Постанова

від 25.04.2019 по справі 280/5003/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 280/5003/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 (головуючий суддя Конишева О.В., повний текст складено 15.01.2019)

у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 про визнання рішення протиправним та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 28.11.2018 року до адміністративного суду з позовом до відповідача Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 (далі - третя особа), просив:

- визнати протиправним та скасувати Рішення № 31/115205 відповідача від 21.05.2018 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ;

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закон) України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з дня набуття права на призначення пенсії, тобто з 16.05.2018 року.

Позов обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах. За результатом розгляду наданих документів позивачу до його пільгового стажу не було зараховано періоди роботи з 30.04.1981 року по 07.06.1993 року та з 28.04.1998 року по 22.02.2000 . Зазначає, що він має необхідний стаж роботи 25 років 6 місяців та пільговий стаж 12 років 6 місяців, що надає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах. Вважає, що відповідачем при прийнятті рішення щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах порушено вимоги законодавства, які регулюють відносини правового механізму підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу, який дає право на такий вид пенсії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтована тим, що періоди роботи позивача дійсно підтверджуються записами в трудовій книжці та довідкою підприємства, однак право на призначення пенсії на пільгових умовах не підтверджено. Судом першої інстанції зроблено висновок, що раніше діюче законодавство до 05.11.1991 року не надавало право на пенсію за віком на пільгових умовах водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв), відповідно у зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 30.04.1981 по 05.11.1991 суд відмовив. При цьому період роботи водієм міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) складає всього 3 роки 1 місяць 27 днів, а не 12 років 6 місяців, як то передбачено п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , тому позивач не має право на призначенні пенсії відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що ним було надано необхідні документи, що підтверджують періоди, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Зазначає, що на час звернення з заявою до відповідача про призначення пенсії на пільгових умовах він досяг 55-ти річного віку ще 12.06.2015 року, має необхідний загальний стаж роботи 25 років 06 місяців та пільговий стаж 12 років 06 місяців водія міського пасажирського транспорту (автобусів), а саме з 30.04.1981 року по 07.06.1993 року та з 28.04.1998 року по 22.02.2000 року він працював в ПрАТ Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 водієм міського пасажирського транспорту. Для призначення пільгової пенсії буда надана трудова книжка та довідка №342/1 від 09.10.2017 року, видану ПрАТ Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 , в якій зазначено, що трудовий стаж у ПрАТ Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 підтверджено. Зміст відмови у призначенні пенсії свідчить про необхідність надати уточнюючу довідку про підтвердження пільгового стаду відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу №637 від 12.08.1993.

В відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що загальний стаж роботи позивача становить 25 років 9 місяців 12 днів. Однак в силу п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування чоловіки після досягнення 55-ти років мають право на призначення пільгової пенсії за наявності страхового стажу не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців. Також зазначив, що ПрАТ Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 відмовив позивачу у наданні довідки, що підтверджує пільговий характер роботи з 30.04.1981 року по 07.06.1993 року та з 28.04.1998 року по 22.02.2000 року (лист № 342/1 від 09.10.2017 року). Просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16 травня 2018 року звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

За результатами звернення, рішенням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 21.05.2018 року № 31/115205 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах із-за відсутності необхідного пільгового стажу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV, Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року № 1788-XII.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу : для чоловіків - не менше 30 років , у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Отже вказаним пунктом передбачені певні умови для призначення пенсія за віком на пільгових умовах: досягнення 55-ти річного віку, наявності страхового стажу : для чоловіків - не менше 30 років; та наявність стажу зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

При цьому, цей же пункт зазначає, що за відсутності страхового стажу , встановленого абзацами 2 - 3 цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку , встановленого абзацом 1 цього пункту і абзацами 3 - 13 пункту 2 частини 2 цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами 15 - 23 пункту 2 частини другої цієї статті.

Так, за відсутності стажу роботи, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, страхового стажу :

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах 16.05.2018 року, то в силу вищезазначеної норми, слід застосовувати норму, яка встановлює, що з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків .

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах мав загальний стаж роботи 25 років 9 місяців 12 днів, що підтверджується безпосередньо відповідачем.

Отже, виходячи з загального стажу роботи 25 років 9 місяців 12 днів та досягненням позивачем 55-ти річного віку, позивач мав право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції досліджує норми законодавства України та обставини справи, які надають або спростовують наявність у позивача безпосередньо пільгового стажу позивача, а саме 12 років 6 місяців.

Так позивач зазначає, що записами в трудовій книжці підтверджується періоди роботи з 30.04.1981 року по 07.06.1993 року та з 28.04.1998 року по 22.02.2000 рік в ПрАТ Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 .

Відповідача зазначає, що для підтвердження пільгового стажу необхідна довідка, що підтверджує пільговий стаж роботи, однак ПрАТ Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 відмовив позивачу у наданні довідки, що підтверджує пільговий характер роботи з 30.04.1981 року по 07.06.1993 року та з 28.04.1998 року по 22.02.2000 року (лист № 342/1 від 09.10.2017 року).

Судом першої інстанції зроблено висновок, що раніше діюче законодавство до 05.11.1991 року не надавало право на пенсію за віком на пільгових умовах водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв), тому у зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 30.04.1981 по 05.11.1991 суд відмовив. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що період роботи водієм міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) складає у позивача всього 3 роки 1 місяць 27 днів, а не 12 років 6 місяців, як то передбачено п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , тому позивач не має права на призначенні пенсії відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

З такою позицією суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погодитися не може, виходячи з того, що на даний час пунктом 8 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право на пільгову пенсію водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв).

Водночас, відповідно до пункту з частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком , незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв ) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що до 05.11.1991 року законодавство не надавало право на пенсію за віком на пільгових умовах водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) - не впливає на право одержання пільгової пенсії позивачем на даний час. Тому такий висновок суду першої інстанції є помилковим.

Щодо довідки, яка підтверджує пільговий стаж роботи слід зазначити наступне.

Згідно із статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка . Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже в разі відсутності записів в трудовій книжці, підтвердження наявності трудового стажу встановлюється уточнюючою довідкою.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач працював у Запорізькому АТП 30823 (після зміни найменування - Запорізьке АТП 32329, Запорізьке АТП 12329), яке після зміни організаційно-правової форми має найменування - ПрАТ Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 ) в періоди з 04.12.1980 по 07.06.1993 та з 28.04.1998 по 23.02.2000.

Згідно матеріалів справи, зокрема, записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 з 04.12.1980 по 22.04.1981 навчався за рахунок підприємства на курсах водіїв 3- го класу з відривом від виробництва в Запорізькому Учкомбінаті, з 30.04.1981 по 07.06.1993 працював водієм третього класу на маршрутному автобусі ЛіАЗ 677.

Характер роботи позивача детально підтверджено відповідними записами у трудовій книжці (а.с.12, 13)., що виключає необхідність підтверджувати наявність трудового стажу за допомогою довідки, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Колегія суддів апеляційної інстанції піддає критиці назначене у відзиві на апеляційну скаргу, а саме, що ПрАТ Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 відмовив позивачу у наданні довідки, що підтверджує пільговий характер роботи з 30.04.1981 року по 07.06.1993 року та з 28.04.1998 року по 22.02.2000 року (лист № 342/1 від 09.10.2017 року).

Оскільки матеріали справи містять письмові пояснення ПрАТ Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 (а.с.19-21), згідно яких ПрАТ Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що відповідають приписам чинного законодавства.

Також, матеріали справи містять чисельні відповіді ПрАТ Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 , згідно яких зазначено, що трудовий стаж підтверджено відповідними записами у трудовій книжці; основним документом для призначення пенсії працівнику є саме трудова книжка; ОСОБА_1 працював водієм автобусу (мікроавтобусу (а.с. 6, 7, 8,).

Матеріали справи містять Довідку від 21.11.2018 року №612, згідно підтверджені записи, що зазначені в трудовій книжці (а.с. 9). Отже спростовуються аргументи відповідача, що довідкою не підтверджені записи трудової книжки щодо періоду роботи позивача. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції повторно зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Таким чином, згідно довідки від 21.11.2018 року №612 та записів у трудовій книжці ОСОБА_1 дійсно працював у ПрАТ Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 :

- з 04.12.1980 року по 07.06.1993 року (в зазначений період роботи пройшов стажування на автобус ЛАЗ та був допущений до самостійної роботи на міських маршрутах № 26, 34, 41, 49 в загальному режимі руху та в режимі маршрутного таксі, а також на погодинні перевезення (на замовлення підприємств та організацій міста);

- та з 28.04.1998 по 23.02.2000 (виконував пасажироперевезення на міських маршрутах №№ 48, 83а, 89, 79, 97 в різних режимах руху. За необхідності залучався до виконання робіт з поточного ремонту закріплених за ним автомобілів, перевезень на замовлення підприємств та організацій міста) (а.с. 9).

Характер роботи позивача детально підтверджено відповідними записами у трудовій книжці.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що положеннями п. 2 ч. 1 ст. 64 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ч. 1 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пп.4 п 2.4. Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах передбачено право органів, що призначають пенсії, вимагати від підприємств, організацій та окремих осіб відповідні документи, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, проводити перевірки інших документів, пов`язаних із призначенням пенсії отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час таких перевірок.

Тобто у разі виникнення питань, які стосуються пільгового стажу, відповідач для виконання покладеного на нього державою обов`язку по призначенню та виплаті пенсії, мав право здійснити перевірку первинних документів з виїздом на підприємство .

Натомість, матеріали справи не містять підтвердження здійснення відповідачем дій (здійснення перевірки первинних документів з виїздом на підприємство) направлених на усунення будь-яких сумнівів щодо призначення пільгової пенсії позивачу.

Таким чином, відповідач не довів правомірності свої дій, рішень, право позивача на одержання пільгової пенсії не спростовано, період роботи водієм міського пасажирського транспорту з 30.04.1981 року по 07.06.1993 року та з 28.04.1998 року по 22.02.2000 року - підтверджено, право на пільгову пенсію, яке передбачено п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - підтверджено.

Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.

Водночас, колегія суддів реляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в силу частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи з матеріалів справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не може діяти у інший спосіб ніж призначити позивачу, як водію міського пасажирського транспорту, пенсію на пільгових умовах за віком згідно з пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Отже позов підлягає задоволенню.

Виходячи з характеру спірних правовідносин та результатів розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 704,80 грн. згідно з квитанцією від 21.11.2018 № МР_AB271090BEG_4180554 (а.с.2a) та за подання апеляційної скарги у розмірі 1057,20 грн. згідно з квитанцією від 20.02.2019 № MP_AB271090BEG_5861334 (a.с.44).

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі, передбаченому процесуальним законодавством, а саме Законом України Про судовий збір .

Надміру сплачені кошти підлягають поверненню за відповідною заявою особи, якою здійснено таку надмірну сплату.

Керуючись ст. 139, 241-245, 250, 315, 317, 321, 322 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № 31/115205 від 21.05.2018 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ;

Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закон) України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з дня набуття права на призначення пенсії, тобто з 16.05.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 41248629) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 704,80 грн. згідно з квитанцією від 21.11.2018 № МР_AB271090BEG_4180554 та за подання апеляційної скарги у розмірі 1057,20 грн. згідно з квитанцією від 20.02.2019 № MP_AB271090BEG_5861334.

Оригінали квитанцій знаходяться в матеріалах справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в підпунктах: а , б , в , г пункту 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 26.04.2019.

Головуючий суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя А.В. Суховаров