Постанова

від 13.05.2019 по справі 902/856/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13 травня 2019 року Справа № 902/856/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Вінницької області від 21.02.2019 р.

(ухвалене о 12:09 год. у м. Вінниця, повний текст складено 04.03.2019 р.)

у справі № 902/856/18 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Міського комунального підприємства "Енергоресурс"

про стягнення 464 180 грн. 53 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Міського комунального підприємства "Енергоресурс" про стягнення 464180 грн. 53 коп. заборгованості, з яких 206733 грн. 23 коп. пені, 27792 грн. 62 коп. 3% річних, 229654 грн. 68 коп. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу № 540/14-БО-1 від 27.11.2013 р.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.02.2019 р. у справі № 902/856/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Міського комунального підприємства "Енергоресурс" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 337447 грн. 30 коп., з яких 229654 грн. 68 коп. інфляційні втрати, 27792 грн. 62 коп. - 3 % річних, 80000 грн. пені та 6962 грн. 71 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 126733 грн. 23 коп. пені публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено.

При постановлені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 27.11.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Міським комунальним підприємством "Енергоресурс" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 540/14-БО-1 за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 р. природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору. Газ, що продається за Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем у період з січня - березня 2014 р. та жовтня-грудня 2014 р. передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 3639290 грн. 25 коп., на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу.

Відповідач в свою чергу за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. Договору.

Остаточний розрахунок з позивачем за поставлений природний газ відповідачем здійснено 15.10.2015 р., що стверджується наявною в матеріалах справи довідкою "Операції по Договору № 540/14-БО-1, Підприємство "Енергоресурс МКП" з 01.01.2014 р. по 28.02.2018 р.

Проаналізувавши обставини справи та положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. ст. 6, 526, 527, 530, 546, 548-550, 625, 627, 629, 655, 692 та ст. ст. 174, 193 Господарського кодексу України, взявши до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника по сплаті отриманого природного газу суд прийшов до висновку, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Перевіривши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом не було виявлено помилок, в зв`язку з чим зазначено, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Крім того, перевіркою за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" калькулятора правильності розрахунку пені судом не виявлено помилок та зазначено, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Однак, суд користуючись правом, передбаченим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України та дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, зменшив розмір заявленої до стягнення пені до 80000 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Вінницької області від 21.02.2019 р. у справі № 902/856/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 126733 грн. 23 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Правила застосування господарськими судами положень ст.233 Господарського кодексу України визначені рядом роз`яснювальних листів з цього питання та практикою суду.

Зокрема в постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 р. у справі № 902/1568/14 зазначено, що пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до стати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. За ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокій розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому з`ясувавши наявність перевищення розміру неустойки перед розміром збитків суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою.

Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

В рішенні зазначено, що суд, зменшуючи розмір неустойки, виходив, серед іншого, з інтересів сторін. Втім, з матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

Також судом взагалі не було з`ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків.

Окрім того, вважаємо за необхідне зазначити, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором купівлі-продажу природного газу.

Таким чином, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не надав суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, натомість суд попередньої інстанції не мотивуючи, а лише своїм внутрішнім переконанням та сухими посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача зменшили розмір нарахованих санкцій, що є грубим порушенням положень ст. 233 ГК України.

З огляду на наведене, беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. 525, 526, 551, 599.625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від відповідача - Міського комунального підприємства "Енергоресурс" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

При прийнятті рішення господарським судом справедливо враховано ряд факторів, що слугували причинами оплати природного газу з затримками строків, вказаних в Договорі купівлі природного газу, та інші обставини даної справи, а саме: отриманий природний газ підприємством оплачено повністю; строк прострочення оплати є незначним; купівля газу здійснюється не для задоволення власних потреб, а для постачання теплової енергії господарським організаціям та бюджетним установам, серед яких школи, дитячі садочки та ряд інших закладів, що відносяться до управління освіти та фінансуються з державного бюджету; наявність боржника ДЗ "Відділкова лікарня ст. Жмеринка" з боргом за спожиту теплову енергію в сумі 931 461 грн. 07 коп., що вплинуло на перерахування коштів за спожитий газ з затримкою; позивачу не було завдано збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням зобов`язання; відсутність основного боргу, оскільки він був погашений ще в 2015 році; високий ступінь інфляційних процесів в Україні та інші фактори.

Всі вказані фактори досліджувались в судовому засіданні, були надані відповідні документи, що містяться в матеріалах вказаної справи, відзив та заперечення, в якому викладені обставини даної справи.

Відповідачем здійснювалась оплата за спожитий природній газ з порушенням встановлених Договором строків, у зв`язку з дуже важким фінансовим становищем на той час. Значною часткою споживачів підприємства є бюджетні установи, тому сплата заборгованості бюджетними установами залежить від реального фінансування в рамках бюджету держави. Відповідно бухгалтерської довідки підприємства, борг перед МКП "Енергоресурс" мав ДЗ "Відділкова лікарня ст. Жмеринка", що являвся державним закладом - станом на 01.01.2014 року в сумі 526878 грн. 87 коп.

Наявність боргу також підтверджується актами звірки між МКП "Енергоресурс" та ДЗ "Відділкова лікарня ст. Жмеринка", що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до цього, наявність значного боргу у споживача ДЗ "Відділкова лікарня ст. Жмеринка" вплинуло на стан оплати природного газу перед ПАТ "НАК Нафтогаз України".

Вказана сума заборгованості являється значною для такого маленького комунального підприємства.

Всі докази та документи, які підтверджують дані факти містяться в матеріалах справи № 902/856/18.

За наведеного вище, відповідач просить апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/856/18 від 21 лютого 2019 року залишити без змін.

В судове засідання 14.05.2019 р. представники сторін не з`явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а. с. 191, 204), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Вінницької області від 21.02.2019 р. у справі № 902/856/18 скасувати повністю та ухвалити нове, яким відмовити в позові повністю, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 27.11.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Міським комунальним підприємством "Енергоресурс" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 540/14-БО-1 (далі - Договір) (т. 1, а. с. 15-20).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 р. природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору. Газ, що продається за Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно із п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. газ обсягом до 140 тис. куб. м.

За умовами п. 2.1.1 Договору обсяги газу, що планується передати за Договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу у встановленому порядку.

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання-передачі газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Розділом 5 Договору сторонами погоджено ціну на газ.

Згідно із п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим Договором.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).

В подальшому, додатковими угодами № 1-7 до Договору сторонами вносилися зміни до умов Договору стосовно ціни газу, викладаючи п. 5.2. Договору в новій редакції (т. 1, а. с. 21-27).

На виконання умов Договору позивачем у період з січня - березня 2014 р. та жовтня-грудня 2014 р. передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 3639290 грн. 25 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (т. 1, а. с. 33-38).

Однак, відповідач в свою чергу за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. Договору.

Із наявної в матеріалах справи довідки "Операції по Договору № 540/14-БО-1, Підприємство "Енергоресурс МКП" з 01.01.2014 р. по 28.02.2018 р. вбачається, що остаточний розрахунок з позивачем за поставлений природний газ відповідачем здійснено 15.10.2015 р. (т. 1, а. с. 40).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, згідно статті 625 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу №540/14-БО-1 від 27.11.2013 р.

Судом звертається увага на те, що предметом діяльності Міського комунального підприємства "Енергоресурс" є КВЕД 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (п. 4.1. Статуту відповідача) (а. с. 74-86).

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" до Міського комунального підприємства "Енергоресурс" про стягнення 464180 грн. 53 коп. заборгованості, з яких 206733 грн. 23 коп. пені, 27792 грн. 62 коп. 3% річних, 229654 грн. 68 коп. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу № 540/14-БО-1 від 27.11.2013 р., у зв`язку із порушенням відповідачем строків виконання своїх зобов`язань.

У п. 6.1 Договору сторони погодили строк оплати отриманого природного газу, а саме: до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки.

30.11.2016 р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії".

Статтею 1 вказаного Закону врегульовано, що заборгованістю, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно із ст. 2 Закону Україну "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону Україну "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

При цьому частина 3 статті 7 Закону окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 р. № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

З наведеного вбачається, що єдиною умовою для списання на підставі ч. 3 ст. 7 Закону неустойки, інфляційних втрат та процентів річних, які нараховані на погашену відповідачем заборгованість, є набрання чинності 30.11.2016 р. Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", що у даному випадку є безумовною підставою для списання даної заборгованості та не потребує будь-яких дій від теплопостачального підприємства щодо включення до реєстру в порядку передбаченому ст. 3 даного Закону, оскільки є нормою прямої дії.

Вище, апеляційним господарським судом встановлено, що заборгованість за поставлений природний газ за договором № 540/14-БО-1 від 27.11.2013 р. відповідачем була погашена в повному обсязі 15.10.2015 р.

Тобто, розрахунки за Договором проведені до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Враховуючи, що на день набрання чинності Законом відповідач не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за договором № 540/14-БО-1 від 27.11.2013 р., а також враховуючи, що відповідач є теплогенеруючою організацією, газ закуплявся для виробництва теплової енергії (п. 1.2. Договору) і на нього поширюється дія Закону та беручи до уваги, що застосування приписів частини третьої статті 7 Закону, яка є нормою прямої дії не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, в тому числі і включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасну оплату отриманого природного газу.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в подібних правовідносинах, викладена в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 906/576/18.

Апеляційний господарський суд констатує, що судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який в даному випадку підлягав застосуванню.

За приписами ч. 2 ст. 277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, зокрема незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони у справі не обґрунтовували свої позиції положеннями Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

В той же час, ч. 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставою для скасування судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії та прийшов до хибного висновку про обґрунтованість позову, лише зменшивши розмір пені до 80000 грн., відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення 126733 грн. 23 коп. рішення господарського суду Вінницької області від 21.02.2019 р. у справі № 902/856/18 слід скасувати повністю та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.

Щодо доводів апелянта викладених в апеляційній скарзі, то вони не спростовують вищевикладене, а тому не приймаються судом до уваги та відхиляються.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 21.02.2019 р. у справі № 902/856/18 скасувати повністю.

Ухвалити нове рішення.

В позові відмовити повністю.

3. Справу № 902/856/18 надіслати до господарського суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "14" травня 2019 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.