Рішення

від 11.05.2019 по справі 911/305/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2019 р. м. Київ Справа № 911/305/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕС ТРАНС" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Комсомольська, буд. 54, кв. 41)

та до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про солідарне стягнення 63939,37 грн. заборгованості за кредитним договором № KIC3LON06843 від 19.05.2016 р., у тому числі - 13140,76 грн. боргу за кредитом, 353,41 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 28550,20 грн. пені, 1000,00 грн. фіксованого штрафу, 20895,00 грн. штрафу у вигляді відсотку від суми встановленого у п. А.2 договору ліміту на цілі, відмінні від страхових платежів та платежів за реєстрацію предметів застави,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕС ТРАНС" (далі - ТОВ "ВЕС ТРАНС", відповідач 1) та до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач 2) про солідарне стягнення 63939,37 грн. заборгованості за кредитним договором № KIC3LON06843 від 19.05.2016 р., у тому числі - 13140,76 грн. боргу за кредитом, 353,41 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 28550,20 грн. пені, 1000,00 грн. фіксованого штрафу, 20895,00 грн. штрафу у вигляді відсотку від суми встановленого у п. А.2 договору ліміту на цілі, відмінні від страхових платежів та платежів за реєстрацію предметів застави.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що 19.05.2016 р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено кредитний договір № KIC3LON06843, згідно умов якого відповідачеві 1 було надано кредит у розмірі 19934,00 грн., що підтверджується випискою банку. Відповідно, у відповідача 1 виник обов`язок щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та інших платежів, передбачених умовами вказаного договору. Окрім того, 19.05.2016 р. між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № KIC3LON06843/DP1, предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов`язань відповідачем 1, що випливають з умов кредитного договору № KIC3LON06843 від 19.05.2016 р. Проте, оскільки всупереч вимогам зазначеного вище кредитного договору ТОВ "ВЕС ТРАНС" не було виконано свого обов`язку з повернення кредитних коштів, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 1 та 2 63939,37 грн. заборгованості за кредитним договором № KIC3LON06843 від 19.05.2016 р., у тому числі - 13140,76 грн. боргу за кредитом, 353,41 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 28550,20 грн. пені, 1000,00 грн. фіксованого штрафу, 20895,00 грн. штрафу у вигляді відсотку від суми встановленого у п. А.2 договору ліміту на цілі, відмінні від страхових платежів та платежів за реєстрацію предметів застави.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2019 р. було відкрито провадження у справі та задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без проведення судового засідання.

08.04.2019 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "ВЕС ТРАНС" надійшла заява б/н від 03.04.2019 р. (вх. № 6924/19 від 08.04.2019 р.), відповідно до якої відповідач 1 зазначив, що 02.04.2019 р. від АТ КБ "Приватбанк" надійшла пропозиція до ТОВ "ВЕС ТРАНС" про реструктуризацію боргу за кредитним договором № KIC3LON06843 від 19.05.2016 р., на яку відповідач 1 надав згоду. Поряд з цим, ТОВ "ВЕС ТРАНС" зазначало про подання до АТ КБ "Приватбанк" заявки щодо оформлення необхідних документів про реструктуризацію боргу та підписання мирової угоди між ТОВ "ВЕС ТРАНС" та АТ КБ "Приватбанк".

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2019 р. було встановлено позивачу - Акціонерному товариству комерційному банку "Приватбанк" строк для подання письмових пояснень щодо реструктуризації заборгованості відповідача 1 та укладання мирової угоди щодо заборгованості, стягнення якої є предметом позовних вимог у даній справі.

08.05.2019 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "ВЕС ТРАНС" надійшла заява б/н від 06.05.2019 р. (вх. № 8987/19 від 08.05.2019 р.), відповідно до якої відповідач 1 повідомляв про досягнення між ТОВ "ВЕС ТРАНС" та АТ КБ "Приватбанк" домовленості щодо реструктуризації боргу, у зв`язку з чим позивач надав відповідачу 1 термін до 24.05.2019 р. для здійснення першого внеску та підписання нового договору.

Поряд з цим, 10.05.2019 р. до господарського суду Київської області від АТ КБ "Приватбанк" надійшла заява б/н від 06.05.2019 р. (вх. № 9059/19 від 10.05.2019 р.), відповідно до якої позивач зазначив, що між ТОВ "ВЕС ТРАНС" та АТ КБ "Приватбанк" мали місце перемовини щодо реструктуризації боргу, однак відповідач 1 своєї згоди на здійснення погашення заборгованості не надав, будь-які угоди між сторонами не укладались, у зв`язку з чим банк наголосив, що єдиним способом захисту інтересів та порушених прав банку є примусове стягнення заборгованості з відповідачів у судовому порядку.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

19.05.2016 р. між Публічним акціонерним товариством комерційним банком Приватбанк (правонаступник - Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ) (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕС ТРАНС" (позичальник) було укладено кредитний договір № KIC3LON06843.

Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Ліміт договору складає 19934,00 грн. (п.п. А.1, А2 кредитного договору).

У відповідності з п. 2.1 кредитного договору банк зобов`язується відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені в п. А.4, та перерахувати згідно вимоги позичальника, без додаткового узгодження сторін, грошові кошти для відшкодування витрат по реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в розмірі, зазначеному в п. 1.1 даного договору з призначенням платежу "відшкодування витрат по реєстрації обтяжень рухомого майна".

Згідно з п. А.6 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує відсотки в розмірі 32% річних.

Відповідно до п. А.7 кредитного договору, у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов`язання, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,178% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються.

У відповідності з п. А.8 кредитного договору, датою сплати відсотків є 19 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачено пунктом 7.3. При несплаті відсотків у зазначений строк, останні вважаються простроченими.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього договору.

Згідно з п. 5.1 кредитного договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2 цього договору, винагороди, передбаченої п. 2.2.5, 4.4., 4.5, 4.6 цього договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А у випадку реалізації банком права, передбаченого п. А.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього договору, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 5.4 кредитного договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 5.1, 5.2, 5.3 цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання повинно було бути виконане позичальником.

Згідно з п. 5.7 кредитного договору терміни позовної давності по вимогах щодо стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 15 років.

За умовами п. 5.8 договору, у випадку порушення позичальників термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн.+5% від суми встановленого у п. А2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Пунктом 6.1 кредитного договору встановлено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання усіма сторонами.

Цей договір у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п. 6.2 кредитного договору).

Судом встановлено, що позивачем свої зобов`язання за кредитним договором № KIC3LON06843 від 19.05.2016 р. було виконано належним чином, шляхом надання відповідачу 1 кредитного ліміту в розмірі 19934,00 грн., що підтверджується виписками з рахунку відповідача 1.

Однак, відповідач 1 борг за кредитом не сплатив, внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем за кредитним договором № KIC3LON06843 від 19.05.2016 р. станом на 05.09.2018 р. становила 63939,37 грн. та складалась з: 13140,76 грн. заборгованості за кредитом, 353,41 грн. заборгованості з процентів за користування кредитом, 28550,20 грн. пені, 1000,00 грн. штрафу (фіксована частина), 20895,00 грн. штрафу (відсоток від суми, встановлений у п. А2 договору ліміту на цілі, відмінні від страхових платежів та платежі за реєстрацію предметів застави).

Станом на дату звернення банку з позовом у даній справі заборгованість не погашено.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Окрім того,19.05.2016 р. між ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АК КБ "Приватбанк", (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № KIC3LON06843/DP1 (договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем (відповідачем 2) за виконання зобов`язань відповідача 1 з кредитного договору (п. 1.1 договору поруки).

Згідно з п. 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором № KIC3LON06843 від 19.05.2016 р. у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, які належать йому на праві власності.

Оскільки зобов`язання за кредитним договором не були виконані ТОВ "ВЕС ТРАНС", позивач звернувся до відповідача 1 та відповідача 2 з вимогою від 09.11.2017 р. про погашення кредиту, сплати процентів та пені на загальну суму 34847,29 грн.

Доказів виконання вказаної вимоги до матеріалів справи не надано.

Отже, предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем 1 як боржником та відповідачем 2 як поручителем зобов`язань в частині повернення кредиту, сплати процентів, а також застосування відповідальності встановленої договором та чинним законодавством України за порушення відповідних зобов`язань.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як визначено в ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою та порукою.

Згідно зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до приписів ст. 555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі; якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Згідно з приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, а також ненадання відповідачами суду доказів виконання зобов`язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів за користування кредитними коштами, заявлені вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів 13140,76 грн. заборгованості за кредитом, 353,41 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів 28550,20 грн. пені за період з 26.05.2016 р. по 05.09.2018 р.

В силу ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Як вбачається з умов кредитного договору та договору поруки, їх сторонами було передбачено відповідальність позичальника та поручителя у вигляді сплати пені та штрафу.

Так, згідно з п. 5.1 кредитного договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2 цього договору, винагороди, передбаченої п. 2.2.5, 4.4., 4.5, 4.6 цього договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А у випадку реалізації банком права, передбаченого п. А.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього договору, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно з п. 5.7 кредитного договору терміни позовної давності по вимогах щодо стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 15 років.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована ним на відповідні суми заборгованості, з дотриманням вимог ГК України та в узгодженому договором розмірі.

За вказаних обставин суд приходить до висновку щодо обгрунтованості вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 28550,20 грн. пені.

Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідачів на підставі п. 5.8 кредитного договору 1000,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 20895,00 грн. штрафу (відсоток від суми, встановлений у п. А2 договору ліміту на цілі, відмінні від страхових платежів та платежі за реєстрацію предметів застави), розмір яких є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим штраф у зазначених сумах також підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають покладенню на відповідачів в рівних частинах по 960,50 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕС ТРАНС" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Комсомольська, буд. 54, кв. 41, код 35784925) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) заборгованість за кредитним договором № KIC3LON06843 від 19.05.2016 р., у тому числі - 13140 (тринадцять тисяч сто сорок) грн. 76 коп. боргу за кредитом, 353 (триста п`ятдесят три) грн. 41 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, 28550 (двадцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 20 коп. пені, 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. фіксованого штрафу, 20895 (двадцять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 00 коп. штрафу у вигляді відсотку від суми встановленого у п. А.2 договору ліміту на цілі, відмінні від страхових платежів та платежів за реєстрацію предметів застави.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕС ТРАНС" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Комсомольська, буд. 54, кв. 41, код 35784925) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Рішення підписане 13.05.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна