Ухвала

від 13.05.2019 по справі 910/5947/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.05.2019Справа № 910/5947/19

Суддя Селівон А.М., розглянувши

позовну заяву Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 94)

до Приватного акціонерного товариства "Інститут землевпорядних технологій" (01030, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 10-А, офіс 67)

про стягнення 78 313,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Завод 410 ЦА звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства Інститут землевпорядних технологій про стягнення 78313,07 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1 та п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір перераховується в безготівковій або готівковій формі.

Відповідно до п. 3.1. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Отже, належним доказом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення поштового зв`язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Згідно п. 2.21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Натомість. при дослідженні судом матеріалів позовної заяви ДП Завод 410 ЦА встановлено, що в якості доказу сплати судового збору позивачем надано копію платіжного доручення № 1369 від 24.04.2019 року на суму 1921,00 грн., яка, наразі, не містить відміток банку (штампу) про виконання платіжного доручення та засвідчена печаткою позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти копію платіжного доручення № 1369 від 24.04.2019 року на суму 1921,00 грн. як належний доказ, що підтверджує сплату позивачем судового збору у встановленому порядку.

Окрім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

При цьому, вказані правові норми не ставлять обов`язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів в залежність від того чи є у відповідача в наявності ці документи, а містять імперативну норму щодо обов`язковості надіслання сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Як встановлено судом, позивачем в якості доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви № 8.2-1749 від 25.04.2019 року та доданих до неї документів надано фіскальний чек від 26.04.2019 року, опис вкладення у цінний лист від 26.04.2019 року та накладну № 03151143475294 від 26.04.2019 року.

Зі змісту поданого опису вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача - ПАТ Інститут землевпорядних технологій позовну заяву на 6 аркушах, копії договору від 28.11.2017 року № 38-11 на 4 аркушах, платіжного доручення від 12.12.2017 року № 1873 на 1 аркуші, претензії від 18.02.2019 року № 8-664 на 6 аркушах, всього на 17 аркушах, в той час як до суду позивачем подано позовну заяву на 6 аркушах та, зокрема, розрахунок пені, процентів річних та втрат від інфляції на 3 аркушах.

Доказів направлення відповідачу копій розрахунків пені, процентів річних та втрат від інфляції, які містяться в додатках до позовної заяви, як того вимагають положення ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, позивачем суду не надано.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

Отже, виходячи зі змісту наявного у матеріалах позовної заяви опису вкладення від 26.04.2019 року суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку про надсилання на адресу відповідача копій даної позовної заяви та всіх доданих до позовної заяви документів, що, в свою чергу, порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє відповідача можливості своєчасно ознайомитись з відповідними позовними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Також суд зазначає, що вимоги щодо форми та змісту позовної заяви закріплені у статті 162 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що остання не містить зазначення щодо наявності/відсутності у позивача оригіналів поданих доказів.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч. 3 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Як встановлено судом, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 38-11 від 28.11.2017 року, зазначаючи, зокрема, про перерахування на рахунок відповідача попередньої оплати за договором в сумі 47000,00 грн. та визначення строку виконання робіт з дня надходження оплати на поточний рахунок виконавця.

Однак, в порушення приписів ч. 2 ст. 164 ГПК України позивачем на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надано копію платіжного доручення № 1873 від 12.12.2017 року на суму 47000,00 грн., яка не містить відмітку (штамп) банку про виконання.

Також відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Суд вважає за необхідне вказати на те, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Дослідивши позовні матеріали справи судом встановлено, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 38-11 від 28.11.2017 року.

Проте, зазначаючи в тексті позовної заяви про наявність у відповідача заборгованості вказаним договором в сумі 78 313,07 грн., до складу якої входить основна заборгованість, пеня, проценти річних та втрати від інфляції за прострочення виконання зобов`язання, в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути 78313,07 грн. єдиною сумою, не зазначаючи при цьому окремо кожної суми з включених до загальної суми позову вимог.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

При цьому формулювання позовних вимог відноситься до виключної компетенції позивача у справі.

Натомість незазначення позивачем в позовній заяві чіткого змісту самих позовних вимог (в розрізі окремих заявлених до стягнення сум основного боргу, пені процентів річних та втрат від інфляції), нівелює можливість дотримання судом вказаних принципів та унеможливлює правильне і своєчасне вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

За наведених обставин, оскільки подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву Державного підприємства Завод 410 ЦА без руху.

2. Встановити Державному підприємству Завод 410 ЦА строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити Державному підприємству Завод 410 ЦА спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку (оригінал платіжного доручення з відміткою банку про виконання);

- подання до суду доказів на підтвердження відправлення відповідачу копій позовної заяви та всіх доданих до позовної заяви документів;

- подання до суду заяви, яка буде містити окреме зазначення заявлених до стягнення сум, що входять до складу суми позову 78 313,07 грн. (основна заборгованість за кредитом, проценти річних, пеня та втрати від інфляції);

- подання до суду письмових пояснень із зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- подання до суду належним чином засвідченої копії платіжного доручення № 1873 від 12.12.2017 року на суму 47 000,00 грн. з відміткою банку про виконання (або відповідної виписки банку).

Надати суду докази направлення копій вказаних доказів відповідачу.

4. Ухвала набрала законної сили 13.05.2019 року та оскарженню не підлягає.

Суддя А.М.Селівон