Рішення

від 10.05.2019 по справі 910/2689/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.05.2019Справа № 910/2689/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Озко Україна (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, буд. 48А, кв. 100; ідентифікаційний код: 40954126)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Буква Логістик (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 9; ідентифікаційний код: 39742669)

про стягнення 91184,66 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.03.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Озко Україна з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Буква Логістик про стягнення 99684,66 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за товар, поставлений позивачем відповідно до умов Договору поставки №233 від 07.12.2017 (враховуючи повернення відповідачем частини товару), у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 99684,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 відкрито провадження у справі №910/2689/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

04.04.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що надані позивачем окремі копії видаткових накладних викликають сумнів в їх достовірності, оскільки на них відсутня печатка, підпис та прізвище уповноваженої особи; відсутні довіреності на отримання матеріальних цінностей; акт звірки взаєморозрахунків не містить підпису та печатки відповідача. Крім того, відповідач вказав на те, що він сплатив позиву грошові кошти у сумі 6500,00 грн.

16.04.2019 позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач вказав на те, що відповідач лише 01.03.2019 (після звернення позивача з даним позовом до суду) надіслав на адресу позивача підписані та скріплені печаткою відповідача як видаткові накладні, так і акт звірки розрахунків (копії вказаних документів долучені позивачем до відповіді на відзив).

При цьому, позивач вказав на те, що з 01.03.2019 відповідачем були сплачені грошові кошти у сумі 8500,00 грн, у зв`язку з чим сума боргу зменшилась до 91184,66 грн.

За таких обставин, у прохальній частині відповіді на відзив позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 91184,66 грн.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, оскільки у прохальній частині відповіді на відзив позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 91184,66 грн. (тобто, позивачем зменшено кількісні показники за тією ж самою вимогою, яка була заявлена у позовні заяві), суд розцінює заявлені позивачем у відповіді на відзив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 91184,66 грн. як зменшення позовних вимог та приймає до розгляду вказану заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Отже, суд здійснює розгляд справи з новою ціною позову - стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 91184,66 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на те, що позивачем було обґрунтовано неможливість подання доказів (підписаних представниками відповідача та скріплених відбитком печаткою відповідача частини накладних та акту звірки) разом з позовною заявою, суд приймає вказані докази до розгляду.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України до відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем ; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Озко Україна (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Буква Логістик (покупець) укладено Договір поставки №233, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставляти покупцю (передавати у власність покупця) визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки №233 від 07.12.2017 предметом поставки є друкована продукція, записники, канцелярські і супутні товари.

Предметом даного договору також є рекламні, інформаційні, маркетингові послуги, послуги з організації збуту товару через кожну нову торгівельну точку покупця й інші послуги, перелік й умови надання яких сторони узгоджують шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 1.3 Договору поставки №233 від 07.12.2017).

Відповідно до п. 1.5 Договору поставки №233 від 07.12.2017 право власності на товар переходить до покупця з дати передання товару та підписання сторонами товаросупровідних документів.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки №233 від 07.12.2017 поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до замовлень покупця силами постачальника та за його рахунок. Замовлення товару здійснюється шляхом надсилання постачальнику замовлень.

Згідно з п. 3.1 Договору поставки №233 від 07.12.2017 постачальник зобов`язується поставляти товари за цінами, зазначеними у специфікації, затвердженій сторонами. Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником покупцеві для проведення оплати, та складені на підставі кількості поставленого товару, що зазначено у транспортній накладній.

Додатком №1 до Договору поставки №233 від 07.12.2017 сторони визначили найменування продукції, що поставляється за умовами вказаного договору, її кількість та ціну.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки №233 від 07.12.2017 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 162824,58 грн., що підтверджується видатковими накладними №24 від 22.01.2018 на суму 6209,58 грн., №25 від 22.01.2018 на суму 6209,58 грн., №26 від 22.01.2018 на суму 6209,58 грн., №27 від 22.01.2018 на суму 6209,58 грн., №28 від 22.01.2018 на суму 6209,58 грн., №29 від 22.01.2018 на суму 11050,98 грн., № 30 від 22.01.2018 на суму 11050,98 грн., №31 від 22.01.2018 на суму 11050,98 грн., №32 від 22.01.2018 на суму 11050,98 грн., №33 від 22.01.2018 на суму 11050,98 грн.. №111 від 03.03.2018 на суму 11050,98 грн., №112 від 03.03.2018 на суму 11050,98 грн., №113 від 03.03.2018 на суму 11050,98 грн., №114 від 03.03.2018 на суму 11050,98 грн., №115 від 03.03.2018 на суму 11050,98 грн., №142 від 23.03.2018 на суму 3700,68 грн., №143 від 23.03.2018 на суму 6808,32 грн., №144 від 23.03.2018 на суму 2107,62 грн., №145 від 23.03.2018 на суму 3766,02 грн., №146 від 23.03.2018 на суму 1886,64 грн., №147 від 23.03.2018 на суму 1347,42 грн., №148 від 23.03.2018 на суму 1650,18 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Озко Україна та Товариства з обмеженою відповідальністю Буква Логістик (належним чином засвідчені їх копії долучено позивачем до відповіді на відзив).

Що стосується тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що частина долучених позивачем до позовної заяви копії видаткових накладних не підписані представником відповідача та не містять відбитку печатки відповідача, суд зазначає, що позивачем разом з відповіддю на відзив були долучені до позовної заяви копії видаткових накладних, які містять підписи представників відповідача та відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Буква Логістик .

При цьому, позивач пояснив, що відповідач лише 01.03.2019 (після звернення позивача з даним позовом до суду) надіслав на адресу позивача підписані та скріплені печаткою відповідача як видаткові накладні, так і акт звірки розрахунків, у зв`язку з чим позивач не мав можливості долучити їх до позовної заяви.

Крім того, відповідачем не висловлено заперечень щодо факту отримання ним від позивача товару на суму 162824,58 грн. (за вказаними видатковими накладними), а пояснення відповідача зводяться до того, що позивачем не підтверджено належними доказами факту такої поставки.

Втім, такі твердження відповідача визнаються судом необґрунтованими (з огляду на наявні в матеріалах справи копії накладних з підписами представників відповідача та відбитками печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Буква Логістик ).

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копії актів звірки взаємних розрахунків, в яких зазначено, що позивач поставив відповідачу товар на суму 162824,58 грн.

Вказані акти підписані представниками сторін та скріплені печатками Товариства з обмеженою відповідальністю Озко Україна та Товариства з обмеженою відповідальністю Буква Логістик

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату підписання актів звірки, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтера, які підписали складені між сторонами акти звірки, мають такі повноваження в межах здійснення ними бухгалтерського обліку та посадових обов`язків (протилежного відповідачем не доведено).

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 162824,58 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.3 Договору поставки №233 від 07.12.2017 (з урахуванням Протоколу розбіжностей) розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку не пізніше ніж через 15 календарних днів після закінчення календарного місяця, в якому було здійснено продаж на користь третіх осіб, за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається. Покупець не здійснює оплату за товар, який ще не реалізований покупцем на користь третіх осіб. Звіт за проданий товар, який надсилається покупцем постачальнику електронною поштою, є підставою для визначення моменту продажу товару покупцем на користь третіх осіб. У випадку несвоєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається, термін розрахунків подовжується на відповідну кількість днів затримки.

Таким чином, відповідач повинен був оплачувати поставлений позивачем товар не пізніше ніж через 15 календарних днів після закінчення календарного місяця, в якому було здійснено продаж на користь третіх осіб.

Відповідачем не надано суду доказів існування обставин, що є підставами для нездійснення відповідачем оплати за товар, а також для продовження строків оплати, які вказані у п. 3.3 Договору поставки №233 від 07.12.2017.

Судом встановлено, що 20.02.2018 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у сумі 4915,14 грн (відповідно до платіжного доручення №9439 від 20.02.2018), 04.04.2018 - грошові кошти у сумі 16865,76 грн. (відповідно до платіжного доручення №9953 від 04.04.2018), 13.06.2018 - грошові кошти у сумі 10000,00 грн. (відповідно до платіжного доручення №10730 від 13.06.2018), 27.07.2018 - грошові кошти у сумі 5000,00 грн. (відповідно до платіжного доручення №11134 від 26.07.2018), 29.01.2019 - грошові кошти у сумі 3000,00 грн. (відповідно до платіжного доручення №242 від 29.01.2019) - копії вказаних платіжних доручень долучені позивачем до позовної заяви.

Крім того, відомості щодо вказаних здійснених відповідачем оплат відображені сторонами у підписаних та скріплених печатками сторін актах звірки взаємних розрахунків.

Таким чином, матеріали справи містять докази, які підтверджують, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем було оплачено поставлений позивачем товар на загальну суму 39780,90 грн.

Згідно з п. 9.1 Договору поставки №233 від 07.12.2017 даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018.

Даний договір може бути розірвано будь-якою із сторін після письмового повідомлення іншої сторони за 1 місяць до дати, на яку припадає розірвання договору (п. 9.2 Договору поставки №233 від 07.12.2017).

Судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача із листом вих. №9 від 29.01.2019, в якому повідомив позивача про розірвання Договору поставки №233 від 07.12.2017 з 01.03.2019.

При цьому, у вказаному листі відповідач зазначив, що всі залишки нереалізованого товару будуть повернуті позивачу протягом 30 календарних днів з дати припинення договору, а остаточний розрахунок буде проведено протягом 10 банківських днів після оформлення між сторонами повернення залишків нереалізованого товару та проведення звірки взаєморозрахунків.

Листом вих. №02 від 11.02.2019 позивач повідомив відповідача про те, що він не заперечує щодо розірвання Договору поставки №233 від 07.12.2017 з 01.03.2019.

При цьому, позивач вказав на те, що вартість неоплаченого відповідачем товару за Договором поставки №233 від 07.12.2017 становить 123043,68 грн. (162824,58 грн. - мінус 39780,90 грн.), у зв`язку з чим позивач просив відповідача повернути нереалізований останнім товар та, відповідно, провести оплату реалізованого товару.

Так, у п. 2.9 Договору поставки №233 від 07.12.2017 сторони погодили, що покупець має право повернути, а постачальник зобов`язаний прийняти від покупця товар. Під поверненням товару сторони розуміють зобов`язання покупця здійснити повернення товару постачальнику за тією ж ціною, за якою такий товар був поставлений та на тих самих умовах. В результаті повернення товару постачальнику зобов`язання покупця перед постачальником за одержаний ним раніше товар зменшується на вартість повернутого товару. Сторони підтверджують, що досягли згоди щодо усіх істотних умов договору відносно повернення товару, включаючи предмет, ціну, строк дії, оскільки аналогічні умови містяться по відношенню до такого товару, який постачається покупцю постачальником.

У п. 2.10 Договору поставки №233 від 07.12.2017 сторони зазначили, що право власності на товар, що повертається, переходить до постачальника з моменту підписання сторонами накладної (видаткової та/або товарно-транспортної), що засвідчує факт отримання товарів постачальником. Також при поверненні товару постачальник зобов`язаний на протязі 10 днів від дати повернення товару повернути покупцю гроші або зменшити борг покупця.

Позивачем долучено до позовної заяви копії накладних на повернення товару №352621 від 14.02.2019 на суму 2068,08 грн., №352624 від 14.02.2019 на суму 2425,92 грн., №352625 від 14.02.2019 на суму 485,52 грн., №352626 від 14.02.2019 на суму 3757,90 грн., №352627 від 14.02.2019 на суму 2937,70 грн., №352628 від 14.02.2019 на суму 1063,00 грн., №352629 від 14.02.2019 на суму 395,22 грн., №352630 від 14.02.2019 на суму 3513,30 грн., №352631 від 14.02.2019 на суму 152,46 грн., №352632 від 14.02.2019 на суму 457,38 грн., №352700 від 19.02.2019 на суму 3985,20 грн., накладна на повернення на суму 2117,22 грн., що разом становить 23359,02 грн.

Відомості щодо факту повернення відповідачем позивачу товару за вказаними накладними на повернення на суму 23359,02 грн. також відображені сторонами у підписаному та скріпленому печатками сторін акті звірки взаєморозрахунків.

Таким чином, після досягнення між сторонами домовленості щодо розірвання Договору поставки №233 від 07.12.2017 відповідачем було повернуто позивачу нереалізований товар на загальну суму 23359,02 грн.

Отже, з урахуванням того, що відповідачем було повернуто позивачу весь нереалізований товар, раніше поставлений відповідачу (доказів на підтвердження протилежного матеріали справи не містять та про наявність у відповідача нереалізованого товару, який ще не повернуто позивачу, відповідачем у відзиві на позовну заяву не зазначалось), суд дійшов висновку, що решта товару є реалізованим третім особам та строк його оплати станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду є таким, що настав (з урахуванням дати поставок товару та умов його оплати, встановлених у п. 3.3 договору).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність відповідача заборгованості з оплати товару, поставленого позивачем за Договором поставки №233 від 07.12.2017, у сумі 99684,66 грн. (вартість поставленого товару у сумі 162824,58 грн. - мінус суму оплаченого товару у розмірі 39780,90 грн. - мінус вартість повернутого товару у сумі 23359,02 грн.).

Судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем були сплачені грошові кошти у сумі 6500,00 грн., про що також зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву (призначення платежу - оплата за блокноти за Договором поставки №233 від 07.12.2017).

При цьому, 16.04.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у прохальній частині якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 91184,66 грн., так як відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 8500,00 грн.

Вказана заява по суті справи в частині позовної вимоги (викладена у прохальній частині) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 91184,66 грн. була розцінена судом як заява про зменшення позовних вимог та прийнята до розгляду, у зв`язку з чим спір у даній справі розглядається з новою ціною позову - 91184,66 грн.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 91184,66 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Буква Логістик за Договором поставки №233 від 07.12.2017 у сумі 91184,66 грн. (в межах заявлених позивачем позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Озко Україна про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Буква Логістик заборгованості у розмірі 91184,66 грн. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, ч. 1 ст. 129, ст.ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Озко Україна - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Буква Логістик (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 9; ідентифікаційний код: 39742669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Озко Україна (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, буд. 48А, кв. 100; ідентифікаційний код: 40954126) грошові кошти у розмірі 91184 (дев`яносто одна тисяча сто вісімдесят чотири) грн 66 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 10.05.2019

Суддя Д.О. Баранов