Рішення

від 13.05.2019 по справі 420/5628/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5628/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

секретаря судового засідання Чернецької О.А.,

за участю сторін:

представника позивача Шевченко М.В. (за довіреністю),

представника відповідача Наумова К.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ М`ясо України до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю М`ясо України до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС в Одеській області № 8212 від 25.10.2018 року Про проведення документальної виїзної перевірки ТОВ М`ясо України код за ЄДРПОУ 41441674 ; стягнути здійснені позивачем судові витрати.

Ухвалою від 05.11.2018 р. Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі та визначено, що розгляд справи з урахуванням положень ст. 263 КАС України буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22.11.2018 р. від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою суду від 29.01.2019 р. клопотання представника відповідача про розгляд справи з викликом сторін задоволено; призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.03.2019 р., яка занесена до протоколу засідання, закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки його винесення суперечить положенням п. 78.2 ст. 78 ПК України, враховуючи, що вказаною нормою передбачено заборону проведення контролюючим органам проводити позапланові перевірки у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. Проте предмет і період позапланової перевірки, яка призначена оскаржуваним наказом, вже був охоплений раніше проведеними перевірками, що задокументовано відповідними довідками (№000850/15-32-14-14/41441674 від 29.12.2017 р., №000473/15-32-14-14/41441674 від 14.06.2018р.). Крім того, на запит контролюючого органу позивачем було надано усі документи. Наказ про проведення перевірки № 8212 від 25.10.2018 р. не відповідає вимогам, встановленим п. 81.1 ст. 81 ПК України, не містить підстав для проведення перевірки, визначених у пп. 78.1.4 ст. 78.1 ПУ України, оскільки позивачем на запит відповідача надано усі первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з підприємствами, вказаними в оскаржуваному наказі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 22.11.2018 р. (вх. №35786/18), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що на запит контролюючого органу позивачем надано первинні документи, якими не спростовано недостовірність даних, що містяться у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2017 року по березень 2018 року. З урахуванням наведеного відповідачем прийнято наказ про проведення перевірки № 8212 від 25.10.2018 р. та згідно п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України було здійснено вихід для проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків, проте посадових осіб контролюючого органу до її проведення не було допущено. Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на те, що охоплений оскаржуваним наказом період вже перевірявся, оскільки раніше було проведено звірки, а не перевірки, що задокументовано відповідними довідками. Враховуючи наведене, на думку відповідача, оскаржуваний наказ прийнятий з дотриманням вимог чинного законодавства та за наявності законних підстав.

У судовому засіданні 03.05.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 06.08.2018 р. (вих. № 11427/10/15-32-14-07-08) Головним управлінням ДФС в Одеській області сформовано та надіслано позивачу запит про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження (а.с. 13- 14).

Листом від 04.10.2018 р. (вих. №04/10-18) позивачем надано контролюючому органу пояснення щодо вказаного запиту з відповідними доказами (а.с. 15-21).

Наказом заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області № 8212 від 25.10.2018 року призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ М`ясо України з 30 жовтня 2018 року тривалістю 5 робочих днів, з контрагентами - постачальниками ТОВ НОРДВІНС (код ЄДРПОУ 41632532) за період з листопада 2017 по березень 2018 року, ТОВ Мега Ексім Рітейл (код ЄДРПОУ 38894646) за період жовтень 2017 року те березень 2018 року, з метою дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (а.с. 12).

Позивач вважає протиправним наказ про проведення перевірки та таким, що прийнятий за відсутності законних підстав, в зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 19-1.1 ст.19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

За приписами пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлено статтею 78 ПК України.

Підстави для проведення документальної позапланової перевірки визначені в п. 78.1 ст. 78 ПК України, серед яких зокрема є:

отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.1. п. 78.1 ст.78 ПК України);

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Як встановлено судом з матеріалів справи, позапланова документальна виїзна перевірка позивача призначена у зв`язку з ненаданням платником у повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу.

Наказ видано на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Суд зазначає, що приписами пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено як підставу для проведення позапланової документальної перевірки не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, у разі виявлення недостовірності даних, що міститься у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Підпунктом 20.1.14 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Наведений законодавчий припис кореспондується з положеннями п. 73.3 ст. 73 ПК України.

Так, абзацом 1 п. 73.3 ст. 73 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Абзацами 6, 7, 9 п. 73.3 ст. 73 ПК України визначено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

В свою чергу абзацами 2 - 5 п. 73.3 ст. 73 ПК України передбачено, що такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Як свідчать матеріали справи, 06.08.2018 р. (вих. № 11427/10/15-32-14-07-08) Головним управлінням ДФС в Одеській області сформовано та надіслано позивачу запит про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, який в свою чергу містить усі перелічені вище вимоги, а саме: був підписаний заступником начальника Головного управління ДФС в Одеській області; підстава для надіслання запиту була зазначена чітко, а саме п.п. 3 абз. 3 п. 73.3 ст. 73 ПК України встановлено недостовірність визначення податкового кредиту, що міститься у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2017 року у сумі 738786,1 грн., за січень 2018 р. у сумі 250000,00 грн., за березень 2018 року у сумі 314999,47 грн.; у запиті зазначений чіткий перелік інформації, яка запитується, та документи, які пропонуються надати; на запиті стоїть печатка контролюючого органу.

Дослідивши вказаний письмовий запит контролюючого органу, суд дійшов висновку, що останній містить вказівки як на юридичні підстави його надіслання, тобто норми закону, згідно яких контролюючий орган має право на отримання запитуваної податкової інформації, так і на фактичні підстави для направлення відповідного запиту певні обставини, що обумовили необхідність реалізації податковим органом відповідних владних повноважень.

З урахуванням обставин справи, досліджених доказів відповідач мав всі підстави для надіслання позивачу запиту.

При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 02.10.2018 р. у справі №813/3033/16 (адміністративне провадження №К/9901/30999/18), згідно якої у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, з урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні об`єктивні підстави для прийняття Головним управлінням ДФС в Одеській області наказу № 8212 від 25.10.2018 року Про проведення документальної виїзної перевірки ТОВ М`ясо України код за ЄДРПОУ 41441674 .

Доводи позивача про те, що предмет і період позапланової перевірки, яка призначена оскаржуваним наказом, вже був охоплений раніше проведеними перевірками, що задокументовано відповідними довідками (№000850/15-32-14-14/41441674 від 29.12.2017 р., №000473/15-32-14-14/41441674 від 14.06.2018р.), судом відхиляються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, йдеться про звірки, а не про перевірки контролюючого органу, що не є тотожним.

Так, за приписами 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до приписів п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене, станом на час прийняття оскаржуваного наказу у відповідача були наявні правові підстави для призначення перевірки ТОВ М`ясо України відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, оскаржуваний наказ прийнято відповідачем з дотриманням вимог законодавства, в зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю М`ясо України до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу № 8212 від 25.10.2018 року Про проведення документальної виїзної перевірки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду підписане суддею 13.05.3019 року.

Суддя С.М. Корой

.