Постанова

від 07.05.2019 по справі 905/2247/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2019 р. Справа № 905/2247/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Сіверін В.І. , суддя Склярук О.І.

секретар судового засідання Рудик Т.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Андрійко Є.Л., довіреність, адвокат

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ (вх. № 790 Д/1)

на рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2019р., повний текст складено 11.02.2019р. (суддя Сковородіна О.М.)

у справі № 905/2247/18,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до Комунального підприємства «Міськтепломережа» , м. Чистякове (Торез) Донецької області

про стягнення 48 625,26 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Міськтепломережа» про стягнення боргу у загальній сумі 48 625,26грн., у тому числі: основний борг у сумі 22 608,25 грн., пеня у сумі 5 716,20 грн., 3% річних у сумі 2 066,15 грн., інфляційні втрати у сумі 18 234,66 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. щодо здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.02.2019р. у справі №905/2247/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Комунального підприємства «Міськтепломережа» про стягнення основної заборгованості в сумі 22 608,25 грн. - задоволено частково - в сумі 22 608,24грн.; пені у сумі 5 716,20 грн. - задоволено частково - в сумі 695,74 грн.; трьох процентів річних у сумі 2 066,15 грн. - задоволено частково - в сумі 2 040,53 грн.; інфляційних втрат в розмірі 18 234,66 грн. - задоволено частково - в сумі 18 234,65грн.

Стягнуто з Комунального підприємства «Міськтепломережа» на користь Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованість у загальній сумі 43 579,16 грн., у тому числі: основна заборгованість в сумі 22 608,24 грн., пеня у сумі 695,74 грн.; три проценти річних у сумі 2 040,53 грн., інфляційні втрати в розмірі 18 234,65грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1 579,15 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2019 року у справі №905/2247/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 5 020,46 грн., 3% річних в розмірі 25,62 грн. скасувати; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення пені в розмірі 5 020,46 грн., 3% річних в розмірі 25,62 грн. задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, положень Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси , оскільки позивач не є енергопостачальною компанією, а тому вказаний Закон не поширює свою дію на спірні правовідносини. На підтвердження наведених доводів послався на постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2018р. у справі №913/65/18 за позовом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до КП Первомайськтеплокомуненерго Первомайської міської ради.

Не погоджуючись з перерахунком та зменшенням судом першої інстанції сум 3% річних та інфляційних втрат, апелянт наголошує на відсутності в рішенні жодних арифметичних дій, з яких можна було б зрозуміти алгоритм перерахунку, зазначивши також про ненадання відповідачем по справі контррозрахунку стягуваних сум.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2019 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Сіверін В.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 р. у справі № 905/2247/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2019 року у справі № 905/2247/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019р. у справі №905/2247/18 призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2019 року у справі № 905/2247/18 на 07.05.2019р. об 11:40 год.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Гетьмана Р.А., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад судової колегії: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Сіверін В.І., Склярук О.І.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач не скористався правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Явка представників сторін в судове засідання судом обов`язковою не визнавалася.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

31.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець) та Комунальним підприємством «Міськтепломережа» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №2510/14-КП-6, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

За умовами п.2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2014р. по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 17 тис. куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень - 3,3 тис. куб. м, лютий - 2,7 тис. куб. м, березень - 2,4 тис. куб. м(I кв. - 8,4 тис. куб. м); квітень - 1,4 тис. куб. м, травень -, червень - (II кв. - 1,4 тис. куб. м); липень-, серпень-,вересень-(III кв. - ); жовтень - 1,5 тис. куб. м, листопад - 2,7 тис. куб. м, грудень - 3,0 тис. куб. м(IV кв. - 7,2 тис. куб. м.).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами(п.п. 3.3, 3.4 договору).

Розділом 5 договору сторонами обумовлено ціну газу.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ (п. 5.1. договору).

За змістом п.5.2 договору, ціна за 1000 куб. м газу становить 3 113,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 57,40 грн., всього з ПДВ - 344,40 грн.

До сплати за 1000 куб. м газу належить 3 462,26 грн., крім того ПДВ - 20% - 692,45 грн., всього з ПДВ - 4 154,71 грн.

У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов`язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п.5.3 договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу(п.6.1.договору).

У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2. договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розд. 11 договору).

Положеннями постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №56 від 30.09.2014р., №223 від 31.10.2014р., №426 від 28.11.2014р. «Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання» , встановлено граничний (максимальний) рівень ціни на природний газ, що реалізується промисловим споживачам та іншим суб`єктам господарювання: з 01.10.2014р. на рівні 4 874,00 грн. за 1000 куб. м; з 01.11.2014р. на рівні 5 100,00грн. за 1000 куб. м; з 01.12.2014р. на рівні 5 900,00грн. за 1000 куб. м (без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється у розмірі 2 відсотків, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом).

Так, з 01.10.2014р. до сплати за 1000 куб. м природного газу належить 6 405,82 грн. з ПДВ;

з 01.11.2014р. до сплати за 1000 куб. м природного газу належить 6 682,44 грн. з ПДВ;

з 01.12.2014р. до сплати за 1000 куб. м природного газу належить 7 661,64 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору ПАТ «НАК «Нафтогаз України» було передано у власність КП «Міськтепломережа» природний газ на загальну суму 22 375,89грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2014р. на суму 7 677,92 грн.( у січні 2014 року), від 28.02.2014р. на суму 7 150,26 грн.( у лютому 2014 року), від 31.03.2014р. на суму 5 662,88 грн.( у березні 2014 року), від 30.04.2014р. на суму 1 884,83 грн.( у квітні 2014 року).

Позивач також стверджує, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014р. №2510/14-КП-6 Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» здійснено постачання Комунальному підприємству «Міськтепломережа» природного газу:

у жовтні 2014 року в обсязі 0,370 тис. куб. м на загальну суму 2 370,16 грн. (з урахуванням ціни на газ, встановленої постановою НКРЕКП №56 від 30.09.2014р.),

у листопаді 2014 року в обсязі 1,209 тис. куб. м на загальну суму 8 079,07 грн. (з урахуванням ціни на газ, встановленої постановою НКРЕКП №223 від 31.10.2014р.),

у грудні 2014 року в обсязі 1,587 тис. куб. м на загальну суму 12 159,02 грн. (з урахуванням ціни на газ, встановленої постановою НКРЕКП №426 від 28.11.2014р.).

На підтвердження наведеного, позивачем надані реєстри обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» через газорозподільчі мережі ПАТ Донецькоблгаз за жовтень-грудень 2014 року; витяг з реєстрів споживачів природного газу Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК «Нафтогаз України» , з боку яких не підписані акти приймання-передачі.

Згідно даних вказаних реєстрів Комунальному підприємству «Міськтепломережа» фактично транспортовано:

- у жовтні 2014р. за договором №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. - 0,370 тис. куб. м. газу, за договором №543/14-БО-6 від 27.11.2013р. - 5,032 тис. куб. м. газу, за договором №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. - 23,029 тис. куб. м. газу, загалом 28,431 тис. куб. м. газу;

- у листопаді 2014р. за договором №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. - 1,209 тис. куб. м. газу, за договором №543/14-БО-6 від 27.11.2013р. - 16,453 тис. куб. м. газу, за договором №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. - 75,294 тис. куб. м. газу, загалом 92,956 тис. куб. м. газу;

- у грудні 2014р. за договором №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. - 1,587 тис. куб. м. газу, за договором №543/14-БО-6 від 27.11.2013р. - 21,601 тис. куб. м. газу, за договором №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. - 98,852 тис. куб. м. газу, а загалом 122,040 тис. куб. м. газу.

Як свідчать матеріали справи, газорозподільною організацією між позивачем та відповідачем є Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» .

Відповідно до п.п.4.1, 4.4 договору №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця. Комерційні вузли обліку встановлюються на межі балансової належності газопроводів Покупця та газотранспортного підприємства.

Судом першої інстанції встановлено, що з приведених вище показів фактично протранспортованого обсягу газу вбачається передача останнього до межі балансової належності об`єкта споживача НАК «Нафтогаз України» , тобто Комунальному підприємству «Міськтепломережа» , у жовтні 2014р. за договором №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. - 0,370 тис. куб. м.; у листопаді 2014р. за договором №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. - 1,209 тис. куб. м.; у грудні 2014р. за договором №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. - 1,587 тис. куб. м.

Прийнявши до уваги передачу газу в обсязі обумовленому п.2.1 договору №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р., та застосувавши ціну (граничний рівень цін) на газ і тарифи його транспортування встановлені НКРЕКП, що є загально оприлюдненою інформацією, з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, у жовтні, листопаді, грудні 2014р. на рівні 6 405,82грн. з ПДВ, 6 682,44грн. з ПДВ, 7 661,64грн. з ПДВ відповідно, судом першої інстанції встановлено визначення позивачем загальної вартості поставленого у цей період газу: у жовтні 2014р. - в сумі 2 370,16грн.; у листопаді 2014р. - в сумі 8 079,07грн.; у грудні 2014р. - в сумі 12 159,02грн.

Позивач наголошує, що відповідачем прийняті на себе зобов`язання за договором по сплаті за отриманий газ у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконані, внаслідок чого утворився борг в сумі у сумі 22 608,25 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 22 608,25 грн., 5 716,20 грн. пені, 2 066,15 грн. 3% річних, 18 234,66 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами(ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, зобов`язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

- за поставкою січня 2014 року на суму 7 677,92 грн. - 14.02.2014р. включно,

- за поставкою лютого 2014 року на суму 7 150,26 грн. - 14.03.2014р. включно,

- за поставкою березня 2014 року на суму 5 662,88 грн. - 14.04.2014р. включно,

- за поставкою квітня 2014 року на суму 1 884,83 грн. - 14.05.2014р. включно,

- за поставкою жовтня 2014 року на суму 2 370,15 грн. - 14.11.2014р. включно,

- за поставкою листопада 2014 року на суму 8 079,07 грн. - 15.12.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку (14.12.2014р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою грудня 2014 року на суму 12 159,02 грн. - 14.01.2015р. включно.

Відповідачем не надано до справи доказів повного та своєчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором № 2510/14-КП-6 від 31.01.2014року. Докази, що свідчать про сплату заборгованості за спожитий у період жовтень-грудень 2014 року природний газ у повному обсязі чи частково в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення основного боргу, зазначивши при цьому, що виходячи з поставленого обсягу газу в жовтні 2014 року - 0,370 тис.куб.м, положень п.5.3. Договору та змісту постанови НКРЕКП №56 від 30.09.2014р., вартість газу поставленого відповідачу у жовтні 2014р. становила 2 370,15 грн. (0,370 тис.куб.м х 6 405,82 грн.), а не 2 370,16 грн., як визначено позивачем, що стало підставою для часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22 608,24грн.

Згідно відомостей, які містяться у довідці «Операції з 01.01.2014р. по 30.11.2015р.» Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , що не спростовано відповідачем, остаточний розрахунок за поставками січня, лютого 2014 року було здійснено відповідачем з порушенням строків, встановлених розділом 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» договору №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р., а саме: 1) за поставкою січня 2014 року - 20.03.2014р., 2) за поставкою лютого 2014 року - 20.03.2014р.

Розрахунок за поставками березня, квітня 2014 року було здійснено відповідачем без порушення строків, встановлених розділом 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» договору №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р.

Отже, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції правомірно виходив з того, що фактичне перерахування вартості природного газу за поставками січня-лютого 2014 року, жовтня-грудня 2014р. здійснено відповідачем з порушенням строків, встановлених договором №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями, в розумінні ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п.6 ст.232 Господарського кодексу України).

На підставі п.7.2 договору за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, спожитого у січні, лютому, жовтні-грудні 2014 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Комунального підприємства «Міськтепломережа» 5 716,20грн. пені за загальний період з 15.02.2014р. по 14.07.2015р.

Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13 січня 2015 року N 85-VIII встановлено додаткові гарантії щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного(ст.1 Закону).

Статтею 2 наведеного Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Вказаний нормативно-правовий акт набрав чинності 07.02.2015р.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 р. №705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Згідно з п.5, п.6 Статуту Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747 метою діяльності Компанії, є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Предметом діяльності Компанії є, зокрема, видобування нафти і природного газу; постачання нафти, скрапленого газу та газового конденсату; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України «Про енергозбереження» визначено, що «енергозбереження» - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; «паливно-енергетичні ресурси» - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Публічне акціонерне товариство «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією в розумінні ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» .

Відповідно до ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги» (у редакції на час спірних правовідносин), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, у тому числі, на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (п. 1 ч.1 ст.13 наведеного Закону).

З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності відповідача, є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

За умовами п.1.2 Договору №2510/14-КП-6, газ, який постачався за вказаним правочином, міг бути використаний відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство «Міськтепломережа» споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг, що здійснює свою господарську діяльність у м.Чистякове (Торез) Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р.

Встановивши, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є постачальником енергоресурсу, а відповідач - виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані зі стягненням пені, мораторію, встановленого ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» , зазначивши про неправомірність нарахування неустойки за період з 07.02.2015р. по 14.07.2015р.

30.11.2016 року набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст.1 наведеного Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ч.1 ст.3 Закону ).

Положеннями ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом(тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, ч. 3 ст.7 наведеного Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

З урахуванням розповсюдження на правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, приписів ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , та ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» , судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань з оплати поставок: січня 2014 року за період з 15.02.2014р. по 19.03.2014р., лютого 2014 року за період з 15.03.2014р. по 19.03.2014р., жовтня 2014 року за період з 07.02.2015р. по 14.05.2015р., листопада 2014 року за період з 07.02.2015р. по 14.06.2015р., грудня 2014 року за період з 07.02.2015р. по 14.07.2015р., та про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені за прострочення зобов`язань відповідача по оплаті газу, який було поставлено у спірний період у сумі 695,74грн. за зобов`язаннями жовтня - грудня 2014 року (до 07.02.2015р.).

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги приписи ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , з огляду на те, що заборгованість за спожитий у січні-квітні 2014 року газ (енергоносій) за договором №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. була сплачена відповідачем до набрання чинності Законом України №1730-VIII від 03.11.2016р. (до 30.11.2016р.), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог та правомірність нарахування позивачем 3% річних, за зобов`язаннями жовтня 2014р., листопада 2014р., грудня 2014р. у загальній сумі 2 040,53грн., а також інфляційних за період з 01.12.2014р. по 31.12.2017р. за зобов`язаннями жовтня 2014р., з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. за зобов`язаннями листопада 2014р., з 01.02.2015р. по 31.12.2017р. за зобов`язаннями грудня 2014р. у сумі 18 234,65 грн.

Посилання апелянта в обґрунтування своїх вимог на постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2018р. у справі №913/65/18 за позовом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до КП Первомайськтеплокомуненерго Первомайської міської ради є безпідставними з огляду на наступне.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі №913/66/18, справу № 913/66/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Первомайськтеплокомуненерго Первомайської міської ради про стягнення 3 780 194, 30 грн. за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2018 та на рішення Господарського суду Луганської області від 25.04.2018 в частині відмови ПАТ НАК Нафтогаз України у стягненні з відповідача 1 181 164, 31 грн. пені передано на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду.

В ухвалі Верховного суду від 11.12.2018 у справі №913/66/18, зокрема, зазначено, що під час підготовки цієї справи до розгляду було виявлено дві протилежні за своїми висновками постанови. Так, у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №905/3272/16 судді дійшли висновку, що природний газ є одним з видів енергетичних ресурсів, а ПАТ "НАК Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією, водночас у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №913/65/18 зазначено, що суди попередніх інстанції дійшли передчасного висновку, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією, а природний газ є енергетичним ресурсом. Відповідь на питання, чи є ПАТ "НАК "Нафтогаз України" енергопостачальною компанією, а природний газ - одним з видів енергетичних ресурсів, є визначальним для правильного застосування положень ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", в зв`язку з чим справу №913/66/18 передано до розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яку прийнято до розгляду ухвалою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.12.2018.

В Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів. В силу приписів чинного законодавства Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» .

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2019р. у справі №905/2247/18.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2019р. у справі №905/2247/18 покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2019р. у справі №905/2247/18 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2019р. (повний текст складено 11.02.2019р.) у справі №905/2247/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.05.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 13.05.2019 року.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Склярук