Постанова

від 14.05.2019 по справі 905/97/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. Справа № 905/97/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді розглянувши апеляційну скаргу Мартюхіна Н.О. Геза Т.Д., Шутенко І.А. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх. №1224 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2019 (повний текст від 18.03.2019) у справі№ 905/97/19 (суддя Величко Н.В.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до відповідача проПриватного підприємства "Едельвейс-Сервіс", м. Маріуполь, Донецька область стягнення 8820,51 грн. В С Т А Н О В И В: У січні 2019 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Едельвейс-Сервіс" (надалі - ПП "Едельвейс-Сервіс") про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій в загальному розмірі 8820,51 грн.

В обґрунтування позову заявник вказує, що відповідачем були порушені умови Договору №5257/15-ТЕ-6 купівлі-продажу природного газу від 30.10.2015 щодо своєчасної оплати переданого за договором газу.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.03.2019 у справі №905/97/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, до Східного апеляційного господарського суду звернулось ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2019 у справі №905/97/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати зі сплати судового збору.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому акті, обставинам справи. За твердження апелянта застосування місцевим судом положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних правовідносин є неправомірним, оскільки даним Законом передбачено чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань; передбачений також і певний порядок списання заборгованості. Як вказує апелянт, матеріали справи не містять належні докази включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

На підтвердження викладених ним доводів скаржник посилається на правову позицію, наведену у постановах Вищого господарського суду України у справах №910/15010/16, №910/16766/13, №914/2851/16, №922/1110/15, №908/3125/16, №922/4355/14, №908/2114/16, №910/17076/16, №914/1111/16, №912/3303/16, №927/1442/15, №910/15873/13, №917/348/16, №911/3951/16, №911/3951/16. Крім того позивач вказує на правову позицію у подібних правовідносинах, викладеною Верховним Судом у справі №908/3211/16.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2019 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Геза Т.Д., Шутенко І.А.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Позивач звернувся з майновою вимогою до відповідача, ціною позову у даній справі є сума у розмірі 8820,51 грн.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що у даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не є такою, що не може розглядатися в поряду спрощеного позовного провадження, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2019 у справі №905/97/19; встановлено відповідачу строк для подання відзиву з доказами його надсилання іншим учасникам справи в порядку ст. 263 ГПК України до 03.05.2019; розгляд апеляційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2019 у справі №905/97/19 розпочати з 06.05.2019 без повідомлення учасників справи.

На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.

Межі перегляду справи в апеляційній інстанції, згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, полягають в тому, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила настпне.

Як встановлено місцевим господарським судом, не заперечується учасниками справи, та підтверджується матеріалами справи, дослідженими судом апеляційної інстанції:

30.10.2015 між НАК "Нафтогаз України" (надалі - постачальник) та ПП "Едельвейс - Сервіс" (надалі - споживач) укладено Договір постачання природного газу №5257/15-ТЕ- 6, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2015 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання з опалення та постачання гарячої води населенню (п.п. 1.1., 1.2. договору).

За умовами п. 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2015 по 31.12.2015 (включно) газ обсягом до 101,000 тис. куб. м. (сто одна тисяча куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Споживач до 15 числа місяця, що передує поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Обсяг поставки підтверджується постачальником споживачу та доводиться до відома підприємства, що здійснює розподіл природного газу, в електронному вигляді оператором ГТС на відповідний місяць поставки. Приймання - передачі газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу споживача. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику підписані та скріплені печатками споживача та газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначається фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу та газорозподільному/газовидобувному/ газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. У випадку ненадання або несвоєчасного надання споживачем акту приймання - передачі природного газу обсяги використання встановлюються відповідно до даних газорозподільного/ газовидобувного/газотранспортного підприємства. У випадку відмови споживача від підписання акта приймання - передачі природного газу розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних газорозподільного/ газотранспортного підприємства (п.п.3.2.,3.4., 3.5. Договору).

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 Договору.

Згідно п. 5.4 договору, реалізація газу споживачу за визначеною у п. 5.2. ціною здійснюється за умови: - наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках передбачених чинним законодавством України); - виконання споживачем, на якого станом на 30 вересня 2015 року поширюється дія статті 19 1 Закону України "Про теплопостачання", обов`язку щодо відкриття рахунку із спеціальним режимом використання.

Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).

У разі невиконання споживачем умов п. 6.1. цього Договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу(п.8.2 договору).

В пункті 10.3 договору сторони обумовили строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію відносин, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2015 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (Розділ 12 договору).

На підставі вищезазначеного договору позивачем та відповідачем були підписані акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі):

- б/н від 30.11.2015 у листопаді 2015 року на суму 101566,65 грн. (33,920 тис. куб. м);

- б/н від 31.12.2015 у грудні 2015 року на суму 85038,12 грн. (28,400 тис. куб. м).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ з листопада 2015 року по грудень 2015 року у загальному обсязі 62,32 тис.куб.м на суму 186604,77 грн.

Згідно відомостей операцій по підприємству "Едельвейс - Сервіс" з 01.01.2015 по 31.05.2016, доданого позивачем до позовної заяви, загальна сума, яка перерахована відповідачем позивачу за природний газ становить 186604,77 грн., у тому числі:

- 01.02.2016 - 15000,00 грн. за поставку газу у листопаді 2015, без ПДВ;

- 03.02.2016 - 10000,00 грн. за поставку газу в листопаді 2015, без ПДВ;

- 05.02.2016 - 15000,00 грн. за поставку газу в листопаді 2015 року, без

ПДВ;

- 08.02.2016 - 30000,00 грн. за поставку газу в листопаді 2015, без ПДВ;

- 09.02.2016 - 30000,00 грн. за поставку агу в листопаді 2015, без ПДВ;

- 10.02.2016 - 30000,00 грн. за поставку газу в грудні 2015, без ПДВ;

- 11.02.2016 - 5000,00 грн. за поставку газу в грудні 2015, без ПДВ;

- 16.02.2016 - дві оплати по 30000,00 грн. за поставку газу в грудні 2015, без ПДВ (платіжні документи № 51 та 53);

- 26.02.2016 - 36000,00 грн. за поставку газу в грудні 2015 року, без ПДВ.

Проте, оскільки відповідач за отриманий природний газ своєчасно не розрахувався, допустивши порушення умов договору в частині термінів оплати за поставлений природний газ позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом свої прав.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача пені - 7746,54 грн., 3% річних - 528,18 грн., інфляційні втрати - 545,79 грн. (п`ятсот сорок п`ять гривень 79 коп.), всього - 8820,51 грн.

Як вже зазначалось вище, судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що поставлений позивачем природний газ за договором використовувався відповідачем для виробництва теплової енергії та станом на 26.02.2016 відповідач не мав основної заборгованості за природний газ, отриманий за договором. Врахувавши приписи ст.ст. 1, 2, 3, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та встановивши, що заявлені до стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та інфляційних втрат було нараховано на заборгованість, яку відповідач погасив до набрання чинності вказаного Закону, а тому такі нарахування підлягають списанню в силу приписів ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення визначає Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до ст. 1 якого заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Даний Закон був прийнятий 03.11.2016, набрав чинності 30.11.2016.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

За ч. 1 ст. 3 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до п. 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93, у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Разом з цим відповідно до ч. 3 ст. 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості .

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 22.02.2018 у справі №922/4355/14, від 28.02.2018 у справі №911/3914/14, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 06.04.2018 у справі №904/10747/16, від 10.04.2018 у справі №916/3054/16, від 11.04.2018 у справі №910/17962/15, від 17.04.2018 у справі №904/11358/16, від 26.04.2018 у справі №911/3945/16, від 02.05.2018 у справі №920/1060/16,15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 23.05.2018 у справі №908/3125/16, від 23.05.2018 у справі №908/2114/16, від 30.05.2018 у справі №904/10733/16, від 20.06.2018 у справі №916/3055/16, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15, від 23.07.2018 у справі №904/10294/17, від 07.08.2018 у справі №925/1584/17, від 21.08.2018 у справі №925/104/18, від 21.08.2018 у справі №925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 13.12.2018 у справі №925/105/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 20.12.2018 у справі №904/1619/18, від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі №905/299/18.

Судом апеляційної інстанції досліджено умови Договору постачання природного газу від 30.10.2015 №5257/15-ТЕ- 6 та вставнолено, що зобов`язання з оплати газу, який було прийнято протягом листопада та грудня 2015 року, мали бути виконані відповідачем наступним чином:

- за поставкою листопада 2015 на суму 101566,65 грн. - до 14.12.2015 включно;

- за поставкою грудня 2015 на суму 85038,12 грн. - до 14.01.2016 включно.

Матеріалами справи підтверджено, а сторонами не заперечувався факт погашення відповідачем заборгованості за Договором №5257/15-ТЕ-6 купівлі-продажу природного газу від 30.10.2015 в повному обсязі - 26.02.2016, тобто до моменту набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (до 30.11.2016).

Розрахунки між сторонами за поставлений у період з 01.01.2015 по 31.05.2015 природний газ підтверджуються кінцевим сальдо по підприємству відповідача, довідкою по операціях із підприємством відповідача. З виписки по операціям вбачається, що основний борг відповідачем погашено 26.02.2016 (а.с. 24-25, т.1).

Як свідчать наявні у справі докази, позивач, на підставі ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу по кожному з актів приймання-передачі природного газу пені в розмірі 7746,54 грн., 3% річних в розмірі 528,18 грн. та інфляційні втрати в розмірі 545,79 грн.

За таких обставин, вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги про безпідставне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин сторін приписів ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у зв`язку з відсутністю доказів включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, та посилання на правову позицію Вищого господарського суду України, наведену у перелічених вище справах.

Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16 не може бути прийнято до уваги з наступних підстав.

Так в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №908/2114/16, прийнятій тією ж колегією суддів, було зазначено, що у вищевказаній постанові від 14.02.2018 у справі №908/3211/16 відсутній висновок щодо необхідності включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а викладено лише фактичні обставини щодо такого включення відповідача у вказаній справі. Водночас, ч. 3 ст. 7 Закону від 03.10.2016 №1730-VIII є нормою прямої дії, застосування якої не потребує включення підприємства до вказаного реєстру.

В постанові Верховного Суду від 26.02.2019 по справі №904/2960/18 було вказано, що посилання скаржника на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справи №908/3211/16, правовідносини в якій, на думку скаржника, подібні правовідносинам у справі, яка розглядається, а саме "Верховний Суд дійшов висновку щодо правильного застосування ч. 3 ст. 7 Закону України №1730-VIII у подібних правовідносинах (стосовно того, що однією з обов`язкових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Закону є включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії)", є необґрунтованим, оскільки висновок щодо застосування норм права у цій справі (№ 904/2960/18) по суті не відрізняється від висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справи №908/3211/16. Зокрема, в обох зазначених судових актах ідеться про те, що ч. 3 ст. 7 Закону України №1730-VIII передбачено можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних витрат, відсотків річних, так і у спосіб списання цих нарахувань, причому право не нараховувати неустойку, інфляційні витрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє посилання позивача на те, що для списання нарахованих інфляційних та процентів річних необхідно включення відповідача до реєстру, оскільки зазначене твердження суперечить нормам спеціального Закону №1730-VIII, а саме його ч. 3 ст. 7, яка прямо передбачає списання з дня набрання чинності Законом і не ставить в залежність від будь-яких інших умов.

Також Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що Законом передбачено врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (без урахування суми неустойки, інфляційний, процентів річних) шляхом проведення взаєморозрахунків щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах, яка залишилася непогашеною станом на 01.01.2016 і є непогашеною на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, та шляхом реструктуризації заборгованості за спожиті енергоносії станом на 01.07.2016 і яка не погашена станом на 01.12.2016.

І саме для участі в процедурі врегулювання заборгованості шляхом взаєморозрахунків та реструктуризації відповідні підприємства повинні бути включені до Реєстру та укласти Типові договори.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка, інфляційні, проценти річних, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію (ч. 3 ст. 5, ст. 6 Закону).

Стаття 7 Закону регулює порядок списання неустойки, інфляційних та процентів річних нарахованих на реструктуризовану заборгованість за природний газ спожитий станом на 01.07.2016 та нарахованих на заборгованість за використаний природний газ, яка (заборгованість) погашена до набрання чинності Законом (30.11.2016).

При цьому підставою для списання нарахованих санкцій на реструктуризовану заборгованість є повне виконання договору про реструктуризацію (ч. 1 ст. 7 Закону).

Підставою ж списання санкцій нарахованих на заборгованість, яка була погашена до набрання чинності Законом є саме набрання чинності Законом (ч. 3 ст. 7 Закону). І списання санкцій з цих підстав не потребує включення підприємства до Реєстру, оскільки, як зазначалося вище, в Реєстр включаються підприємства для участі в процедурі врегулювання заборгованості шляхом взаєморозрахунків та реструктуризації.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Отже, оскільки наявними у справі доказами підтверджується, що заборгованість за Договором була погашена відповідачем до 26.02.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тому положення цього Закону, зокрема ч. 3 ст. 7, розповсюджуються на спірні правовідносини, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних, нарахованих на заборгованість, сплачену до набрання чинності зазначених Законом.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту у відповідній частині колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2019 у справі №905/97/19 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2019 у справі №905/97/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2019 у справі №905/97/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Т.Д. Геза

Суддя І.А. Шутенко