Ухвала

від 14.05.2019 по справі 913/266/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14 травня 2019 року Справа № 913/266/19

Суддя Господарського суду Луганської області Масловський С.В., розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 07.05.2019

за позовом: Приватного підприємства Фактор 2014 (місцезнаходження: вул. Сєрова, б. 32, м. Лисичанськ, Луганська область, 93107)

до відповідача: Управління адміністративних послуг Лисичанської міської ради (місцезнаходження: вул. Гетьманська, б. 63, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100)

про визнання права власності

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

11.05.2019 Приватне підприємство Фактор 2014 звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Управління адміністративних послуг Лисичанської міської ради про визнання права власності на об`єкт нерухомості - комплекс будівель та споруд автозаправної станції розташованої за адресою: вул. Сєрова, 32, м. Лисичанськ, Луганська область.

За правилами господарського процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статтям 162, 164 Господарського процесуального кодексу України , а також вимогам статті 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України «Про судовий збір» .

Судом встановлено, що позивачем до позовної заяви додано заяву про звільнення Приватного підприємства Фактор 2014 від сплати судового збору.

Заява обґрунтована тим, що позивач не має можливості сплати судовий збір через відсутність доходу у зв`язку з нездійсненням підприємницької діяльності та відсутністю коштів на рахунках. На підтвердження зазначених обставин позивач додає довідку філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк №110.38/292 від 07.05.2019, в якій зазначено що з 16.09.2016 по відкритому рахунку №26006300737139 в ТВБВ №10012/020 Луганського обласного управління АТ Ощадбанк відсутні надходження коштів від здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи зміст ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, які свідчать про об`єктивну неможливість сплатити судовий збір під час подання позовної заяви.

Особа, яка заявляє клопотання (заяву) про звільнення або відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Стаття 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Крім того, загальний принцип рівності усіх перед законом визначено нормами ст. 24 Конституції України, 7 Господарського процесуального кодексу України.

У контексті зазначених норм слід мати на увазі, що всі підприємства та організації, які звертаються до господарського суду, за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, зобов`язані дотримуватись процесуальної форми подання позову. При здійсненні судочинства, господарський суд повинен забезпечити процесуальну рівність сторін, не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою.

Водночас, позивач, як на підставу звільнення від сплати судового збору посилається на відсутність здійснення господарської діяльності в період з 2016-2019 роки та відсутність на рахунках підприємства грошових коштів, однак в порушення вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, Приватне підприємство Фактор 2014 не подало до суду доказів відсутності здійснення господарської діяльності в період з 2016-2019 роки.

Щодо наданої позивачем довідки філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк №110.38/292 від 07.05.2019, в якій зазначено що з 16.09.2016 по відкритому рахунку № НОМЕР_1 в ТВБВ №10012/020 Луганського обласного управління АТ Ощадбанк відсутні надходження коштів від здійснення господарської діяльності, суд дійшов висновку, що не вважає її достатнім доказом в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження відсутності інших рахунків у банківських установах та відсутності коштів на них.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору. А самі лише обставини, пов`язані з тим, що у Приватного підприємства Фактор 2014 відсутні кошти на рахунку №26006300737139 від здійснення господарської діяльності не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення його від сплати судового збору.

Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Однак, положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року не означає й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах, а відтак, вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» заява № 28249/95 від 19.06.2001). У даному випадку, накладення судового збору на заявника, передбаченого пп.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , і не може порушити принципу розумної пропорційності, доступу до суду, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

За таких обставин, заява позивача про звільнення від сплати судового збору не є обґрунтованою, не доведена належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

За таких обставин позивачем в порушення п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 зазначеного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно ч. 2 ст. 163 ГПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням передплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

У позовній заяві позивачем не вказано ціну позову та не надано доказів на підтвердження вартості майна - комплексу будівель та споруд автозаправної станції розташованої за адресою: вул. Сєрова, 32, м. Лисичанськ, Луганська область, право власності на яке визнається.

Таким чином, для правильного вирішення питання щодо розміру судового збору, який підлягає сплаті за заявленими вимогами, позивачу на виконання п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України необхідно визначити ціну позову.

Окремо, суд звертає увагу на те, що у відповідності до вимог ч.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Згідно положень п.5.27 Національного стандарту України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (ДСТУ 4163-2003) передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом» , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Натомість з поданих матеріалів судом встановлено, що позивачем копії документів, додані до позову належним чином не засвідчені.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи відсутність доказів сплати судового збору та те, що позивачем належним чином не засвідчено копії додатків до позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 162, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Приватного підприємства Фактор 2014 б/н від 07.05.2019 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Приватному підприємству Фактор 2014 протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- на виконання п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України визначити ціну позову (подати докази дійсної вартості нерухомого майна - комплексу будівель та споруд автозаправної станції розташованої за адресою: вул. Сєрова, 32, м. Лисичанськ, Луганська область).

- подати докази сплати судового збору.

- подати належним чином засвідчені копії додатків до позовної заяви.

4. Роз`яснити Приватному підприємству Фактор 2014 , що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається згідно з ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання 14.05.2019 та оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Масловський