відповідно до п.4.2 договору №10/01/18 від 10.01.2018, датою виконання послуг наданих Виконавцем за цим договором, вважається дата відправлення вагонів відповідно до дати календарного штемпеля на залізничній накладній (по послугам пов'язаних з організацією перевезень).

Положеннями п.4.4 договору №10/01/18 від 10.01.2018 визначено, що за результатами кожного перевезення чи наданої послуги, або за певний період, сторони складають і підписують акт виконаних робіт/наданих послуг, в якому фіксується вартість винагороди і у разі потреби додаткові платежі, збори і тому подібне. Акт виконаних робіт/наданих послуг готується Виконавцем. Акт виконаних робіт/наданих послуг за послуги надані в поточному місяці надається Замовнику до завершення цього місяця та може датуватися останнім днем цього місяця. Не повернення Замовником направленого йому, в тому числі на електронну адресу для підписання акту виконаних робіт/наданих послуг і не надання письмових заперечень по ньому протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня надіслання, визнається сторонами як згода та підписання такого акту Замовником без заперечень.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" надано акти надання послуг:

- №91 від 05.07.2018 (Том №1 а.с. 21), складений про те, що Виконавцем виконані роботи: відшкодування послуг з організації перевезення вантажів, вартістю 643900,00 грн, у т.ч. ПДВ - 107316,67 грн;

- №92 від 06.07.2018 (Том №1 а.с. 23), складений про те, що Виконавцем виконані роботи: відшкодування послуг з організації перевезення вантажів, вартістю 418104,00 грн, у т.ч. ПДВ - 69667,33 грн;

До актів складено та підписано реєстри з послуг по організації перевезення вантажів (Том №1 а.с. 22, 24).

Відповідно до платіжних доручень №2108 від 05.07.2018 (Том №1 а.с. 25), №2124 від 05.07.2018 (Том №1 а.с. 26), №2126 від 06.07.2018 (Том №1 а.с. 27), №2131 від 09.07.2018 (Том №1 а.с. 28), платником - ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" оплату послуг ТОВ "Нерудком" проведено у розмірі 1061904,00 грн, який відповідає сумам указаним в актах надання послуг.

ТОВ "Нерудком" виписано позивачу податкові накладні, а саме: №6 від 05.07.2018 на загальну суму 643900,00 грн (в т.ч. ПДВ - 107316,67 грн) (Том №1 а.с. 29) та №7 від 06.07.2018 на загальну суму 418004,00 грн (в т.ч. ПДВ - 69667,33 грн) (Том №1 а.с. 30).

Під час судового розгляду справи представник позивача та представник третьої особи пояснили, що предметом вищевказаного договору було надання ТОВ "Нерудком" позивачу придатних під навантаження щебеневої продукції рухомого складу для організації перевезення вантажів, тобто Виконавець здійснював пошук вагонів для Замовника, без надання послуг з перевезення вантажів.

Представник третьої особи у судовому засіданні, також, вказав, що для ведення господарської діяльності ТОВ "Нерудком", у тому числі пов'язаної із виконанням зобов'язань, визначених у договорі від 10.01.2018, Товариством було залучено інших контрагентів, з якими укладено договори, які містяться у матеріалах справи, а саме: договір №01127/17 від 27.11.2017 між ТОВ "Нерудком" та ТОВ "Вартін Груп" про надання придатного під навантаження щебеневої продукції рухомого складу для організації перевезення вантажів (Том №1 а.с. 186-187); ліцензійний договір №50/ТМ від 26.02.2018 між ТОВ "Нерудком" та ТОВ "ТМСОФТПЛЮС" про надання ліцензії на програмний продукт "Графічна інформаційна система транспортної мережі залізниць Тмкарта" (Том №1 а.с. 188-191); договір №1311/2017-1 від 13.11.2017 між ТОВ "Нерудком" та ТОВ "Транс-Альянс Україна" про надання інформаційно-консультаційних (або транспортно-експедиційних) послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів по лініях залізниць України СНД і Західної Європи (Том №1 а.с. 192-195); договір №Єкс-2311/2017 від 23.11.2017 між ТОВ "Нерудком" та ТОВ "Міжнародна інвестиційна транспортно-логістична компанія України" про організацію перевезень вантажів залізничним транспортом" (Том №1 а.с. 196-197).

Щодо господарських операцій з ТОВ Гранбет суд зазначає наступне.

17.07.2018 між ТОВ "Гранбет" (Виконавець) та ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" (Замовник) був укладений договір №17/07/18 (Том №1 а.с. 31-32), за яким Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника, за винагороду і за рахунок Замовника організовувати надання придбаного під навантаження щебеневої продукції рухомого складу для організації перевезення вантажів.

Обов'язки сторін та погодження умов договору визначені розд. 2 договору №17/07/18 від 17.07.2018.

Так, у п.2.1 цього договору визначено, що Виконавець зобов'язується:

- здійснювати діяльність, по забезпеченню Замовника залізничним транспортом для організації перевезення вантажів відповідно до умов і вимог внутрішніх і міжнародних Правил залізничних перевезень, включаючи Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС) от 01.11.1951 (мова оригіналу) (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951), Статуту залізниць України;

- забезпечити контроль проходження заявок на місячне планування експортних, імпортних, транзитних вантажів, а також вантажів, що перевозяться усередині України і в міждержавному сполученні, здійснюваного Замовником на умовах цього Договору;

- організовувати заявлене Замовником перевезення в строк не пізніше 7 (семи) робочих днів з моменту подачі заявки;

- здійснювати виконання додаткових транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з цими перевезеннями, за додатковою угодою.

Пунктом 2.3 договору №17/07/18 визначено, що виконавець не є перевізником. Перевезення не є зобов'язанням Виконавця.

Оплата послуг і інших платежів за договором здійснюється Замовником на підставі рахунків Виконавця (п.4.1 згаданого договору).

Відповідно до п.4.2 договору №17/07/18 від 17.07.2018, датою виконання послуг наданих Виконавцем за цим договором вважається дата відправлення вагонів відповідно до дати календарного штемпеля на залізничній накладній (по послугам пов'язаних з організацією перевезень).

Положеннями п.4.4 договору №17/07/18 від 17.07.2018 визначено, що за результатами кожного перевезення чи наданої послуги, або за певний період, сторони складають і підписують акт виконаних робіт/наданих послуг, в якому фіксується вартість винагороди і у разі потреби додаткові платежі, збори і тому подібне. Акт виконаних робіт/наданих послуг готується Виконавцем. Акт виконаних робіт/наданих послуг за послуги надані в поточному місяці надається Замовнику до завершення цього місяця та може датуватися останнім днем цього місяця. Не повернення Замовником направленого йому, в тому числі на електронну адресу для підписання акту виконаних робіт/наданих послуг і не надання письмових заперечень по ньому протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня надіслання, визнається сторонами як згода та підписання такого акту Замовником без заперечень.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" долучив акт надання послуг №5 від 25.07.2018 (Том №1 а.с. 33), складений про те, що Виконавцем виконані роботи: відшкодування послуг з організації перевезення вантажів, вартістю 400000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 66666,67 грн.

До акта складено та підписано реєстр з послуг по організації перевезення вантажів (Том №1 а.с. 34).

Відповідно до платіжних доручень №2191 від 25.07.2018 (Том №1 а.с. 35) та №2265 від 25.07.2018 (Том №1 а.с. 36), платником - ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" оплату послуг ТОВ "Гранбет" проведено у розмірі 400000,00 грн, який відповідає сумам вказаним у акті надання послуг.

ТОВ "Гранбет" виписав позивачу податкову накладну №5 від 25.07.2018 на загальну суму 100000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 16666,67 грн) (Том №1 а.с. 37).

Під час судового розгляду справи представник позивача та представник третьої особи пояснили, що предметом вказаного договору було надання ТОВ "Гранбет" позивачу придатних під навантаження щебеневої продукції рухомого складу для організації перевезення вантажів, тобто Виконавець здійснював пошук вагонів для Замовника, без надання послуг з перевезення вантажів.

Представник третьої особи у судовому засіданні, також, вказав, що для ведення господарської діяльності ТОВ "Гранбет", у тому числі пов'язаної із виконанням зобов'язань, визначених у договорі від 17.07.2018, Товариством було укладено договір транспортного експедирування №1/58-С від 02.07.2018 з ТОВ Столична вагонна компанія (Том №1 а.с. 173-178); договір №00646/утл-2018 від 14.08.2018 з ПАТ Укрзалізниця щодо здійснення перевезень вантажів ТОВ Гранбет (далі - Замовник), надання вантажних вагонів для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт/імпорт) у вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги (Том №1 а.с. 163-172); договір транспортного експедирування №17/2018-УЗМ від 25.09.2018 з ТОВ Українська залізнична магістраль щодо організації виконання визначених договором транспортно-експедиторських послуг та/або інших послуг, що пов'язані з перевезенням вантажів залізничним транспортом в межах України, країнах СНД та інших країнах світу та узгоджених сторонами (Том №1 а.с. 179-184).

Так, договір транспортного експедирування №1/58-С від 02.07.2018 було укладено ТОВ "Гранбет" (Замовник/Клієнт) з ТОВ "СТОЛИЧНА ВАГОННА КОМПАНІЯ" (Експедитор/Виконавець) щодо виконання або організації виконання зазначених Договором послуг та/або інші транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом в межах України, країнах СНД та інших країнах світу та узгоджених сторонами.

Договір №00646/утл-2018 від 14.08.2018 про надання послуг, укладено між ПАТ "Українська залізниця" (Перевізник) та ТОВ "Гранбет" (Замовник) щодо здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експерт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Договір транспортного експедирування №17/2018-УЗМ від 25.09.2018 укладено ТОВ "Гранбет" (Замовник/Клієнт) з ТОВ "Українська залізнична магістраль" (Експедитор/Виконавець), за умовами якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених договором транспортно-експедиторських послуг та/або інших послуг, що пов'язані з перевезенням вантажів залізничним транспортом в межах України, країнах СНД та інших країнах світу та узгоджених сторонами.

Також представником третіх осіб до матеріалів справи надано копію договору №15.07.2018 від 15.07.2018, укладеного ТОВ "Гранбет" з ТОВ "Вектор-КД" (Том №2 а.с. 13-16), за яким Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника, за винагороду і за рахунок Замовника організовувати надання придбаного під навантаження щебеневої продукції рухомого складу для організації перевезення вантажів.

Обов'язки сторін та погодження умов договору визначені розд. 2 договору №15/07/18 від 15.07.2018.

Так, у п.2.1 цього договору визначено, що Виконавець зобов'язується:

- здійснювати діяльність, по забезпеченню Замовника залізничним транспортом для організації перевезення вантажів відповідно до умов і вимог внутрішніх і міжнародних Правил залізничних перевезень, включаючи Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС) от 01.11.1951 (мова оригіналу) (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951), Статуту залізниць України;

- забезпечити контроль проходження заявок на місячне планування експортних, імпортних, транзитних вантажів, а також вантажів, що перевозяться усередині України і в міждержавному сполученні, здійснюваного Замовником на умовах цього Договору;

- організовувати заявлене Замовником перевезення в строк не пізніше 7 (семи) робочих днів з моменту подачі заявки;

- здійснювати виконання додаткових транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з цими перевезеннями, за додатковою угодою.

Пунктом 2.3 договору №15/07/18 визначено, що виконавець не є перевізником. Перевезення не є зобов'язанням Виконавця.

Оплата послуг і інших платежів за договором здійснюється Замовником на підставі рахунків Виконавця (п.4.1 згаданого договору).

Відповідно до п.4.2 договору №15/07/18 від 15.07.2018, датою виконання послуг наданих Виконавцем за цим договором вважається дата відправлення вагонів відповідно до дати календарного штемпеля на залізничній накладній (по послугам пов'язаних з організацією перевезень).

Положеннями п.4.4 договору №15/07/18 від 15.07.2018 визначено, що за результатами кожного перевезення чи наданої послуги, або за певний період, сторони складають і підписують акт виконаних робіт/наданих послуг, в якому фіксується вартість винагороди і у разі потреби додаткові платежі, збори і тому подібне. Акт виконаних робіт/наданих послуг готується Виконавцем. Акт виконаних робіт/наданих послуг за послуги надані в поточному місяці надається Замовнику до завершення цього місяця та може датуватися останнім днем цього місяця.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ "Гранбет" та ТОВ "Вектор-КД" надано акт надання послуг №58 від 25.07.2018 (Том №2 а.с. 17), складений про те, що Виконавцем виконані роботи відшкодування послуг з організації перевезення вантажів, вартістю 390000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 97500,00 грн.

До акта складено та підписано реєстр з послуг по організації перевезення вантажів (Том №2 а.с. 11-12).

Відповідно до платіжних доручень №16 від 01.08.2018 (Том №2 а.с. 18) та №29 від 30.08.2018 (Том №2 а.с. 19), платником - ТОВ "Гранбет" оплату послуг ТОВ "Вектор-КД" проведено у розмірі 390000,00 грн, який відповідає сумам вказаним у акті надання послуг. Також представником третьої особи додані копії платіжних доручень від 26.07.2018 №678, від 26.07.2018 №79, віл 24.07.2018 №675, від 18.07.2018 №673 та від 12.07.2018 №665, згідно з якими платником ТОВ "Нерудком" оплату послуг ТОВ "Вектор-КД" проведено (Том №2 а.с. 20-24).

Крім того, представником позивача до матеріалів справи, у зв'язку із проведенням коригування, додано наступні документи: копію акта надання послуг №91 від 05.07.2018, підписаного між позивачем та ТОВ "Нерудком" (Том №2 а.с. 2); розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної ТОВ "Нерудком" №6 від 05.07.2018 та квитанції №1, згідно з якою документ доставлено до ДПС України 20.11.2018 (Том №2 а.с. 3-5); копію акта надання послуг №92 від 06.07.2018, підписаного між позивачем та ТОВ "Нерудком" (Том №2 а.с. 6); копію акта надання послуг №5 від 25.07.2018, підписаного між позивачем та ТОВ "Гранбет" (Том №2 а.с. 7); розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної ТОВ "Гранбет" №5 від 25.07.2018 та квитанції №1, згідно з якою документ доставлено до центрального рівня ДПС України 20.11.2018 (Том №2 а.с. 8-10).

Водночас у матеріалах справи містяться виписки по рахункам ТОВ Бехівський гранітний кар'єр , з яких видно, що позивач оплачував послуги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця за договором від 13 лютого 2018 року №08980/ЦТЛ-2018 (Том №1 а.с. 73-84).

Аналіз наведених умов договорів позивача з контрагентами свідчить на користь висновку, що під час дії договору між ТОВ "Бехівський гранітний кар`єр" та ПАТ "Українська залізниця" від 13.02.2018 позивачем було укладено договір з ТОВ "Гранбет" (Виконавець) №17/07/18 та укладено договір з ТОВ Нерудком (Виконавець) №10/01/18, предмети яких частково збігаються із договором позивача від 13.02.2018. При цьому суд наголошує, що ТОВ "Гранбет", з метою забезпечення виконання договору №17/07/18, також було укладено договір з Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" від 14.08.2018, предмет і умови якого збігаються із договором позивача із цим це контрагентом - Перевізником.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що до правочину між позивачем та ТОВ "Гранбет" доречним є застосування доктрини "Ділова мета" (business purpose) та "Реальність господарської операції".

Суть доктрини полягає у тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов`язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Halifax).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отож, сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

У ході судового розгляду даної справи позивачем не обґрунтовано виробничої необхідності в отриманих послугах від ТОВ "Гранбет" та ТОВ Нерудком , як і не обґрунтовано економічної доцільності укладення відповідних договорів, не обґрунтовано неможливість здійснення самим позивачем чи його контрагентом - Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Перевізник) пошуку чи надання вагонів для перевезення вантажів. При цьому наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір від 17.07.2018 №17/07/18 між ТОВ "Гранбет" (Виконавець) та ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" (Замовник) та договір від 10.01.2018 №10/01/18 між ТОВ "Нерудком" (Виконавець) та ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" (Замовник), а також первинні бухгалтерські документи до них були складені лише з метою отримання податкової вигоди.

Відтак, суд вважає, що позивачем не наведено достатніх доказів реальності здійснених операцій, а тому формальна наявність у ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду, не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно встановлено порушення ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.4 "в" ст.200 ПК України та прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0002241202, у якому визначено суму завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 199338 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" необхідно відмовити.

З огляду на відмову у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати понесені позивачем відповідно до положень ст.139 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" (с. Бехи, Коростенський район, Житомирська область, 11521. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13568156) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39459195), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Нерудком (код ЄДРПОУ 39305834, 10003, м. Житомир, вул. Короленка, 10, к.62); Товариство з обмеженою відповідальністю Гранбет (код ЄДРПОУ 41863868, 10008, м. Житомир, Бульвар Новий, будинок 7, офіс 1.20), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене: 13 травня 2019 року

Головуючий суддя Єфіменко Ольга Володимирівна