Рішення

від 06.03.2019 по справі 5002-7/2887-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2019 р. Справа № 5002-7/2887-2011

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників справи:

від прокурора: Фоменко Ю. С. (посвідчення № 046428 від 29.03.2017 р.);

від позивача-1: не з`явились;

від позивача-2: Ленько М. М. (довіреність № 193 від 21.05.2018 р.);

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: не з`явились;

від третьої особи-1: не з`явились;

від третьої особи-2: не з`явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора м. Ялта Автономної Республіки Крим, м. Ялта, Автономна Республіка Крим

в інтересах держави в особі:

1) Республіканського комітету по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим;

2) Фонду державного майна України, м. Київ;

до:

1) Лівадійської селищної ради, смт Лівадія, м. Ялта, Автономна Республіка Крим;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „Регіон-Інвест» , смт Курпати, м. Ялта, Автономна Республіка Крим;

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця» , м. Київ;

2) Дочірнього підприємства „Санаторій „Курпати» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця» , смт Курпати, м. Ялта, Автономна Республіка Крим;

про визнання недійсним рішення та зобов?язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Ялта Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна України звернувся в господарський суд Автономної Республіки Крим із позовом до Лівадійської селищної ради, ТОВ Виробничо-комерційної фірми „Регіон-Інвест» про визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 176 від 14.10.2004 р. та зобов?язання ТОВ Виробничо-комерційну фірму „Регіон-Інвест» повернути земельну ділянку загальною площею 0, 1600 га, розташовану за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Курпати, вул. Алупкінське шосе, у користування ДП „Санаторій „Курпати» .

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивачів тим, що рішення № 176 від 14.10.2004 р. Лівадійської селищної ради було прийнято всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, інших нормативно-правових актів - без наявності відповідних повноважень та із порушенням підстав і процедури надання відповідачу-2 спірної земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2011 р. (суддя Дворний І. І.) у справі № 5002-7/2887-2011 за позовом Заступника прокурора м. Ялта Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна України до Лівадійської селищної ради, ТОВ Виробничо-комерційної фірми „Регіон-Інвест» за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, ПРАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця» , ДП „Санаторій „Курпати» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця» про визнання недійсним рішення та зобов?язання вчинити дії відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2011 р. у справі № 5002-7/2887-2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2013 р. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. у справі № 5002-7/2887-2011 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.09.2018 р. скасовано постанову Вищого господарського суду України від 15.05.2013 р., постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2011 р. у справі № 5002-7/2887-2011, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

При цьому, скасовуючи постанову Вищого господарського суду України від 15.05.2013 р., постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2011 р. у справі № 5002-7/2887-2011, Верховний Суд у своїй постанові від 21.09.2018 р. зазначив, що на момент створення ЗАТ „Укрпрофоздоровниця» майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, а, відтак, і земельні ділянки, на яких воно розташоване, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника і вирішуючи спір, суди всіх інстанцій зазначені положення законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, не врахували, належним чином не з`ясували характер спірних правовідносин, правовий статус спірної земельної ділянки, наявність у селищної ради повноважень щодо розпорядження цією земельною ділянкою, у тому числі стосовно припинення права постійного землекористування ДП „Санаторій „Курпати» , а, відтак, - дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст. ст. 6, 32 Господарського процесуального кодексу України справу № 5002-7/2887-2011 передано для розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2018 р. прийнято до провадження судді Бацуци В. М. справу № 5002-7/2887-2011 за позовом Заступника прокурора м. Ялта Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна України до Лівадійської селищної ради, ТОВ Виробничо-комерційної фірми „Регіон-Інвест» за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, ПРАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця» , ДП „Санаторій „Курпати» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця» про визнання недійсним рішення та зобов?язання вчинити дії, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 14.11.2018 р.

13.11.2018 р. до канцелярії суду від прокурора надійшли пояснення № 05-47вих18 від 13.11.2018 р. на позовну заяву, що долучені судом до матеріалів справи.

14.11.2018 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 28.11.2018 р.

28.11.2018 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 12.12.2018 р.

12.12.2018 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 16.01.2019 р.

16.01.2019 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від прокурора надійшло клопотання № 05-12вих-19 від 15.01.2019 р. про долучення документів до матеріалів справи із доданими до нього документам, що долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.01.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 06.02.2019 р.

06.02.2019 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 20.02.2019 р.

20.02.2019 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 06.03.2019 р.

06.03.2019 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в інтересах позивачів, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник позивача-2 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в його інтересах прокурором, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, документи, витребувані судом, не надали.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради від 21.04.1993 р. № 35 Курортно-оздоровчому комплексу „Курпати» було видано державний акт серії НОМЕР_1 № НОМЕР_2 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 12, 79 га.

ДП „Санаторій „Курпати» звернулось до Лівадійської селищної ради з листом від 19.07.2004 р. № 557, у якому просило припинити право користування земельною ділянкою орієнтовною площею 0, 1600 га по вул. Алупкінське шосе, 10 у смт Курпати для відведення ділянки ТОВ „ВКФ „Регіон-Інвест» у зв`язку з придбанням останнім будівлі колишньої пральні санаторію.

Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця» (найменування змінено на Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця» було надано згоду на вилучення зазначеної земельної ділянки, що підтверджено листом від 15.07.2004 р. № 05-39/1272, а також рішенням правління ЗАТ „Укрпрофоздоровниця» від 05.08.2004 р. № П2-22.

14.10.2004 р. Лівадійською селищною радою було прийнято рішення № 176, яким, крім іншого, зокрема: затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки ТОВ „ВКФ „Регіон-Інвест» у довгострокову оренду, загальною площею 0, 1600 га для рекреаційного будівництва (комплексу-пансіонату на 12 місць) на землях Лівадійської селищної ради; вилучено земельну ділянку площею 0, 1600 га із земель, наданих в постійне користування Курортно-оздоровчому комплексу „Курпати» ; передано ТОВ „ВКФ „Регіон-Інвест» у довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 0, 1600 га (кадастровий номер 0111947900:06:001:0026) для рекреаційного будівництва (комплексу-пансіонату на 12 місць) із „земель рекреаційного призначення» (КОК „Курпати» ) (рядок 7.3, шифр 86), по видам земельних угідь „забудовані землі» , у тому числі „громадського призначення» , у тому числі „рекреаційного призначення» (гр. 34, 43, 80, ф. 6-зем) для „землі рекреаційного призначення» (рядок 7.3, шифр 86) по видам земельних угідь „забудовані землі» , у тому числі „громадського призначення» (гр. 34, 43, 80, ф. 6-зем) на землях Лівадійської селищної ради за адресою: смт Курпати, вул. Алупкінське шосе, 10; код згідно УКЦВЗ - 1.17, тощо.

Як було зазначено вище, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивачів, крім інших вимог, просить суд визнати недійсним рішення № 176 від 14.10.2004 р. Лівадійської селищної ради.

З приводу вказаної позовної вимоги прокурора в інтересах позивачів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

2. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно з ст. 92 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

2. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 116 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

5. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 126 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 141 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 142 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

2. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

3. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

4. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Частинами 2, 5, 8, 9 ст. 149 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. 5. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті;

в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

8. Рада міністрів Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

9. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Статтею 152 цього ж кодексу передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Як вбачається із матеріалів справи, скасовуючи постанову Вищого господарського суду України від 15.05.2013 р., постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2011 р. у справі № 5002-7/2887-2011, Верховний Суд у своїй постанові від 21.09.2018 р. також зазначив, що на виконання постанови Ради Міністрів Української PCP „Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров`я Української PCP» від 23.04.1960 р. № 606 усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров`я зобов`язано було передати у строк до 01.05.1969 р. у відання Українській республіканській Раді профспілок із метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Відповідно до пункту 2 зазначеної постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

До переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передавалися у відання Українській республіканській Раді Міністерства охорони здоров`я Української PCP увійшов і санаторій „Курпати» .

Згідно з постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 р. № 506-ХІІ „Про захист суверенних прав власності Української РСР» на території республіки введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 р. № 1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» та Закону України від 10.09.1991 р. № 1540-ХІІ „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів стосовно права власності держави України після розпаду Союзу PCP, право власності на майно, розташоване на території України і передане у віддання профспілковим організаціям, набула держава Україна.

Після розпаду Союзу PCP правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, у свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Постановою президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України „Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України „Укрпрофоздоровниця» від 22.11.1991 р. на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об`єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України створено акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України „Укрпрофоздоровниця» .

Між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України 04.12.1991 р. укладено установчий договір про створення акціонерного товариства „Укрпрофоздоровниця» і рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва від 23.12.1991 р. № 971 зареєстровано акціонерне товариство „Укрпрофоздоровниця» .

За таких обставин, на момент створення ЗАТ „Укрпрофоздоровниця» майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, а, відтак, і земельні ділянки, на яких воно розташоване, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника.

Отже, враховуючи вищевказані положення Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу суд вважає, що припинення права постійного користування земельною ділянкою державної власності у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки - відповідного уповноваженого органу державної влади та за рішенням останнього, а вилучення земельної ділянки, наданої у постійне користування із земель державної власності, провадиться за згодою землекористувача на підставі рішення відповідного уповноваженого органу державної влади.

Як вбачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка загальною площею 0, 1600 га, надана у постійне користування ДП „Санаторій „Курпати» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця» і про що було також видано державний акт серії НОМЕР_1 № НОМЕР_2 на право постійного користування земельною ділянкою, щодо якої Лівадійською селищною радою було прийнято оспорюване рішення в інтересах відповідача-2 - ТОВ Виробничо-комерційної фірми „Регіон-Інвест» , на момент його прийняття була і є земельною ділянкою державної власності, оскільки така земельна ділянка, що розташована на території України, до розпаду Союзу РСР перебувала у віданні відповідної профспілкової організації і в подальшому після розпаду РСР увійшла до переліку майна, що було передано Федерацією незалежних профспілок України на користь ЗАТ „Укрпрофоздоровниця» та його організацій.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що оспорюване рішення було прийнято Лівадійською селищною радою в інтересах відповідача-2 - ТОВ Виробничо-комерційної фірми „Регіон-Інвест» щодо вилучення у третьої особи-2 - ДП „Санаторій „Курпати» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця» земельної ділянки загальною площею 0, 1600 га із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів України - за відсутності відповідних повноважень, оскільки вказана земельна ділянка є земельною ділянкою державної власності, а не комунальної, і питання припинення права постійного користування такою земельною ділянкою вирішується відповідним органом державної влади згідно з його повноваженнями, а не органом місцевого самоврядування.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, рішення № 176 від 14.10.2004 р. Лівадійської селищної ради було прийнято Лівадійською селищною радою із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів України - за відсутності відповідних повноважень для його прийняття, і таке рішення порушує права та законні інтереси позивачів, а тому позовна вимога прокурора в інтересах позивачів до відповідача-1 про визнання його недійсним, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивачів, просить суд зобов`язати відповідача-2 - ТОВ Виробничо-комерційну фірму „Регіон-Інвест» повернути земельну ділянку загальною площею 0, 1600 га, розташовану за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Курпати, вул. Алупкінське шосе, у користування ДП „Санаторій „Курпати» .

Що стосується вказаної позовної вимоги прокурора в інтересах позивачів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що вказана позовна вимога прокурора в інтересах позивачів є похідною від його позовної вимоги до відповідача-1 про визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 176 від 14.10.2004 р.

Оскільки, враховуючи те, що як було встановлено судом у процесі розгляду справи, позовна вимога прокурора в інтересах позивачів до відповідача-2 про зобов`язання повернути земельну ділянку загальною площею 0, 1600 га, розташовану за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Курпати, вул. Алупкінське шосе, у користування ДП „Санаторій „Курпати» є похідною від його позовної вимоги до відповідача-1 про визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 176 від 14.10.2004 р., що в свою чергу є законною і обґрунтованою, то суд дійшов висновку про її задоволення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення № 176 від 14.10.2004 р. Лівадійської селищної ради (98655, вул. Батуріна, 8, смт Лівадія, місто Ялта, Автономна Республіка Крим; ідентифікаційний код 35060922).

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційну фірму „Регіон-Інвест» (98659, вул. Алупкинське шосе, 12/Б, смт Курпати, місто Ялта, Автономна Республіка Крим; ідентифікаційний код 31162687) повернути земельну ділянку загальною площею 0, 1600 га, розташовану за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Курпати, вул. Алупкинське шосе, у користування Дочірнього підприємства „Санаторій „Курпати» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця» (98659, вул. Алупкинське шосе, 12, смт Курпати, місто Ялта, Автономна Республіка Крим; ідентифікаційний код 16514959).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

19 квітня 2019 р.