Рішення

від 07.05.2019 по справі 922/654/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/654/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Фармалюкс 2010" (49052, м. Дніпро, вул. Валентина Ларіонова, буд. 145, к.32, ідентифікаційний код 37274773) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд.223, кімната 6-9, ідентифікаційний код 37948751) про стягнення 25941,60 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - Підпалий Б.О., довіреність б/н від 29.11.18;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Фармалюкс 2010", звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм", в якій просить стягнути з останнього суму заборгованості за договором поставки №16 від 01.10.2013 в розмірі 25 941,60 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача суму судового збору у розмірі 1 921,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 001,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання на 04 квітня 2019 р. о 11:40 год.

У зв`язку з закінченням терміну відрядження судді Тацій О.В. розпорядженням В.о. керівника апарату суду від 28.03.2019 № 255/2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/654/19.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2019 для розгляду справи № 922/654/19 визначено суддю (суддю - доповідача) Чистякову І.О.

29.03.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №7870), який судом приєднано до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, зокрема посилаючись на те що за даними бухгалтерського обліку відповідача, вказаного в позовній заяві, в розмірі 25941,60 грн. перед позивачем не рахується. Крім того, відповідач постачання товару за наданими позивачем накладними від 2017 року визнає та зазначає, що вартість поставленого товару була оплачена у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2019 року прийнято справу № 922/654/19 до розгляду, повторно розпочато розгляд справи по суті та розгляд справи по суті призначено на 10 квітня 2019 р. о 12:20 год.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 10 квітня 2019 року про відкладення розгляду справи по суті на 07.05.2019 о 14:00 год.

15.04.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №9177), в якій позивач заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

В судовому засіданні 07.05.2019 представник позивача підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.10.2013 між Приватним підприємством "Фармалюкс 2010" (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм" (надалі - Покупець) було укладено договір поставки №16 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупцю визначений цим Договором товар (надалі - товар), а Покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією (надалі - специфікація), що є додатком №1 до цього Договору, яка підписується Сторонами та являється його невід`ємною частиною. У випадку зміни пунктів щодо товару, вказаних в специфікації, Сторони узгоджують нову специфікацію, яка підписується Сторонами та вступає в дію з моменту її підписання.

Згідно з п. 2.1. договору, поставка товару за цим Договором здійснюється Постачальником на підставі зробленої заявки Покупця (направленої по факсу чи електронною поштою) протягом 3 календарних днів з моменту її отримання. Постачальник має право на дострокову поставку товару. Сторонами досягнуто домовленості здійснювати постачання товару по даному Договору безперервно та ритмічно, не менше 2 разів за один календарний місяць, виходячи з потреби Покупця в товарі. Якщо протягом календарного місяця буде здійснено одну (або не здійснено жодної поставки товару) і це буде пов`язано з тим, що у Покупця не виникатиме потреби в постачанні товару, жодна зі Сторін не матиме претензій до іншої Сторони та не нестиме відповідальності.

Відповідно до п. 2.2. договору, сторони погоджують асортимент та кількість товару шляхом надіслання Покупцем заявки Постачальнику, складеної на підставі специфікації. Асортимент та кількість партії товару, що поставляється, сторони вказують у видатково - прибуткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 2.5. договору, поставка партії товару вважається виконаною Постачальником в момент передачі партії товару Покупцю. Перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від Постачальника до Покупця відбувається в момент підписання Покупцем видатково - прибуткової накладної на партії товару.

Відповідно до п. 4.1. договору, покупець оплачує поставлений Постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації. Перегляд цін на товари, які пропонуються Постачальником до поставки за цим Договором, здійснюється шляхом узгодження та підписання нової специфікації зі зміненими цінами на товари, що постачаються.

Згідно з п. 4.2. договору, ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці Покупця та вказується у видатково - прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки Покупцю не допускається.

Відповідно до п.5.2. договору, оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначені у цьому Договорі або внесення грошових коштів у касу Постачальника.

Згідно з п. 5.3. договору, оплата здійснюється Покупцем на підставі цього Договору та накладної, за якою передавався товар, або на підставі рахунку. При здійсненні платежу Покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього Договору, номер та дату видатково - прибуткової накладної (товарно - транспортної накладної), або номер та дату рахунку.

За умовами п. 5.1, п. 5.4 договору в редакції протоколу розбіжностей б/н від 01.10.2013 (а. с. 13-14) оплата за товар здійснюється протягом 20 (двадцять) календарних днів з моменту надання покупцем звіту про реалізований товар.

01-го числа кожного поточного місяця покупець надає постачальнику звіт про реалізований товар, підписаний та скріплений печаткою підприємства, який направляється постачальнику по факсу чи по електронній пошті.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє протягом одного року (п.10.1. Договору).

Згідно п. 10.2 договору в редакції протоколу розбіжностей б/н від 01.10.2013 договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії договору письмово не заявить про бажання розірвати його.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 27338,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, що містяться у матеріалах справи (аркуші спр. №15-35), а саме: № 189 від 21.04.2017 на загальну суму 1386,06 грн.; № 188 від 21.04.2017 на загальну суму 1009,14 грн.; № 306 від 23.03.2017 на загальну суму 867,30 грн.; № 308 від 23.03.2017 на загальну суму 1536,84 грн.; № 310 від 23.03.2017 на загальну суму 1578,24 грн.; № 307 від 23.03.2017 на загальну суму 845,64 грн.; № 190 від 21.04.2017 на загальну суму 2256,24 грн.; № 191 від 21.04.2017 на загальну суму 1635,60 грн.; № 192 від 21.04.2017 на загальну суму 1814,70 грн.; № 314 від 23.05.2017 на загальну суму 912,88 грн.; № 315 від 23.05.2017 на загальну суму 892,38 грн.; № 316 від 23.05.2017 на загальну суму 1506,46 грн.; № 317 від 23.05.2017 на загальну суму 2010,68 грн.; № 318 від 23.05.2017 на загальну суму 1203,08 грн.; № 319 від 23.05.2017 на загальну суму 987,04 грн.; № 647 від 29.05.2017 на загальну суму 770,56 грн.; № 96 від 15.06.2017 на загальну суму 816,60 грн.; № 97 від 15.06.2017 на загальну суму 1196,10 грн.; № 98 від 15.06.2017 на загальну суму 1833,96 грн.; № 99 від 15.06.2017 на загальну суму 1120,80 грн.; № 231 від 20.10.2017 на загальну суму 1157,70 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 2000,00 грн., а також відповідачем було повернуто товар на суму 4597,73 грн.

Відповідач поставку товару позивачем у відзиві на позов підтвердив, проте позов не визнає та зазначає, що вартість поставленого товару ним оплачена, однак жодних доказів оплати поставленого товару до суду не надав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 20740,27 грн., що не спростовано відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Щодо заперечень відповідача про оплату поставленого позивачем товару викладених у відзиві на позов суд зазначає про наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проте, відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача належними та допустимими доказами, як то фактичні докази оплати отриманого від позивача товару, не спростовано, отже суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати товару та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 16 від 01.10.2013 р. у розмірі 20637,21 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені в сумі 3593,70 грн. суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.2 договору в редакції протоколу розбіжностей б/н від 01.10.2013, за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець (відповідач) сплачує постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується протягом всього періоду прострочки до моменту повного виконання Покупцем зобов`язань (в частині погашення заборгованості). Позовна давність до вимог про стягнення пені застосовується в три календарні роки.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені в розмірі 3593,70 грн. за період з 16.04.2018 по 15.10.2018, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3593,70 грн. підлягають задоволенню повністю.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 524,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1186,56 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 3001,00 грн., суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач зазначає, що ці витрати пов`язані з прибуттям представника позивача у судові засідання та на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Проте, до матеріалів справи позивачем не надано жодних доказів на підтвердження витрат пов`язаних з прибуттям представника позивача у судові засідання до господарського суду Харківської області, проїзні квитки, квитанції та на оплату правничої допомоги.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення вказаного вище клопотання позивача.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за подання позовної заяви покладається судом на відповідача в розмірі 1921,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд.223, кімната 6-9, ідентифікаційний код 37948751) на користь Приватного підприємства "Фармалюкс 2010" (49052, м. Дніпро, вул. Валентина Ларіонова, буд. 145, к.32, ідентифікаційний код 37274773) заборгованість за договором поставки №16 від 01.10.2013 в розмірі 25941,60 грн., яка складається з суми основного боргу - 20637,21 грн., пені у розмірі 3593,70 грн., інфляційних втрат у розмірі 1186,56 грн. та 3% річних у розмірі 524,13 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати по оплаті судового збору покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд.223, кімната 6-9, ідентифікаційний код 37948751).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд.223, кімната 6-9, ідентифікаційний код 37948751) на користь Приватного підприємства "Фармалюкс 2010" (49052, м. Дніпро, вул. Валентина Ларіонова, буд. 145, к.32, ідентифікаційний код 37274773) витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Приватне підприємство "Фармалюкс 2010" (49052, м. Дніпро, вул. Валентина Ларіонова, буд. 145, к.32, ідентифікаційний код 37274773).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд.223, кімната 6-9, ідентифікаційний код 37948751).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "13" травня 2019 р.

Суддя І.О. Чистякова