Рішення

від 08.05.2019 по справі 903/294/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 травня 2019 р. Справа № 903/294/19

за позовом : Заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

-Камінь-Каширської районної ради, м.Камінь-Каширський

- Відділу освіти, молоді та спорту Камінь- Каширської районної державної адміністрації, м.Камінь-Каширський

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дудік Валентини Григорівни, м.Камінь-Каширський

про визнання недійсним договору оренди комунального майна та повернення приміщення

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Легерко В.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

встановив: 18.04.2019 на адресу суду надійшла позовна заява заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської районної ради, Відділу освіти, молоді та спорту Камінь- Каширської районної державної адміністрації до фізичної особи-підприємця Дудік Валентини Григорівни про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень від 01.01.2011, додаткової угоди №08/6-18 від 26.10.2018 до нього, повернення частини приміщення на першому поверсі НВК №2, площею 32 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул.Шевченка,68, м.Камінь-Каширський, балансоутримувачу - Відділу освіти, молоді та спорту Камінь- Каширської районної державної адміністрації шляхом підписання акту приймання-передачі та стягнення судових витрат по справі.

Позовна заява обґрунтована тим, що нерухоме майно закладу освіти може бути передане в оренду виключно для цілей, пов`язаних з освітнім процесом, на момент укладення договору оренди нежитлових приміщень від 01.01.2011 не додержані вимоги ч.1 ст.203 ЦК України.

Ухвалою суду від 19.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено 08.05.2019 о 12:00 год.; запропоновано відповідачу не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, та документів, що підтверджують одночасне надіслання відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

Відповідач ухвалу суду від 19.04.2019 отримав 22.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301037156927.

Строк для подання відзиву - по 07.05.2019.

Відзив відповідача надісланий на адресу суду 08.05.2019.

Згідно з ч.2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З метою повного та всебічного розгляду справи, суд на підставі ст. 119 ГПК України строк подання відзиву продовжив по 08.05.2019, прийняв відзив відповідача до розгляду.

Відповідач у відзиві позовні вимоги визнає повністю, будь-яких доповнень, зауважень, заперечень, документів чи інших доказів до позову не має. При ухваленні рішення просить вирішити питання про повернення 50% судового збору. Розгляд справи просить проводити без його участі.

Визнання відповідачем позову прийняте судом.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Згідно п.3, 4 ст.185, п.4 ст. 191 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що визнання позову відповідачем не порушує вимог ст. 191 ГПК України та прав сторін або будь-яких інших осіб, суд вважає за можливе ухвалити рішення суду за результатами підготовчого провадження.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

01.01.2011 між відділом освіти і науки К-Каширської райдержадміністрації та Дудік В.Г. укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування частину приміщення на першому поверсі НВК №2. Характеристика приміщення: нежитлове приміщення за адресою: м. К-Каширський, вул. Шевченка, 68, одна кімната площею 47,6 кв.м., вартість за експертною оцінкою становить 27 141 грн., перебуває на балансі відділу освіти і науки К-Киширської райдержадміністрації та являється районною комунальною власністю. Договір діє з 01.01.2011 по 31.12.2011 з можливістю автоматичної пролонгації договору у зв`язку з відсутністю заперечень (а.с. 15-20).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору № 4 від 01.01.2011.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст. 283 ГК України).

Додатковими угодами від 01.11.2011, 29.10.2014, 29.10.2015, 26.10.2018 сторонами змінювався розмір орендної плати (а.с. 21-28).

Судом встановлено, що позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду з метою надання перукарських послуг приміщення площею 32 кв.м. на першому поверсі НВК №2 за адресою: м. К-Каширський, вул. Шевченка, 68, яке перебуває на балансі відділу освіти і науки К-Киширської райдержадміністрації та являється районною комунальною власністю.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Частиною 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що об`єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язане з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об`єкти освіти.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд встановлює наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого договору недійсним на момент його вчинення (укладення).

На момент вчинення спірного договору майно, що передане в оренду, перебувало на балансі відділу освіти та молоді, є об`єктом освіти, і відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту" не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним процесом.

При цьому суд враховує, що невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним передачі такого приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.

Органами державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти, міністерства і відомства, які мають навчально-виховні заходи, Вища атестаційна комісія, управління освіти обласних державних адміністрацій, відділи освіти районних (міських) державних адміністрацій.

Центральним органом державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, повноваження якого визначено Законом України "Про освіту" та Положенням про Міністерство освіти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 № 630.

Міністерство освіти і науки України забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Міністерство освіти бере участь у виробленні державної політики в галузі освіти та втілення її в життя, у визначенні основних напрямків розвитку освіти, здійснює координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування, забезпечує зв`язок з іншими державами, організовує впровадження в практику досягнень науки і передового педагогічного досвіду; проводить атестацію та акредитацію навчально-виховних закладів республіканського значення

Положенням не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти і науки, до суду про визнання незаконним рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження майном, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування об`єктів нерухомості державної та комунальної власності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурором обґрунтовано звернення до суду з даним позовом в інтересах держави, та правильно визначено позивача у справі, оскільки на даний час приміщення, що є предметом спірного договору, належить територіальній громаді сіл і селища району та знаходиться на балансі відділу освіти та молоді К-Каширської районної державної адміністрації.

Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові №922/1805/15 від 20.04.2016 року задовольняючи позов прокурора Жовтневого району в інтересах держави в особі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради.

Майно, що знаходиться на балансі відділу освіти, молоді та спорту К-Каширської районної державної адміністрації може бути використано лише для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним процесом, таке майно належить до об`єктів освіти, утримання якого здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно п. 2.1 договору оренди майно здається в оренду з метою надання перукарських послуг, що не пов`язано із навчально-виховним процесом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки, об`єкти освіти, навчальні заклади, засновані на комунальній власності, джерелами фінансування яких є кошти місцевих/державних бюджетів, не підлягають приватизації і використання їх не за призначенням, тобто не для навчального та наукового процесу, суперечить вимогам чинного законодавства, а тому спірний договір визнається судом недійсним.

Визнання недійсним договору свідчить про недійсність в цілому з додатками.

Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові № 922/1805/15 від 20.04.2016, № 922/5066/15 від 21.03.2016.

Задовольняючи позовні вимоги суд також виходив із повного визнання відповідачем позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи визнання спірного договору недійсним, позовні вимоги в частині зобов`язання підприємця Дудік В.Г повернути за актом приймання-передачі орендованого приміщення підлягають задоволенню.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в розмірі 50% в сумі 1 921 грн. 00 коп. відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст.ст. 129, 236--238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2011, укладений між відділом освіти і науки Камінь-Каширської районної державної адміністрації (вул. Шевченка, 8, м.Камінь-Каширський, Камінь-Каширський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 02141762) та підприємцем Дудік Валентиною Григорівною ( АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Камінь-Каширським РВ УМВС України у Волинській області).

3. Зобов`язати підприємця Дудік Валентину Григорівну ( АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Камінь-Каширським РВ УМВС України у Волинській області) повернути орендоване нерухоме майно, а саме: частину приміщення на першому поверсі НВК №2, площею 32 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 68, м.Камінь-Каширський, Камінь-Каширський р-н., Волинська обл., балансоутримувачу відділу освіти і науки Камінь-Каширської районної державної адміністрації (вул. Шевченка, 8, м.Камінь-Каширський, Камінь-Каширський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 02141762) шляхом підписання акту приймання-передачі.

4. Стягнути з підприємця Дудік Валентини Григорівни ( АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Камінь-Каширським РВ УМВС України у Волинській області) на користь прокуратури Волинської області (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915)

- 1 921 грн. 00 коп. (три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 14.05.2019 року

Суддя А. М. Кравчук